- •17. Економіко- і політико-географгчне положення україни
- •17.1. Проголошення незалежності України та її вплив на геополітичну ситуацію в Європі
- •17.2. Економіко-географічне положення і його господарська оцінка
- •17.3. Сучасний адміністративний поділ
- •17.4. Геополітичні аспекти взаємодії з іншими державами
- •17.5. Місце України на політичній і економічній карті світу
- •18. Населення і трудові ресурси
- •18.1. Територіальні відмінності і чинники розміщений й густоти населення
- •18.2. Природні й екологічні умови життя населення та їхній вплив на основні показники його розміщення
- •8.3. Природний рух населення
- •18.4. Вікова і статева структура
- •8.5. Погіршення демографічної ситуації та шляхи розв'язання цієї проблеми
- •18.6. Економічна криза і демографічна політика
- •18.7. Міграція населення, види і причини
- •18.10. Урбанізація та регіональні відмінності в її рівнях
- •19. Формування господарського комплексу україни та його структура
- •19.1. Поняття про господарство і національний господарський комплекс
- •19.2. Історія формування господарського комплексу
- •19.3. Основні риси галузевої структури господарства
- •19.4. Сучасні проблеми розвитку територіальної організації
- •20.1. Загальна характеристика розвитку і розміщення промисловості
- •20.2. Галузева структура, спеціалізація і основні міжгалузеві комплекси
- •20.3. Сучасні проблеми і перспективи розвитку та розміщення промисловості
- •21. Паливно-енергетичний комплекс
- •21.1. Структура, місце і роль у господарському комплексі
- •21.2. Вугільна промисловість
- •21.3. Райони добування і використання вугілля
- •21.4. Проблеми і перспективи подальшого розвитку
- •21.5. Нафтова і газова промисловість
- •21.6. Основні райони нафто- і газовидобутку
- •21.7. Перспективи розвитку нафтової та газової промисловості
- •21.8. Електроенергетика, її структура, розвиток і розміщення основних типів електростанцій
- •21.9. Екологічні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу
- •22.1. Структура, місце і роль у господарстві
- •22.2. Чинники розвитку і розміщення
- •22.3. Сировинна база
- •22.4. Географія чорної металургії
- •22.5. Кольорова металургія
- •22.6. Основні галузі та їх розміщення
- •22.7. Проблеми і перспективи розвитку металургійного комплексу
- •23. Машинобудівний комплекс
- •23.1. Значення, місце і роль у господарстві
- •23.2. Структура і принципи розміщення
- •23.3. Розміщення окремих галузей
- •23.4. Територіальна організація машинобудування
- •23.5. Проблеми і перспективи розвитку
- •4. Хімічний комплекс
- •24.1. Значення, місце і роль комплексу
- •24.2. Сировинна база
- •24.3. Галузева структура хімічної промисловості
- •24.4. Географія окремих галузей хімічної промисловості
- •24.5. Проблеми і перспективи розвитку
- •25.1. Структура і значення
- •25.2. Лісове господарство (лісозаготівельна промисловість)
- •25.3. Деревообробна промисловість
- •25.4. Целюлозно-паперова промисловість
- •25.5. Лісохімічна і гідролізна промисловість
- •25.6. Проблеми і перспективи розвитку лісопромислового комплексу
- •6. Будівельний комплекс
- •26.1. Структура і значення
- •26.2. Чинники розвитку і розміщення
- •26.3. Географія цементної промисловості
- •27. Соціальний комплекс
- •27.1. Галузева структура і значення
- •27.2. Легка промисловість, структура, принципи розміщення і географія
- •27.3. Сфера послуг, її розвиток і розміщення
