Anatomija_fiziologija_ditini_homenko_didkov

Анатомія і фізіологія дитячого організму

процесів. Зменшення кількості рідини, що надходить в організм, приводить у дітей до різкого зменшення фільтрації, що може з’явитися причиною виникнення порушень, пов’язаних з недостатнім виведенням з організму шкідливих продуктів обміну.

Погано переносить дитячий організм і навантаження солями. У дітей при додатковому навантаженні хлориди попадають із током крові в судини клубочків нирок, де відбувається їх фільтрація. Однак, як уже відзначалося вище, з канальців вони цілком переходять назад у кров. З крові хлориди попадають у тканини, куди спрямовується слідом за ними вода. Фільтрація при цьому, як і сечовиділення, різко зменшується. Нерідко після такого навантаження в перші 4-5 г цілком відсутнє сечовиділення. Перехід води з крові в тканині викликає утворення набряків. Затримка хлористого натрію в тканинах супроводжується у грудних дітей явищами так званої «сольової лихоманки», що виявляється в підвищенні температури тіла. Виходячи з цього вміст мінеральних речовин у їжі дітей першого півріччя життя повинен бути значно меншим, ніж у їжі дорослих.

Таблиця

Добова кількість мінеральних речовин, необхідна для грудних де.еД і дорослих (на 1 кг маси тіла)

Жіноче молоко, що є для більшості грудних дітей основним продуктом харчування в перше півріччя життя, містить відносно мало солей. Мінеральних речовин у жіночому молоці майже в два рази менше, ніж у коров’ячому.

Недосконалість ниркової функції виражається й у тім, що клітини епітелію канальців мають обмежену здатність виводити різні речовини з крові в просвіт канальца.

371

Дідков О., Хоменко Б.

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЯЦІЇ ФУНКЦІЇ НИРОК

До моменту народження гіпофіз уже секретує гормон, під впливом якого відбувається зворотне усмоктування води з канальців у кров. У дітей першого року життя мале зворотне усмоктування води є результатом незрілості ниркового епітелію, що нечуттєвий до дії гормону. Таким чином, у дітей у перші місяці життя діяльність нирок регулюється тільки нервовою системою. Тому регуляція кількості виведеної сечі здійснюється за рахунок зміни величини фільтрації. Уже на 6-му місяці розвитку в дітейи можна знайти умовнорефлекторну регуляцію видільної функції. Так, у дітей після годування кефіром через ріжок відзначається збільшення сечовиділення. При годування кашою з ложечки збільшення кількості сечі не спостерігається. Але якщо цю же кашу давати через ріжок, з якого дитина звичайно одержує кефір, то спостерігається збільшення сечовиділення. З віком поступово збільшується роль гормонів у регуляції діяльності нирок. Тому нирка дорослого організму, цілком позбавлена нервових впливів, продовжує функціонувати.

372

Анатомія і фізіологія дитячого організму

РОЗДІЛ ХХІ БУДОВА І ФУНКЦІЇ ШКІРИ

Поверхня шкіри людини складає в середньому 16 000 см2. Шкіра, як зовнішній покрив тіла, відокремлює організм людини від навколишнього середовища, але функціонально в зв’язку з наявністю в ній великої кількості різних рецепторів забезпечує широкий зв’язок організму з зовнішнім середовищем і його пристосування до змін цього середовища.

ЗНАЧЕННЯ ШКІРНОГО ПОКРОВА, ЙОГО ФУНКЦІЇ

Шкіра має захисну функцію. Складаючи зовнішній покрив тіла, шкіра захищає підлеглі тканини від ушкоджень. Ця функція належить головним чином роговому шару. Захисна функція шкіри полягає також у тім, що її роговий шар перешкоджає потраплянню в організм мікробів, води і розчинених у ній різних отрутних і шкідливих речовин. Цьому сприяє і жировий секрет, що виділяється сальними залозами шкіри і тонким шаром покриває її роговий шар. Крім того, на поверхні шкіри виділяється особлива речовина – лізоцим, що ослаблює і убиває мікробів.

