Глава 1: Теоретично – методологічне обгрутування морально-етичних вимог до соціальної роботи та соціальної допомоги .

Глава 2 : Обов’язки соціальних працівників щодо норм спілкування

Глава 3 : Вдосконалення морально-етичних норм в соціальній сфері

Висновок зроблений на основі спостереження за працівником РЦСССДМ,та обстеження морально-етичних проблем соціальної роботи та соціальної допомоги.

Розділ 1. Теоретично – методологічне обгрутування морально-етичних вимог до соціальної роботи та соціальної допомоги

1. Сутність та особливості соціальної роботи та соціальної допомоги

Соціальна робота (далі с.р.) – це своєрідна взаємодія між об’єктом і суб’єктом, результатом якої є допомога людям у вирішенні життєвих проблем. Під об’єктом розуміють всіх тих, хто потребує допомоги, незалежно від її характеру та специфіка. Всі, хто надає таку допомогу, належать до суб’єктів с.р. В літературі дискутується питання, як називати того, кому надається соціальна допомога. Такі назви, як “пацієнт”, “потерпілий” відкидаються більшістю авторів. У зв’язку з цим в літературі з с.р. утвердився термін, згідно з яким особу, якій надається допомога соціального працівника, називають “клієнтом”, а ті чи інші різновиди такої допомоги соціальними послугами. Клієнт може бути індивідуальним або груповим (сім’я, шкільний клас, групи інвалідів і т.д.). Найбільш поширеною у вітчизняній літературі є типологія клієнтів у відповідності до характеру проблем з якими вони звертаються по даному. По-перше, це соціально-незахищені групи. До них відносять людей, які не взмозі в силу різних причин забезпечити своє нормальне функціонування у суспільстві.

Це – діти, інваліди, люди похилого віку, багатодітні сім’ї та інші. По-друге, це маргінальні групи. До них належать люди, які в тій чи іншій мірі втратили зв’язок та взаємодію з конкретними соціальними групами, соціальними інструментами, суспільством в цілому. Це безпритульні, бомжі, в деякій мірі безробітні та інші. По-третє, це групи з відхиленнями у поведінці: алкоголіки, наркомани, особи з кримінальною поведінкою, правопорушники та ін.

Суб’єктами є: держава, як головний суб’єкт; інститути держави, які реалізують соціальну політику (Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство освіти та науки, Міністерство охорони здоров’я, Державний комітет у справах сім’ї та молоді, Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд Зайнятості); Органи місцевого самоврядування і відповідні установи (відділ у справах сім’ї та молоді, ЦССМ та ін; Церква, недержавні організації;[18.]

Соціальна робота – прийнятий у всьому світі вислів, що означає вияв гуманного ставлення людини до людини. Воно виникло ще в біблійні часи як благодійність, релігійний обов’язок віруючого надавати послуги нужденним, Сьогодні ця робота визнала у всьому світі як професія, що потребує спеціальної підготовки. Розглядаючи питання “соціальна робота” необхідно з’ясувати термін “соціальний”. В латинській мові слово “societas” означає, “спільність”, а “socsalis” – “суспільний”. Сьогодні більшість фахівці вживають термін “соціальний” у значенні “суспільний”, тобто відмінний від біологічних, природних явищ і процесів. В даному випадку все, що охоплює життєдіяльність людського суспільства в цілому, являє собою соціальне. По-друге, поняття “соціальне” відображає становище і роль людини в суспільстві (соціумі) і виражається у відношеннях взаємозв’язку, взаємодії різних груп, які існують в суспільстві (нації, класи, покоління, професійні групи і т.д.). У процесі спілкування, взаємодії (як в складі тієї чи іншої групи, чи між групові спілкування і взаємодія) формуються соціальні якості кожної людини, що визначають і характеризують її поведінку. В той же час поняття “соціальне” відбиває відносини нерівності, які існують між людьми. Адже суспільство розпадається на верстви, групи. Що різняться мі собою розміром багатства, рівнем освіти, кваліфікацією, обсягом влади, соціальним становищем в суспільстві і т.д. Та й самі індивіди надто різні – талановиті і менш здібні, працездатні й хворі й інші. Терміном “соціальне” охоплюється і сукупність проблем людського життя – стосунки між індивідами та різними спільнотами, умови побуту, праці, відпочинку, забезпечення матеріальними та духовними благами, специфічні проблеми молоді, жінок, дітей, людей похилого віку, інвалідів тощо. Соціальні відносини поєднуються з іншими за характером відносинами, тому говорять про соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-культурні відносини, процеси, проблеми. Таким чином “соціальне” – це особливі суспільні відносини, що виникають в ході сумісної діяльності індивідів і соціальних спільностей в конкретно-історичних умовах, проявляються у ставлення одне до одного, до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя. Соціальне явище або процес виникає тоді, коли поведінка одного індивіда потрапляє під вплив іншого або їх груп. Тобто соціальне виникає в ході взаємодії людей і проявляється в різному ставленні індивідів і груп спільностей до явищ і процесів суспільного життя. Соціальна робота є складовою частиною соціальної політики держави. Соціальна політика – складова частина внутрішньої політики держави, яка реалізується в соціальних програмах і спрямована на регулювання відносин в суспільстві в інтересах соціальних груп населення.

