68. 4 Універсал Центральної Ради й проголошення незалежної держави українського народу. Крути: трагізм української історії

Передумови проголошення незалежності УНР. Незалежність і суверенітет УНР були проголошені Українською Центральною Радою в IV Універсалі. Лейтмотивом цього документа була теза: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу». Українська Центральна Рада закликала всіх громадян республіки захищати «добробут і свободу» у боротьбі з «більшовиками та іншими нападниками».

Основними передумовами проголошення незалежності УНР були:

- віковічні прагнення українського народу до свободи і незалежності;

- традиції національно-визвольної боротьби;

- довготривала антиукраїнська політика імперського центру;

- руйнівні наслідки Першої світової війни для України;

- наступ більшовицьких військ на Україну, якій розпочався в грудні 1917 р., позбавив керівництво Центральної Ради ілюзій щодо можливості перетворення Росії в демократичну федеративну республіку й автономії України у складі такої республіки;

- зовнішньополітичні умови потребували участі делегації УНР у мирній конференції щодо припинення воєнних дій на фронтах Першої світової війни; така участь ставала реальною тільки в тому разі, коли Україна здобувала правовий статус незалежної суверенної держави;

- тільки як незалежна держава, як суб'єкт міжнародного права УНР могла сподіватися на міжнародну допомогу, у тому числі воєнну, для захисту від агресії ззовні, зокрема від московсько-більшовицької інтервенції.

2. Прийняття IV Універсалу. 11 (24) січня 1918р., коли більшовицькі війська, які рвалися до столиці України, знаходилися уже на підступах до Києва, Мала Рада прийняла ІV Універсал. Остаточний текст було розроблено на основі проектів Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, М. Шаповала.

Можна визначити такі основні положення IV Універсалу:

а) у зовнішньополітичній сфері:

- Універсал ставив за обов'язок уряду довести до кінця переговори з Центральними державами й укласти мир;

- декларував прагнення до дружніх стосунків із сусідами України - Росією, Австро-Угорщиною, Туреччиною та іншими країнами;

б) в аграрній сфері:

- проголошувалася націоналізація (перехід власності до рук держави) усіх природних ресурсів (лісів, вод, надр тощо), ліквідація права власності на землю;

- гарантувалася передача селянам землі без викупу до початку весняних робіт;

в) у сфері промисловості:

- проголошувалася демілітаризація підприємств (переведення підприємств на мирні рейки, випуск мирної продукції);

- боротьба з безробіттям;

- надання соціальної допомоги безробітним, потерпілим від війни;

- проголошувалася монополія держави на виробництво і торгівлю залізом, тютюном та іншими товарами;

г) у військовій сфері:

- проголошувався намір після закінчення війни демобілізувати армію і замінити її народною міліцією;

д) у сфері фінансів:

- проголошувалося встановлення державного контролю над банками;

е) у сфері міжнаціональних відносин:

- підтверджувалося право національних меншин на національно-персональну автономію.

Ставилося завдання найближчим часом скликати Українські Установчі збори, які б схвалили Конституцію УНР.

У день проголошення IV Універсалу Мала Рада прийняла закон про національно-територіальну автономію; право на автономію автоматично визнавалося за трьома найбільшими національними групами - росіянами, євреями і поляками; білоруси, німці, чехи, молдавани, татари, греки і болгари могли дістати це право за умови, якщо їхні петиції у цій справі зберуть щонайменше 10 тис. голосів.

3. Історичне значення IV Універсалу Української Центральної Ради.

- Вперше в новітній історії український народ дійшов до найважливішого рішення - проголошення незалежної суверенної Української держави, остаточно розірвавши відносини з імперським центром і заклавши основи наступного державного будівництва.

- 3 проголошенням IV Універсалу автономізм і федералізм у складі Росії остаточно йде в минуле української суспільно-політичної думки.

- IV Універсал надав нового якісного статусу Українській державі; державна влада стала єдиною в межах своєї території, незалежною від інших держав.

- Українська Центральна Рада нарешті відкинула коливання і пішла на радикальне вирішення земельного питання - головного для країни, у якій переважало сільське населення.

