87. Юридичні факти.

Юридичні факти – це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Без юридичних фактів правовідносини неможливі.

За різними ознаками юридичні факти поділяються на такі видові групи:

	а) правоутворюючі – на основі яких суб’єкти набувають певних прав та обов’язків (при досягненні певного віку – право брати участь у виборах депутатів);
1. За юридичними наслідками	б) правозмінюючі – що тягнуть за собою збільшення або зменшення обсягу певних прав чи обов’язків;
	в) правоприпиняючі – що ліквідують певні права і обов’язки, носієм яких суб’єкт був до виникнення цих фактів.
	а) прості – що складаються з одного факту, якого досить для настання юридичних наслідків;
2. За складом	б) складні – що являють собою певну сукупність окремих фактів, необхідних для настання юридичних наслідків
3. За тривалістю у часі	а) одноактні – що складаються з одноразового акту їх виявлення (купівля квитка, що дає право на проїзд);
	б) триваючі (або юридичні стани) – тривала у часі ознака (перебування у шлюбі)
	а) події – відбуваються незалежно від волі суб’єктів (стихійне лихо);
4. За відношенням до волі суб’єктів	б) дії – відбуваються по волі суб’єкта: правомірні – відповідають вимогам норм права; протиправні – не відповідають вимогам правових норм.

Правомірні юридичні факти поділяються на:

1. юридичні акти – дії, що спеціально чиняться з метою виникнення певних юридичних наслідків (подача заяви про прийом на роботу);

2. юридично значущі вчинки – дії, що не мають на меті спричинення юридичних наслідків, але вони виникають в силу закону (знахідка скарбу).

Як юридичні факти можуть виступати правові презумпції. Презумпція – це припущення про наявність або відсутність певних фактів, що спираються на зв’язок між фактами, які припускаються, та такими, що існують, і це підтверджується наявним життєвим досвідом. Презумпція не є достовірним фактом, а фактом, що припускається з великою мірою ймовірності і застосовується в юридичній практиці як засіб, що полегшує досягнення істини у вирішенні справи.

Правова презумпція – це закріплене в законодавстві припущення про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Правові презумпції поділяються на:

1. презумпції, що не можуть бути спростовані – це закріплені в законі припущення про наявність або відсутність певних фактів, які не підлягають сумнівам, а тому не потребують доказу (наприклад, презумпція недієздатності неповнолітнього);

2. презумпції, що можуть бути спростовані – це закріплені в законі припущення про наявність або відсутність певних фактів, які мають юридичне значення до того часу, поки у відповідності із встановленою процедурою не буде встановлено інше (презумпція невинності).