
- •1.Поняття про міф, міфологію, категорії міфів.
- •2.Антична міфологія. Міфи про богів та героїв Греції.
- •3. Жанр байки у світові літературі
- •4.Жанр “високої комедії” у творчості Мольєра
- •5. Епоси Гомера «Ілліада» та «Одіссея». Міфологічна основа та зміст.
- •6. Герої та поетика епосів Гомера
- •7. Трагедія в.Шекспіра “Гамлет”. Суть конфлікту
- •8.Жанр сонету в літературі доби Відродження.
- •9.Проблематика трагедії “Фауст” в.Гете
- •10. Просвітництво, його ідейно-естетичні засади та представники
- •11. “Робінзон Крузо”д.Дефо як просвітницька апологія людини
- •12. Образ Робінзона Крузо (за романом д.Дефо «Робінзон Крузо»).
- •13. Романтизм як художня система.
- •14. «Малюк Цахес» е.Т.А.Гофмана. Жанрова своєрідність твору.
- •15. Моральна проблематика «Малюка Цахеса» е.Т.А.Гофмана.
- •16. Лірика г. Гейне.
- •17. Поезія а. Міцкевича
- •18. Роль в.Скотта у створенні жанру історичного роману.
- •19. Роман “Червоне і чорне” ф.Стендаля як “хроніка хіх століття”
- •20. Образ ж.Сореля (за романом ф.Стендаля “Червоне і чорне”).
- •21. ”Батько Горіо”о.Бальзака як драма повсякденного життя.
- •22. Тема грошей у романі о. Бальзака ”Батько Горіо”
- •23 Особливості лірики Лермонтова
- •24. Принципи створення національного характеру у новелістиці п.Меріме.
- •25. Аналіз однієї з новел п.Меріме (за вибором)
- •26. ”Пані Боварі” г.Флобера як втілення “об’єктивного методу” французького реаліста.
- •27. Образ е.Боварі, засоби його створення.
- •28. Порівняльний аналіз образів б.Шарп та е.Седлі в романі у. Теккерея «Ярмарок марнославства».
- •29. ”Ярмарок марнославства” в.Теккерея. Розкриття снобізму як головної “хвороби” англійського суспільства.
- •30. Новелістика Мопассана
- •31. Натуралізм у французькій літературі.
- •32. Цикл романів е.Золя «Ругон-Макари». Склад і задум.
- •33. Тематика, проблематика та жанрова своєрідність новелістики е.По.
- •34. Аналіз однієї з новел е.По «Падіння дому Ашерів».
- •35. Розвиток особистості в п’єсі г.Ібсена “Ляльковий дім”.
- •36. Сутність конфлікту в романі о.Уайльда “Портрет Доріана Грея”, його моральний аспект.
- •37 Самотність і відчуження людини в новелі ф.Кафки „Перевтілення”
- •38.Образ нескореної людини у повісті е.Хемінгуея “ Старий і море ”
- •39. Символіка повісті е.Хемінгуея “ Старий і море ”.
- •40. Постмодернізм в літературі.
- •41. Роман "Євгеній Онєгін" - "енциклопедія російського життя"
- •42. Жіночі образи в романі о.Пушкіна “Євгеній Онєгін”.
- •43. Ліричні відступи в романі о. Пушкіна "Євгеній Онєгін"
- •44. Роман м.Лермонтова “Герой наш о го часу ” як філософський та психологічний роман.
- •45. Образ Печорiна у романi Михайла Лермонтова "Герой нашого часу"
- •46. Національно-фольклорна основа збірки м.В.Гоголя “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”.(1831-1832 р).
- •47. “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” як зразок романтичної літератури.
- •48. Тема маленької людини в повісті Гоголя Шинель
- •49. Проблема російського народного характеру в «Записках мисливця» і.Тургенєва
- •50. Злочин і кара» ф.Достоєвського як філософський роман.
- •51.Особливості психологічного дослідження особистості в романі ф.Достоєвського «Злочин і кара».
- •52.Зображення життя знедолених в романі ф.Достоєвського «Злочин і кара».