Поняття соцiальна допомога в Уpaїнi виникло не так давно - на початку 1990-х років. Це пояснюється тим, що за радянських часiв де-юре такого поняпя, як бiднiсть не iснувало, відтак, здавалося, що i допомагати не було потреби, існувала система соцiального забезпечення, в межах якої держава сплачувала пeнciї лiтнiм людям та iнвалiдам, обслуговувала в стацiонарних закладах тих, хто потребував сторонньої допомоги. Безробiття не iснувало, бiдностi також... Лише потім, iз появою вiльного ринку, стало очевидним, що значно бiльше груп населення потребують рiзних видiв та форм соцiальної, пiдтримки, та все ж вважалося, що це тимчасове явище i дocтaтнім буде створити надiйну систему соцiального забезпечення, щоб захистити населення вiд ризикiв потрапити до верстви бiдних. На сьогодні ж однiєю з найгострiших проблем нашого суспiльства є бiднiсть, соцiальна допомога - один з суттевих механiзмiв сприяння подоланню бiдностi, яка покликана пiдтримати малозабезпечену сiм'ю, що опинилась у скpyтi, та допомогти їй iнтегруватись у суспiльство. У тих випадках , коли громадяни не мають коштів вобсязі прожиткового мінімуму , їм надається соціальна допомога: . Грошові виплати ( пенсії, допомоги , субсидії та різноманітні компенсації) , безкоштовні або частково - платні ( пільгові ) послуги (на дому , в стаціонарі і т п . ) , натуральна допомога (паливо , продукти харчування , одяг, взуття , медикаменти та ін.) Державна соціальна допомога спрямована на підтримку рівня життя тих категорій населення , чий середньодушовий дохід з не залежних від них причин нижче прожиткового мінімуму.

Джерело фінансування соціальної допомоги - це кошти державного бюджету та бюджетів інших рівнів , основним принципом розподілу яких є принцип адресного та раціонального використання коштів .

Адресна соціальна допомога може надаватися одноразово на період не менше трьох місяців. Види цієї допомоги : соціальна допомога , субсидія , компенсація .

Соціальна допомога - це певна грошова сума , яка безоплатно надається

незаможному особі за рахунок коштів бюджетів .

Субсидія - це цільова оплата наданих незаможному особі матеріальних благ або послуг. Компенсація - це відшкодування вироблених малозабезпеченим особою витрат . Державна соціальна допомога призначається компетентним органом щодо соціального захисту населення за місцем проживання або за місцем перебування незаможного особи на основі його заяви. У ньому мають зазначатися відомості про склад сім'ї , доходи і належить родині майні на праві власності.

Нужденність - це матеріальне становище , при якому індивідуальний дохід особи або середньодушовий дохід сім'ї з не залежних від них причин є нижче прожиткового мінімуму. У такому випадку ці особи визнаються незаможними і мають право на отримання державної соціальної допомоги.

Соціальною допомогою є виплати соціальних пенсій і багатьох видів компенсаційних виплат , які надаються неадресно ( незалежно від рівня індивідуального доходу або середньодушового доходу) . По-перше , вони призначаються особам, які не придбала права на яку-небудь трудову пенсію , які не мають заробітку або трудового доходу ( наприклад , знаходяться у вимушених відпустках без збереження заробітної плати тощо), Т. е. є для них основним джерелом засобів існування . По-друге , джерелом їх фінансування служать бюджети різних рівнів . По-третє , їх розміри співвідносяться з встановленою мінімальною оплатою праці , а не з колишнім заробітком або трудовим доходом звернувся.[22.]