- Український національний рух знову підтвердив свій демократичний характер: у найважчі для революції дні Центральна Рада продовжувала відстоювати демократичні свободи, права національних меншин (у тому числі - росіян).

- IV Універсал містив конституційні засади державного будівництва, став значним кроком на шляху побудови української державності.

На жаль, історичні рішення Української Центральної Ради були прийняті тоді, коли доля українського демократичного уряду була уже вирішена.

Уроки Української національно-демократичною революції взагалі і діяльності Української Центральної Ради зокрема є дуже цінними для сучасної незалежної Україні.

Проголосивши III Універсалом Українську Народну Республіку, лідери Центральної Ради неодноразово підкреслювали її федеративний зв'язок з іншими державними утвореннями, які виникли на території Росії після більшовицького перевороту. Українські лідери взяли на себе ініціативу створення федерального уряду з представників революційної соціалістичної демократії. Проте наступні події кінця 1917 р. показали нежиттєздатність цієї ідеї.

Агресивна політика Раднаркому змусила Всеукраїнський з'їзд рад публічно оголосити, що централістські наміри більшовицького уряду "загрожують до решти розірвати федеративні зв'язки". В грудні самостійницькі групи створили Українську партію соціалістів-самостійників, в програмі якої було оголошено, що "партія стоїть на ґрунті повної незалежності Української Народної Республіки". На восьмих загальних зборах УЦР сформувалась фракція самостійників на чолі з С.Шелухіним. Самостійницькі настрої почали оволодівати українською політичною елітою, і на початку 1918 р. Центральна Рада почала схилятися до проголошення УНР незалежною державою.

24 січня 1918 р. Мала рада ухвалила IV Універсал, який проголошував незалежність України. У голосуванні Універсалу взяло участь 49 членів Малої ради. 39 із них голосували "за", "проти" - 4, утрималося - 6. Проти голосували меншовики та Бунд, утрималися російські есери та члени єврейської соціалістичної робітничої партії.

Під текстом Універсалу стояла дата 9 січня за ст. ст., тобто 22 січня за сучасним календарем. Саме в цей день мали відкритись (але не відкрились) Всеукраїнські Установчі збори. IV Універсал завершив складний і суперечливий процес українського руху до відновлення національної держави.

З проголошенням IV Універсалу боротьба за українську державу набула нової якості, крім внутрішньої лінії розвитку вона мусила мати і зовнішньополітичне продовження.

Бій під Крутами увійшов в історію як вияв самовідданого патріотизму, жертовної любові до рідної землі та героїчного втілення національної ідеї. 29 січня 1918 року 300 юнаків вийшли на бій проти чотиритисячної армії радянських більшовиків, щоб не пустити ворога до Києва.

Станція Крути знаходиться біля с. Пам’ятне Ніжинського району за 130 км на північний схід від столиці. У 1918 році ситуація на теренах України була надзвичайно складною та нестабільною. 29 січня до Києва мали прибути три загони більшовицької армії під проводом Михайла Муравйова, загальною чисельністю від 4 до 6 тисяч солдатів. Дати опір ненависному ворогу зголосилися юнаки зі Студентського куреня січових стрільців. До куреня входили студенти університету святого Володимира та Українського народного університету, учні Другої української гімназії ім. Кирила й Мефодія, загальною кількістю близько 300 чоловік під командуванням Аверкія Гончаренка. Війська Симона Петлюри, які знаходилися неподалік Ніжина і могли підтримати молодих бійців, повернулися до Києва придушувати повстання на заводі «Арсенал», яке вважали більш загрозливим. Бій почався близько 9 ранку і тривав 5 годин.

Більшість молоді трагічно загинула на полі бою, 27 юнаків розстріляли більшовики, а в живих залишилися лише 30 січовиків з 300. Під час поховання загиблих на Аскольдовій горі Михайло Грушевський назвав їх героями, Павло Тичина присвятив цьому героїчному вчинку вірша, у 2006 р. на місці битви встановили пам'ятник, а з приводу 80-тої річниці випустили пам'ятну гривню.

Хоча бій під Крутами не мав стратегічного значення у перебігу тогочасних подій, але 29 січня назавжди залишиться в історії як приклад героїзму та самосвідомості українського народу.