36. Профілактика грипу. Роль вчителя, вихователя в запобіганні грипу

Одним з найбільш ефективних специфічних засобів профілактики грипу являється, безумовно, вакцинація. Вакцинопрофілактику слід проводити не менш ніж за два-три тижні до початку епідемії, щоб в організму був час для формування імунітету.

Слід додати, що щеплення не гарантує стовідсоткового захисту від грипу. Тобто, захворіти можна так само, як і без щеплення, але перебіг хвороби буде значно легший, без ускладнень.

Важливе значення має своєчасна ізоляція хворих від цілком здорових людей, використання індивідуальних засобів захисту (марлеві пов’язки), загальнооздоровчі заходи (загартовування організму), вживання великої кількості вітамінів. Не останнє місце у профілактиці грипу посідає такий препарат, як Інтерферон. Він випускається у ампулах, розводиться перед використанням кип’яченою водою кімнатної температури і закапується в ніс по 2-3 краплі в кожну ніздрю один раз на день. Форми роботи з учнями щодо профілактики грипу в період епідемії можуть бути такими:

– групові та індивідуальні консультації;

– інформаційні виступи лікарів;

– демонстрація відеофільмів;

– радіобесіди;

– написання диктантів (див. додаток 1);

– випуск санітарних стіннівок, бюлетенів.

37. Снід: джерело інфекції, групи ризику, шляхи передачі

Синдром набутого імунодефіциту — важке інфекційне захворювання, яке супроводжується тяжким порушенням діяльності імунної системи, в результаті чого організм втрачає здатність до захисту від патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів.

Збудник СНІДу — вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), чутливий до фізичних і хімічних факторів. Швидко гине при нагріванні вище 57°С, під час кип'ятіння — миттєво, його легко вбивають ацетон, ефір, спирт та інші дезинфікуючі засоби. Джерело інфекції — хворий та вірусоносій.

До груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ належать:

1. Споживачі ін’єкційних наркотиків.

2. Особи, які надають сексуальні послуги за винагороду.

3. Чоловіки, які мають сексуальні стосунки з чоловіками.

4. Статеві партнери споживачів ін’єкційних наркотиків.

5. Клієнти осіб, які надають сексуальні послуги за винагороду.

6. Cтатеві партнери чоловіків, які практикують секс з чоловіками. Шляхи передавання: статевий, парентеральний (через кров та її препарати, а також при користуванні нестерильнини медичними інструментами) і вертикальний (від матері до дитини під час вагітності та пологів).

38)Поняття про висипний тиф.Профілактика педикульозу.

Висипний тиф — гостре інфекційне захворювання, що передається від хворої людини здоровій разом із вошами і характеризується лихоманкою, своєрідним висипом на шкірі, а також ураженням нервової та серцево-судинної системи. Збудник висипного тифу — рикетсії Провацека (Rickettsia prowazek), які постійно знаходять у клітинах ендотелію судин у хворих висипним тифом. Мають таку назву на честь вчених Ріккетса й Провацека, які вивчали епідемічний висипний тиф й загинули від нього. Збудник висипного тифу може культивуватися в легеневій тканині білих мишей і на хоріон-алантоїсній оболонці курячих ембріонів, що розвиваються. Долікарська допомога: при підйомі температури кладуть холодний компрес на голову, дають 0,5 г ацетилсаліцилової кислоти. Інкубаційний період висипного тифу становить в середньому 14-15 днів; іноді він скорочується до 7 або триває до 23 днів. Захворювання починається гостро. У ряді випадків протягом 1-2 днів спостерігається загальне нездужання, поганий апетит. Потім піднімається температура тіла, що досягає в перші 2 дні 39-40° С. Часто підвищення температури супроводжується ознобом.З першого дня хворий скаржиться на нестерпний зростаючий головний біль, неспокійний, переривчастий сон із сновидіннями. Ці явища швидко змушують хворого лягти у ліжко. Зовнішній вигляд його досить типовий. Обличчя гіпереміроване, набрякле, кон'юнктивіти різко гіпереміровані, судини склер розширені, ін'єцировані («кролячі очі»). Шкіра гаряча Медична допомога: доксициклін по 0,2г у першу добу та по 0,1г протягом 7-10 діб, дезінтоксикаційна терапія (розчини глюкози, сольові та ін.)при гіпертермії показаний холод на голову, жарознижуючі засоби; 0,5 г ацетилсаліцилової кислоти; серцево-судинні засоби, при різкому збудженні — 1 мл 2,5 % розчину аміназину внутрім'язово. ПрофілактикаЯкщо вошивість розповсюджена в оточенні хворого - це обробка всіх текстильних виробів, якими користувалася заражена людина - подушки, матраци, головні убори, одяг, гребінці. Для обробки використовують препарат «Пара-плюс», можливі прасування. Білизну та одяг, на яких виявили вошей, кип’ятять в 2% розчині кальцинованої соди протягом 15 хвилин, а потім прасують з обох сторін, звертаючи особливу увагу на шви, складки, пояси та інше.Запобігання педикульозу - це щотижневе миття голови та тіла гарячою водою з милом (в бані, у ванні, під душем). Це щотижнева зміна постільної білизни; регулярна зміна натільної та її прання, а також постільної білизни з кип’ятінням та наступним прасуванням гарячою праскою. Це також повна заборона використання чужої білизни, одягу, гребінців тощо, постільних речей, постійний контроль за станом голови, чистотою білизни та одягу дітей і підлітків. В організованих колективах варто проводити профілактичні огляди. Лікування вошивості призначає лікар міського шкірно-венерологічного диспансеру, що знаходиться на вул. Саксаганського, 72, або районного шкірно-венерологічного диспансеру. В ліквідації вошивості важливу роль відіграє нетерпиме ставлення до неї, активна позиція кожної людини, особливо батьків, прищеплення дітям гігієнічних навичок в сім’ї тощо. 39)Медична допомога хворим на СНІД. Загальна профілактика .

