Засенко В.В.Жестова мова й сучасність

Варто нагадати, що в УЖМ існують і жестові одиниці російської штучної символіки: жест ПОТРЕБА (рис. 28) від конфігурації – ПОТРІБНИЙ.

Рис. 28. ПОТРЕБА

А також варто зазначити особливості складених жестових одиниць, що поєднують два жести. Зокрема, РЕАБІЛІТАЦІЯ – складається із жестів ВІДНОВЛЕННЯ + СТОЯТИ (рис. 29).

Рис. 29. РЕАБІЛІТАЦІЯ

Слід зазначити, що деякі жестові одиниці в УЖМ обумовлені конфігура-

цією . Для прикладу наведемо конструктивно-інсценувальний одноручний жест опосередкованої символіки ЛІТАК (рис. 30) або конструктивний дворучний жест безпосередньої символіки ТЕЛЕВІЗОР (рис. 31).

122

Таким чином, нами охарактеризовано зміст понять «мова» і «мовлення», описані особливості жестових одиниць, що є характерними для конкретних символічних груп, які, як відзначено Р. Краєвським, враховують відносно високий рівень використання. Лексичні особливості жестових одиниць досить різноманітні. Всі жестові одиниці трьох груп (безпосередньої, опосередкованої, штучної) характеризуються за такими ознаками: напрям жесту, його рух, конфігурація, локалізація (розташування), фіксація жесту, ознака, якість. Зміна одного з компонентів жесту (конфігурація, локалізація, рух, напрям) може змінити значення жестової одиниці, що доведено ілюстративним матеріалом.

Ми переконуємося в тому, що УЖМ є специфічною, багатозначною мовною системою, яка включає широкий набір засобів для вираження змісту та відношень між ними.

Правильне розуміння жестів нечуючих та усвідомлене їх диференціювання сприяє якісному спілкуванню та взаєморозумінню нечуючих.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дячков А. И. Обучение и воспитание глухих / Дьячков А. И., Доброва А.Д.,

Новиков Я.А. – М., 1959. – С. 99 – 112.

2.Загнітко А. П. Основи мовленнєвої діяльності: навч. посібник [для студентів денної, заочної прискореної форми навчання] / А. П. Загнітко, І. Р. Домрачева. – Донецьк: Український культурологічний центр, 2001. – 56 с.

3.Кацнельсон С. Д. Типология языка и речевое мышление. – Л., 1972.

4.Енциклопедія освіти [голов. ред. В. Кремень]. – К.: Юрніком Інтер, 2008. –

С. 928 – 929.

Аннотация

В статье охарактеризовано понятие «язык» и «речь», описаны особенности жестовойречиунеслышащих, котораяявляетсяспецифическойформойкоммуникациисредствамивизуальногоязыка, впроцессекоторогоиспользуютсяжестовые единицы. Влексике ЖЯжестовые единицы разделяются натриосновные группы, которые характеризуются особенностями: направление жеста, его движение, конфигурация, локализация, фиксацияжеста, признакит.п. Изменениеодногоизкомпонентовжеста(конфигурация, локализация, движение, направление) можетизменитьзначение жестовойединицы, чтодоказано иллюстративным материалом.

Ключевые слова: жест, жестовая единица, конфигурация, локализация, направление, неслышащие, символика, жестовый язык, речь, язык.

Summary

In the article is opened the definition of «language» and «speech» and describe the peculiarities of sign language of deaf people, which is the special form of communication of the visual language, in which process of use the gestures. In the sign lexical gestures divides on the three groups, which is characterised some features: direction of gesture, hand moving, hand configurations, localisation of gesture, fixation of gesture etc. Changing an component of the gestures can transformed the meaning of the sign, which had proved illustrative material.

Key words: sign, hand configurations, gesture, localisation of gesture, sign language, deaf people, language, speech.

123

УДК: 81’221.2

Кульбіда С. В.,

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Чепчина І. І.,

науковий співробітник

ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЖЕСТОВОЇ МОВИ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ

Анотація

Проаналізовано доробок вітчизняних і зарубіжних вчених стосовно вивчення національних жестових мов, мовних особливостей ЖМ як знакової системи. Відзначено унікальний внесок В.Стоку, Р. Г.Краєвського, Г.Л.Зайцевої у лінгвістичні дослідження жестової мови у другій половині ХХ століття.

