19. Рівні наукового дослідження як форми його системної організації

В будь-якій науці можна виділити такі основні рівні дослідження:

1. Емпіричний рівень (empirio – досвід) – передбачає накопичення, збереження фактів без їх пояснення. 

2. Теоретичний рівень – передбачає узагальнення, систематизацію накопичених фактів, встановлення закономірностей, які пояснюють раніше відкриті факти та явища і передбачають нові.

До емпіричного рівня наукового дослідження відносять ті конкретно наукові методи, які безпосередньо пов'язані з практикою. Вони поділяються на дві групи: міждисциплінарні і спеціальні. Міждисциплінарні застосовуються в декількох близьких між собою дисциплінах - це експедиційний або польовий (анкетування або опитування); статистичний та методи обробки статистичної інформації, як от розрахунок "коефіцієнта кореляції" та "регресійний аналіз"; картографічний метод; метод екстраполяції передбачає, що на основі статистичних даних досліджуються закономірності економічних явищ і припускається, що ці закономірності будуть дійсні і на майбутнє.

Метод індексу випереджаючих показників базується на дослідженні певної кількості рядів статистичних даних (курс акцій, кількість виданих ліцензій на будівництво, вартість обсягів замовлення підприємствам на устаткування, пропозиції грошей). Як правило, зміни величин цих показників передують змінам в економіці.

Метод нормативного планування застосовується у випадках, коли попередньо визначені економічні показники. Тоді потрібно розпланувати по етапах сукупність взаємопов'язаних елементів, що забезпечують досягнення мети.

Моделювання - загальнонауковий метод, який в економічному планування застосовується для розробки моделі управління, що являє собою систему формалізованих співвідношень, які описують основні взаємозв'язки елементів, що створюють економічну систему.

Спеціальні методи - це методи, які застосовуються тільки в даному конкретному дисциплінарному дослідженні. До спеціальних методів вивчення підприємств сфери послуг можна віднести методи маркетингового аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища фірми, зокрема, метод SWОТ-аналізу, методи аналізу місця товарів на ринку (стратегічна модель Портера, матриця можливостей по товарах/ринках, матриця "Бостон консалтинг груп", метод РІМБ) та ін.

Ще одним варіантом поділу методів на емпіричному рівні є поділ їх на інтуїтивні та формалізовані.

Експертні методи або інтуїтивні - це методи інтегрування, узагальнення думок експертів і як наслідок одержання абсолютно нових рішень. За способами організації ці методи мають кілька видів. Першим і найпростішим є "метод мозкової атаки", що здійснюється групою експертів за один тур. Висувається кілька пропозицій, що активно обговорюються і доопрацьовуються. Дуже цікавим є різновид "мозкової атаки", що носить назву "метод 635". Слідуючи йому, формується група експертів з 6 чоловік, які пропонують кожен по три пропозиції вирішення поставленої перед ними проблеми. Після цього кожен по колу передає свої пропозиції іншому і той доопрацьовує їх. В кінцевому результаті дістаємо 18 розгорнених варіантів вирішення проблеми. Окремо розглянемо експертний метод, що організовується в декілька етапів - це "метод Дельфі". На першому етапі групою фахівців складається анкета, в якій в формі відкритих запитань про існуючі проблеми. Ці анкети розсилаються поштою вибраним людям і пізніше їх збирають та аналізують. На основі проведеного аналізу розробляється нова анкета, в якій зменшується кількість пропозицій вирішення проблеми. Так здійснюється кілька етапів, поки не прийдемо до відповідного рішення.

Формалізовані методи - уніфіковані методи, заздалегідь розроблені фахівцями в даній галузі, ефективність яких вже перевірена. Сюди можна віднести вже згадувані методи кореляції та регресії, методи вибору стратегії функціонування підприємств: платіжна матриця, дерево рішень, гістограма, лінійне програмування, теорія черг, імітаційне моделювання, теорія ігор; метод SWОТ-аналізу, методи аналізу місця товарів на ринку (стратегічна модель Портера, матриця можливостей по товарах/ринках, матриця "Бостон консалтинг груп", метод РГМБ) та ін.

Мета теоретичного дослідження - встановлення законів і принципів, які дозволяють систематизувати, пояснювати і передбачати факти, встановлені в ходіемпіричногодослідження.

На теоретичному рівні пізнання обєкт досліджується з боку його сутнісних звязків,часто прихованих від безпосереднього сприйняття. На цьому рівні пізнання формулюються закони, що відносяться по суті не до емпірично заданої реальності, а до реальності як вона представляєтьсяідеалізованими обєктами (предметами теоретичного пізнання).

