62.Загартування як активний засіб фізичного та загального розвитку дитини

Фізичне здоров'я є головною умовою духовного і морального здоров'я дитини. У період дитинства закладається фундамент здоров'я, формуються життєво необхідні рухові навички, вміння, розвиваються важливі фізичні якості. Загартовування організму — це формування й удосконалювання функціональних систем, спрямованих на підвищення імунітету організму. загартовування дітей дає позитивний результат — зниження їх захворюваності. З давніх часів використовувалися і зараз залишаються основні і найдійовіші засоби загартовування природні сили природи: сонце, повітря і вода. Загартовування може проводитися за допомогою навколишнього повітря. У приміщеннях для дітей його температура не повинна перевищувати 20*С. З метою ефективного тренування апарата терморегуляції температуру повітря в приміщеннях необхідно спеціально змінювати у визначеному діапазоні – від 16*С до 23*С. Одяг дітей має відповідати погоді на даний час дня; восени й узимку одяг повинний бути досить теплий, але не занадто важкий, що дозволяє рухатися без утруднень; влітку краще носити одяг з бавовняних або лляних тканин.

Методи повітряного загартовування прості і зручні. Уже саме перебування дитини на відкритому повітрі має загально зміцнювальне й оздоровче значення. Під дією повітряних ванн, потоків повітря підвищується тонус нервової системи, зростає працездатність, поліпшується робота сердечно-судинної, дихальної, травної систем, ендокринних залоз.

Прогулянки дошкільників і молодших школярів повинні в сукупності продовжуватися щодня не менше 4 годин. Основу традиційного методу повітряних ванн для загартовування дітей складає поступове зниження температури повітря від + 20*С до + 10*С з різною тривалістю перебування дітей у полегшеному одязі. З незапам’ятних часів відомо, що ходьба босоніж – чудовий засіб, що гартує. На першому етапі краще ходити в шкарпетках, потім босоніж по килимку або ковдрі протягом декількох хвилин. Згодом цей термін збільшується. Дитина може бігати улітку – по траві на лісовій галявині або по піску на річці. Більш сильнішим, ніж повітря, засобом для загартовування є вода. методи водного загартовування поділяються на загальні і місцеві. До перших належать обтирання, обливання, душі, купання; до других – умивання, миття рук і ніг, гра з водою. Чудовим зміцнювальним засобом можуть бути – сонячні ванни, що володіють різносторонньою дією на організм. Головне їхнє оздоровче значення полягає в бактерицидності (багато бактерій і вірусів під впливом прямих сонячних променів гинуть). Отже, сонце, повітря і вода, тепло і холод можуть і повинні бути друзями дитини з перших днів її життя. Задача батьків – у співдружності з медиками і педагогами зробити все можливе, щоб загартовування стало обов’язковим компонентом здорового способу життя дітей.

63. Організація індивідуальної та колективної форм праці дітей. Їх характеристика

Загальноприйнятими формами організації навчальної роботи є колективна — уроки у школі, лекції, екскурсії, факультативні заняття тощо та індивідуальна — самостійна робота.

Індивідуальна форма організації навчання. Вона належить до найбільш ранніх форм організації навчання, які історично склалися. Полягає в тому, що учень виконує завдання індивідуально, але за допомогою вчителя (вивчення підручника). Воно досить ефективне, оскільки враховує особливості розвитку дитини, індивідуалізує контроль за перебігом і наслідками навчальної роботи. Проте індивідуальне навчання потребує значних матеріальних витрат, учень позбавлений можливості співпрацювати з однолітками.

Позитивні риси: можливість врахування у навчальному процесі рівня розвитку учня, його індивідуально-типологічних якостей, здібностей, темпу засвоєння матеріалу. Легко здійснюється управління процесом засвоєння знань.

Негативні риси: мала продуктивність праці вчителя: його знання, досвід, фізичні й духовні сили спрямовуються тільки на одного учня; відсутність такого соціального фону, на якому б учень зміг порівняти свої успіхи і невдачі; немає можливості застосувати метод прикладу; відсутність умов для колективної праці; у навчанні і вихованні учня фактично працює одна лінія спілкування "учитель-учень".

Колективна форма організації навчання. Позитивні риси: ефективно використовуються знання, досвід, фізичні й духовні сили вчителя, система дає можливість охопити навчанням і вихованням велику кількість дітей; створює умови для використання колективної праці; дає змогу виховувати у колективі і через колективі; можна використовувати метод прикладу; надає можливість створити чітку структуру навчального процесу, зробити його організованим, упорядкованим і т.д. Негативні риси: невеликі можливості для врахування в навчальному процесі індивідуально-типологічних якостей кожного учня, його задатків і здібностей, особливостей сприймання матеріалу, рівня розвитку; дуже малі можливості для здійснення управління процесом засвоєння знань щодо кожного конкретного учня. Використовуються лише такі лінії взаємодії, як "учитель - клас", "учитель - учень", у той же час як інші, наприк­лад "учень - учень", "група - учень", "клас - учень", "група - клас" використовуються рідко, що істотно знижує ефективність навчання і виховання.