Описано хід констатувального етапу дослідження стосовно вивчення української жестової мови на основі зібраних монологічних зразків нечуючих носіїв. Здійснено аналіз комунікантів за різними чинниками.

Ключові слова: жестова мова, кальковане жестове мовлення, комунікант, носій жестової мови, мовленнєві особливості, компоненти жесту, рідна мова.

Нові завдання, які постали перед мовознавством у зв’язку з потребою спілкування з нечуючою людиною, вивчення її мовленнєвої діяльності в цілому, не можуть бути вирішеними лише на основі аналізу матеріалів традиційного лінгвістичного дослідження письмових тек-

стів (Сухарний Л. В., 1983). Сучасні вимоги висувають на перший план необхідність дослідження реального мовленнєвого матеріалу, розглядаючи будь-які прояви мовленнєвої діяльності за різних ситуацій. Дуже важливим є для нас в умовах сучасного дослідження зафіксувати зразки живого жестового мовлення, яке використовується унайбільш типовихжиттєвих ситуаціях іяке продукують глухі люди – носії мови, для яких ЖМ є рідною.

Одне із завдань, які постали перед лабораторією, окрім фіксації зразків у нечуючих носіїв, – проведення аналізу сприйняття, з’ясування характерних особливостей (лексичних, кінетичних, синтаксичних, морфологічних, граматичних та ін.); визначення відмінностей, які більшою чи меншою мірою впливають на сприйняття різних варіантів реального стану функціонування мови, якою користуються нечуючі люди у своїй діяльності. Тому зразки жестового матеріалу набувають для нас особливого інтересу – як можливість виявлення загальних закономірностей мовленнєвої діяльності.

124

Метою статті є аналіз літературних джерел з проблеми лінгвістичного вивчення жестових мов у світі та інформування про хід констатувального етапу дослідження стосовно національної ЖМ в Україні.

У 33 країнах світу жестові мови порівняно недавно набули свого статусу другої державної мови, завдяки чому розширили сферу застосування. За своїми комунікативними можливостями ЖМ розвинених країн світу в жодному разі не поступаються вербальним мовам (Базоєв В. З., Димскис Л. С., Комарова Г., МакВорі Л., Рассел Д., Рода М. та ін.). Відмінності між жестовими і вербальнимимовамивизначаєканал, завдякиякомуздійснюєтьсяпередаванняінформації від однієї людини до іншої. У жестових мовах інформація сприймається зорово і кодується рухами руки (рук), тіла, міміки обличчя.

Вивчати ЖМ почали порівняно недавно – в середині ХХ сторіччя. Серйозневивченнязапочатковане у1960 роціроботоюСтокуВпросистемуамериканської жестової мови (AЖМ), де жести описані як основні елементи цієї системи. Стоку В., досліджуючи АЖМ, переконливо довів, що ЖМ – багаторівнева лінгвістична система, яка володіє широким набором лексичних, граматичних засобів для висловлення думки і аналізу інформації, а жест – є основною значущою (семантичною) одиницею, що має складну структуру.

Компонентижестувченийпорівнюєзфонемамиусловіізазначає: якслово складається з фонем, так і жест складається з компонентів (конфігурація, розташування, рух) і детально описує і аналізує їх.

Завдяки дослідженню Стоку В. було утверджений новий напрям у науці, який отримав назву «структурна лінгвістика», завдяки чому стало можливим не лише порушуватипитання, алейвирішуватизавдання науковоговивчення ЖМглухих.

Зараз у різних країнах світу надзвичайно серйозно займаються вивченням національних жестових мов. У багатьох найвідоміших університетах створені відповідні центри, кафедри, інститути (Великобританії, Канаді, Нідерландах, Швеції, Фінляндії, США, Білорусії та ін.). Наука вже має докази того, що ЖМ – одна з розвинених і своєрідних мов людства.