Шкіра, завдяки наявності в ній великої кількості рецепторів бере участь у пристосуванні організму до різних умов зовнішнього середовища. Вона бере участь у механізмах терморегуляції, має велике значення в процесах загартовування. Через шкірну поверхню здійснюється тепловіддача (близько

82%).

Шкіра бере участь у регуляції водно-сольового обміну. У добу з поверхні шкіри людини випаровується близько 500 мл води. Разом з потім через шкіру виділяються деякі солі (хлориди, продукти азотистого обміну) і молочна кислота.

У шкірі містяться речовини, з яких під впливом ультрафіолетових променів синтезується вітамін D.

І нарешті, шкіра є одним з важливих кров’яних депо, тому що в ній знаходиться велика кількість капілярів. У дорослої людини в них може затримуватися близько 1 л крові.

373

Дідков О., Хоменко Б.

БУДОВА ШКІРИ ЛЮДИНИ

У людини в шкірі розрізняють два основних шари: епідерміс (чи зовнішній шар) і дерму (чи власне шкіру). Епідерміс складається з багатошарового епітелію, зовнішні шари якого поступово зроговівають. Товщина епідерміса коливається від 0,07 до 2,5 мм. Вона залежить від впливу різних факторів зовнішнього середовища: холоду, тепла, сонячних променів і ін. Чим інтенсивніший цей вплив, тим товще епітеліальний шар і тем швидше в ньому відбувається зроговіння і відмирання епідерміса. Найбільш товстий епідерміс – на долонях і підошвах, тут його товщина коливається від 0,5 до 1 мм. Епідерміс складається з декількох десятків шарів клітин, що на підставі функціональних особливостей розділені на 5 основних шарів. Найбільш тонкий шар епідерміса – на волосистій частині голови, у ньому відсутні деякі шари епітеліальних клітин, і його товщина складає 70-100 мк.

Нижній шар епідерміса (його називають паростковим чи мальпігієвим) утворений епітеліальними клітинами, що постійно поділяються, ростуть і заміщають ороговілі клітини, що відмирають. У цьому ж шарі знаходяться особливі клітини – меланоцити, що синтезують шкірний пігмент меланін. Він поширюється нерівномірно на різних ділянках тіла: більше його на відкритих поверхнях тіла – обличчі, шиї, спині; менше – у шкірі живота, підошов, долонь. Значення пігменту полягає в тім, що він захищає організм від дії ультрафіолетових променів. Утворення шкірного пігменту залежить від впливу зовнішніх факторів і функціонального стану організму. Його кількість збільшується при тривалій дії на шкіру сонячних променів, унаслідок чого з’являється на шкірі засмага, виступають ластовиння. Кількість пігменту збільшується і при вагітності внаслідок зміни гормональних процесів в організмі.

У нижньому шарі епідерміса знаходиться велика кількість капілярів. Власне шкіра розташовується під епідермісом і складається з волокнистої

сполучної тканини, що містить велику кількість еластичних волокон, завдяки чому шкіра має пружність. У власне шкірі розрізняють два шари: сосочковый і мережоподібний.

Сосочковый шар являє собою выступы убік епідерміса, завдяки яким створюється нерівність шкіри й утворяться дуже різноманітні капілярні візерунки. Ці візерунки в кожної людини своєрідні й індивідуальні, завдяки чому відбитками пальців користаються в карному розшуку для упізнання злочинця. Шкірні сосочки в різних ділянках тіла мають різну висоту, величину і форму: вони найбільші в ділянках, що володіють найбільш високою

374

Анатомія і фізіологія дитячого організму

чутливістю (наприклад, на долонях, пальцях рук, підошві). У деяких ділянках шкіри вони зовсім відсутні, наприклад у шкірі вушних раковин і чола.

У сосочковому шарі розташовуються різні рецептори (сприймаючі дотик, тиск, біль, тепло, холод і ін.) і густа мережа капілярів. У деяких ділянках шкіри рецептори розташовуються дуже густо. Наприклад, на кистях рук їх нараховують до 300 на 1 см2 шкіри.