Лікування хворих на СНІД включає в застосування противірусних препаратів, які пригнічують репродукцію вірусу .

Після підтвердження діагнозу визначають підходи до подальшого ведення хворих. Підхід до вибору терапії повинен бути індивідуальним, заснованим на ступені ризику. Рішення про те, коли починати антиретровірусну терапію, слід приймати залежно від ризику прогресування ВІЛ-інфекції і ступеня вираженості імунодефіциту. Якщо антиретровірусна терапія буде почата до появи імунологічних і вірусологічних ознак прогресував і захворювання, то її позитивний ефект може виявитися найбільш вираженим і тривалим.

Противірусна терапія призначається хворим, починаючи зі стадії гострої інфекції. Головним принципом терапії СНІДу, як і інших вірусних хвороб, є своєчасне лікування основного захворювання та його ускладнень, перш за все пневмоцистної пневмонії, саркоми Калоші, лімфоми ДНС.Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігання інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців або практикування небезпечних статевих відносин.Ризик передачі інфекції від матері до майбутньої дитини значно зменшується, якщо вона під час вагітності та пологів приймає AZT, а її дитина отримує цей препарат протягом перших шести тижнів життя.Профілактичні заходи.1.Спеціальне виховання дітей і лекції для дорослих з питань захисту й запобігання.2.Статеві контакти — найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараженню — уникнення випадкових статевих контактів, використання презервативу.3.Вживання ін'єкційних наркотиків не тільки шкідливо для здоров'я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом. Як правило, ті, хто вводять внутрішньовенні наркотики, використовують загальні голки і шприци без їхньої стерилізації.4.Використання будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління тощо), де може міститися кров людини, зараженої ВІЛ, потребує його стерилізації. Вірус СНІДу нестійкий, гине при кип'ятінні миттєво, при 56 градусах за Цельсієм протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезінфікуючі розчини. Спирт не знищує ВІЛ.5.Перевірка донорської крові обов'язкова

40)Дитячі інфекції. Їх особливості.особливості догляду за хворим.профілактика. До гострих інфекційних захворювань відносяться кір, краснуха, вітряна віспа, кашлюк, скарлатина, свинка, дифтерія, поліомієлітДорослі хворіють цими хворобами рідко, тому що перенесли їх у дитинстві, внаслідок чого придбали до них несприйнятливість - імунітет. Джерелом зараження інфекційною хворобою частіше за все є хворий і його виділення: слина, слиз, мокрота, калові маси, сеча, що містять велику кількість мікробів.Мікроби, не пристосовані до тривалого існування поза людського організму (збудники кору, вітряної віспи, краснухи та ін), називаються нестійкими. Мікроби, які можуть довго існувати поза організмом людини (збудники дифтерії, дизентерії, поліомієліту та ін), називаються стійкими.Мікроби передаються в процесі безпосереднього контакту з хворим, через заражені ним предмети, повітряно-крапельним шляхом (мікроби при кашлі, чханні, розмові хворого разом з крапельками слини і слизу потрапляють в повітря, а потім на слизові дихальних шляхів знаходиться поблизуздорової дитини). У передачі гострих дитячих інфекційних захворювань повітряно-крапельний шлях є основним.  Стійкі мікроби затримуються на оточуючих хворого предметах, а потім переносяться з місця на місце пилом, тваринами, комахами, потрапляють в їжу і воду. Комахи переносять мікробів не тільки на лапках і тільце (муха), але і через укус (комар, кліщ) або через свої випорожнення (воша).Розповсюджувачами деяких хвороб (дифтерія, дизентерія, поліомієліт та ін) можуть бути бактеріоносії - люди, які перехворіли на певну хворобу і продовжують деякий час після одужання виділяти мікроби, а також особи, які не сприйнятливі до даної хвороби, але які мають у своєму організмі і які виділяють в атмосферу її збудника. Вони-то і становлять особливу небезпеку для оточуючих.Профілктика.Безумовно, перехворіти дитячими інфекціями краще в ранньому віці, тому що підлітки та люди старшого віку хворіють набагато важче з набагато більш частими ускладненнями. Проте ускладнення відзначаються і у малюків раннього віку. І всі ці ускладнення досить важкі. До введення вакцинації летальність (смертність) при цих інфекціях була близько 5-10%. Загальною рисою всіх дитячих інфекцій є те, що після захворювання розвивається стійкий імунітет. На цій властивості заснована їхня профілактика – розроблені вакцини, які дозволяють сформувати імунологічну пам’ять, що зумовлюють несприйнятливість до збудників цих інфекцій. Вакцинацію проводять у віці 12 місяців одноразово. Розроблено вакцини від кору, краснухи та епідемічного паротиту. У російському варіанті всі ці вакцини вводять роздільно (кір-краснуха і паротит).