
2 І 8 пари черепно-мозкових нервів. Ознаки їх ураження. Методи обстеження.
Зоровий нерв (ІІ пара). Починається він у сітківці – внутрішній оболонці ока. Тут є рецептори – палички, що сприймають чорно-біле зображення, і колбочки, які відповідають за кольорове сприйняття. Палички та колбочки біполярними нейроцитами з’єднані з нейроцитами гангліозного шару сітківки. Аксони цих клітин утворюють зоровий нерв, який виходить з очного яблука, прямує до очної ямки, а потім через зоровий канал проходить у порожнину черепа. На основі мозку, попереду турецького сідла, зорові нерви утворюють зоровий перехрест. Перехрещуються тільки волокна, які йдуть від внутрішніх половин сітківки обох очей. Позаду зорового перехресту утворюються зорові тракти. Кожний з яких включає волокна від однойменних половин сітківки обох очей. Так, у правий зоровий тракт попадають волокна від правих половин сітківки, а у лівий – від лівих половин. Зорові тракти закінчуються у первинних (підкіркових) зорових центрах – верхніх пагорбках, таламусі та зовнішніх колінчатих тілах. Волокна, які йдуть до верхніх пагорбків, зв’язують зоровий нерв із окоруховим. У зовнішніх колінчатих тілах і таламусі розміщені клітини, аксони яких прямують на внутрішню поверхню потиличних долів, закінчуючись у корі великого мозку по обидва боки шпорної борозни. Зверху від неї закінчуються волокна, які зв’язують з корою верхні половини сітківки, а знизу – волокна від нижніх половин сітківки.
Скарги хворого:на зниження гостроти зору або повну його втрату, нечіткість предметів, випадіння полів зору, порушення сприймання кольорів.
Методики дослідження. Вивчення зорового нерва складається із трьох розділів:
1)дослідження гостроти зору;
2)дослідження поля зору;
3)вивчення дна ока.
Вивчення гостроти зору проводиться для кожного ока окремо за допомогою спеціальних таблиць (частіше всього використовуються таблиці Сивцова). Названі таблиці складаються із букв, незамкнених кілець або контурних малюнків, що розміщені у 12 рядках. Верхні рядки написані більшими буквами або знаками, а нижні — у зменшених розмірах.
У разі низької гостроти зору у важких хворих можна проводити орієнтовне дослідження рахунку пальців лікаря на різній відстані. Оскільки товщина букв першого рядка таблиці Сивцова приблизно дорівнює товщині пальця руки, то навіть у разі такого приблизного дослідження можна мати цифровий вираз. Якщо хворий відрізняє пальці дослідника на відстані 1 м, то гострота зору дорівнює приблизно 0,02, якщо на відстані 0,5 м — 0,01. Якщо зір дуже низький, то хворий може лише порахувати пальці перед обличчям.
Поле зору — це простір і оточуючі предмети, які бачить нерухоме око.
Важливе значення для діагностики має також вивчення полів зору на різні кольори.
Дослідження очного дна за допомогою офтальмоскопа дозволяє вивчити стан соска зорового нерва, який змінюється за наявності різних патологічних станів мозку.
Симптоми ураження:
1. Амбліопія- зниження гостроти зору.
2. Амавроз - сліпота.
3. Скотома-випадіння частинки поля зору, яке сприймається хворим як пляма.
4. Анопсія- випадіння полів зору(рис.)
а)скронева (бітемпоральна) геміанопсія – випадіння скроневих полів зору (ІІ);
б) іназальна геміанопсія – випадіння носових половин поля зору (ІІІ);
в) трактусова геміанопсія – випадіння лівих чи правих половин зору (ІV, V);
г) квадрантна анопсія – випадіння частин поля зору (VІ, VІІ).
5.При подразненні коркового центру зору виникають зоровіфотопсії або зорові галюцинації.