2.3. Результати досліджень

За результатами проведеної методики діагностики рівня невротизації

Л.І. Вессармана ми бачимо, що серед 23 учнів 11-го класу низький рівень невротизації у 8 учнів, що означає емоційну стійкість, позитивні переживання, ініціативність, почуття власної гідності, незалежності, соціальну сміливість, легкість у спілкуванні.

Середній рівень невротизації у 13 учнів.

Високий рівень невротизації у 2-ох учнів це говорить про виражену емоційну збудливість, негативні переживання, безініціативність,про соціальну боязкість та залежність.

Діагностики рівня невротизації Л.І. Вессармана

Рівень невротизації	Кількість учнів (загальна кількість учнів 23)
Низький рівень невротизації	8 учнів
Середній рівень невротизації	13 учнів
Високий рівень невротизації	2 учні

Опрацювавши результати методики диференційної діагностики депресивних станів Зунге( адаптований Т.Н.Балашовою) було отримано такі дані:

— у 1-го учня простежується субдепресивний стан або маскована депресія;

• у 3-ох учнів легка депресія ситуативного або невротичного ґенезу;

• у 19-ти учнів діагностується стан без депресії.

Навчання в 11-му класі характеризується високою нервово-психічною напругою, хронічною втомою, підвищеною тривогою, емоційним і інформаційним стресом і іншими етіологічними чинниками, дія яких у більшості випадків викликає перенапругу адаптаційних механізмів, виснаження функціональних резервів організму, зниження працездатності. Все це спричинює появу різних патологічних синдромів, серед яких найбільш поширені психосоматичні, а також неврози, хвороби органів дихання, серцево-судинної системи, органів травлення тощо.

Враховуючи дані психологічного дослідження можна стверджувати, що питання дитячої депресії є досить актуальними на даному етапі існування суспільства.

Психотерапія депресії.

Літературні дані щодо нефармакологічної терапії афективних розладів у дітей та підлітків, з одного боку, посилаються на результати досліджень, у яких брали участь дорослі пацієнти, а з іншого – підкреслюють первинне значення для цілісності терапевтичного процесу всебічної оцінки актуального стану дитини, характеру та природи її особистісних, внутрішньосімейних та соціальних проблем.

Для детального дослідження історії розвитку депресивних симптомів у дитини для виявлення найважливіших сфер майбутньої терапевтичної корекції необхідно передусім вивчити дитину як особистість із властивим їй способом реагування, а також особливості її сімейного й соціального функціонування. Наприклад, якщо депресивна реакція дитини адекватна до певної життєвої ситуації, а сама депресія помірної інтенсивності, регулярні зустрічі з родиною, які носять одночасно освітній та підтримуючий характер і спрямовані на формування адекватних уявлень про хворобу та пов'язаний з нею стан дитини й надання психологічної підтримки родині, можуть виявитися цілком достатнім втручанням.

Такі прості інтервенції, особливо поєднані з використанням релаксаційних методик, часто є достатніми для редукції основних проявів депресії.

В інших випадках, особливо, коли депресія глибока і супроводжується появою суїцидальних думок, показані більш диференційовані форми лікування, а часом і госпіталізація.

Попри те, що нашим завданням є розробка терапевтичних стандартів для максимальної структуралізації системної допомоги дітям із депресією (що, на нашу думку, допоможе зробити її більш ефективною), найважливішим і надалі залишається підбір терапії з урахуванням конкретних потреб даної дитини, а не лише дотримання жорстких процедурних стандартів незалежно від того, в яких умовах (стаціонарних чи амбулаторних) проводиться лікування.

Наявність у дітей із депресією різноманітних проблем лише підкреслює важливість чіткого окреслення терапевтичних цілей, що дозволить зробити терапевтичний контракт із дитиною та її родиною зрозумілим і реалістичним.

Зменшення глибини депресивних проявів – основна мета лікування. Однак будь-які терапевтичні зусилля не повинні бути відокремлені від інших проблем дитини, зокрема таких, як труднощі в ініціації контакту з однолітками або високий рівень родинної дезорганізації з неадекватним сприйняттям стану дитини та загальним рівнем вимог до неї, що можуть підтримувати депресивні прояву. Тому всебічний терапевтичний підхід повинен бути «золотим стандартом» у терапії депресій в дітей та підлітків.

Під час обговорення ефективності специфічних психотерапевтичних втручань у молодих пацієнтів із афективними розладами багато аргументів додають спостереження та результати досліджень, проведені на популяції дорослих пацієнтів. На жаль, на сьогоднішній день існує недостатня кількість досліджень, проведених серед більш молодих вікових груп. Вивчені лише нечисленні групи протягом короткого часу спостереження.

У ході більшості досліджень визначали ефективність когнітивно-біхевіоральної терапії. Дослідження, проведені на популяції дорослих пацієнтів, вказують на високу ефективність (іноді співвідносну з ефективністю фармакотерапії) когнітивно-біхевіоральної терапії у редукції ознак афективних розладів, а дослідження когнітивних особливостей дітей та підлітків з афективними порушеннями виявляють у них спотворені пізнавально-когнітивні схеми.

