- •1)Види праці дітей. Зміст і виховне значення кожного виду праці.
- •2)Форми організації навчання дітей дошкільного віку.
- •5)Закон України «про дошкільну освіту» про родинне виховання, типи дошкільних закладів та управління освітою.
- •10. Форми зв'язку днз та школи
- •11. Сутність проблем виховання дітей працею у дослідження науковців. Особливості трудової діяльності дітей.
- •13. Зміст і засоби розумового виховання дітей дошкільного віку
- •14. Основні компоненти української народної педагогіки стельмахович
- •16 Різновиди іграшок:
- •17 . Гра – засіб всебічного розвитку дитини
- •19. Психологи і педагоги про гру як творчу діяльність
- •29. Аналіз сучасних програм виховання і навчання в дитячому садку
- •30.Ігри з правилами.Їх освітньо виховне значення та методика проведення
- •31. Формування у старших дошкільників дружніх взаємин. Мотиви дружби
- •32.Вредування і впертість дітей, їх причини. Педагогічні умови попередження та усунення вередувань та впертості.
- •34.Створення у дитсадку та сім’ї умов для організації праці дітей
- •35. Форми роботи з фізичного виховання.
- •36. Завдання та принципи естетичного виховання дітей дошкільного віку
- •37.Характеристика методів морального виховання дошкільників
- •38.С.Ф. Русова про вимоги до особистості вихователя дитячого садка
- •39.Характеристика сюжетно-рольової гри, її структурні компоненти
- •40. Зміст і завдання естетичного виховання дошкільного віку.
- •41. Характеристика навичок культури поведінки та методи формування іх.
- •42. Творча гра: її виховне значення та особливості.
- •43. Розпорядок дня як активний засіб впливу на фізичний розвиток дитини
- •44. Методи та прийоми виховання культурно-гігієнічних навичок у дітей 3-го року життя.
- •45. Робота з педагогічно занедбаними дітьми профілактика важковиховуваності в дошкільному віці.
- •46. Своєрідність дисциплінованості дитини дошкільного віку та педагогічні умови формування цієї якості.
- •47.Особливості ознайомлення старших дошкільників з працею дорослих
- •49.Розвивальне середовище як складова педагогічного процесу в днз.
- •50. Театралізовані ігри. Їх різновиди, характеристика та організація в різних вікових групах.
- •52. Завдання і зміст сенсорного виховання дошкільників.
- •54. Завдання фізичного виховання дітей дошкільного віку
- •55. Форми організації праці дітей у дошкільному закладі
- •56. Особливості розвитку і виховання дитини 2-го року життя
- •57. Виховання самостійності і працелюбності у дошкільників
- •58. Різноманітність форм і методів пропаганди педагогічних знань серед батьків
- •59. Методи і прийоми виховання в дошкільників гуманістичного ставлення до оточуючого
- •60.Місце дитячої трудової діяльності в розпорядку дня, педагогічні та гігієнічні вимоги до праці дітей і трудового обладнання.
- •61. Використання традицій української народної педагогіки та фольклору в сімейному вихованні
- •62.Загартування як активний засіб фізичного та загального розвитку дитини
- •63. Організація індивідуальної та колективної форм праці дітей. Їх характеристика
- •64. Моральне виховання дітей засобами народної педагогіки
- •66. Вплив стилю спілкування вихователів та вихованців (наслідки в діяльності,поведінці дітей,ставлення до навколишньої дійсності)
- •67. Особливості побудови розпорядку дня для дітей в сім'ї та днз
- •68.Форми роботи дошкільного закладу із сім'єю
- •69. Види і типи занять у сучасному днз
- •70.Джерела розвитку дошкільної педагогіки як науки
- •71.Сутність диференціації та індивідуалізації у фізичному вихованні дітей дош.Віку
- •72.. Особливості навчання дітей дошкільного віку
- •73. Роль дорослого в розвитку дитини
- •74. Гуманістична спрямованість педагогічної роботи з дітьми в різних вікових групах
- •75. Педагогічна культура батьків
70.Джерела розвитку дошкільної педагогіки як науки
Джерелами дошкільної педагогіки як науки є: — народна педагогіка, тобто емпіричні педагогічні знання, педагогічний досвід народу. У ній закумульовані виховний, освітній досвід, культура народу, його ідеал досконалої людини. Народна педагогіка увібрала у себе і зберегла унікальний досвід виховання і навчання дітей дошкільного віку, який витримав багатовікову перевірку на дієвість і дотепер не втратив своєї актуальності;
— ідеї видатних педагогів минулого. До них належать пам'ятки вітчизняної педагогічної культури, класична спадщина педагогів-гуманістів;
— експериментальні дослідження проблем розвитку і виховання. їх результати є базою сучасної дошкільної педагогіки як експериментальної науки. Головним критерієм наукових досліджень є їх актуальність для практики виховання і навчання дітей;
— передовий педагогічний досвід. Це діяльність педагогів-новаторів та колективів дошкільних закладів. Найважливіше значення має пошук вихователів у галузі педагогічної інноватики — розроблення, освоєння та впровадження нових педагогічних технологій, методик, засобів;
— дані суміжних наук, особливо людинознавчих.
