3. Хребет - основа здорового організму

Ми всі знаємо, що хребет складається з 24 хребців, між якими розташовані міжхребцеві диски. Хребці утворюють хребетний стовп, що оточує і захищає спинний мозок. Це своєрідна опора для м'язового і зв'язкового апарату.

Хребет має два вигини, що сприяє рівномірному розподілу навантаження.

Під час ходьби, бігу, стрибків і підняття важких предметів хребет із двома вигинами краще витримує м'язове навантаження, ніж хребет з одним

вигином. Займаючись повсякденними справами або спортом необхідно

зберігати S-подібний вигин хребта за будь-якого навантаження.

Тривале сидіння у школі, вдома за комп'ютером поєднується з

одноманітністю рухів. Хребці годинами перебувають у неправильному

положенні. На міжхребетні диски припадає нерівномірне навантаження, під час якого окремі групи м'язів перевантажуються, а інші, навпаки,

розслаблені. М'язи втомлюються, особливо в області шиї, плечей, попереку. Що тривалішим буде подібне навантаження, то більше викривиться спина.

Кожному зрозуміло, що рух не виникає сам по собі. Нині всі знають, що коли ми ходимо, сидимо або стоїмо, наші м'язи забезпечують правильну поставу. Мускулатура повинна бути досить розвинена, щоб постійно контролювати положення свого хребта. Якщо м'язи слабкі, то підтримувати правильне

положення хребта складно - постава погіршується.

Тому і в школі, і вдома при тривалому статичному положенні тіла необхідно влаштовувати для своєї спини активні хвилини відпочинку. Це можуть бути і фізкультурні паузи, і невеликі комплекси вправ для зняття напруги у м'язах спини. Ми всі розуміємо, що такі заходи полегшують обтяжливе сидіння, але тільки регулярні фізичні навантаження допоможуть тримати м'язи спини в тонусі. Досить дієвим засобом для цього можуть служити заняття східними танцями, що включають засоби класичної хореографії, загальної фізичної

підготовки, спеціальної фізичної підготовки. Такі заняття допомагають

зміцнити м'язи для підтримання постави, добре тканини будуть

забезпечуватися киснем, що поліпшить стан міжхребцевих дисків. Пластичні елементи східного танцю сприяють підсиленню рухливості хребта та

зміцненню м'язів, прилеглих до хребта. Можна сказати, що без щоденних

обертань хребта і шиї ніяка людина не може бути достатньо здорова і

працездатна, оскільки всі нерви виходять від хребта.

4. Допоміжні засоби східного танцю

Для більшої ефективності у викладанні східної хореографії необхідно застосовувати допоміжні засоби. Використовуючи засоби класичної

хореографії, загальної і спеціальної фізичної підготовки, музично-ритмічної підготовки і акторської майстерності, дозуючи навантаження для кожного учня, педагог планомірно зміцнює психіку і м'язовий корсет своїх

вихованців.

Класична хореографія - один із дієвих методів розвитку дітей, а в такому виді хореографічного мистецтва, як східні танці, вона займає чільне місце. Важко показати гідний рівень підготовки, не маючи знань і навичок із класичної хореографії. Класична хореографія має свою термінологію. Хореографічна

термінологія - система спеціальних найменувань, створена для позначення

вправ або понять, які пояснити або описати складно. Знання спеціальних

термінів прискорює процес навчання.

У східній хореографії класична хореографічна підготовка передбачає

вирішення таких завдань, як:

• постановка корпусу, вироблення стійких навичок правильної постави:

- навчання позиціям рук і ніг

- розвиток рухових навичок, координації;

- розвиток стрибучості (вироблення почуття «балона» ) ;

- розвиток музичного слуху та артистичного виконання танцювальних комплексів .

Загальна фізична підготовка необхідна абсолютно будь-якій людині, і кожен має її тією чи іншою мірою. Загальна фізична підготовка спрямована на різнобічний розвиток фізичних якостей учнів. У східних танцях

застосування ЗФП полягає у вмінні побудови, перебудування, розрахунку на місці, знання поворотів направо, наліво, кругом), загальнорозвиваючі

вправи: ходьба , біг і т.п.

Спеціальна фізична підготовка - це спеціально організований процес,

спрямований на розвиток і

вдосконалення фізичних

здібностей, необхідних у

конкретних фізичних і спортивних

напрямках. Можна виділити п'ять фізичних здібностей, які потрібно розвивати для успішних занять східними танцями:

1 . Гнучкість - рухливість у суглобах - здатність виконувати рухи по великій

амплітуді пасивно і активно.

2 . Швидкість - здатність швидко реагувати і виконувати рухи з великою

швидкістю і частотою.

3 . Стрибучість - швидкісно-силова якість, що виявляється у висоті

відштовхування.

4 . Координація - здатність до доцільної організації м'язової діяльності .

5 . Витривалість - здатність протистояти втомі .

Для розвитку гнучкості доцільно використовувати комплекси на розвиток

рухливості у гомілковостопних і тазостегнових суглобах, суглобах хребта і

плечей, пружинне розтягування, махи, фіксація поз, розслаблення.

Подібні вправи застосовуються безпосередньо у розминочному комплексі

або наприкінці заняття .

Розвиток стрибучості досягається вправами на розвиток сили, швидкості і висоти відштовхування, а також стрибкової витривалості.

Вправи на розвиток швидкості реакції, швидкості і частоти рухів при

виконанні основних вправ припускають розвиток швидкості.

Використовуються зазвичай в основній або в кінцевій частині заняття.

Розвиток навичок координації, рівноваги досягається шляхом застосування спеціальних завдань на збереження стійкого положення тіла в ускладнених умовах: після динамічних рухів, після подразнення вестибулярного аналізатора, з вимкненням зору.Виконання різних завдань у стані втоми розвиває витривалість у тих, кого навчають. Подібні завдання можуть використовуватися протягом усього уроку.

У результаті музично-ритмічної підготовки діти досконало опановують

різними швидкостями руху, умінням свідомо регулювати ступінь м'язового

напруження і надавати руху різне забарвлення . В якості засобів розвитку

музично-ритмічної підготовки використовуються завдання на узгодження

рухів з музикою, ритмічні вправи, музичні ігри.

Акторська майстерність (Actor's skill) - принцип перевтілення, коли актор ніби уособлює себе зі своїм персонажем і діє від його імені. Техніка А. М. у хореографії відрізняється специфікою, насамперед пов'язаної з обмеженим набором інструментів танцівника (тіло; танцювальна техніка; музикальність, відчуття ритму; емоційність; спостережливість; пам'ять; уява; ерудиція;

швидкість реакції і т. д.), що виключає використання голосу. Основою А.М. у хореографії служить музика, зміст якої втілюється танцівницею через танець. Однак техніки А.М. у хореографії, що існують на основі цього загального

принципу, можуть значно відрізнятися одна від одної. Основою цієї

відмінності є ступінь нарративності втілюваних у танці ідеї або сюжету. У системі підготовки артистів балету дисципліна А.М. сформувалася у 1930-х рр.на основі системи К. С. Станіславського, проте до цих пір не існує

закріпленої методики її викладання. Наразі засобами розвитку акторської майстерності у викладанні східної хореографії стають ігри зі сценічного руху і вправи-етюди на розвиток артистизму, фантазії та уяви.