- •17. Економіко- і політико-географгчне положення україни
- •17.1. Проголошення незалежності України та її вплив на геополітичну ситуацію в Європі
- •17.2. Економіко-географічне положення і його господарська оцінка
- •17.3. Сучасний адміністративний поділ
- •17.4. Геополітичні аспекти взаємодії з іншими державами
- •17.5. Місце України на політичній і економічній карті світу
- •18. Населення і трудові ресурси
- •18.1. Територіальні відмінності і чинники розміщений й густоти населення
- •18.2. Природні й екологічні умови життя населення та їхній вплив на основні показники його розміщення
- •8.3. Природний рух населення
- •18.4. Вікова і статева структура
- •8.5. Погіршення демографічної ситуації та шляхи розв'язання цієї проблеми
- •18.6. Економічна криза і демографічна політика
- •18.7. Міграція населення, види і причини
- •18.10. Урбанізація та регіональні відмінності в її рівнях
- •19. Формування господарського комплексу україни та його структура
- •19.1. Поняття про господарство і національний господарський комплекс
- •19.2. Історія формування господарського комплексу
- •19.3. Основні риси галузевої структури господарства
- •19.4. Сучасні проблеми розвитку територіальної організації
- •20.1. Загальна характеристика розвитку і розміщення промисловості
- •20.2. Галузева структура, спеціалізація і основні міжгалузеві комплекси
- •20.3. Сучасні проблеми і перспективи розвитку та розміщення промисловості
- •21. Паливно-енергетичний комплекс
- •21.1. Структура, місце і роль у господарському комплексі
- •21.2. Вугільна промисловість
- •21.3. Райони добування і використання вугілля
- •21.4. Проблеми і перспективи подальшого розвитку
- •21.5. Нафтова і газова промисловість
- •21.6. Основні райони нафто- і газовидобутку
- •21.7. Перспективи розвитку нафтової та газової промисловості
- •21.8. Електроенергетика, її структура, розвиток і розміщення основних типів електростанцій
- •21.9. Екологічні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу
- •22.1. Структура, місце і роль у господарстві
- •22.2. Чинники розвитку і розміщення
- •22.3. Сировинна база
- •22.4. Географія чорної металургії
- •22.5. Кольорова металургія
- •22.6. Основні галузі та їх розміщення
- •22.7. Проблеми і перспективи розвитку металургійного комплексу
- •23. Машинобудівний комплекс
- •23.1. Значення, місце і роль у господарстві
- •23.2. Структура і принципи розміщення
- •23.3. Розміщення окремих галузей
- •23.4. Територіальна організація машинобудування
- •23.5. Проблеми і перспективи розвитку
- •4. Хімічний комплекс
- •24.1. Значення, місце і роль комплексу
- •24.2. Сировинна база
- •24.3. Галузева структура хімічної промисловості
- •24.4. Географія окремих галузей хімічної промисловості
- •24.5. Проблеми і перспективи розвитку
- •25.1. Структура і значення
- •25.2. Лісове господарство (лісозаготівельна промисловість)
- •25.3. Деревообробна промисловість
- •25.4. Целюлозно-паперова промисловість
- •25.5. Лісохімічна і гідролізна промисловість
- •25.6. Проблеми і перспективи розвитку лісопромислового комплексу
- •6. Будівельний комплекс
- •26.1. Структура і значення
- •26.2. Чинники розвитку і розміщення
- •26.3. Географія цементної промисловості
- •27. Соціальний комплекс
- •27.1. Галузева структура і значення
- •27.2. Легка промисловість, структура, принципи розміщення і географія
- •27.3. Сфера послуг, її розвиток і розміщення
- •28. Агропромисловий комплекс (апк)
- •28.1. Роль, місце і значення апк
- •28.2. Структура комплексу та основні його ланки
- •28.3. Земельний фонд
- •28.4. Рослинництво. Зернові культури
- •28.5. Галузі, що переробляють продукцію зернового господарства
- •28.6. Вирощування технічних культур
- •28.7. Галузі переробки технічних культур
- •28.8. Вирощування картоплі та овочів, садівництво. Ягідництво і виноградарство
- •28.9. Переробні галузі
- •28.10. Тваринництво
- •28.11. Галузі переробки тваринницької продукції
- •28.12. Агропромислові зони
- •9. Транспортний комплекс і міжнародні економічні зв'язки
- •29.1. Роль і значення транспорту
- •29.2. Основні види транспорту та особливості їх розміщення
- •32.1. Вплив господарської діяльності на природні умови і природні ресурси
- •32.2. Геоекоситуація в Україні
- •32.3. Види впливу на довкілля
- •32.4. Раціональне використання та охорона природних умов і природних ресурсів. Мінерально-сировинні ресурси
- •32.5. Кліматичні ресурси
- •32.6. Земельні ресурси та їх використання
- •32.7. Біотичні ресурси, їх раціональне використання та охорона
- •32.8. Рекреаційні ресурси
- •32.9. Природоохоронні комплекси
24.2. Сировинна база
Розвиток хімічної промисловості в тому чи іншому районі зумовлюється природними, економічними і соціальними причинами. Спеціалізація хімічної промисловості та розміщення її підприємств в Україні залежать переважно від наявності сировини та необхідності найповнішої переробки відходів інших галузей господарства. Важливий чинник розміщення хімічних підприємств — споживач.
