2.На прикладі конкретного уроку покажіть, як на уроці реалізуються загальнодидактичні і власне методичні принципи навчання української мови.

Прослухати текст. З’ясувати, про що йдеться. Чи можна визначити ставлення автора до предмета мовлення? У чому це виражається?

Мово рідна! Ти ж — як море — безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю.

Красо моя! В тобі мудрість віків і пам’ять тисячоліть. Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий у світі. Без тебе — перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття. Світлоносна! Ти завжди вабиш, чаруєш, кличеш на теплі й могутні хвилі свої. Єдина печаль проймає, що не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого.

Тож такою і будь вічно, мово рідна! (За С. Плачиндою).

Звернути увагу на образність висловлювання. Виписати в зошити, як автор називає мову, звертається до неї.

З чим порівнює автор мову?

Власне методичні принципи: пріоритетне використання як дидактичного матеріалу до уроку художніх текстів; принцип зумовленості основного напрямку у вивченні рідної мови її комунікативної функції в усіх її виявах; принцип усвідомлення естетичної функції мови; принцип тісного взаємозв’язку у засвоєнні учнем мовних і мовленнєвих знань, формування навчально-мовних, правописних і мовленнєвих умінь.

Загально дидактичні принципи: принцип єдності навчання і виховання, принцип текстотворчості, принцип особистісної орієнтації, принцип демократизації та гуманізації.

Завдання № 4.

1. Висвітліть основи моделювання уроку української мови як організаційної форми навчальної діяльності.

На листках

2. На прикладіконкретного уроку українськоїмовипокажіть, як конкретизуєтьсяйого мета в проміжнихцілях

Прослухати текст. З’ясувати, про що йдеться. Чи можна визначити ставлення автора до предмета мовлення? У чому це виражається?

Мово рідна! Ти ж — як море — безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю.

Красо моя! В тобі мудрість віків і пам’ять тисячоліть. Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий у світі. Без тебе — перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття. Світлоносна! Ти завжди вабиш, чаруєш, кличеш на теплі й могутні хвилі свої. Єдина печаль проймає, що не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого.

Тож такою і будь вічно, мово рідна! (За С. Плачиндою).

Звернути увагу на образність висловлювання. Виписати в зошити, як автор називає мову, звертається до неї.

З чим порівнює автор мову?

Власне методичні принципи: пріоритетне використання як дидактичного матеріалу до уроку художніх текстів; принцип зумовленості основного напрямку у вивченні рідної мови її комунікативної функції в усіх її виявах; принцип усвідомлення естетичної функції мови; принцип тісного взаємозв’язку у засвоєнні учнем мовних і мовленнєвих знань, формування навчально-мовних, правописних і мовленнєвих умінь.

Загально дидактичні принципи: принцип єдності навчання і виховання, принцип текстотворчості, принцип особистісної орієнтації, принцип демократизації та гуманізації.

Тема. Фразеологія. Джерела української фразеології. Ознайомлення з фразеологічним словником. 5-й клас.

Мета організації уроку. Збагатити активний словник учнів, удосконалити граматичну будову їх мовлення. Навчити розпізнавати фразеологізми у наведених реченнях та текстах, уміти правильно й доречно користуватися в усному та писемному мовленні фразеологізмами.

Учні мають знати:

• фразеологізм – це словосполучення (речення), яке за значенням дорівнює одному слову. Наприклад, пекти раків – червоніти. До того ж значення власне фразеологізму не співпадає із значенням окремих слів, що входять до його складу. «Пекти» в значенні «обробляти вогнем» і «рак» - в значенні «тварина, що належить до виду безхребетних» нічого спільного не мають із почервонінням шкіри обличчя людини через хвилювання чи сором.

• фразеологізм — неподільне, стійке словосполучення, яке можна замінити синонімічним словом. У реченні фразеологізм — це один член речення. Діти заливаються сміхом. — Діти сміються.

• значення фразеологізму не передається значенням слів, що входять до складу фразеологізму. Фразеологізм виразніший, емоційніший, ніж синонімічне слово.

• на відміну від слів, фразеологізми

1) складаються із самостійних одиниць мови - слів, які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми;

2) відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах, супроводжується образною характеристикою.

Наприклад: пройти вогонь і воду; чужими руками жар загрібати.

• джерелом виникнення фразеологізмів в українській літературній мові є: - вислови з античної культури: золотий вік (щаслива пора, епоха розквіту); золотий дощ (несподіване багатство); сіль землі (кращі люди свого часу); альфа й омега (початок і кінець); сади Семірачіди (прекрасні місця); самозакоханий Нарцис (самозакохана людина); неопалима купина (безсмертя народу); обітована земля (багатий край);

крилаті вирази українських письменників: Хіба ревуть воли, як ясла повніа? (Панас Мирний); Нехай не забувають люди, що дурень всюди дурнем буде (Л. Гяібов); Пам'ять серця (О. Корнійчук); Борітеся - поборете! (Т. Шевченко); Нам треба голосу Тараса (П. Тичина);

переклади видатних людей: Чиста краса, чисте мистецтво (І. Кант); - переклади крилатих виразів російських письменників: Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться (М. Гоголь); Сидіння між двома стільцями (М. Салтиков-Щедрін); Промінь світла у темному царстві (М. Добролюбов); Герой нашого часу (М. Лєрмонтов):

переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: Бути чи не бути (В. Шекспір): Усі жанри прекрасні, крім нудного (В. Вольтер): Синій птах (М. Метерлінк); Машина часу (Г. Уеллс);

біблійні й євангельські вислови: Берегти, як зіницю ока: Прощайте ворогам вашим; Маслинова гілка: Мафусаілів вік; Співати Лазаря; Книга за сімома печатями.

• фразеологічні багатства української мови відбивають глибоку мудрість народу, його культуру, історію. Фразеологізми охоплюють різні сфери життя, є активним засобом людського мислення. В окремих випадках вони використовуються як розгорнені синоніми до відповідних слів, щоб наголосити на тому чи іншому факті, підкреслити щось, а найчастіше - як засіб влучного і образного вираження певного значення, надання мові емоційного забарвлення.

• фразеологічні словники вміщують насамперед цілісні звороти (фразеологізми, крилаті слова, ідіоми та ін.). Пояснюється значення стійкого сполучення слів, особливості вживання, походження, можливості варіювання в мовленні.

Учні мають вміти:

• розпізнавати фразеологізми у наведених реченнях чи текстах і пояснювати їхнє значення;

• доречно вживати фразеологізми у власному мовленні;

• користуватися фразеологічним словником;

• осягнути принципи класифікації фразеологізмів;

• з’ясовувати значення сталих словосполучень, визначати їх роль у мовленні.

Завдання № 5.