32.7. Біотичні ресурси, їх раціональне використання та охорона

До біотичних ресурсів належать ресурси рослинного і тваринного світу. Рослинні ресурси представлені на територіях і акваторіях звитими рослинами, грибами, мохами, лишайниками, водоростями, котрі використовуються чи можуть бути використані людиною, суспільством. Господарське значення мають лісові, степові, лучні, болотні, водні рослинні ресурси. Національним багатством України є її ліси. Нагадаємо, що загальна лісистість території республіки невелика — лише 15,6 %. Однак ліси як ландшафтні утворення виконують важливі захисні, природоохоронні, рекреаційні, естетичні та виховні функції. До лісового фонду належать власне лісові площі, а також ділянки, які не мають лісової рослинності, але можуть бути залісненими. В Україні всі ліси є державною власністю. На лісові ресурси багаті зона мішаних лісів, Українські Карпати, Кримські гори, де зосереджено до 1,0 млрд. м³ загального запасу лісів. Ліси України мають досить високу продуктивність, середньорічний запас деревини становить 153 м³/га. Однак Україна забезпечує свою потребу в деревині лише на 20 %.

Лучні ресурси зосереджені в долинах річок. Загальна площа луків до 7,0 млн.га, вони використовуються переважно як пасовища, сіножаті, кормові угіддя. Ресурси болотної рослинності невеликі: болота займають до 1 млн.га. Найбільше їх у зоні мішаних лісів, поширені вони в долинах сучасних річок, давніх долинах лісостепової і степової зон. Використовуються їхні кормові й лікарські рослинні ресурси. Болота мають важливе водорегулююче значення. Великі площі боліт меліоровані, тут створені високопродуктивні орні угіддя, сіножаті, пасовища.

Лісові відносини регулюються Лісовим кодексом України, прийнятим у 1994 р. Усі ліси України охороняються. Лісові ділянки, цінні у природоохоронному, науковому, історичному аспектах, отримали статус заповідних. До заповідних належать також луки; впроваджені заходи, що запобігають їхньому заболочуванню, надмірному випасу, нераціональному розорюванню, забудові та ін. Болота охороняються в Поліському і Розтоцькому заповідниках, Цінні водно-болотні угіддя є в Каркінітському заказнику, Дунайських плавнях. Охороняється до 18 % площі боліт України.

Тваринні ресурси та їх охорона. В Україні прийнято Закон "Про тваринний світ" (13.12.2001.). У ньому зазначається, що тваринний світ — це важливий компонент навколишнього природного середовища, національне багатство держави, джерело духовної та естетичної наснаги і виховання її громадян. Як компонент природних умов його досліджують зоологи, біогеографії на суходолі, в повітрі, у морях і океанах різноманітними методами (експедиційними, лабораторними, аерокосмічними та ін.). Охороняються ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби, а також молюски, членистоногі, голошкірі та ін. Об'єктами раціонального використання і охорони є також продукти життєдіяльності тварин — мед, віск, викопні залишки тварин, нірки, мурашники, будиночки і греблі бобрів, місця гніздування і токування птахів, території, де тварини перебувають постійно або тимчасово. Державними ресурсами є також тварини, які мешкають у територіальних водах морської та економічної зон України, водоймах, лісах, заповідниках. Однією з головних вимог охорони і раціонального використання тваринного світу є збереження природних умов існування видів тварин та їх популяцій, шляхів їх міграцій, місць розмноження. Всім потрібно пам'ятати про нормативи регулювання чисельності тварин у ході мисливства, рибальства, при переселенні і розміщенні населених пунктів, підприємств, помешкань повинен враховуватися їхній можливий вплив на умови існування тварин. Це стосується також таких видів господарювання, як використання ріллі, луків, пасовищ, лісів, розвідка і видобування корисних копалин, експлуатація гідротехнічних споруд, використання туристських стежок, місць відпочинку і лікування та ін.

Особлива увага в Україні надається рідкісним та зникаючим рослинам і тваринам. Вони занесені до "Червоної книги України". Перша така книга видана в 1980 p., друга — в 1994— 1996 pp. Кожна цивілізована країна має перелік рослин і тварин, що стали рідкісними або такими, яким загрожує зникнення під впливом природних чи господарських чинників.

"Червона книга України" — основний офіційний документ, у якому це фіксується. До неї заносяться види рослин і тварин на підставі даних про зміну їх чисельності і ареалу поширення та умов існування, доказовості того, що вони безтермінових заходів для їхньої охорони не зможуть існувати. У "Червоній книзі України" при занесенні до неї видів рослин і тварин зазначаються: статус (рідкісний чи рідкісний зникаючий вид); поширення (в зоні, адміністративній області); місцеперебування (берег річки, водойма, заплава, субальпійські луки, гори, певний біотип, ліс, поле, сад, виноградник та ін.); чисельність у природі (дуже низька, незначна, в Україні налічується 100— 150 особин, детально не вивчена, зрідка трапляються поодинокі рослини чи тварини); дані про розмноження чи розведення і які вжиті заходи для охорони (заповідання); які необхідні заходи для охорони (створення заповідних ділянок, заказників, заборона збирання рослин, розведення в ботанічних садах, дендропарках та ін.).

Але обліку й охорони потребують не тільки окремі рослини і тварини, а також популяції тварин та рослинні угруповання. Саме перелік і опис рідкісних, зникаючих та типових рослинних угруповань, що потребують охорони, подано в "Зеленій книзі України" (1987 р.). У цій унікальній книзі для лісових, чагарникових, степових, лучних, болотяних і водяних рослинних угруповань визначені: 1) мотиви охорони (рідкісні угруповання, що знаходяться на північній межі поширення і нестійкі до антропогенного впливу); 2) категорія охорони (1 — корінні фітоценози з нестійким ареалом, 2 — корінні фітоценози зі стійким ареалом); 3) загальне поширення (Середня Азія, Середземномор'я, Закавказзя, Європа та ін.); 4) поширення в Україні (Кримські гори, Південний берег Криму, зона мішаних лісів, лісостепова, степова зони, лісові масиви); 5)екологічні умови (схили, улоговини, тераси з певними різновидами грунтів, середньорічними температурами повітря, середньорічними сумами опадів); 6) будова і видовий склад угруповань (ярусність, види рослин у кожному з ярусів); 7) флористичне ядро (домінуючі види рослин); 8) чинники, що зумовлюють скорочення рослинних угруповань (пожежі, вирубування, випас худоби, меліорація, забудова, створення сільськогосподарських угідь та ін.); 9) забезпеченість охороною (в заповідниках, заказниках, природних парках та ін.); 10) необхідні заходи для охорони (взяти під охорону, зберігати охоронний режим, ввести режим абсолютної заповідності, контроль за станом рослинних угруповань, заповідання лісових ділянок та ін.).