Природно-сировинною базою для хімічної промисловості є кам'яне і бурс вугілля, нафта, кам'яна і калійна сіль, фосфати, крейда, вапняки, супутні і природні гази, сірка тощо. Найбільші поклади цієї сировини зосереджені в Донбасі, Лівобережжі, озері Сиваш, Передкарпатті тощо.
Хімічна промисловість країни використовує також відходи чорної і кольорової металургії, харчової промисловості, лісопромислового комплексу.
Найбільше вторинної сировини у вигляді відходів у Донбасі і Промисловому Придніпров'ї.
24.3. Галузева структура хімічної промисловості
Хімічна промисловість складається з кількох галузей, таких як: гірнича хімія (видобування сировини), основна хімія (виробництво мінеральних добрив, неорганічних кислот і соди) та хімія органічного синтезу (виробництво полімерних матеріалів).
Однією з найбільш розвинутих галузей хімічної промисловості, що базується на потребах чорної металургії Донбасу і Придніпров'я, є коксохімічне виробництво. Воно с комплексоутворюючою галуззю основної хімії. Коксохімія служить базою для розвитку супутніх і допоміжних підприємств, які переробляють доменні і коксові гази, феноли, смоли тощо. З них виробляють сірчану кислоту, медичні препарати, пестициди і гербіциди, барвники, пластмаси, мінеральні добрива.
До провідної галузі основної хімії належить виробництво мінеральних добрив: азотних, калійних, фосфорних, комбінованих гранульованих.
Виробництво сірчаної кислоти і соди — теж галузі основної хімії.
До хімії органічного синтезу належить лакофарбова промисловість. Вона має широкі виробничі зв'язки з різними галузями господарства України, зокрема нафтопереробною і нафтохімічною, кольоровою та чорною металургією, лісохімічною, олійно-жировою та ін.
До інших важливих галузей хімії органічного синтезу в Україні належать анілінофарбова промисловість, виробництво синтетичних смол, пластмас, хімічних волокон, нафтохімічна та гумо азбестова промисловість.
Елементи ринкового господарства, вільна гра цін призводять до постійних змін у галузевій структурі хімічної промисловості. Впливають на це і геополітичні аспекти взаємодії з деякими сусідніми державами, які використовують нафту як засіб політичного тиску на нашу країну.
24.4. Географія окремих галузей хімічної промисловості
Підприємства гірничої хімії розмішуються в районах видобування корисних копалин, які використовуються як хімічна сировина. Сірку видобувають у Новому Роздолі (Львівська область), кам'яну сіль — у Слов'янську, Артемівську (Донбас) і Криму. Поклади калійної солі розробляються у Калуші (Івано-Франківська область) та в Стебнику (Львівщина).
Коксохімічна промисловість — комплексо-утворююча галузь основної хімії—розвинута в Донбасі і Придніпров'ї.
Основними центрами виробництва азотних добрив є Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Алчевськ, Горлівка, Лисичанськ, Сіверськодонецьк. Вони розмішуються в районах коксохімічного виробництва. Друга група підприємств спрямована на споживача і знаходиться в районах видобутку природного газу та на трасах газопроводів — Черкаси, Рівне, Одеса.
Калійні добрива виробляють у Калуші та Стебнику.
Заводи, що виробляють фосфорні добрива, зосереджені в районах високого сільськогосподарського освоєння і знаходяться в таких містах, як Вінниця, Одеса, Суми, Костянтинівка і Маріуполь. У Маріуполі використовують відходи "Азовсталі".
До провідних галузей основної хімії країни належить виробництво сірчаної кислоти. Основними центрами цієї галузі є Костянтинівка, Суми, Рівне, Новий Роздал, Дніпродзержинськ.
Виробництво соди розміщується біля родовищ кухонної солі і ропи солоних озер, оскільки це дуже матеріаломістка галузь—у Слов'янську, Лисичанську, Красноперекопську (Крим). Каустичну соду виробляють у Калуші.
Хімія органічного синтезу має широку сировинну базу, але в основному використовує нафту і газ. Основні центри галузі — Запоріжжя, Луцьк, Донецьк (пластмаси), Київ, Черкаси, Чернігів, Житомир, Сокаль (хімічні волокна), Шостка Сумської області (фото- і кіноплівки), Сімферополь (лаки й фарби), Рубіжне Луганської області (барвники), Кременчук, Херсон, Лисичанськ, Бердянськ (нафтохімія), Дніпропетровськ, Біла Церква (шини), Київ, Лисичанськ, Біла Церква, Суми, Запоріжжя, Одеса, Харків тощо (виробництво гумотехнічних виробів).
Найбільшого розвитку і територіального зосередження хімічна промисловість набула в Донбасі, Придніпров'ї та Передкарпатті.
