31. Формування у старших дошкільників дружніх взаємин. Мотиви дружби

Дружбу слід визначити як позитивні стосунки, що ґрунтуються на взаємній відкрито­сті, повній довірі, спільності інтересів, відданості людей одне одному, їхній постійній готовності в будь-який момент прийти на допомогу одне одному. Дружні стосунки безко­рисливі, у них людина одержує задоволення від того, що робить приємне іншому . Для дружніх взаємин характерне глибоке взаєморозуміння людей. Психологічно це означає можливість спілкуватися одне з одним майже без слів, за допомогою жестів, .міміки та пантоміміки, сприймати й точно розуміти одне одного за ледь помітними рухами.  Перш за все, слід відзначити, що у дітей старшого дошкільного віку зі вступом дитини в підготовчу групу значно збільшується тривалість спілкування. . Роль вихователя у цей період є величезною. Він стає зразком для наслідування,

 мотиви дружби між дошкільниками.  Узагальнили та опрацювали матеріал по темі мотиви дитячої дружби;  Ознайомились та провели дослідження розвитку і мотивів дитячої дружби дітей в дитячому садочк   Розкрили сутність поняття дружба та мотиви дружби;  Ознайомились з типами і видами дитячої дружби. Велике значення у процесі становлення дружніх стосунків відіграють батьки та вихователі, а також культура спілкування. На нашу думк вихователь веде з батьками роботу у трьох напрямка По-перше, він вивчає досвід сімейного виховання і враховує всі його досягнення і недоліки у своїй педагогічній діяльності. По-друге, він здійснює дійову допомогу батькам у вихованні дітей. І по-третє, координує роботу з дітьми дитячого садка і батьків. Органічна злагодженість у роботі дитячого садка і сім’ї – один із найважливіших принципів повноцінного виховання дітей.

32.Вредування і впертість дітей, їх причини. Педагогічні умови попередження та усунення вередувань та впертості.

Перша криза наступає в 2-4 роки. Це період самоствердження, усвідомлення свого « Я», коли малюк намагається все зробити сам. Приводом для виникнення гніву може послужити все що завгодно: зайва ложка каші, насильницьке одягання чи узування, укладання спати. Краще в таких випадках згадати психологію дитини : дитина молодшого та середнього дошкільного віку має переважно нестійку увагу, провідна діяльність –ігрова. Тому коли дитина не хоче чогось робити треба переключити її увагу, внести ігровий сюжет. Н.д дитина не хоче одягатись - пограйте в «дочки-матері», ви станете «донькою чи сином» а ваш малюк дорослим, який буде вчити вас одягатись тільки вчиться одягатись. Якщо дитина то нехай вона одягає одну ногу-а ви другу. Також вередування можуть бути з інших причин . ви довго були в гостях, дитина не виспалась, і тому наслідуючий день ви не знаєте що робити. Тому краще організовуйте дозвілля так, щоб не порушувати режим малюка. Ще однією з причин вередувань дітей є хвороба дитини, також сварка дорослих в присутності дитини, знервований стан батьків передається на дитину , що викликає вередування та капризи . Тому в ніякому разі не можна виясняти відносини між дорослими в присутності дитини. 

Варіантом впертості можна також вважати так звану настирливість,коли дитина намагається свого будь - якими засобами: нескінченними проханнями та плачем, дратівливістю та вередуванням. Де витоки такої поведінки?Перш за все в нас самих , у нашій поведінці. Настирливі діти найчастіше бувають у батьків , які не контролюють себе, занадто вимогливі та нетерплячі до дітей, « присікуються» до дитини в будь – яку хвилину через дріб’язкові причини. Не можуть стримувати свої емоції,коли їхні вимоги негайно не виконуються, без кінця читають мораль,погрожують і карають.  Їхнє нав’язування себе дорослим спочатку є намаганням домогтися визнанням своїх прав, тоді стає завченою формою поведінки, ознакою особистості. Учити звичайно треба, пояснювати та керувати , але робити це в толерантній формі, ненав’язливо. Ненав’язливе навчання ігровими засобами, відсутність постійного обсмикування з боку дорослих нескінченних заборон і моралізування, визнання за дитиною права на виявлення емоцій , причому не лише позитивних,а й негативних( незадоволення, образи, гніву) –все це може створити умови для повноцінного психічного розвитку. Якщо дитина опирається і не визнає очевидних речей, не застосовуйте силу , поступіться, дайте їй наполягти на своєму. Тому вияснивши причину вередування, і якщо це не хвороба дитини, не ви і ваші помилки стали причиною вередування, то тоді починайте виховний процес: переключить увагу, залишіть дитину наодинці не звертаючи увагу на її вередування,, розкажіть малюку ,що ви відчуваєте коли вас не слухають, як ви розгубленні,розкажіть як ви їх любите, і як вам боляче бачити що їх улюбленці погано себе ведуть(ніякому разі не кажіть що вони погані). Постарайтесь знайти контакт з дитиною, адже діти цінують не вказівки – а взаєморозуміння. Буває так, що дитина сприймає все навпаки, говорить «ні» замість «так» сідає коли треба встати,кидає , а не піднімає іграшку. Батьки скаржаться , що дитина стала занадто вередливою, все не по ній , від всього відмовляється, забагато вимагає – в такому випадку йдеться про дитячий невроз. Перемогти його без дитячого психіатра не можливо. В таких випадках радимо в сім’ї дотримуватись таких правил: 1. Зменшити тиск вимог та заборон; 2. Налагодити емоційний контакт з дитиною, чуттєво відгукатись на важливі події для дитини, більше гратись з дитиною, сміятись разом; 3. Знизити вимоги до якості моторності. Не сварити за уповільнені дії. незграбність, неохайність; 4. Заохочувати ініціативність, хвалити за найменші успіхи; 5. Спілкуватись з дитиною розповідаючи свої проблеми , які були в дитинстві, як вам було важко. Змоделювати ситуацію в яких дитина могла допомогти вам своєю порадою.

