51)Методи спинення кровотеч.

Спинення кровотеч може бути тимчасовим і остаточним. Тимчасове спинення    кровотечі є одним із основних заходів першої медичної допомоги. До способів тимчасового спинення кровотечі належать: 1) підняття кінцівки, що кровоточить; 2) максимальне згинання кінцівки в суглобі; 3) туга тампонада рани і накладання стискуючу пов'язки; 4) притиснення артерії пальцем; 5) накладання джгута. Капілярні, венозні і незначні артеріальні кровотечі можна зупинити з допомогою тугої тампонади і здавлювальної пов'язки. Для цього рану закривають перев'язувальним матеріалом і забинтовують.  Найбільш надійним і доступним способом тимчасового спинення артеріальної кровотечі з великих артерій на кінцівках є накладання джгута. Джгут накладається недалеко від рани і дещо вище. Перед накладанням джгута попередньо накладають підкладку і вже на неї джгут. Місцями накладання джгута є верхня і нижня третина плеча і стегна. Джгут літом накладають до 2 годин, зимою - до 1 год. Триваліше накладання джгута може викликати омертвіння кінцівки. Якщо остаточне спинення кровотечі затримується, то необхідно на 10-15 хв джгут зняти, а кровотечу попередити пальцевим притисненням артерії, після чого знову накласти джгут, але дещо вище попереднього місця. Для контролю тривалості накладання джгута прикріплюють записку де відмічають час  накладання джгута.  При правильному накладанні джгута спиняється кровотеча, шкіра бліда, нижче поранення  зникає пульс.  Дітям у віці до 3 років для спинення кровотеч використовують не джгут, а стискуючу пов'язку. Джгут накладають дітям після трьох років. Літом джгут накладають до 1 год., зимою – 30 хв. 0статочне спинення кровотечі здійснюється механічними (накладання судинного шву, перев'язка судин у рані), фізичними (з допомогою електрокоагуляції і місцевого охолодження), хімічними (використання судинно-звужувальних препаратів – адреналіну, перекису водню і препаратів здатних підвищувати зсідання крові - вікасол, хлористий кальцій, аскорбінова кислота) і біологічними (переливання крові, плазми) способами. Носова кровотеча виникає внаслідок травми, захворювань крові, гіпертонічної хвороби і т.п. При носовій кровотечі хворого необхідно заспокоїти, так як напруження посилює кровотечу, надати напівсидяче положення, на ділянку перенісся положити пухир з льодом.

52) Клінічна смерть. Її причини, ознаки. Пмд.

Клінічна смерть – це такий стан організму, який виникає на протязі декількох хвилин від 3 до 5 хвилин після зупинки дихання та кровообігу, коли зникають всі зовнішні прояви життєдіяльності, але в найбільш чутливих органах та тканина незворотних змін ще не відбулося.

В клінічній практиці при раптовій смерті в умовах нормальної температури тривалість стану клінічної смерті триває 3-5 хвилин. У цей період, поки ще не сталося тяжких уражень мозку, серця та легень, організм можна оживити. Тривалість клінічної смерті визначає відрізок часу від зупинки серця до відновлення його діяльності. Згідно теперішнім даним повне відновлення функції організму, в тому числі вищої нервової діяльності, можливо і при більш тривалих строках клінічної смерті. Важливим фактором, що впливає на тривалість клінічної смерті є температура оточуючого середовища. При раптовій зупинці серця клінічна смерть в умовах нормотермії триває до 5 хвилин, при мінусових температурах – до 10 і більше хвилин.

Основні ознаки клінічної смерті:

- відсутність пульсації над магістральними артеріями (сонною та стегновою),

- стійке розширення зіниць з відсутністю фотореакції,

- відсутність самостійного дихання.

Допоміжні ознаки:

- зміна забарвлення шкіри (мертвотно-сіра чи синюшна),

- відсутність притомності,

- відсутність рефлексів та втрата м'язового тонусу.

Комплекс невідкладних заходів, що здійснюють хворим в стані клінічної смерті та направлений на відновлення життєдіяльності організму називається реанімацією.

Реанімаційні дії.

1. Укласти хворого на тверду горизонтальну поверхню, під шию покласти валик і максимально закинути голову; висунути вперед нижню щелепу, очистити носоглотку й рот за допомогою відсмоктувача або пальцем обмотаним бинтом чи носовою хустинкою.

2. Проведення штучного дихання у поєднанні з непрямим масажем серця. Один реаніматор на 2-3 вдихи 10-15 серцевих компресій. Якщо два реаніматори то 1 вдих – 5 компресій.

3. Через кожні 2 хвилини перерва на декілька секунд для перевірки ефективності реанімації. Якщо на протязі 30-40 хвилин ознаки клінічної смерті зберігаються серцево-легеневу реанімацію припиняють.