1.2 Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів, що вчиняються неповнолітніми.

Для злочинності неповнолітніх властива підвищена латентність⁵, оскільки багато їх діянь сприймаються як пустощі, викликані недостатньою соціальною зрілістю (крадіжки у сім'ї, сусідів, навчальному закладі; хуліганські бійки, відбирання грошей та речей у молодших тощо). Про такі вчинки, як правило, не повідомляють до органів внутрішніх справ. Тому реальнішим є облік тяжких насильницьких і насильницько-корисливих злочинів, які скоюють неповнолітні —  убивства, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування, злісне хуліганство, грабежі та розбійні напади.

Вивчаючи злочинність неповнолітніх, треба також ураховувати, що окремі їх групи істотно різняться. Ось чому значно відрізняється злочинність неповнолітніх віком 14–15 і 16–17 років. Різняться (як кількісно, так і якісно) також злочини, які скоюють учні загальноосвітніх шкіл, технікумів, професійних училищ, ті, хто працює, і ті, хто не має певного заняття.

У структурі злочинності неповнолітніх переважають:

• крадіжки приватного майна (45 %);

• крадіжки державного і колективного майна (26 %);

• грабежі (6 %);

• розбійні напади (2 %);

• злісне хуліганство (6 %).

Міністерство внутрішніх справ України констатує збільшення кількості злочинів , скоєних неповнолітніми , у 2010 році на 22,3 % порівняно з 2009 роком. Як зазначив заступник начальника Департаменту кримінальної міліції у справах дітей МВС України Віктор Суранович у інтерв’ю для газети «ZN UA» , статистичні дані за 2010 рік у цілому свідчать про скорочення кількості таких видів злочинів , вчинених дітьми , як умисне вбивство - на 3,8 % , згвалтування - на 51,1 % , грабіж - на 40,8% , розбій - на 34,1 % , вимагання - на 22,4 % , хуліганство - на 39,4 %. Віктор Суранович пояснив , що загальна кількість злочинів підвищилася в основному за рахунок збільшення числа крадіжок з 3403 (2009 рік) до 7056 (2010 рік).⁶

У Казахстані злочини вчинені молодими людьми у віці від 14 до 29 років нараховують 57 %.

Чимало також убивств, тілесних ушкоджень і зґвалтувань. Майже 10 % злочинів пов'язані з незаконним вживанням наркотиків.

Частка злочинів неповнолітніх у загальній злочинності становить 10 %. Жіноча злочинність неповнолітніх співвідноситься із чоловічою у пропорції 1:15, міська до сільської — 3:1, молодшої вікової групи (14 — 15 років) до старшої (16 — 17 років) — 1:3. Групові злочини серед неповнолітніх становлять 60 — 70 %; 15 % усіх злочинів вчиняється у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, 80 % злочинів неповнолітні вчинюють неподалік від свого місця проживання, навчання чи роботи.

Зазначимо, що частка осіб чоловічої статі серед неповнолітніх злочинців перевищує її питому вагу серед населення цієї вікової групи. Частка дівчат-злочинців, навпаки, значно менша. Суттєвим є і те, що питома вага осіб жіночої статі в злочинності неповнолітніх у 3 — 4 рази менша порівняно з аналогічними показниками дорослої жіночої злочинності.

Вкажемо на негативні тенденції у сучасній злочинності неповнолітніх:

1) її кількісні показники зростали в середині 90-х років минулого століття, потім намітилася стабілізація;

2) спостерігається все більша орієнтація на корисливі та корисливо-насильницькі злочини (крадіжки, грабежі, розбійницькі напади);

3) збільшення кількості злочинів, що потребують кримінальної "кваліфікації" (квартирні крадіжки, викрадання автомототранспорту, рекет та ін.;)

4) подальше "омолодження" злочинності. Так, 1/5 злочинів вчиняються підлітками, які не досягли 14-річного віку, тобто не є суб'єктами злочину;

5) зростання питомої ваги дівчат серед злочинців, їх участі у тяжких злочинах (розбійницьких нападах, зґвалтуваннях і, навіть, убивствах);