- •53. Проблема вибору в оповіданні Толстого «Після балу»
- •54.Художні особливості ранніх оповідань а.Чехова.
- •56. Лірика с. О. Єсеніна: основні мотиви, зв'язок з фольклором.
- •57.Морально-філософська проблематика роману м.Булгакова «Майстер і Маргарита».
- •58. Поема а.Ахматової «Реквієм»: проблематика та художні особливості.
- •59. Тема Великої Вітчизняної війни в російській літературі хх ст. (Аналіз одного з творів на вибір).
- •60.Естетичні пошуки сучасної зарубіжної літератури на прикладі аналізу одного твору (за вибором студента).
4.Жанр “високої комедії” у творчості Мольєра
В епоху класицизму, коли працював Мольєр, всі жанри поділялися на високі і низькі. Трагедія була високим жанром, комедія - низьким; для кожного жанру існували суворі закони; змішувати жанри заборонялося. Великий комедіограф Мольєр, надавши «низькій» комедії ряд рис «високої» трагедії, створив новий жанровий різновид комедії - «високу комедію» («Дон Жуан», «Тартюф», «Скупий», «Мізантроп»).
Основні особливості жанру «високої комедії».
1. На відміну від звичайної комедії класицизму, яка не ставила жодних серйозних проблем, а просто розважала, «висока комедія», як і трагедія, ставить серйозні моральні, соціальні, філософські проблеми. Так, в «Тартюфі» Мольєра поставлена проблема лицемірства, релігійного лицемірства. Дуже актуальна в часи Мольєра, що пов'язано з діяльністю «Товариства святих дарів», вона не втратила свого значення і сьогодні. Ім'я «Тартюф» використовується як загальне.
2. На відміну від звичайної комедії класицизму, персонажами якої були люди нижчого і середнього стану, головною дійовою особою «високої комедії» є, як і в трагедії, людина вищого стану. Так, Тартюф - дворянин, збіднілий, але дворянин, про що він з гордістю говорить Оргону.
3. На відміну від звичайної комедії класицизму, в якій не вимагалося дотримання закону трьох єдностей, в «високій комедії», як і в трагедії, він обов'язковий. Так, в «Тартюфі» всі події відбуваються в одному місці - в будинку Оргона, протягом одного дня, всі персонажі задіяні в основному конфлікті.
4. На відміну від звичайної комедії класицизму, яка складалася з 1-го або 3-х актів, «висока комедія», як і трагедія, ділиться на 5 актів.
5. На відміну від звичайної комедії класицизму, яка писалася прозою, «висока комедія», як і трагедія, пишеться віршем. Так, «Тартюф» написаний олександрійським віршем.
Створена Мольєром «висока комедія», комедія, яка веселить і виправляє звичаї, увійшла в золотий фонд світової комедіографії на довгі роки стала зразком комедії.
Драматургію Мольєра відрізняє жанрове різноманіття. Мольєр створював чудові зразки й високої комедії, і фарсу, і комедій-балетів.
5. Епоси Гомера «Ілліада» та «Одіссея». Міфологічна основа та зміст.
Епоси Гомера довго існували лише в усній формі, вони були створені у кінці IX-VII ст. до н.е., а записані у VI ст. до н.е. Тоді ж вони були розділені кожен на 24 пісні за кількістю літер у грецькому алфавіті. Гомер був аедом. Так в Греції називали співців-поетів. Основою епосів стали міфи про Троянську війну. Приводом для війни стало яблуко з написом “Найгарнішій”, яке на весілля Пелея і Фетіди підкинула богиня чвар Еріда, бо її на нього не запросили. Вибирав найчарівнішу серед трьох богинь: Гери, Афіни і Афродіти - троянський царевич Паріс. Він віддав перевагу Афродіті, бо за це богиня пообіцяла йому найчарівнішу жінку – Єлену, хоч вона вже була дружиною ахейського царя Менелая, щоб повернути дружину, Менелай збирає військо, яке очолює його брат Агамемнон і веде його до Трої. В облозі Трої ,беруть участь найвидатніші герої Греції. Серед них Ахілл і Одіссей. Війна тривала 10 років і закінчилась перемогою ахейців. До троянського циклу міфів відносяться і міфи про повернення героїв додому, зокрема про десятирічні мандри Одіссея. Основою “Ілліади” стали події 50-ти діб останнього 10-го року облоги Трої. Її зав’язка – гнів Ахілла на Агамемнона, який забрав собі Ахіллову бранку. Ображений Ахілл відмовляється брати участь у бойових діях і ахейці терплять поразки.
