15. В чому полягає наступність роботи дитячого садка і школи, її зміст та шляхи здійснення. Дослідження проблеми готовності дітей до школи науковцями України

Наступність – з одного боку передбачає спрямованість навчально-виховної роботи в ДНЗ на вимоги, які будуть пред’явлені дітям у школі, а з іншого, на опору вчителя на досягнутий старшими дошкільниками рівень розвитку, здобуті знання, навички та досвіду.

Головною умовою наступності

є спрямованість педагогічного процесу ДНЗ і школи на всебічний розвиток особистості дитини.

Наступність передбачає встановлення взаємозв’язків між дошкільною ланкою освіти і початковою школою за напрямами:

1. психофізичного розвитку дітей;

2. завдань формування особистості;

3. змісту освіти;

4. методів навчання і виховання.

Така взаємозалежність і взаємна орієнтація двох послідовних освітніх ланок забезпечує процесам навчання й розвитку неперервний і перспективний характер.

Для збереження наступності вихователям потрібно:

1. проблему наступності та підготовки дитини до школи розглядати з позиції теоретичних та методичних аспектів;

2. сприяти збереженню та зміцненню фізичного та психічного здоров'я дошкільнят.

Для вчителів початкових класів:

1. дотримуватись вимог навчальних програм до ЗУН учнів початкових класів на кінець навчального року;

2. досконало вивчити компонент базової освіти та програми;

3. вивчити індивідуальні особливості навчальної та пізнавальної можливості майбутніх першокласників;

4. застосовувати саме як основний метод – ігровий.

Дослідженням проблеми готовності дітей до школи займались такі українські науковці як О.Запорожець, К.Д.Ушинський, А. Богуш, Н. Лубенець та ін..

16. Дайте характеристику народним дидактичним та хороводним іграм. Їх педагогічна цінність як засобу залучення дітей до національної культури.

Дидактичні ігри - це ігри розумової спрямованості, які потребують використання раніше набутих знань, кмітливості, активної мислительної діяльності. Народні дидактичні ігри вчать дитину ненав'язливо, легко, захоплюють змістом так, що вона навіть не помічає того навчання. У скарбниці народної дидактики є дидактичні ігри для будь-якого віку.

Наприклад, для найменших: «Кую-кую чобіток», «Гу-ту-ту, варю кашу круту», «Сорока - ворона»; для старших: «Чорне та біле», «Фарби», «Краска», «Дід Макар», «Фанти», «Бірка», «Кури» та ін.

Рухливі хороводні ігри супроводжуються пісенним текстом. На першому плані — слова, рухи — нескладні (ходіння в колі), по закінченні слів, співу можливий біг. Серед таких ігор найвідоміші: «Огірочки», «Галя по садочку ходила», «Подоляночка», «Перепілочка», «Ой ягіл, ягілочка», «Іде, іде дід» та ін.

Народні хороводні ігри проводяться в ранкові години, на прогулянці, в другій половині дня. Вони також входять до складу занять з усіх розділів програми, ними бажано закінчувати заняття для піднесення емоційного тонусу дитини. Без хороводних ігор не може обійтись жодне народне свято і розвага.

Обрядові та звичаєві ігри передають характерні події з життя українського народу: початок жнив, косовицю, великодні та купальські ігри, калиту, веснянки.

17. Обґрунтуйте необхідність і розкрийте завдання морального вих. дітей дош. віку. Дослідження з даної проблеми.

Моральне виховання – цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння мор. норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.

Моральність людини є результатом засвоєння і внутрішнього прийняття нею норм моралі, які набувають регулюючої сили, зумовлюють її поведінку, становлення до світу і себе.

Сформовані в дош. віці основи мор. спрямованості особистості значною мірою визначають подальше її життя, а виправити допущені батьками, педагогами помилки у мор. вих. дітей важко або неможливо.

Завдання:

1. виховання громадянської й соціальної відповідальності;

2. вивчення і пропаганду культурних надбань свого й інших народів;

3. озброєння знаннями про пріоритети загальнолюдських цінностей, ознайомлення з проблемами, які набувають життєвого значення для долі цивілізації;

4. оволодіння народною мораллю, етикою;

5. ознайомлення з родинною педагогікою;

6. виховання поваги до батька, матері, бабусі, дідуся, свого роду.

Дослідження: 1) виняткової значущості надає мор. вих. К.Ушинський. У його теорії поєднано досягнення психології, філософії, фізіології. Особливу роль у мор. вих. він відводив ідеї народності, народному ідеалу людини, адже народ такі вих.. засади, на які не здатна найкраща педагогічна теорія і які не можуть бути запозиченими в ін. народу.

2) С.Русова «Національне вих.. виробляє в людини не хистку моральність, а формує міцну, цільну особу… Воно через пошану і любов до свого народу виховує в дітях пошану і любов до ін. народів, і тим приведе нас до вузького відокремлення, а до широкого єднання і світового розуміння між народами і націями».

3) П.Блонський основою мор. вих.. вважав стосунки між дитиною і дорослим, моральні впливи на дитину, що ґрунтуються на ласкавому, довірливому ставленні, повазі до її особистості.

Наукова пед. думка зосереджувалася на дослідженні таких проблем: мор. вих.. у процесі ознайомлення дітей з навколишньою дійсністю (Є.Радіна); зв язок мор. і розум. вих. на матеріалі ознайомлення з працею дорослих (Г.Лєскова); мор. вих.. у грі (Д.Менджерицька, Р.Жуковська, Ф.Левін-Щиріна); виховне значення трудової діяльності дітей дош. віку (З.Борисова, Л.Порембська); виховання колективних взаємин дітей (О.Булатова, Т.Маркова, В.Нечаєва та ін.).