Автобіографія

Автобіографія – особовий офіційний документ, який містить виклад чи описання суттєвих фактів біографії автора, поданих у хронологічному порядку. За свідченням дослідників і досвіду практиків по персоналу, цей номінал документа був і залишається найбільш придатним (поряд з резюме) для досить швидкого перегляду професійного й особистого розвитку та становлення кандидата.

Останнім часом надається перевага модним віянням – оформленню резюме. Проте традиційна зв’язна форма викладу життєвих фактів і надалі залишається запитуваною серед документних комунікацій. Серед переваг традиційної біографії автора є бачення та оцінювання життєвих фактів самим автором. Хоч звичайно, біографія містить лише факти, проте спосіб їх відтворення, бачення чи навіть подання результатів, певних моментів, розумінь, відчуттів кандидата заслуговують на увагу спеціалістів. Автобіографія дає більші можливості для відтворення творчості, індивідуальності автора. Серед них – стиль викладу, темп мовлення, використання мовних засобів і тощо.

Вагомою складовою оцінки автобіографії є повнота викладу матеріалу. Лише незначний відсоток кандидатів подає інформаційно змістовну біографію, здебільшого автор відтворює лише період становлення, переважно – тільки професійного.

Зміст біографії має передусім забезпечувати вимоги роботодавця, які реалізуються передусім повнотою викладу життєвих фактів, точним відтворенням, логічною виразністю тексту, навіть характером мовних засобів. Для цього автору біографії треба більш докладно зібрати відомості про специфіку підприємства, вакансію, реальну життєву ситуацію, у якій потрібний цей документ. Це допоможе установити контакт у писемному спілкуванні, досягти бажаного результату, полегшити і спростити складання та оформлення документа.

Автобіографія не має чітко організованої структури, проте більшість спеціалістів визначає такі складові документа:

1. Прізвище, ім’я, по батькові.

2. Дата народження, місце народження.

3. Шкільна освіта.

4. Професійна освіта.

5. Екзамени.

6. Професійна діяльність.

7. Професійні вміння, навички.

8. Підвищення кваліфікації.

9. Анкетні дані:

• відношення до військового обов’язку (для чоловіків);

• сімейний стан;

• склад сім’ї (зазначити прізвище, ім’я, по батькові, дати народження, місце роботи чи навчання);

• паспортні дані (номер серії, коли і ким виданий);

• місце проживання, місце прописки;

• судимість (у окремих випадках).

10. Дата.

11. Підпис.

При чому, відомості про склад сім’ї може подаватися як після повідомлення про дату та місце народження, так і наприкінці документа у розділі „анкетні дані”.

Автобіографія – важливе джерело інформації для підприємства. Вона містить не лише стислі відомості про народження, одруження, дітей, мови (захоплення), освіту працівника, а й про відносини у сім’ї, характер освіти, фізичний розвиток, інтереси, особливості інтелекту, комунікативність.

Для роботодавця автобіографія дає відповіді на запитання:

• як часто автор змінював навчальні заклади і профіль освіти?

• як довго тривала освітня підготовка автора?

• чи вдало завершено освіту?

• як часто кандидат змінював місце проживання?

• чи відслідковується при цьому професійна цілеспрямованість?

• яка середня тривалість перебування у роботодавців?

• чи вказана мотивація зміни роботи?

• чи названі підстави звільнення з роботи, обґрунтовані вони, чи ні?

• чи підтверджені хронологічні дані у біографії свідоцтвами, посвідченнями, дипломами?

• чи наявні недомовки, білі плями у періодах між працевлаштуванням?

• чи відповідають зазначені строки працевлаштування типовим строкам?

• чи всі зазначені факти підтверджуються документально (свідоцтвами, посвідченнями, дипломами)?

• чи збігаються із змінами навчання, трудової діяльності особливі події в житті автора (весілля, народження дітей, розлучення і таке інше)?

• який тип і характер діяльності колишніх підприємств).

• За усіма відомостями автобіографії роботодавець простежує такі елементи:

• хронологічний порядок опису подій:

• посадові зміни;

• зміни форм і сфери працевлаштування;

• етапи розвитку автора.

Результатом такого розгляду є одержання професійно орієнтованої інформації, що дає підстави для визначення:

• загальної тенденції і якісних змін розвитку особистості;

• соціокультурній рівень і фон розвитку;

• психологічні та характерологічні особливості розвитку пред’явника документа.

А тому до написання автобіографії слід ставитися відповідально, особливу увагу слід звернути на повноту викладу інформації.

Спеціалісти вважають, що між датою народження і датуванням документа не повинно бути прогалин. Трапляються документи з відсутньою датою народження. Часом автор уникає детального викладу посад та організацій місць попередньої роботи. Це унеможливлює об’єктивне різностороннє оцінювання кандидата. Відомості про роботу мають відтворюватись із зазначенням дня, місяця, року початку і закінчення роботи. Такий виклад інформації сприяє легкому зіставленню життєвих фактів, виявлених “інформаційних прогалин” (якщо такі є), унеможливлює бажання автора “замаскувати” певні факти.

Як свідчать фахівці, саме за прогалинами біографії може переховуватися:

• тривала хвороба кандидата, безробіття;

• факт перебування в місцях позбавлення волі.

Роботодавці критично ставляться до кандидатів, автобіографії яких виглядять надто хороше, або ж до тих кандидатів, які навмисно уникають деяких фактів біографії.

Пам’ятай, що:

автобіографія викладається власноруч у довільній формі;

бажано, щоб у ній, крім прізвища, ім’я, по батькові, дати і місця народження, були зазначені найважливіші моменти з життя: у яких навчальних закладах навчався, якщо не закінчив, то з яких причин; причини зміни місць роботи, зміну місця проживання, а також основні відомості (прізвище, ім’я, по батькові, рік народження, місце роботи, місце проживання) про найближчих родичів (чоловік, дружина, діти, батько, мати, рідні брати, сестри), чи притягувався працівник до кримінальної відповідальності;

наприкінці автобіографії ставиться дата її написання і підпис працівника.