Бібліографія праць, присвячених різноманітним аспектам функціонування і створення жестових мов, нараховує більше 36 тис. назв.

Проблемам вивчення національних жестових мов були присвячені і останні міжнародні конференції:

•ІХ Міжнародна конференція з когнітивної лінгвістики (Сеул, травень,

2005);

•ІХ Міжнародна конференція з теоретичних питань дослідження національних жестових мов (Флоріанаполіс, грудень, 2006);

•Міжнародна конференція «Лінгвістичні права глухих: державна підтримка, вивчення та застосування жестової мови» (Москва, травень, 2007);

•XV Конгрес Всесвітньої Федерації глухих (Мадрид, липень, 2007).

До речі, у двох останніх ми брали якнайактивнішу участь. Виступали з доповідями, маємо опубліковані матеріали.

Результати серйозних наукових досліджень, які проводяться у галузі лінгвістики, соціолінгвістики, соціології, семіотики, психолінгвістики, сурдопедагогіки, глухознавства широко використовуються не лише у системі освіти, а й у засобах масової теле-, відеоінформації, під час проведення різноманітних заходів Всесвітньої Федерації глухих.

125

Слід відзначити, що у сучасній педагогіці, як свідчать резолюції міжнародних конгресів ВФГ і конференцій з навчання глухих, яскраво виражена тенденція щодо включення ЖМ до системи засобів навчання глухих.

У сучасній науці і практиці використовуються дві основні концепції глухоти: біолого-медична та соціокультурна.

З точки зору біолого-медичної концепції порушення слуху – це біологічна патологія, хвороба, яка вимагає професійного втручання. Наслідки глухоти, такі, наприклад, як відсутність усного мовлення, призводять до «випадання» глухоїлюдиниізсоціуму. Головнаметабіолого-медичногопідходу – допомогти глухим людям хоча б частково відновити слухове сприйняття.

Наданийчаспріоритетноюдляспівтовариствглухихєсоціокультурнаконцепція, згідно з якою глухота– особливий стан людини, а не патологія. Глухі люди не мають медичних проблем, пов’язаних з порушенням слуху, не потребують спеціалізованого лікування. Глухота об’єднує людей в особливу культурно-лінгвістичну меншину, якоюфактичноєасоціаціячитовариствоглухихукожнійкраїні. Вцьому співтоваристві глухі мають право жити згідно з установками свого мікросоціуму, розвивати свою субкультуру, свою ЖМ тощо. Реалізація цього права гарантує рівністьглухихлюдейзпредставникамибільшостіістворюєумовидляповноцінного включення глухих(їхінтеграції) всуспільство чуючихлюдей.

Зроблений огляд існуючих педагогічних практик навчання глухих у світі та аналіз політики ВФГ у сфері освіти. Підкреслена важливість ЖМ як першої/рідної мови глухої дитини в перші роки життя. Звернена увага на те, що викладачі у навчанні глухих обирають методику, яка орієнтована на чуючих, і вважають її прийнятною для глухих учнів. Педагоги не усвідомлюють, що такий вибір неминучевикликаєнерозумінняіплутанинусприйняттясередглухихдітей. Більшість педагогів не мають поняття про комунікативний «хаос» і про те, як це впливає на повсякденне життя глухих. Не маючи знань про світ глухих, вони часто приймають рішення, катастрофічні для самих глухих. Нав’язуючи свою мовну політику, навіть коли їхні педагогічні методи неуспішні, педагоги не дають сформувати глухим власну самосвідомість і максимально розкрити свій потенціал.

Зарубіжні дослідження щодо вивчення національних ЖМ, включення їх до навчального процесу, використання ЖМ як першої мови глухої дитини, розробки навчальних програм, посібників, забезпечення прав глухих в отриманні інформації і освіті на ЖМ мові, визнання офіційного статусу ЖМ як державної – не могли обійти стороною терени України.

До речі, Організація Об’єднаних націй 13 грудня 2006 року прийняла Конвенцію про захист прав осіб з фізичними вадами. Цей перший з початку століття договір про захист прав людини є єдиним міжнародним юридичним документом, де утверджується право глухої людини на рідну мову – ЖМ у сфері освіти. Ця подія докорінно змінює політичну ситуацію в напрямку поваги до осіб з порушеннями слуху.

