31. Класифікація інфекційних хвороб

Відповідно до механізмами передачі збудника прийнята класифікація інфекційних хвороб, Яку розробив Л.В. Громашевський: Класифікація інфекційних хвороб за Л.В. Громашевським

Група інфекцій

Кишкові

Дихальних шляхів

Кров’яні

Зовнішніх покривів

Первинна локалізація збудника

Травний канал

Дихальні шлях

Кров

Зовнішні покриви

Механізм передачі

Фекально-оральний

Крапельний (пиловий)

Трансмісивний

Контактний

I група - Хвороби з фекально-оральним механізмом передачі (наприклад, кишкові інфекції);

II група - Хвороби з аерогенним механізмом передачі (наприклад, грип чи кір);

III група - Хвороби з трансмісивним механізмом передачі (наприклад, малярія, кліщовий енцефаліт);

IV група - Хвороби з контактним механізмом передачі (наприклад, венеричні хвороби).-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Епідемія – це масове розповсюдження інфекційних захворювань людини в будь-якій місцевості чи країні, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності.

Пандемія – епідемія, що охоплює більшу частину населення країни, групи країн, континента.

32. Профілактика інфекційних хвороб

Для попередження розвитку інфекційних захворювань широко застосовують комплекс заходів, спрямованих на різні ланки інфекційного процесу:

Заходи I групи з попередження інфекційних захворювань спрямовані на виявлення, ізоляцію і лікування (санацію) хворого або бактеріоносій. Їх часто доповнюють карантинними заходами.

Заходи II групи з попередження інфекційних захворювань представлені комплексом санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на розрив механізмів і шляхів передачі збудника. Заходи складаються із забезпечення та дотримання гігієнічних нормативів, санітарного контролю за харчовими продуктами і підприємствами, їх виробляють, дотримання правил асептики і антисептики в лікувально-профілактичних установах (ЛПУ), проведення дезінфекції та дезінсекції тощо.

Заходи III групи з попередження інфекційних захворювань спрямовані на збільшення «імунного прошарку» популяції. Найбільш ефективний метод - широкомасштабна активна імунопрофілактика (вакцинація) різних інфекційних хвороб.

Відповідно до ефективністі проведених заходів щодо попередження інфекційних захворювань виділяють керовані інфекції (Для їх попередження ефективно використовують різні вищевказані заходи) і некеровані інфекції (Заходи попередження відсутні).

33. Туберкульоз (також Сухоти) — інфекційна хвороба, яка викликається мікобактерією туберкульозу (так званою «Паличкою Коха») і характеризується утворенням специфічних гранульом в різноманітних органах та тканинах (найчастіше у легенях) і поліморфною клінічною картиною. Туберкульоз, як соціальна хвороба, є дзеркалом соціально-економічного благополуччя в країні. В тих країнах, де низький рівень життя народу, процвітає туберкульоз. До них належить і Україна.

Основним джерелом інфекції є хвора на відкриту форму туберкульозу людина. Збудник потрапляє у навколишнє середовище з харкотинням хворого, при туберкульозі інших органів – з калом, сечею, гноєм, слиною. Мікобактерії туберкульозу виявляють у молоці матері-годувальниці, хворої на туберкульоз.

Воротами інфекції є дихальні шляхи, травний канал, шкіра, слизова оболонка мигдаликів тощо. Найчастіше мікобактерії проникають в організм через дихальні шляхи, тобто аерогенно (80-90 %). Аерогенне зараження буває двояке: повітряно-крапельне (найнебезпечшше) і повітряно-пилове. Аліментарне зараження відбувається через продукти харчування (від хворих на туберкульоз тварин), при вживанні сирого молока, м’яса (без належної термічної обробки) та користування інфікованим посудом.

Профілактику туберкульозу слід здійснювати за такими основними напрямками:

1. Профілактичні заходи серед усього населення - соціальна профілактика, санітарна профілактика, специфічна профілактика (вакцинація й ревакцинація БЦЖ (Бациллою Кальметта—Герена)), хіміопрофілактика;

2. Профілактичні заходи серед груп ризику щодо туберкульозу (диспансеризація

хворих і контактних осіб, хіміопрофілактика, оздоровлення);

3. Профілактичні заходи в осередках туберкульозної інфекції (санація осередку,

дезінфекція, ізоляція хворих із бактеріовиділенням, хіміопрофілактика) Усі зазначені профілактичні заходи взаємопов'язані й повинні здійснюватися з урахуванням поширеності туберкульозної інфекції.