Anatomija_fiziologija_solnceva_bilik

Тривалість та амплітуда окремих зубців, інтервалів та комплексів ЕКГ характеризують дві основні властивості серця: збудливість та провідність. При електрокардіографії використовують стандартні відведення, при яких 1- е відведення - реєструється різниця потенціалів між лівою та правою рукою, 2-е відведення – між правою та лівою ногою, та 3-є – між лівою рукою та лівою ногою.

Спірометрія – метод визначення життєвої ємності легень (ЖЄЛ) та об’ємів повітря, які її складають. Тобто, ЖЄЛ – найбільша кількість повітря, яке людина може видихнути після

максимального вдиху.

Функціональний стан легень залежить від віку, зросту, статі, фізичного розвитку та інших факторів. Для оцінки функції дихання легеневі об’єми слід порівняти зі стандартними величинами, які розраховують за формулами чи визначають за номограмою (мал. 11).

Мал. 11 Номограма для визначення належної величини ЖЄЛ

Завдання № 1 Засвоїти метод визначення кров’яного тиску у людини та дослідити вплив фізичного навантаження на величину кров’яного тиску.

Хід роботи

Накласти манжетку тонометра на плече, натискуючи грушу, створити в манжетці тиск 160-180 мм рт. ст. (слідкуючи за шкалою тонометра). На ліктьову ямку накласти сприймальну капсулу фонендоскопу і, відкривши вентиль на груші, таким чином, зменшуючи поступово тиск у манжетці, уважно слідкувати за появою коротковських звуків в артерії. Визначити по манометру тиск в манжетці в момент появи і зниження коротковських звуків. Далі від’єднати манжетку від манометра, дати піддослідному завдання зробити кілька присідань або легких фізичних вправ. З’єднати манжетку з манометром і визначити величину кров’яного тиску. Порівняти величину кров’яного тиску в нормі та при виконанні зростаючого фізичного навантаження. Розрахувати величину пульсового тиску, який дорівнює різниці між систолічним тиском і середній тиск за формулою:

Fсер=Fдіаст+1/3Рпульс

Занести до зошита отримані результати систолічного, діастолічного, пульсового та середнього тиску в нормі та при фізичному навантаженні. Порівняти отримані результати, зробити висновки.

31

Завдання № 2 Ознайомитись з технікою електрокардіографії. Записати електрокардіограму здорової людини, проаналізувати її.

Хід роботи:

Ознайомитись за допомогою інструкції з порядком роботи електрокардіографа. Потім покласти піддослідного на кушетку, на кінцівки накласти електроди. Для кращого контакту між шкірою та електродами відповідні ділянки шкіри знежирити і накласти на них змочені фізіологічним розчином та злегка віджаті прокладки з марлі. Необхідно пам’ятати, що нещільне прилягання електродів до шкіри може бути причиною спотворення запису. Підключити до електродів різноколірні штекери в такому порядку: червоний на праву руку, жовтий – на ліву, зелений – на ліву ногу, коричневий – на праву (заземлення). Фішку “кабель пацієнта” встановити в гніздо з записом “пацієнт”. Відповідними ручками по черзі встановити необхідні відведення. Включити стрічкопротяжний механізм, зробити запис кожного відведення послідовно. Одержану кардіограму вклеїти в зошит. Позначити зубці та інтервали електрокардіограми відповідними буквами. Визначити тривалість серцевого циклу на окремі його фази. Порівняти електрокардіограми при різних відведеннях.

Завдання № 3 Ознайомитись з роботою спірометра та визначити показники зовнішнього дихання.

Хід роботи

Заповнити корпус приладу дистильованою водою кімнатної температури до нижнього краю шкали. Встановити стрілку спірометра на кульову відмітку шкали. Провести дезинфекцію змінних мундштуків. Для цього занурити їх в 6% розчин перекису водню при температурі 50±2оС на 180 хв. Після чого промити проточною водою.