У дітей та підлітків із депресією відмічається значно занижена самооцінка, а також пов'язане з нею голотимне сприйняття минулих і теперішніх подій. Діти з афективними розладами надмірно узагальнюють ефекти негативних подій, очікуючи трагічних наслідків. Вони зосереджені виключно на негативних сторонах і почувають себе відповідальними за них. Через почуття недостатньої компетентності та втрати контролю (передусім зовнішнього) такі діти не здатні отримувати задоволення від результатів власних дій, що в свою чергу призводить до формування та прогресування порушень мотиваційної сфери. Внаслідок цього утворюється порочне коло дисфункціональних ідей та уявлень, так званий когнітивний дальтонізм: життєва невдача (зовнішня активуюча подія) – думка про нездатність подолати проблему (ідея) – бездіяльність або пасивність у її вирішенні (форма поведінки) – розчарування у власних силах (емоційні наслідки дезадаптивних ідей) – когнітивне переформування ідеї про власну неспроможність у статично негативне уявлення про себе, не пов'язане з актуальними подіями.

ВИСНОВКИ

Депресія - психічне захворювання, що, як правило, виникає після негативних подій в житті людини, але часто розвивається без якої-небудь видимої причини.

Як психічне захворювання, депресія добре піддається лікуванню, більш ніж в 80 % випадків наступає повне одужання, проте, в даний час саме депресія - найбільш поширене психічне захворювання. Як правило, людина, страждаюча депресією, починає зловживати алкоголем (або іншими препаратами, що впливають на ЦНС), йде «з головою» в роботу.

З матеріалу курсової роботи та з результатів досліджень я зрозуміла, що депресивні стани можуть проявлятись навіть у маленьких дітей, а тим більше у ранньому юнацтві. У 8.7% досліджуваних високий рівень невротизації, у 4.3% субдепресивний стан або маскована депресія. Але за допомогою терапії її можна вилікувати.

Порушення в емоційній і відповідно фізичній сфері у дітей раннього юнацького віку можуть виникнути через різні стреси, характерних саме для цього віку: іспити, перехід в іншу школу, перше кохання, конфлікти в школі - для дитини все це вкрай серйозно, хоча дорослим ці проблеми часто здаються «нісенітницею». Не варто забувати, що життя дитини - це «драма», як вважав педагог Януш Корчак, а в нашій країні, особливо в гарячих точках, - це і трагедія.

Погана успішність, затримка статевого дозрівання або, навпаки, надмірно рання сексуальна активність, підліткова депресія, схильність до правопорушень, навіть алергічні симптоми можуть бути викликані тим, що організм підлітка фізично не справляється з надмірними стресами, які виснажують внутрішні резерви організму.

Багатьом дорослим важко передбачити і виявити стрес у своєму житті, що вже казати продитину.

Емоції притаманні кожній людині. Чим більше людина пізнає, тим розвиненішою вона стає. Нехай це не дивує, але чим більше стресів, тим більш стійкою є нервова система. Всі великі люди пережили і пізнали безліч емоцій, а, отже, і стресів. Як відомо, і «погані» люди вміють робити хороші вчинки, самі того не підозрюючи. Негативні емоції спонукають людей до вчинків і дій, які змінюють їхнє життя на … позитив. Все залежить від кожного з нас.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авдєєв Д.А. Депресія - як пристрасть і як хвороба. М.: Світ, 2002. с. 195.

2. Березін Ф.Б., Мірошников М.П., Соколова Є.Д. Методика багатостороннього дослідження особистості. М.: MГУ, 1994. с. 312.

3. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психодиагностике.3-е изд. – СПб.: Питер, 2007. – 688 с.

4. Вацлавик П. Як стати нещасним без сторонньої допомоги. - К., 2000.

5.Вейн А.М. Депресія в неврологічній практиці. М.: Медичне інформаційне агенство, 2002. с.160.

6. Вертоградова О.П. Депресія: псіхопаталогія, патогенез. М.: MГУ, 1980

7. Вікова психологія/За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1976.

8. Вікова та педагогічна психологія: Навч. Посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. 2-ге вид. - К.: Каравела, 2009.- 400 с.

9. Возрасная и педагогическая психология Под ред. М.В. Гамезо. – М., 1984.

10. Данників Н.І. Безсоння, депресія, невроз. М.: Рипол Класик, 1997. с.240.

11. Депресія. Довідник. Сост. В.Д. Сухарєва. М.: Світ, 2000. с.214.

12. Загальна психодіагностика. М.: Изд-во Моск. Ун-та,1987.

13. Кообі О. Темна ніч душі. Шляхи виходу з депресії. М.: Енідентіс, 2002. с.208.

14. Краткий психологический словарь/Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. М.: Политиздат, 1985.

15. Леви В. Везет же людям… М.,1988.

16. Лэнге А. Дотянуться до жизни…Экзистенциальный анализ депрессии. – М.: Генезис,2010.

17. Ивин А.А. Искусство правильно мыслить. - М., 1999. Изард К.Э.

18. Психология эмоций. – СПб.:Питер, 2009. – 464 с.

19. Оржеховська В.М. Крок до себе. - К., 1995.

20. Савчин М. В., Василенко Л. П. Вікова психологія. - К., 2005.

21. Скотт Дж.Г. Сила розуму. - К., 2001.

22. Томан І. Як удосконалювати самого себе. - К., 2004.

23. Тхостов А.Ш. Психологічні концепції депресії. / / РМЗ. - СПб, Том 1 / № 6 / 1998.

24. Хелл Д. Ландшафт депресії. М.: Алатейа, 1999. с. 280.

25. Хорні К. Невротична особистість нашого часу. Самоаналіз. М., 1993

26. Ширман А. Депресія і методи її лікування. М.: Деконт Плюс, 1998. с. 110.

43