Вивчення ЖМ в Україні стало актуальним за часів незалежності нашої держави. Демократичні, гуманізаційні процеси, що відбуваються у країні, послужилиосновоюдляпереглядуставленнядонечуючихлюдейнеякдоінвалідів, а як до лінгвістичної меншості, котра є носієм візуальної мови і має повне право користуватисянею. УЗаконіУкраїни«Проосновисоціальноїзахищеностіінва-

лідів в Україні» зазначається, що «державою визнається дактильно-жестова

126

мова як засіб міжособового спілкування, а також як засіб навчання інвалідів з вадами слуху» .

Першібазовідослідженнялінгвістичнихіпедагогічнихособливостеймови глухих в Росії проводила доктор педагогічних наук, професор – Галина Зайцева [Зайцева, 1987, 2000]. Результати її багаторічних досліджень опубліковані у 2000 році у посібнику «Жестовая речь. Дактилология». Директор Московської білінгвістичної гімназії Г. Зайцева переконує, що діюча традиційна система навчання глухих, в принципі, не може забезпечити всім глухим рівних можливостей навчання і розвитку. Основні недоліки цієї системи – унітарність та методологія, заснована на тому, що тільки словесна мова, і, перш за все, – її усна форма, визнається єдиною можливою базою і засобом формування особистості глухого. Прихильники білінгвального навчання вважають, що для більшості глухих найбільш позитивною педагогічною системою є середовище словесножестової двомовності, яке визначається рівноправністю засобів у процесі навчання і виховання глухих дітей. За білінгвального підходу використовується рідна ЖМ, якою користуються, спілкуючись, дорослі глухі.

Унашій країні дослідження ЖМ глухих було вперше проведено Р. Г. Краєвським. Впродовж десяти років кандидат педагогічних наук, викладач КПІ імені О. Горького (нині НПУ імені М. П. Драгоманова) Р. Краєвський здійснює лінгвістичний опис мови жестів глухих на основі українознавчого матеріалу, використовуючи термін «міміко-жестикулярна мова» (МЖМ). На його думку, МЖМ складається з виражальних рухів (міміка обличчя, виражальні жести) і жестових знаків (безпосередня конкретна символіка, опосередкована символіка, штучні знаки).

Теоретичну характеристику мови глухих вчений підкріпив, створивши унікальний жестовий словник, де лексеми групувалися за конфігурацією руки – одним з основних компонентів жесту як семантичної одиниці. Два інші основні компоненти – просторове положення руки (рук) і її (їх) рух були описані в статті до кожної жестової одиниці. Книга Р. Краєвського «Мова жестів глухих» за своїм змістом прирівнюється до фундаментального дослідження В.Стоку.

Зважаючи на це, можна з впевненістю констатувати, що доробок Р. Краєвського є визначним і заклав основи української вітчизняної науки щодо першої спроби вивчення УЖМ.

Унашій державі створені умови для наукового дослідження національної ЖМ. Лабораторія з 2006 року розпочала фундаментальне дослідження щодо лінгвістичного вивчення УЖМ (збору зразків мови у нечуючих носіїв у різних регіонах країни, детальний аналіз та узагальнення опрацьованих матеріалів у різноманітних словниках), яке буде спрямовуватися на практичний результат. Останнє передбачає оперативний вихід на освітянський процес, двома сторонами якого є педагоги (вихователі, батьки) і нечуючі особи.

Для того, щоб конкретно вивчити лінгвістичну структуру природної УЖМ якскладну, багатозначну мовнусистемуізспецифічним словниковимскладомта граматичною будовою, співробітниками лабораторії ЖМ проводиться констатувальний етап дослідження – зібрано зразки УЖМ серед носіїв мови з різних осередків УТОГ засобом відеозйомки. Природно, що у більшості випадків зустрічаються різні почерки жестових одиниць, які слід вивчити як семантичні значення жестових знаків. Дослідження проводять нечуючі співробітники, носії УЖМ.

