37. Наука на укр.. Землях у 19 ст. Праці з історії

Природничі науки. Ілля Мечников — викладач Новоросійського університету в Одесі. Заснував разом із мікробіологом Миколою Гамалією першу в країні й другу у світі бактеріологічну станцію. Творець учення про імунітет. Микола Бекетов — професор Харківського університету, який створив при фізико-математичному факультеті фізико-хімічне відділення та лабораторію фізичної хімії. Один із засновників нової науки — фізичної хімії. Гуманітарні науки. починають з'являтися й історичні роботи. Дмитро Миколайович Бантиш-Каменський — автор «Истории Малой России». 1818 р. – друкована граматика живої укр.. мови Олексія Павловського. 1819 – Микола Цертелєв опублікував фольклорну збірку , що складалась із 10 текстів. Ідеями нац.. відродження насичена і «Історія русів» - блискуча пам*ятка укр.. істор. Прози і публіцистики кінця 18 ст.

38. роль шевченка у формуванні нац.. відродження.

Виняткове значення як поета. З ім.*ям Шевченка пов*язане утвердження укр.. літерат. мови. Проте, заслуга його поезії нее лише в цьому. Раніше, з такою силою і переконанням не лунав заклик до власного нвроду скинути чужоземне ярмо і здобути волю. Якщо Україна в минулому користувалася правами самостійної держави, то це мало служити підстваю для здобуття політичної незалежності в майбутньому. Великою заслугою Шевченка було те, що його творчість сприяла згуртуванню укр.. народу. Кожна з верств укр.. суспільства знаходила в його поезії відображення свої інтересів. Геніальна творчість Шевченка та його мученицьке життя зробили поета одним із найпотужніших символів укр.. нац.. руху. Т. Г. Шевченко був першим, хто сформулював укр.. нац.. ідею і через свої поетичні твори зробив її надбанням усього українського загалу.

39. нова укр.. літ-ра. Становлення фольклористики як науки

Українська література другої половини XIX ст. розвивалася на традиціях попереднього періоду. Упродовж багатьох десятиліть домінуючим тут лишався стиль бароко. Цікавим явищем тогочасної літератури став розвиток української історико-мемуарної прози. Першим твором народною мовою, який почав процес її оформлення у сучасну літературну мову, стала «Енеїда» І. Котляревського. Пародія на поему Вергілія, де троянський герой Еней показаний козацьким ватажком, була опублікована у Петербурзі у 1798 без відома автора. Вже після її успіху Котляревський доповнив, розширив свою поему, написав музичні комедії «Наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник». Петро Гулак-Артемовський писав вірші українською мовою. Отримали популярність байки Євгена Гребінки. Він брав класичні сюжети і додавав їм виразного українського колориту. Безумовно, переломною в становленні української літературної мови і суспільному визнанні української літератури стала творчість Тараса Григоровича Шевченка. Шевченко вніс в українську літературу новий зміст: рішучий протест проти кріпацтва, захист свободи і гідності особистості, захоплення народними і національно-визвольними рухами, заклик до суспільної справедливості. Особистість і творчість Шевченка — символ всієї української культури. Початком укр.. фольклористики вважають збрку Миколи Цертелєва, що мала 10 текстів. Також започаткування укр.. фоль-ки пов*язують із Михайлом Максимовичем («Малоросійські пісні, «Українські народні пісні», «Збірник українських народних пісень». Першу збірку називають «золотою книгою українства». Цим же шляхом ішов і Мигола Гоголь, який не тільки збирав укр.. фольклор, а й творчо використав його при написанні своїх творів «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» й «Тарас Бульба».

40. архітектура та містобудування у 19 ст.

В архітектурі XIX століття на зміну пишноті і розкутості українського барокоприйшов стриманий, академічний стилькласицизму. За будівництвоммістнаглядали спеціальні комісії і комітети.Громадські спорудибудувалися з урахуванням їх призначення — головною метоюархітекторастало не створення зовнішньої привабливості, а внутрішнійкомфорт(високастеля, вентиляція,освітлення).

Перехід від бароко до класицизму відбився і на плануванні міст. Обов'язково виділяється адміністративний центр з площею, на якій розміщувалися помпезні будівлі урядових установ, кварталибулипрямокутними, композиції ансамблів, окремихархітектурних комплексів, палацово-паркового ландшафту носили відкритий характер.

Упорядковуються такі міста, як Харків, Полтава. У другій половині XIX століття стильова єдність класицизму руйнується. Складна епоха утвердження капіталізму відбилася і в архітектурі: з'являються нові матеріали, нові замовники. Складається напрям, який отримав назву «еклектика» (змішування). У київських фасадах того часу можна побачити і готику, і ренесанс, і романський стиль, багато будівель в «цегельному стилі» (головна прикраса — нештукатурена цегельна кладка). Пошук все більшої різноманітності викликав інтерес і до візантійсько-російських традицій. Вони чітко простежуються у будові найбільшого у Києві кафедрального Володимирського собору. Майстерність і талант українського народу виявилися у створенні палацово-паркових ансамблів. Їх автори, як правило, нам невідомі. Народні майстри створили видатні шедеври архітектурного зодчества: палац Розумовського у Батурині в живописній місцевості над Сеймом, палац Галаґана в Сокирницях на Чернігівщині, до якого прилягає лісопарк площею 600 десятин, парк «Олександрія» на березі Росі в Білій Церкві, знаменита «Софіївка» в Умані, де руками кріпаків, без використання якої-небудь техніки були насипані гори, викопані ставки.