- •28. Агропромисловий комплекс (апк)
- •28.1. Роль, місце і значення апк
- •28.2. Структура комплексу та основні його ланки
- •28.3. Земельний фонд
- •28.4. Рослинництво. Зернові культури
- •28.5. Галузі, що переробляють продукцію зернового господарства
- •28.6. Вирощування технічних культур
- •28.7. Галузі переробки технічних культур
- •28.8. Вирощування картоплі та овочів, садівництво. Ягідництво і виноградарство
- •28.9. Переробні галузі
- •28.10. Тваринництво
- •28.11. Галузі переробки тваринницької продукції
- •28.12. Агропромислові зони
- •9. Транспортний комплекс і міжнародні економічні зв'язки
- •29.1. Роль і значення транспорту
- •29.2. Основні види транспорту та особливості їх розміщення
- •32.1. Вплив господарської діяльності на природні умови і природні ресурси
- •32.2. Геоекоситуація в Україні
- •32.3. Види впливу на довкілля
- •32.4. Раціональне використання та охорона природних умов і природних ресурсів. Мінерально-сировинні ресурси
- •32.5. Кліматичні ресурси
- •32.6. Земельні ресурси та їх використання
- •32.7. Біотичні ресурси, їх раціональне використання та охорона
- •32.8. Рекреаційні ресурси
- •32.9. Природоохоронні комплекси
32.7. Біотичні ресурси, їх раціональне використання та охорона
До біотичних ресурсів належать ресурси рослинного і тваринного світу. Рослинні ресурси представлені на територіях і акваторіях звитими рослинами, грибами, мохами, лишайниками, водоростями, котрі використовуються чи можуть бути використані людиною, суспільством. Господарське значення мають лісові, степові, лучні, болотні, водні рослинні ресурси. Національним багатством України є її ліси. Нагадаємо, що загальна лісистість території республіки невелика — лише 15,6 %. Однак ліси як ландшафтні утворення виконують важливі захисні, природоохоронні, рекреаційні, естетичні та виховні функції. До лісового фонду належать власне лісові площі, а також ділянки, які не мають лісової рослинності, але можуть бути залісненими. В Україні всі ліси є державною власністю. На лісові ресурси багаті зона мішаних лісів, Українські Карпати, Кримські гори, де зосереджено до 1,0 млрд. м3 загального запасу лісів. Ліси України мають досить високу продуктивність, середньорічний запас деревини становить 153 м3/га. Однак Україна забезпечує свою потребу в деревині лише на 20 %.
Лучні ресурси зосереджені в долинах річок. Загальна площа луків до 7,0 млн.га, вони використовуються переважно як пасовища, сіножаті, кормові угіддя. Ресурси болотної рослинності невеликі: болота займають до 1 млн.га. Найбільше їх у зоні мішаних лісів, поширені вони в долинах сучасних річок, давніх долинах лісостепової і степової зон. Використовуються їхні кормові й лікарські рослинні ресурси. Болота мають важливе водорегулююче значення. Великі площі боліт меліоровані, тут створені високопродуктивні орні угіддя, сіножаті, пасовища.
Лісові відносини регулюються Лісовим кодексом України, прийнятим у 1994 р. Усі ліси України охороняються. Лісові ділянки, цінні у природоохоронному, науковому, історичному аспектах, отримали статус заповідних. До заповідних належать також луки; впроваджені заходи, що запобігають їхньому заболочуванню, надмірному випасу, нераціональному розорюванню, забудові та ін. Болота охороняються в Поліському і Розтоцькому заповідниках, Цінні водно-болотні угіддя є в Каркінітському заказнику, Дунайських плавнях. Охороняється до 18 % площі боліт України.
