27. Ознаки наукової проблемної ситуації, 30. Окреслення кола проблем дотичних до обраної для дослідження проблеми

Питання про те, чи існує проблема, має першорядне значення, оскільки додаток величезних зусиль до вирішення неіснуючих проблем - аж ніяк не виняток, а вельми типовий випадок. Надумані проблеми маскують актуальність проблеми. У той же час вдала формулювання проблеми може бути рівнозначна половині її рішення.

Проблема є основою всієї роботи. Отже, потрібно чітко, ясно, коректно сформулювати проблему. Вона може бути усвідомлена у вигляді проблемної ситуації, невирішене питання, теоретичної чи практичної задачі і т.п.

Проблема - це свого роду межа між знанням і незнанням. Вона виникає тоді, коли колишнього знання стає недостатньо, а нове ще не прийняло розвинутої форми.

Якщо проблема позначена і сформульована у вигляді ідеї, концепції, то це значить, що можна приступати до постановки задачі щодо її вирішення.

Формулювання проблеми наукового дослідження - це, по суті, кристалізація задуму наукової роботи. Тому правильна постановка проблеми - запорука успіху. Щоб вірно виявити проблему, необхідно зрозуміти, що вже розроблено в обраній темі, що слабко розроблено, а чого взагалі ніхто не торкався, а це можливо лише на основі вивчення наявної літератури.

Будь-яке наукове дослідження проводиться для того, щоб подолати певні труднощі в процесі пізнання нових явищ, пояснити раніше невідомі факти або виявити неповноту старих способів пояснення відомих фактів. Ці труднощі в найбільш виразній формі проявляють себе в так званих проблемних ситуаціях, коли існуюче наукове знання виявляється недостатнім для вирішення нових завдань пізнання. Проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже виявило свою неспроможність, а нове знання ще не прийняло розвинутої форми. Таким чином, проблема в науці - це суперечлива ситуація, що вимагає свого вирішення. Така ситуація найчастіше виникає в результаті відкриття нових фактів, які явно не вкладаються в рамки колишніх теоретичних уявлень, тобто коли жодна з теорій не може пояснити знов виявлені факти. Правильна постановка і ясне формулювання нових проблем нерідко має не менше значення, ніж рішення їх самих. По суті, саме вибір проблем, якщо не цілком, то в дуже великій мірі визначає стратегію дослідження взагалі і напрямок наукового пошуку в особливості. Невипадково прийнято вважати, що сформулювати наукову проблему - означає показати вміння відокремити головне від другорядного, з'ясувати те, що вже відомо і що поки невідомо науці про предмет дослідження.

На відміну від життєвої, наукова проблема формується в термінах певної наукової галузі. Вона повинна бути операционализировать. «Чому сонце світить?» - Питання, але не проблема, оскільки тут не вказані область коштів і метод розв'язання. «Чи є відмінності в агресивності, особистісному властивості людей, генетично детермінованим ознакою або залежать від впливів сімейного виховання?» - Це проблема, яка сформульована в термінах психології розвитку і може бути вирішена певними методами.

Проблема, на Ю.К. Бабанському, є характеристика проблемної, тобто суперечливої ​​ситуації - невідповідність теорії про предмет суспільної практики цієї практики, - яке виявляє дослідник у вивченому їм матеріалі. Бачення тієї чи іншої проблеми певним вченим-обумовлено, по-перше, обмеженістю особистого досвіду - тим, що в безпосередньому особистому досвіді вчений завжди має справу лише з тією чи іншою частиною об'єктивної дійсності і, по-друге, тими його уявленнями про цю дійсності, які склалися в результаті всієї його наукової підготовки. Ясно, що кожен дослідник бачить різні проблеми і може по-різному вважати, яка з них є актуальною проблемою. Тобто по-різному визначається і мета наукового дослідження, яка, за Ю.К. Бабанському, є результат рішення проблеми в ідеальній формі. Мета взагалі може бути зовнішньою необхідністю для дослідника.

Наукова проблема виникає в умовах проблемної ситуації, коли складається і усвідомлюється протиріччя між знанням про потреби людей у ​​ході їх діяльності та незнанням засобів, шляхів, способів задоволення (реалізації) цих потреб, яке в кінцевому рахунку впирається в незнання певних закономірностей об'єктивного світу.

Проблемна ситуація виникає також як суперечність між існуючими теоріями та новими фактами, які потребують іншому теоретичному тлумаченні, або ж як з'ясування внутрішньої логічної суперечливості існуючих теорій і т.д. Протиріччя - це показник того, що знання, зафіксоване в загальноприйнятих положеннях, надто загально, неконкретно, однобічно.

Практика є основою виникнення проблемної ситуації. У процесі практичної взаємодії людини та об'єктів його діяльності створюється і постійно відтворюється протиріччя між якісно швидко змінюються і кількісно швидко зростаючими потребами суспільства і тими коштами (можливостями), якими суспільство має в своєму розпорядженні для їх задоволення. Необхідність в розкритті законів нових, невідомих сфер діяльності і є основою проблеми.