Практична робота

Робота 1. Вивчити та описати демонстраційні імунологічні препарати

Захворюваня, профілактика яких проводиться з використанням живих (атенуйованих) вакцин:

1. Туберкульоз.

2. Поліомієліт.

3. Кір.

4. Епідемічний паротит.

5. Краснуха.

6. Бруцельоз.

7. Грип.

8. Сибірка.

9. Чума.

10. Туляремія.

11. Жовта лихоманка.

12. Ку-лихоманка.

13. Натуральна віспа.

14. Висипний тиф.

Захворюваня, для профілактики яких використовують убиті

(інактивовані) вакцини:

1. Кашлюк.

2. Грип.

3. Сказ.

4. Холера.

5. Гепатит А.

6. Лепра.

7. Лептоспіроз.

8. Бруцельоз.

9. Гонорея.

10. Висипний тиф.

11. Аутовакцини.

Захворювання, для профілактики яких

використовують анатоксини:

1. Дифтерія.

2. Правець.

3. Ботулізм.

4. Газова анаеробна інфекція.

5. Стафілококова інфекція.

6. Холера.

Захворювання, для профілактики яких використовують хімічні вакцини:

1. Черевний тиф.

2. Менінгококова інфекція.

3. Гемофільна інфекція.

4. Грип.

Календар щеплень

Деякі інфекційні захворювання найбільш тяжко проходять і частіше вражають дітей, для їх профілактики в перші роки життя використовують „календарні” вакцинні препарати. Велика кількість вакцин, що вводяться дітям, вимагають раціональної побудови календаря щеплень, що є серйозною проблемою охорони здоров'я, яка по-різному вирішується в кожній країні. При побудові “календаря” щеплень враховують епідеміологічний стан, ефективність існуючих вакцин, вікову імунологічну реактивність, тривалість поствакцинального імунітету, небезпеку поствакцинальних ускладнень. При встановленні термінів первинної вакцинації враховують захисні можливості організму дитини. Немовля одержує від матері пасивний імунітет, який зумовлений наявністю широкого спектра захисних антитіл проти різних інфекцій (дифтерія, кір, грип, поліомієліт та ін.). Пасивний імунітет є нетривалим, і рівень антитіл знижується через 3 місяці. У немовлят синтез власних антитіл, за винятком IgM, починається з 3 – 4 місяців життя. Беручи до уваги фізіологічні особливості імунної системи дітей, будується віковий календар щеплень.

Терміни імунізації (табл. 8), прийняті в нашій країні, відрізняються тим, що в перші місяці життя при недостатніх імунологічних можливостях організму дитини роблять його заселення живими вакцинами – проти туберкульозу (БЦЖ) і проти поліомієліту. Календар щеплень відкривається вакцинацією проти гепатиту В, туберкульозу, що проводиться в перші дні після народження. У віці 3–4 місяців вводять асоційовану вакцину АКДП. Рекомендується встановлення інтервалів між вакцинаціями не менше 2 місяців, щоб звести до мінімуму алергізацію організму і поствакцинальні ускладнення.

Протипоказаннями для проведення всіх видів щеплень є гострий гарячковий стан. При імунодефіцитних станах не можна проводити щеплення живими вакцинами (БЦЖ, коровою, паротитною, поліомієлітною). При хронічних захворюваннях нервової системи протипоказано вводити живі корову й паротитну вакцини, АКДП, ДП. Заборонено щеплення вакциною БЦЖ осіб із тяжкими формами алергічних захворювань.

Імунізацію населення здійснюють у спеціальних кабінетах профілактичних щеплень, які розміщуюються в поліклініках, дошкільних закладах і школах. У кожному кабінеті повинні бути холодильник для зберігання імунологічних препаратів, стіл, кушетка, шафа для інструментів, шафа з медикаментами для першої допомоги при виникненні післявакцинальних реакцій.

До проведення щеплень допускаються спеціально підготовлені медичні працівники, які ознайомлені з інструкціями із застосування вакцин, технікою їх введення, порядком надання першої допомоги за необхідності. Імунізація проводиться під керівництвом лікаря. Усі вакцини необхідно вводити в організм із дотриманням правил асептики й антисептики. Дільнична медична сестра щомісячно відбирає дітей, яких потрібно імунізувати в наступному місяці, з урахуванням існуючого календаря щеплень.