Для визначення ДО взяти мундштук в рот, зробити кілька спокійних видихів в спірометр, вдихаючи, кожного разу через ніс. Стрілка спірометра фіксує певну величину об’єму. Одержаний результат поділити на кількість видихів. Встановити стрілку спірометра в нульове положення. Для визначення резервного об’єму видиху після спокійного видиху в повітря зробити максимальний видих в спірометр. Записати показання шкали приладу. Повернути стрілку у вихідне положення. Визначити ЖЄЛ. Для цього необхідно зробити максимальний вдих повітря, а потім максимальний видих в спірометр, записати показання шкали.

На основі одержаних даних розрахувати величину резервного об’єму вдиху:

РОвдоху = ЖЄЛ – (ДО + РОвидиху)

Записати одержані дані до протоколу.

32

Запитання для самоконтролю.

1.Які методи вимірювання кров’яного тиску ви знаєте?

2.Що таке систолічний та діастолічний тиск?

3.Чому дорівнює пульсовий тиск?

4.Які властивості серця відображає електрокардіограма?

5.Який механізм виникнення окремих зубців електрокардіограми?

6.Що ілюструє інтервал між зубцями Р і Q?

7.Що так є життєва ємність легенів та від чого залежить її величина?

Розділ 6. Система травлення.

Тема 6.1. Морфофункціональна організація травної системи.

Основні поняття та терміни: травна система, травні залози, шлунковокишковий тракт, ферменти, обмін речовин, обмін енергії.

Зміст навчального матеріалу теми 6.1.

Методи досліджень процесів травлення. Секреторна функція травних залоз. Нейрогуморальна регуляція діяльності травних залоз. Гігієна харчування. Обмін речовин. Норми споживання поживних речовин.

Рекомендована література:

Я.І. Федонюк і ін. Анатомія та фізіологія з патологією, 2001 р. Чайченко Г.М., Цибенко В.О., Сокур В.Д. Фізіологія людини і тварин,

2002р.

Методичні вказівки.

Вивчаючи матеріал цієї тема, треба велику увагу приділити структурній та функціональній організації травної системи. В цьому відношенні травна система підрозділяється на ефекторну (виконавчу) та регуляторну (керівну) частини. Виконавчі елементи травної системи об’єднані в канал з травними залозами. В регуляторній частині розрізняють місцевий та центральний рівні. Місцевий рівень забезпечується метасимпатичною нервовою системою та ендокринною частиною травного тракту. Центральний рівень включає в себе структури ЦНС – від спинного мозку до кори великих півкуль. Треба звернути увагу на те, що в тваринному світі є 3 різних типи травлення: внутрішньоклітинне, позаклітинне (дистантне) та мембранне (контактне). Можна розрізняти типи травлення ще й за джерелами ферментів: власне, симбіотичне, аутолітичне.

Секреторна функція шлунково-кишкового тракту здійснюється травними залозами.

В регуляції секреції травних залоз виділяють три фази: мозкову, шлункову та кишкову – в залежності від місця дії подразника.

33

Інформаційний матеріал

Травлення – це початковий етап обміну речовин між організмом і зовнішнім середовищем. Його функцією є подрібнення і гідролітичне розщеплення складних високомолекулярних органічних речовин на прості низькомолекулярні мономерні сполуки. Ці процеси забезпечують біологічні каталізатори – ферменти.

Ферменти травної системи специфічні і діють тільки на певні структури одного субстрату. За цією ознакою їх поділяють на ендоферменти

– діючі на внутрішні зв’язки молекули субстрату і екзоферменти – що відщеплюють мономери від кінцевих ланцюжків субстрату. Кожен фермент виконує тільки один етап розщеплення. Наступна реакція виконується іншим ферментом. Тому всі ферменти зібрані в комплекси в певній послідовності. Пригнічення активності одного ферменту призводить до порушення всього процесу травлення.

До основних травних ферментів належать:

1.Амілаза, мальтоза – входять до складу слини.

2.Пепсин, хімозин, желатиназа, ліпаза – входять до складу шлункового

соку.

3.Трепсин, хімотрепсин – виявлені в соку підшлункової залози.

4.Пептидаза, нуклеаза, ліпаза, лактаза, інвертаза – входять до складу кишкового соку.

Обмін речовин – це сукупність змін, що відбуваються з речовинами з моменту надходження їх в організм через травний канал до утворення кінцевих продуктів розпаду і виведення їх із організму.

Схема білкового обміну

35