127

Особливістю ЖМ, порівняно з вербальною, є й те, що вона не може бути збереженою в часі, не може бути зафіксована (як писемна форма словесної мови), має спонтанний характер. Тому за найкращий спосіб фіксації ми обрали не малюнок, фото, а відеозапис.

Тепер (січень 2008) відеобаза даних охоплює понад 100 зразків монологічного мовлення носіїв ЖМ – комунікантів. Для них була розроблена анкета, яка фіксує прізвище, ім’я, по батькові комуніканта, його місце проживання, стать, вік, освіту, професію та місце роботи; умови зростання: (у сім’ї глухих; у сім’ї чуючих; у сім’ї глухих та чуючих); умови навчання («усний» метод (вербальна мова), білінгвальний метод (жестова й вербальна мова); знання і навички вербальної мови: ступінь розуміння (високий, середній, низький, відсутній), ступінь володіння (високий середній, низький, відсутній); знання і навички КЖм: ступінь розуміння (високий, середній, низький, відсутній), ступінь володіння (високий середній, низький, відсутній); джерела знання ЖМ (сім’я, школа, друзі); характер фізичної вади (глухота часткова чи повна: вроджена чи набута).

Разом зі збиранням зразків також було проведено попереднє анкетування серед нечуючих учасників різних вікових категорій (від 16 до 75 років).

Основна частина комунікантів, у яких взято зразки ЖМ, належать до категорії молоді (62,71%) (діаграма 1).

Діаграма № 1. Вікова характеристика комунікантів

Найменша частина – до категорії людей старшого віку (10,17 %). Більшість комунікантів зростали в сім’ї чуючих батьків (69,49 %), в родині глухих – 25,42 %, у змішаних сім’ях за станом слуху лише 5,08 % (діаграма 2).

Діаграма № 2. Умови зростання комунікантів

128

З 102 комунікантів 55,93 % мали набуту глухоту, 42,37 % – вроджену глухоту і лише 1,69 % мали нормальний слух (діаграма 3).

Діаграма № 3. Особливості порушень слуху комунікантів

57,63 % комунікантів стверджують, що при їхньому навчанні педагоги застосовували ЖМ одночасно з усним методом, а 42,37 % зазначили, що навчали їх без використання ЖМ (діаграма 4).

Діаграма № 4. Умови навчання комунікантів

Найбільша кількість комунікантів (82,4 %) оволоділи ЖМ в школі та в умовах спілкування глухих сімей. Найменша частина (1 %) – це здебільшого чуючі комуніканти, вивчали ЖМ за допомогою друзів впродовж тривалого часу(діаграма 5).

Діаграма № 5. Умови, за допомогою яких вивчалася ЖМ

Зразки були взяті у комунікантів, які живуть в різних регіонах України: центр – 51%, схід – 32%, південь – 17%. Поки що не залучені комуніканти із Західного регіону України (діаграма 6).

129

Діаграма № 6. Представники регіонів України

Комуніканти, які представляли центр України, були з таких міст як Київ, Чернігів, Полтава, Суми. Представляли схід комуніканти з Харкова, Донецька та Луганська. 17% комунікантів представляли південний регіон (Одеса, Запоріжжя, Херсон, Крим). На жаль, не охоплені у нас поки що західний і північний регіони. (діаграма 7)

Діаграма № 7. Регіональна категорія комунікантів

У дослідженні ми чітко розмежовуємо 2 поняття: жестова мова (ЖМ) і кальковане жестове мовлення (КЖм).

ЖМ – символічна система з власною структурою, яка не задана біологічно, вона виникає лише в соціумі у відповідь на потребу у спілкуванні: спочатку з батьками, потім – вихователями, педагогами т.д. У цій системі є всі закономірності, які властиві комунікаційній системі Ця мова є основним засобом спілкування для глухих, це самобутня природна мова, яка відіграє важливу роль в комунікативній, когнітивній та креативній діяльності, а також в соціалізації нечуючої людини. Її використовують більш як 95 % осіб з порушеннями слуху (Виготський Л. С., Зайцева Г. Л., Базоєв В. З., Димскис Л. С., Рассел Д., Стоку В. та ін.).

130