33. Виховання дітей 1-го року життя. Вікові етапи та особливості розвитку дітей на кожному з них.

Особлива увага приділяється : охороні здоров’я; створенню умов для формування емоційно-позитивного стану малюків; розвитку рухів і мови. З першого дня спілкування з дитиною сприймайте її такою, якою вона є, радійте її присутності, любіть її. Будьте з нею ласкавими, ніжними, послідовними і терплячими. Для її розвитку приділяйте при можливості максимум вільного часу, більше розмовляйте і спілкуйтеся з нею. Надавайте можливість більше рухатися, у перші місяці життя активні рухи малюка сприяють розвитку мови, а надалі — її повноцінному гармонійному вдосконаленню. Виховання дітей розпочинається з правильного режиму дня, тобто зі встановлення чіткого часу годувань і нічного сну дитини. Склавши режим прикладання до грудей, потрібно м'яко але наполегливо привчати до нього дитину. На основі цього стержня починає формуватися увесь інший добовий розпорядок життя новонародженої дитини, а разом з ним і основи його майбутнього характеру. Дитина чує з народження, а у момент засипання і під час сну йому, як і дорослій людині, потрібна тиша! Без дотримання цієї умови нічого і думати про режим сну, а отже, і про формування в цілому правильного добового ритму діяльності організму дітей, і про яке те вихованні в цілому. Дуже сприятливо на дітей діє сон на свіжому повітрі. Небажано перед сном вколисувати дітей, носити на руках, давати без необхідності додатково поза режимом - груди, застосовувати соску-пустушку. Не рекомендується навіть постійний, без особливої потреби, спів колискових пісень, тому що, звикнувши до них, малюк чинитиме опір надалі засинати без звичних мелодій - кректатиме, дратуватиметься, пхикатиме.

4 етапи 1-го року життя: - від народ. До 3 міс.; -від 3 до 6 міс.; - від 6 до 9 міс.; від 9 до 1 року.

Від народження до 3 міс.: більш-менш вміє управляти своїми ручками й ніжками, і отримує від цього величезне задоволення. Він прагне як можна більше ними рухати і ворушити.  Забави на прогулянці. Розвиваються і слухові навички - дитина на вулиці буде прислухатися до звуків проїжджаючих машин, співаючих птахів, літака і т.д.  продовжувати спілкуватися з малюком. Для нього це дуже важливий елемент розвитку. Пробуйте грати інтонаціями, стежте при цьому за його реакцією. 

Від 3 до 6 міс. : Ру­хи ста­ють більш-менш усвідомленими, сфор­мо­ва­ни­ми і при цьо­му вільними. Гра­ю­чи, ма­люк тяг­неть­ся до іграшок, праг­не дістати їх, роб­ля­чи при цьо­му різні ру­хи тілом. По­чи­на­ю­чи з чет­вер­то­го місяця жит­тя ма­люк мо­же по­вер­ну­ти­ся на бо­чок або на жи­во­тик і в та­ко­му положенні про­во­ди­ти більшу час­ти­ну ча­су бадьорості, а це хо­ро­ша підготовка до фор­му­ван­ня на­вич­ки по­взан­ня.

Від 6 до 9 міс.:  У малюка починають формуватися звички, потяги, смаки, і наше, дорослих, завдання полягає в тому, щоб допомогти дитині навчитися розуміти нашу мову, спілкуватися з людьми, сприяти подальшому розвитку рухів. Малюк довго лепече, повторюючи часто одні і ті ж склади, це ще не слова,  Прості назви предметів малюк вже в змозі запам'ятати, і може вказати на них пальчиком на ваше прохання. У розвитку мови велике значення мають загальна активність дитини, її заняття з іграшками, 6-7 місячного малюка вже можна навчити пити з чашки. У другому півріччі життя малюка купають в сидячому положенні.

Від 9 до року: Малюк встає в ліжечку, робить свої перші кроки, тримаючись за край дивана або ліжка. Активно формується пасивний словниковий запас дитини, тобто, вона уже розуміє значення багатьох слів, хоча поки і не може вимовити їх. Звісно, з малюком необхідно часто і багато розмовляти.  Ближче до 1 року дитина вже вільно переміщається по квартирі, вимовляє свої перші слова (мама, тато, дай та ін.). Малюк прагне якомога швидше вивчити навколишній світ, досліджувати всі предмети, які знаходяться в полі його зору.