13. Поняття об‘єктів права інтелектуальної власності та їх види в цивільному праві України Поняття і види шкоди та збитків; їх значення як умови цивільно-правової відповідальності

Об'єкти авторського права

Літературний твір

Музичний твір

Твір зображувального мистецтва

Твір декоративно-прикладного мистецтва

Твір архітектури

Твір картографії

Фотографічний твір

Складений твір

База даних

Комп'ютерна програма

Аудіо-візуальний твір

Сценічний твір

Твір у сфері науки

Твір у перекладі

Твір у переробці

Об'єкти суміжних прав

Виконання твору

Фонограма, відеограма

Передача організації мовлення

Об'єкти права промислової власності

Результати винахідницької та раціоналізаторської роботи

Винахід

Корисна модель

Промисловий зразок

Раціоналізаторська пропозиція

Топографія інтегральної мікросхеми

Засоби індивідуалізації товарів та учасників господарського обігу

Доменне ім'я

Знак для товарів та послуг

Зазначення походження товару

Комерційне найменування

Промисловий зразок

Особливі об'єкти ІВ

Наукове відкриття

Сорт рослин

Порода тварин

Комерційна таємниця

Фольклор та Традиційні знання

Згідно зі ст. 420 ЦК об'єктами права інтелектуальної власності в Україні, зокрема, вважаються:

• літературні та художні твори;

• комп'ютерні програми;

• компіляції даних (бази даних);

• виконання;

• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

• наукові відкриття;

• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

• раціоналізаторські пропозиції;

• сорти рослин, породи тварин;

• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

• комерційні таємниці.

В ЦК України є легальне визначення поняття збитків, яке і має бути покладене в основу дослідження його змісту. Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права {реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене {упущена вигода).

По-перше, у новому ЦК більш повно визначено ознаки збитків у формі "втрат" та "витрат", які одержали законодавчу назву реальних збитків. Думається, що юридично обґрунтованою є відмова розробників нового ЦК від введення в нормативний обіг такого поняття як "позитивна шкода" ("позитивні збитки"), широко використовуваного в цивілістичній літературі радянського періоду, адже будь-яка шкода, заподіяна особі, аж ніяк не може розглядатися позитивним явищем, а швидше всього це є негативним явищем у цивільних правовідносинах. Новелою ст. 22 ЦК України, порівняно зі ст. 203 ЦК УРСР, щодо змісту витрат потерпілої особи є те, що у першому випадку витратами мають вважатися як ті витрати, які вже фактично такою особою понесені, так і ті, які мають бути нею понесені у майбутньому для відновлення порушеного майнового права.

По-друге, в ст. 22 ЦК України неодержані особою доходи названі упущеною вигодою, яка як різновид збитків може застосовуватися не лише в зобов'язальних (так було за ст. 203 ЦК УРСР), айв інших правовідносинах.