Мережоподібний шар представлений щільною фіброзною сполучною тканиною. З будовою цього відділу в основному зв’язана міцність шкіри. Шкіра з’єднується підлеглими тканинами шаром підшкірної клітковини, що представляє собою жирову тканину.

Волосся, нігті, потові, сальні і молочні залози людини є похідними шкіри.

ДЕЯКІ ПОХІДНІ ШКІРИ

Розрізняють два види залоз – потові, сальні. У шкірі дорослої людини загальне число їх складає 2-2,5 млн.

Потові залози розподіляються в шкірі нерівномірно. З найбільшою щільністю (на 1 см2 до 300-400 залоз) вони розташовуються на м’якоті пальців, долонь і пахових складок. В інших ділянках їх значно менше, від 120 до 200 залоз на 1 см2 шкіри. Їх немає тільки на червоній облямівці губ і голівці статевого члена.

Потові залози беруть участь у процесі терморегуляції. З потом, що випаровується з поверхні шкіри з організму виділяється близько 20% тепла. Потові залози беруть участь у регуляції підтримки сталості осмотического тиску, виділяючи воду і солі. З потім виділяються і продукти розпаду, що утворяться в організмі в процесі обміну речовин.

У людини в умовах відносного спокою в добу виділяється в середньому 500 мл поту. Його виділення відбувається безупинно. По мірі утворення піт випаровується з поверхні шкіри. Інтенсивність потовиділення залежить від різних зовнішніх умов і стану організму. Потовиділення збільшується при високій температурі зовнішнього середовища, інтенсивній м’язовій роботі, при надлишковому уведенні води в організм. Воно має місце при різних емоційних реакціях: страху, сильному збудженні (гніві), болю.

Потові залози регулюються симпатичною нервовою системою. Центри, що регулюють діяльність потових залоз, розташовані у відповідних відділах спинного мозку: грудному і поперековому (від останнього шийних до III поперекового сегмента). При перерізанні симпатичних нервів чи видаленні симпатичних вузлів припиняється потовиділення. Медіатором, що передає

375

Дідков О., Хоменко Б.

збудження із симпатичного волокна на потові залози, є ацетилхолін.

Вищі центри потовиділення знаходяться в гіпоталамусі і корі великих півкуль. Потовиділення – рефлекторний процес, він виникає при подразненні теплових рецепторів шкіри.

Сальні залози найбільше щільно розташовуються на голові, обличчі і верхній частині спини. Вони майже завжди зв’язані з волоссям, їх вивідні протоки відкриваються у волосяні лійки. Біля одного кореня волоса може знаходитися від 1 до 3 сальних залоз. Їх секрет (шкірне сало) служить жировим змащенням для волосся і поверхневих шарів епідерміса.

За добу сальні залози людини виробляють близько 20 м шкірного сала. Жирове змащення забезпечує непроникність шкіри для води, різних хімічних речовин і мікроорганізмів, зберігає цілісність поверхневого шару епідерміса. Жирове змащення зм’якшує шкіру і додають їй еластичність, зменшує тертя дотичних поверхонь шкіри. Вона здійснює і захисну функцію, тому що, володіючи кислою реакцією, згубно діє на мікробів.

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ШКІРИ

Два основних шари шкіри у ембріогенезі розвиваються з різних зачатків: епідерміс – з ектодерми, а власне шкіра – з мезенхіми.

Уперші тижні розвитку зародка покриви його тіла представлені одношаровим плоским епітелієм. Ці клітини постійно збільшуються у висоту, а

вдвомісячного плоду над ними утворюється другий шар клітин. Епітеліальні клітини швидко розмножуються і до кінця третього місяця розвитку епітелій стає багатошаровим. Приблизно до цього часу починаються процеси зроговіння зовнішньої поверхні епітелію (передусім на долонях і підошвах). На третьому місяці внутрішньоутробного розвитку в шкірі утворюються зачатки волосся, нігтів і залоз. Утворення підшкірного жирового шару починається з п’яти місяців внутрішньоутробного розвитку. Сполучнотканинна частина шкіри розвивається одночасно з епітеліальної. Епідерміс у немовляти тонкий, його товщина від 0,5 до 0,25 мм. Він легко відокремлюється від дерми. Ростковий шар тонкий і складається з 3-4 шарів. У дітей дуже добре злущуються поверхневі клітини рогового шару. Це відбувається тому, що його клітини лежать у 2-3 ряди і слабко зв’язані між собою. Епідерміс і роговий шар шкіри у дітей до 7-річного віку стає таким же, як у дорослого.