Етнопедагогіка — наука про досвід народу у вихованні підростаючих поколінь, відображений у морально-етичних ідеалах, поглядах на мету і засоби формування людини, у сукупності народних засобів, умінь і навичок виховання дітей.
Гуманізація освіти – відображення в освітньому процесі гуманістичних тенденцій у розвитку сучасного суспільства, коли людська особистість визначається найвищою цінністю.
Гуманізація виховання- це визнання цінностей дитини,як особистості, її права на соц.. захист, забезпечення максимальних сприятливих умов для виявлення і розвитку її задатків, здібностей на основі поваги і довіри до неї.
71.Сутність диференціації та індивідуалізації у фізичному вихованні дітей дош.Віку
О.П.Усова вважає, що навчання дошкільника має розглядатися як індивідуальна діяльність, оскільки в навчальній діяльності кожна дитина виконує певну розумову і фізичну роботу індивідуально й витрачає при цьому індивідуальні зусилля, що не може не враховуватись під час організації навчального процесу в дошкільних навчальних закладах.
Індивідуалізація і диференціація – це два боки одного процесу навчання, організація якого спрямована на збереження, врахування й розвиток індивідуальних якостей кожного дошк. Поняття «диференціація» визначає спосіб організації навчального процесу в певній групі, його орієнтацію на різну за змістом, формами і методами навчальну діяльність дошк. і констатує його неоднорідний характер. Індивідуалізація в цьому контексті визначає підстави, за яких здійснюється диференціація, це поняття уточнює, що розподіл дітей у навчальному процесі за групами відбувається відповідно до певних характеристик, у яких відбивається їхня індивідуальність.
Індивідуально-диференційований підхід визначаємо як вихідну позицію, засадничий принцип діяльності вчителя, яким він керується у плануванні навчально-виховного процесу, підготовці до його здійснення і в методиці роботи з учнями. В основі цього підходу лежить розподіл учнів за групами відповідно до особливостей вияву індивідуальних властивостей, що впливають на успішність навчання і є значущими для їхнього особистісного й суб'єктного розвитку. У роботі вихователя із фізичного виховання індивідуально-диференційований підхід реалізується у використанні форм і методів, методики проведення занять із фізкультури, які забезпечують диференційовану рухову активність і фізичне навантаження дошкільників, залежно від стану їхнього здоров'я і підготовленості до фізичних навантажень.
У фізичному вихованні дошкільників важливо дотримуватися принципу індивідуалізації та диференціації. У дитячих садках фізкультурно-оздоровчого типу виправданим є функціонування: групи загального типу; фізкультурно-оздоровчої групи, що дає змогу враховувати інтереси та здібності дітей щодо оволодіння різними фізичними вправами; групи дітей, які за станом здоров'я належать до підготовчої медичної групи; групи, вихованці якої мають певні порушення у стані здоров'я (спеціальні медичні групи), порушення опорно-рухового апарату; спортивні секції; фізкультурні гуртки; центри здоров'я та реабілітації.