6) вчинення тяжких злочинів з незначних приводів, а то й взагалі без приводу, їх виняткова жорстокість і зухвалість;

7) поява "нетрадиційних" для неповнолітніх злочинів (ритуальних убивств, самозахоплень, вандалізму тощо);

8) збільшення так званих "фонових" проявів (вживання наркотиків, пияцтво, токсикоманія, проституція, небажання займатися суспільне корисною працею, поширення венеричних хвороб та СНІДу);

9) зростання кількості осіб, що мають психічні відхилення від норми, перебувають у пограничному з неосудністю стані;

10) часті випадки злиття неповнолітніх злочинців з дорослими, які виступають у ролі організаторів злочинів;

11) посилення групового характеру злочинності неповнолітніх, яка набуває дедалі більшої організованості.

Боротьба зі злочинністю неповнолітніх — одна з центральних проблем боротьби зі злочинністю загалом. Показники злочинності неповнолітніх відбивають певною мірою ситуацію в суспільстві не тільки сьогодні, а й в майбутньому.

Проблема тяжкої насильницької злочинності проти життя та здоров я людини завжди була й залишиться однією з найзлободенніших і болісних проблем суспільства, гострим соціальним фактором його дестабілізації. Як свідчить історія людства, ці діяння завжди викликають негативний соціальний резонанс. Ступінь цивілізованості суспільства вимірюється саме ставленням однієї людини до життя та здоров я іншої, оскільки це не швидкоплинні цінності, а всі інші є похідними від них. Але ціна розуміння такої простої істини іноді ні з чим незрівнянна.

На найвищому законодавчому рівні - в Конституції України - зазначено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Помітна поширеність злочинів насильницької спрямованості проти життя та здоров’я людини у структурі всієї злочинності, нестабільність їх динаміки, набуття нових негативних якісних характеристик, гранично високий рівень суспільної небезпеки, труднощі їх подолання - це лише небагато з того, що зумовлює нагальну потребу в поглибленому дослідженні насильницьких проявів, їх кримінально-правовому і кримінологічному аналізі, оцінці комплексу чинників, що їх викликають, розробці шляхів боротьби з ними.

Простежується стійка тенденція до зростання кількості умисних убивств і тяжких тілесних ушкоджень в Україні. Число таких злочинів, починаючи з 1972 р., зросло більше ніж у 3,5 разів. Щорічно виявляється у середньому понад 4, 5 умисних вбивств і близько 7 тис. тяжких тілесних ушкоджень. Найбільша кількість цих діянь зареєстрована органами офіційної статистики України у 1995 - 1996 рр. Число умисних убивств у 1996 р. становило 4896, а тяжких тілесних ушкоджень в1995 р. - 8800. У 2003 р. їх зареєстровано відповідно 4041 і 6294, у 2007р. - 4296 і 6032.

Стан злочинності неповнолітніх багато в чому залежить від стану боротьби з нею і ставлення працівників правоохоронних органів до обліку її проявів. Тому у схожих за багатьма демографічними, економічними, територіальними та іншими показниками регіонах можуть бути значні розбіжності щодо показників розглядуваної злочинності.

Структура злочинності неповнолітніх в Україні має зараз такий вигляд: частка неповнолітніх у загальній злочинності становить 8-9%, серед них:

1. злочини проти особи – 2,1%;

2. грабежі і розбої – 9,0%;

3. крадіжки державного майна – 20,5%;

4. крадіжки індивідуального майна – 50%;

5. хуліганство – 6,2%.

За вибірковими даними, до 70-80% злочинів учиняється поблизу місця проживання, навчання, безпосередньо у навчальних закладах і гуртожитках.

Майже 50% злочинів вчиняється внаслідок відсутності батьківського контролю.

Злочини неповнолітніх носять, як правило, в більшості випадків груповий характер (у трьох випадках з п’яти). Більшість груп є нечисленними за своїм складом (дві-три особи нестійкі (тобто існують менше трьох місяців)) іноді групи змішані – в їхньому складі є дорослі і неповнолітні злочинці.

