1) Гра та ігрова діяльність

Гра - складна загадкова діяльність. Вона здавна приваблювала і викликала інтерес у: філософів, етнографів, фізіологів, лікарів, психологів, педагогів.

Гра виконує в суспільстві певні функції:

• передачі накопиченого суспільно-історичного досвіду;

• відтворення суспільних відносин людей;

• здійснення всебічного гармонійного розвитку;

• відображення оточуючого світу;

• віра в вигадку - ріднить з мистецтвом;

• виявляє самодіяльність людей;

• поєднання взаємозв'язку образу, ігрової дії і слова.

В розвитку дитини і колективу дітей велика роль належить основному виду діяльності дітей в дошкільний період - грі. Основним джерелом ігор є соціальне життя людей, умови, в яких живе дитина, його сім'я. Основною особливістю гри є те, що вона являє собою відображення дітьми навколишнього життя - дій діяльності людей, їх взаємовідносини в обстановці створеній дитиною уявою.

Включаючи гру в педагогічний процес, вихователь вчить дітей гратись, створювати, за словами А.С.Макаренка “хорошу гру”. Для такої гри характерні наступні якості:

• виховно-пізнавальна цінність змісту;

• повнота і вірність відображувальних уявлень, цілеспрямованість; активність, організованість . творчий характер ігрових дій

• підкорення правилам і здатність керуватися ними в грі з врахуванням інтересів окремих дітей і всіх гравців;

• цілеспрямоване використання іграшок і ігрових матеріалів;

• доброта відносин і радісний настрій дітей.

В педагогічному процесі гра знаходиться в тісному взаємозв'язку з іншими видами діяльності, і перш за все з працею, навчанням на заняттях. Гра впливає на пізнавальний розвиток дітей, викликає необхідність розширення знань. Гра вчить цілеспрямовано і послідовно відтворювати знання, реалізувати їх в ігрових діях, задумах, в правилах.

Найважливіша ознака дитячої гри -- цілковита захопленість, дитина повністю поринає у гру. Трапляється, що вона забуває про все -- їжу, сон, оточуючих, реальне життя. У такі хвилини дитина живе в іншому світі. Крім цього, подібна захопленість доповнюється емоційною насолодою. Тому не варто дивуватися, якщо дитина розлючується, коли дорослі необережно порушують її гру, переривають те, що повинно тривати в її фантазії,-- відбувається конфлікт двох світів, двох розумінь серйозності справи. З точки зору дорослих, дитина всього лише грається і вже час займатися кориснішими справами (вечеряти, вмиватися, гуляти тощо). А з точки зору дитини, вона зайнята дуже цікавою роботою, і перш ніж іти кудись, вона повинна її доробити.

Соціальна ситуація розвитку у дошкільному віці

Дошкільний вік характеризується новою соціальною ситуацією розвитку, коли значно розширюються сфера взаємодії та коло спілкування дитини. Спілкування з дорослим значно ускладнюється, набуває нових форм і змісту. Дошкільнику вже недостатньо уваги дорослого і спільної діяльності з ним, оскільки завдяки мовному розвитку його можливості спілкування розширилися. Він уже здатний спілкуватися не тільки про предмети, які сприймає безпосередньо, а й предмети, відсутні у конкретній ситуації взаємодії. Зміст спілкування стає позаситуативним, виходить за межі сприйнятої ситуації.

Головна потреба дошкільника - бути повноправним членом суспільства, жити і почувати себе на рівні з дорослими. Однак реально включитися у доросле життя він не може через його складність і свої обмежені можливості. Саме в цьому ■- розриві між прагненням бути як дорослий і неможливістю реалізувати це прагнення - полягає суперечність соціальної ситуації розвитку дошкільника. Єдиною діяльністю, яка дає змогу подолати цю суперечність, є сюжетно-рольова гра, у якій дитина виконує роль дорослого як носія певних суспільних функцій, вступає у стосунки з іншими дорослими, безпосередньо не присутніми. Рольова гра є провідною діяльністю дітей дошкільного віку, спрямованою на орієнтування у предметній і соціальній дійсності.

Рольова гра дає змогу дитині вступити у взаємодію з недоступними їй у реальній практиці сторонами життя, тому є провідною діяльністю дошкільника.

У соціальній ситуації розвитку дитини дошкільного віку все більшу роль починають відігравати однолітки, спілкування і стосунки з якими стають для неї не менш значущими, ніж взаємини з дорослими.

Усе це свідчить, що соціальна ситуація розвитку дошкільника ускладнюється і диференціюється, суттєво змінюються стосунки з дорослими, які і надалі залишаються центром її життя. Якщо у ранньому віці соціальна ситуація розвитку дитини визначалася лише стосунками з близькими людьми, то у дошкільному - вона вступає у стосунки з ширшим соціальним світом. Те, що дитина спостерігає у світі дорослих, стає предметом її ігрової діяльності, у якій дорослий присутній опосередковано. Гра стає провідним видом її діяльності. Спілкування з близькими дорослими набуває позаситуативного характеру і спонукається новими потребами. Дитина опановує нову сферу соціальних контактів - стосунки з однолітками.

Внутрішня позиція дошкільника щодо інших людей характеризується усвідомленням власного Я, своєї поведінки та інтересом до світу дорослих.