2. Яким чином впливає проблемний виклад матеріалу на мотивацію навчальної діяльності учнів?

Завдання № 9.

1. Опишіть критерії оцінювання знань, умінь і навичок учнів, закладених в мовній лінії курсу.

2. Як оцінюються правописні знання, уміння і навички?

Модуль 2. Мовленнєвий розвиток учнів як науково-методична і навчальна проблема.

Завдання № 1.

1.зміст поняття «мовленнєвий розвиток», опишіть основні умови мовленнєвого розвитку важливість мовленнєвого розвитку для становлення духовно багатої мовної особистості завжди усвідомлювалася методистами. Протягом тривалого часу в методиці та шкільній практиці широко використовувався термін «розвиток зв’язного мовлення»,ним послуговуються і тепер. Під цим терміном до 60-х років розумілося навчання писати перекази і твори, що суттєво звужувало зміст завдань з мовленнєвого розвитку. Причому це навчання відбувалося на рівні «практики мови» без засвоєння учнями правил аналізу(сприймання) чужих і побудови власних текстів.

Нині в лінгвістичній науці фундаментально напрацьована лінгвістика мовлення, в якій мовлення розглядається як мовленнєва діяльність, результатом якої є текст. Поступово з лінгвістики мовлення як самостійна наука виокремилася лінгвістика тексту.

Мовленнєвий розвиток передбачає: а) форм мовленнєвої компетенції уч, опанування ними поняттєвого апарату роботи з мовленнєвого розв;б)розв здатності до повноцінного спілкування за доп мовних зас, засвоєння учособл функт мовних од у текстах різних стилів, типів і жанрів мовлення; в) вироблення в учосн видів мовленнєвих умінь(слухати, читати,говорити і писати) г) засвоєння уч властивостей гарного мовлення і його форм. Базою мовленнєвого розвитку є забезпечення мовленнєвої компетенції школярів.

Умовою успішної реалізації комунікативних стратегій у процесі вивчення укр. мови є взаємозв’язок формування мовленнєвих умінь з вивченням мовних одиниць різних рівнів мовної системи, розробка для кожного уроку завдань для засвоєння учнями поняттєвої основи мовленнєвої ді-ті і перетворення знань на способи дії для активного мовлення й удосконалення важливих мовленнєвих умінь і їх єдності. Щоб учні оволоділи умінням слухати, читати, говорити і писати, вільно користуючись мовними засобами відповідно до мети , змісту й умов спілкування, вони мають збагатити свій мовний запас,опанувати мовні норми, набути властивостей логічного, правильного, точного, виразного мовлення.

2. Розкрийте зміст мовленнєвої лінії чинної програми.

Зміст мовленнєвої змістової лінії викладається за принципом структурної систематичності, що передбачає поступове ускладнення й поглиблення мовленнєвознавчих понять і формування на їх основі вмінь і навичок у всіх видах мовленнєвої діяльності (аудіативних, читацьких, текстотворчих).

Зміст мовної змістової лінії подається за лінійним принципом, що доповнюється реалізацією системи міжпредметних і внутрішньопредметних зв’язків, які зумовлюють систематичне й різнобічне збагачення словникового запасу й граматичної будови мовлення учнів лексико-фразеологічними, граматичними, стилістичними засобами, удосконалення мовних і мовленнєвих умінь і навичок, умінь користуватися різними лінгвістичними словниками.

Зазначені дві змістові лінії (мовленнєва й мовна) є основними, які визначають безпосередній предмет навчання, його структуру, супроводжуються вимогами до рівня мовленнєвої й мовної компетентностей учнів, кількістю годин, що виділяються на їх засвоєння, а дві інші (соціокультурна й діяльнісна (стратегічна) єзасобом досягнення основної освітньої мети навчання української мови в основній школі.

Завдання № 2

1. Що учні мають знати з теми «Мова і мовлення» і що вміти. поняттєву основу мовленнєвого розвитку

Учнімають знати, що

мова — це сукупність одиниць мови, або мовних засобів — фонем, слів, граматичних форм, синтаксичних схем, словосполучень і речень;

за допомогою мови ─ слів, словосполучень, речень люди спілкуються, обмінюються інформацією;

мовлення — це спілкування за допомогою мови, мовних засобів;

мовлення ─ це мова в дії;

мовлення є мовленнєвою діяльністю;

мовлення – вид специфічної людської діяльності, яка забезпечує спілкування як процес продукування, творення і сприймання висловлювання;

мовленнєва діяльність існує в чотирьох видах: говорінні, слуханні, читанні і письмі;

говорінняозначає,що люди щоськомусь доступно, ясно, зрозуміло говорить щось;

слуханняозначає,щохтоськогосьуважнослухає і розуміє про щоговорять;

читанняозначає,щохтосьчитає і розумієнаписанечинадрукованекимось;

письмо означає,щохтоськомусь про щосьпише так, щобситачевібулозрозуміло;

мовленняформується у процесімовленнєвоїдіяльності;

компонентами мовленнєвоїдіяльності, щостановлятьїї структуру, є мотив, мета, зміст, мовленнєвідії, контроль (самоконтроль);

мотив — це те, щоспонукаємовця до мовленнєвоїдії, до висловлювання, цевнутрішніййого стан, ставлення до якихосьподій, фактів, явищ;

мета мовлення — це те, чого автор прагнедосягтисвоїмвисловлюванням; як правило, метою висловлювання є прагнення донести до слухача (читача) якусьінформацію, те, щохоческазатимовець, думка, яку вінхочепередатикомусь;

мотив і мета зумовлюютьзміствисловлювання;

зміствисловлювання – цеєдність теми висловлювання, того, про щойдеться, про що говориться і пишеться, і основної думки, того, для чого говориться чипишеться;

тема (предмет мовлення) визначається мотивом і метою, основна думка висловлюваннязумовлюється метою;

мовленнєвадіяабомовленнєвий акт є вираженнямзміступевним способом за допомогоюмовнихзасобів;

організаційним компонентом спілкування є мовленнєваситуація;

мовленнєваситуація — цесукупність умов, мовленнєвих та немовленнєвих, необхідних та достатніх для того, щобздійснитимовленнєвудію;

мовленнєваситуаціявизначається структурою мовленнєвоїдіяльності і передбачаєнаявність адресата й адресанта, мотиву й мети спілкування, предмета й змістумовлення і визначаємовленнєвідії, форму, стиль, тип і жанр мовлення;

наше мовленнязначноюміроюзалежитьвідмовленнєвоїситуації; той, хто говорить чипише, зіставляє з нею своєвисловлювання, а той, хтосприймаємовлення (слухаєчичитає), враховуєситуацію при отриманніінформації.

Учнімаютьвміти:

виділяти в текстімовніодиницірізнихрівнів — фонетичного, лексичного, граматичного;

розглядатикомпонентимовлення (мовленнєвоїдіяльності);

аналізуватимовленнєвуситуацію, визначаючи адресата й адресанта мовлення, мотив і мету, предмет і зміст, форму, стиль, тип і жанр висловлювання;

виявлятизміствисловлювання, єдність теми і основної думки;

визначати, якийдобірмовнихзасобів — фонем, слів, граматичних форм, синтаксичних схем, словосполучень і речень — служить вираженнюзмісту;

розглядатизалежність добору мовнихзасобіввідмовленнєвоїситуації;

будувати й аналізувативласнівисловлювання, зіставляючидобірмовнихзасобівізситуацієюмовлення;

враховуватимовленнєвуситуацію при продукуванні і отриманніінформації.

ЗАВДАННЯ 3