Інтенсифікація насильства виражається в більше високих темпах росту найнебезпечніших насильницьких злочинів і їхньої частки в загальному статистичному масиві виявлених злочинів неповнолітніх. Якщо загальне число виявлених неповнолітніх, що зробили злочини в 2006р. у порівнянні з 1991 р., скоротилося на 4,7 % , а в порівнянні з 1997 р. - на 6,2 %, то число неповнолітніх, що зробили за цей період:

• навмисне вбивство, - виросло відповідно в 3,7 і в 1,5 рази;

• навмисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, - виросло в 4,2 і 2,1 рази;

• розбій, - виросло в 2,2 і 1,3 рази.

Оскільки ці види злочинів є найменш латентними із чинених підлітками злочинів, те їхня тенденція швидше за все відбиває реальну тенденцію злочинності неповнолітніх.

Сучасну ситуацію з убивствами неповнолітніх можна охарактеризувати як незначне скорочення на рівні найвищих показників (за останні чотири роки зареєстровані найвищі (з моменту утворення єдиного обліку злочинів в 1961 р.) показники числа підлітків, що зробили навмисні вбивства: 2001р.-2126,2002р.-2118,2003р.-2057, 2004 р.-2021).

Високий рівень активності неповнолітніх у здійсненні навмисних убивств і його відносна стійкість свідчать, очевидно, про те, що вбивство як прояв властивості суспільства породжувати найнебезпечніші форми насильства неповнолітніх, починає в останні чотири роки наближатися до межі свого можливого насичення, тобто до границі, за якої кризова ситуація (важке положення), уже переходить у критичну криміногенну ситуацію (небезпечне положення).

Статистичне вираження поширеності насильства в середовищі неповнолітніх підтверджується даними соціологічного дослідження. Підлітки схвалюють:

• насильство як спосіб вирішення конфлікту (18,7% опитаних);

• насильство як спосіб досягнення мети (21,4%).

49% опитаних, що вчаться у школі, і 18 % з вищих професійних училищ (ВПУ) заявили, що в їхніх освітніх установах існує вимагання грошей або речей одними учнями в інших. Про те, що це явище існує, підтвердили батьки учнів і їхніх педагогів. Але значно частіше поширене насильство й приниження одних учнів іншими. На це вказали понад 70 % учнів шкіл і понад 60 % - ВПУ, 56 % - батьків, 78 % - викладачів шкіл і 84 % - педагогів і вихователів ВПУ.

Школу насильства неповнолітні проходять у бійках, які, на думку більшості всіх груп респондентів, у середовищі підлітків - явище розповсюджене.

З багатьох факторів, що чинять вплив на поширеність насильства, відзначимо два. Перший фактор - у суспільстві не сформовані установки толерантної свідомості. Поки не прийнято вирішувати конфлікти шляхом компромісу, договору, згоди, важко сподіватися на зниження рівня насильства. Другий - у суспільстві поширилася "соціалізація на насильство", що істотно міняє "кодекс" поводження підлітків. Застосування сили в середовищі неповнолітніх стає нормою й престижним засобом досягнення успіху. Зрозуміла для підлітків, і не тільки їм, воля включає жорстокість і насильство як атрибути її реального буття.

Одним з показників, що свідчать про розширення бази злочинного поводження неповнолітніх, є число осіб, що вперше зробила злочини. Сформувавши основний статистичний масив виявлених неповнолітніх злочинців (1997 р. - 81,2 %, 2003 р. - 84,4 % , 2004 р. - 85,4 %), сукупність підлітків, що вперше скоїла злочин, "демонструє" більше несприятливу тенденцію зміни в порівнянні з особами, що раніше скоїли злочин.

На тенденцію до розширення соціальної бази злочинності неповнолітніх великий вплив робить криміногенно-віктимогенне середовище, що оточує підлітків. Глибоке вивчення цього середовища показує, що найбільш сильними підкріплюючими факторами злочинного поводження виступають насильницьке підпілля, наркотичне підпілля, сексуальне підпілля, економічне підпілля.