Події в “Іліаді” розгортаються в хронологічній послідовності. Кульмінація поеми – бій Ахілла з троянським царевичем Гектором. Ахілл повертається на поле бою, щоб помститися за смерть свого друга Патрокла, який вийшов на поле бою в обладунку Ахілла і був убитий Гектором. Двобій описується дуже детально. Він завершується перемогою Ахілла. Пріам умовляє героя віддати тіло сина за великий викуп, і Ахілл, розчулений батьківськими слізьми, врешті погоджується. “Ілліада” завершується сценою поховання і оплакування Гектора.
З батальними сценами в “Іліаді” контрастують мирні: прощання Гектора і Андромахи, сцени поховання Патрокла, після якого відбуваються змагання воїнів, на щиті Ахіла детально описуються картини мирної праці. Так автор протиставляє війну миру.
Зав’язка “Одіссеї” – теж гнів, гнів Посейдона на Одіссея, за те, що той осліпив його сина циклопа Поліфема. Але в “Одіссеї” не одна, а три сюжетні лінії: подорож сина Одіссея Телемаха в пошуках батька, подорож самого Одіссея та історія сватання женихів до Пенелопи. Хоч ці сюжетні лінії розвиваються паралельно, але їх події в поемі зображуються як такі, що відбуваються послідовно, а в сюжеті про подорож Одіссея порушена хронологічна послідовність подій і багато з них викладені ретроспективно. Ми зустрічаємося з героєм вже наприкінці його подорожі, коли він знаходиться на острові Каліпсо, де пробув вже 7 років. За наказом богів Калліпсо відпускає Одіссея. Буря викидає його на острів феаків, де на бенкеті у царя Алкіноя Одіссей розповідає про свої мандри, про те, що сталося з ним і його товаришами на острові кіконів, лотофагів, циклопів, бога вітрів Еола, лестрігонів, про чари Цірцеї, острів сирен, страшних Сцилу і Харибду, про перебування в Аїді та на острові Геліоса. Факійці допомагають Одіссею повернутись на рідну Ітаку, де він спочатку зустрічається з сином і у вигляді жебрака з’являється в палаці. Там безчинствують женихи. Під час змагання в стрільбі з луку, яке влаштовує Пенелопа, Одіссей розправляється з женихами, карає служниць і відкривається Пенелопі. Завершує поему зустріч Одіссея з батьком і примирення з родичами вбитих женихів. В обох поемах детально описані звичаї і побут тогочасних греків. Це дало право Гнєдічу назвати їх “енциклопедією давнини”. На українську мову епоси переклав Борис Тен.
Поеми Гомера – класичні зразки давніх епосів, які розповідають про героїчні події далекого минулого. Їм властива гіперболізація, величний (гомерівський) спокій, який проявляється в тому, що всі події: і щасливі, і драматичні - описуються однаково, докладно і відсторонено. Головна особливість поетики – ретардація (уповільнення дії). Дія уповільнюється за рахунок детальних описів, повторів слів, фраз, епізодів, а також за рахунок вставних сюжетів. Опис щита Ахілла, наприклад, займає 130 віршів. В поемах багато трафаретних віршів і висловів, розгорнутих порівнянь, епітетів (здебільшого двоосновних – шоломосяючий, чорнокосі, прудконогий). Епосам властива хронологічна несумісність одночасних подій. Урочистого звучання їм надає особливий тип віршування – гекзаметр (шестистопний неримований дактиль).