Унемовляти дерма в 1,5-3 рази тонша, ніж у дорослих, підшкірна жирова клітковина розвита дуже добре. На одиницю поверхні і маси в новонароджених вона в 5 разів більше, ніж у дорослих. У дітей першого року життя вміст жирних кислот у підшкірній клітковині значно відрізняється від дорослих.

376

Анатомія і фізіологія дитячого організму

Дерма в різних ділянках тіла має різну товщину: на руці – 1-1,1 мм, на спині і животі – 0,4-0,7 мм. Кількість і величина коллагеновых волокон з віком швидко збільшуються. Еластичні волокна з’являються після 6 років і досягають максимального розвитку до 35 років. Шкірні сосочки до моменту народження розвиті не цілком. Вони досить швидко розвиваються в перші роки життя. Пігмент шкіри добре виражений до моменту народження, особливо на обличчі, кінцівках, грудях і спині. У цих ділянках тіла він досягає максимального розвитку до 6-го тижня життя, на животі – до 6 місяців.

Величина поверхні шкірних покривів тіла дітейи варіює в різних межах і залежить від маси і росту дітейи. Чим молодше дитина, тим більше поверхня шкіри на 1 кг маси.

Відношення маси шкіри до маси тіла в новонароджених дітей більше, ніж у дорослих: у дітейи воно дорівнює 19,7%, а в дорослого – 17,7%.

Волосся до моменту народження у вигляді зародкового пушка розташовуються в різних областях тіла й у різній кількості: на повіках, чолі, навколо губ, на тулубі, плечах, кистях рук, дорсальної частини ніг. Протягом першого року життя волосся у дітейи змінюється декілька разів. З віком вони заміняються постійним волосся, що у хлопчиків з’являються в 12-15 років, у дівчаток – у 10 років (на лобку, під пахвами і на шиї). Кількість волосків на 1 см2 шкіри у дітей більше, ніж у дорослих. На голові в немовляти волосся коротке, тонке, рідке і звичайно слабко пігментоване. Але іноді воно може бути добре пігментоване і довге. У немовляти волосся подовжується на 0,2 мм у день, у дитячому віці швидкість росту волосся зростає до 0,3-0,5 мм у день. Швидко ростуть вії, вони досягають довжини вій дорослого до 3-5 рокам. У дорослих швидкість росту волосся знижується. Розвиток волосся завершується після статевого дозрівання.

Сальні залози в немовляти цілком сформовані, і їх кількість на 1 см2 у 4-8 разів більше, ніж у дорослих. До 7 років сальні залози зменшуються в розмірі і значна частина їх атрофується. До періоду статевого дозрівання їхні розміри знову збільшуються.

У волосистій частині голови через високу секрецію сальних залоз можуть утворюватися молочні кірки. У дітей 3-7 років функція сальних залоз знижена, а в підлітків 10-12-річного віку вона на 30-40% нижче, ніж у дорослих. Функція сальних залоз поступово підвищується до 15-16 років і до 18-річного віку стає такою ж, як у дорослих.

Потові залози виявляються до 4-5 місяців внутрішньоутробного розвитку. Їх розвиток закінчується до моменту народження. Потові залози в пахвових западинах розвиваються пізніше, ніж в інших ділянках тіла. Кількість потових

377

Дідков О., Хоменко Б.

залоз у дітей до 7 років більше, ніж у дорослих, а потім з віком їх кількість зменшується.

У перші місяці життя потові залози не функціонують через те, що ще не сформовані відповідні центри.

Нігті немовляти добре розвиті і вказують на ступінь його зрілості. Щодня вони виростають на 0,1 мм.

378

379

Дідков О., Хоменко Б.

380