Таблиця 8 – Календар профілактичних щеплень

Наказ МОЗ України від 16.09.2011 р. № 595

Вік	Щеплення проти
1 день		Гепатиту В
3 день	Туберкульозу
1 місяць		Гепатиту В
3 місяці			Дифтерії, кашлюку, правцю	Поліомієліту	Гемофільної інфекції
4 місяці			Дифтерії, кашлюку, правцю	Поліомієліту	Гемофільної інфекції
5 місяців			Дифтерії, кашлюку, правцю	Поліомієліту
6 місяців		Гепатиту В
12 місяців					Кору, краснухи, паротиту
18 місяців			Дифтерії, кашлюку, правцю	Поліомієліту	Гемофільної інфекції
6 років			Дифтерії, правцю	Поліомієліту	Кору, краснухи, паротиту
7 років	Туберкульозу
14 років			Дифтерії, правцю	Поліомієліту
18 років			Дифтерії, правцю
23 роки			Дифтерії
28 років			Дифтерії, правцю

Приклад опису вакцинного препарату:

Бруцельозна жива вакцина – антигенний препарат, що використовується з профілактичною метою за епідеміологічними показами в групах ризику. Ця вакцина стимулює утворення поствакцинального активного клітинного протибактеріального специфічного імунітету.

Лікувально-профілактичні імунні сироватки та імуноглобуліни

Для специфічної терапії і профілактики ряду інфекційних захворювань використовують препарати, які містять антитіла. З цією метою використовують сироватки штучно імунізованих тварин (часто коней) або в деяких випадках людей-донорів. У наш час широко використовують імуноглобуліни, які одержують як гамма-глобулінову фракцію імунної сироватки. Імуноглобуліни порівняно з імунними сироватками містять більшу концентрацію антитіл і в них відсутні баластні білки. Тому при введенні їх в організм не буває ускладнень. При використанні імунних сироваток і імуноглобулінів пасивний імунітет створюється в короткий термін і захищає від захворювання навіть у випадку зараження, яке вже відбулося. При внутрішньовенному введенні імуноглобулінів захисний імунітет виникає відразу після ін'єкції. Після внутрішньом'язового і підшкірного введення імунних сироваток та імуноглобулінів антитіла в крові в захисній концентрації з'являються через 12 – 24 години.

Одним із недоліків дії імунних сироваток та імуноглобулінів є короткий термін створеного ними пасивного імунітету. Гетерогенні сироватки створюють імунітет на 1–2 тижні, гомологічні на 4–5 тижнів. При введенні сироваток виникають ускладення алергічної природи: анафілактичний шок та сироваткова хвороба.

З лікувальною та профілактичною метою використовують головним чином антитоксичні сироватки та імуноглобуліни.

Антитоксичні сироватки використовують для специфічної профілактики тих інфекційних захворювань, збудники яких продукують екзотоксини. В медичній практиці найчастіше використовують такі антитоксичні сироватки: протидифтерійну, протиправцеву, протиботулінічну, протигангренозну. Механізм лікувальної дії цих сироваток полягає в тому, що вони нейтралізують екзотоксини відповідних збудників. Титрують ці сироватки в реакції флокуляції, активність вимірюється в антитоксичних або міжнародних одиницях (АО, МО). Наприклад, за 1 АО протидифтерійної сироватки беруть мінімальну її кількість, яка зв’язується з однією імуногенною одиницею відповідного анатоксину і викликає початкову (ініціальну) флокуляцію, або на чутливих тваринах нейтралізує 100 Dosis letalis minima дифтерійного токсину. Для специфічної терапії та профілактики дифтерії, правцю, ботулізму та газової гангрени існують також відповідні імуноглобуліни.

Крім того, для специфічної терапії та профілактики інших інфекційних захворювань використовують імуноглобуліни: протистафілококовий, протисибірковий, протилептоспірозний, протигрипозний, проти кліщового енцефаліту, проти натуральної віспи, проти сказу, проти поліомієліту та інші.

Приклад опису протидифтерійної антитоксичної сироватки:

Антитільний препарат, що використовується з лікувально-профілактичною метою. Цей препарат стимулює утворення пасивного гуморального антитоксичного специфічного імунітету. Антитоксична сироватка отримана шляхом гіперімунізації коней анатоксином та екзотоксином.