Тваринні ресурси та їх охорона. В Україні прийнято Закон "Про тваринний світ" (13.12.2001.). У ньому зазначається, що тваринний світ — це важливий компонент навколишнього природного середовища, національне багатство держави, джерело духовної та естетичної наснаги і виховання її громадян. Як компонент природних умов його досліджують зоологи, біогеографії на суходолі, в повітрі, у морях і океанах різноманітними методами (експедиційними, лабораторними, аерокосмічними та ін.). Охороняються ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби, а також молюски, членистоногі, голошкірі та ін. Об'єктами раціонального використання і охорони є також продукти життєдіяльності тварин — мед, віск, викопні залишки тварин, нірки, мурашники, будиночки і греблі бобрів, місця гніздування і токування птахів, території, де тварини перебувають постійно або тимчасово. Державними ресурсами є також тварини, які мешкають у територіальних водах морської та економічної зон України, водоймах, лісах, заповідниках. Однією з головних вимог охорони і раціонального використання тваринного світу є збереження природних умов існування видів тварин та їх популяцій, шляхів їх міграцій, місць розмноження. Всім потрібно пам'ятати про нормативи регулювання чисельності тварин у ході мисливства, рибальства, при переселенні і розміщенні населених пунктів, підприємств, помешкань повинен враховуватися їхній можливий вплив на умови існування тварин. Це стосується також таких видів господарювання, як використання ріллі, луків, пасовищ, лісів, розвідка і видобування корисних копалин, експлуатація гідротехнічних споруд, використання туристських стежок, місць відпочинку і лікування та ін.
Особлива увага в Україні надається рідкісним та зникаючим рослинам і тваринам. Вони занесені до "Червоної книги України". Перша така книга видана в 1980 p., друга — в 1994— 1996 pp. Кожна цивілізована країна має перелік рослин і тварин, що стали рідкісними або такими, яким загрожує зникнення під впливом природних чи господарських чинників.
"Червона книга України" — основний офіційний документ, у якому це фіксується. До неї заносяться види рослин і тварин на підставі даних про зміну їх чисельності і ареалу поширення та умов існування, доказовості того, що вони безтермінових заходів для їхньої охорони не зможуть існувати. У "Червоній книзі України" при занесенні до неї видів рослин і тварин зазначаються: статус (рідкісний чи рідкісний зникаючий вид); поширення (в зоні, адміністративній області); місцеперебування (берег річки, водойма, заплава, субальпійські луки, гори, певний біотип, ліс, поле, сад, виноградник та ін.); чисельність у природі (дуже низька, незначна, в Україні налічується 100— 150 особин, детально не вивчена, зрідка трапляються поодинокі рослини чи тварини); дані про розмноження чи розведення і які вжиті заходи для охорони (заповідання); які необхідні заходи для охорони (створення заповідних ділянок, заказників, заборона збирання рослин, розведення в ботанічних садах, дендропарках та ін.).
Але обліку й охорони потребують не тільки окремі рослини і тварини, а також популяції тварин та рослинні угруповання. Саме перелік і опис рідкісних, зникаючих та типових рослинних угруповань, що потребують охорони, подано в "Зеленій книзі України" (1987 р.). У цій унікальній книзі для лісових, чагарникових, степових, лучних, болотяних і водяних рослинних угруповань визначені: 1) мотиви охорони (рідкісні угруповання, що знаходяться на північній межі поширення і нестійкі до антропогенного впливу); 2) категорія охорони (1 — корінні фітоценози з нестійким ареалом, 2 — корінні фітоценози зі стійким ареалом); 3) загальне поширення (Середня Азія, Середземномор'я, Закавказзя, Європа та ін.); 4) поширення в Україні (Кримські гори, Південний берег Криму, зона мішаних лісів, лісостепова, степова зони, лісові масиви); 5)екологічні умови (схили, улоговини, тераси з певними різновидами грунтів, середньорічними температурами повітря, середньорічними сумами опадів); 6) будова і видовий склад угруповань (ярусність, види рослин у кожному з ярусів); 7) флористичне ядро (домінуючі види рослин); 8) чинники, що зумовлюють скорочення рослинних угруповань (пожежі, вирубування, випас худоби, меліорація, забудова, створення сільськогосподарських угідь та ін.); 9) забезпеченість охороною (в заповідниках, заказниках, природних парках та ін.); 10) необхідні заходи для охорони (взяти під охорону, зберігати охоронний режим, ввести режим абсолютної заповідності, контроль за станом рослинних угруповань, заповідання лісових ділянок та ін.).