Ідеалізований обєкт -уявна пізнавальна конструкція, що є результатом ідеалізації та абстрагування. Теоретичні обєкти, на відміну від емпіричних обєктів, наділені не тільки тими ознаками, які ми можемо виявити в реальних обєктах, але і ознаками, яких немає в жодного реального обєкта. Наприклад, матеріальна точка - тіло, позбавленого розміру, але зосереджує в собі всю масу; ідеальний газ, абсолютно чорне тіло). Теоретичне знання - це знання, зміст якого не має безпосередньо чуттєвого носія (кореляти).

Теоретичне знання може розвиватися відносно незалежно від емпіричних дослідженьшляхом уявного експерименту з ідеалізованими обєктами; за допомогою введення різних гіпотетичних припущень або теоретичних моделей (особливо математичних); за допомогою знаково-сим-воліческіх операцій за правилами математики або логічних формалізмів. Кращий приклад цьому дає математика. Н. Лобачевський, основоположник неевклідової геометрії, що побудував систему геометричних положень шляхом заміни евклідового постулату про паралельних лініях новим постулатом, не спирався при цьому на дані спостереження.

Незаперечним фактом у сучасній науці вважається твердження, що теоретичні відкриття принципово не зводиться до тих чуттєвим даними, на які вони в тій чи іншій мірі спираються. Не існує в принципі логічного переходу від чуттєвих даних і емпіричних узагальнень до теоретичних узагальнень, які за самою своєю природою, тобто як відкриття загального та загального,далеко виходять за завжди неповну, обмежену, недостатню сферу чуттєвих даних.

Наука в своїх теоретичних висновках постійно виходить за межі готівкових чуттєвих даних і тим самим вступає в протиріччя з ними. Більше того, вона часто-густо спростовує чуттєву, наочну картину світу, як про це вже йшлося у звязку з геліоцентричної системою. Протиріччя між науковою теорією й безпосередніми чуттєвими даними цілком закономірно навіть у тому випадку, якщо ці почуттєві дані були основою емпіричної теорії. У межах чуттєвого відображення зовнішнього світу не існує відмінності між видимістю і сутністю. Ця різниця може бути встановлено лише науковим, переважно теоретичним дослідженням.

Процес наукового пошукунавіть на теоретичному рівні не є строго раціональним66. Безпосередньо перед стадією наукового відкриття важливі уяву, створення образів, а на самій стадії відкриття - інтуїція. Тому відкриття не можна логічно вивести, як теорему в математиці. Про значення інтуїції в науці добре свідчать слова видатного математика Гауса: "Ось мій результат, але я поки не знаю, як отримати його. Результат інтуїтивний, але немає аргументації на його захист. » Інтуїція присутня в науці (так зване «почуття обєкту»), але вона нічого не значить в сенсі обгрунтування результатів. Потрібні ще обєктивні раціональні методи, які б їх обгрунтовували; методи, прийняті даними науковим співтовариством.Теоретичними дослідженнями, як ми уже відзначили, займаються спеціально до того підготовлені люди: професори, доценти, наукові співробітники, що працюють у наукових установах, а також у вищих навчальних закладах.

Відрізняються емпіричні і теоретичні дослідження також отриманими результатами. У першому випадку вони фіксуються у виді тверджень, правил, рекомендацій, у другому – це теоретичні знання: наукові концепції, закони і закономірності, відкриття і винаходи й ін. Емпіричне дослідження здійснюється практичними працівниками, зайнятими професійної діяльністю. Отримані знання фіксуються у виді тверджень, правил, рекомендацій і ін. Наукове дослідження проводиться спеціально підготовленими до цьому вченими. Отримані знання відбивають у виді наукових концепцій, законів і закономірностей, винаходів і відкриттів і до.

Незважаючи на відмінність емпіричного і теоретичного знання, вони тісно між собою взаємозалежні: теоретичне дослідження будується на основі знань, фактів, виявлених у процесі вивчення реальної дійсності. Емпіричний рівень дозволяє вивчати реальну дійсність, виявляти нові факти і явища, і на основі їхній будувати узагальнення, робити висновки, давати практичні рекомендації. На теоретичному рівні висуваються загальні закономірності, що дозволяють пояснити взаємозв'язок раніше відкритих фактів і явищ, формулювати закони, на основі яких можливо пророчити розвиток майбутніх подій. Це лише загальна схема наукових досліджень, відкриття нових наукових законів. Перехід від емпіричного рівня до теоретичного означає якісний стрибок у знанні.