5 Хвилин. Вітання.

Привітались, потиснули руки.

Терапевт Яна: — Сідайте, де вам зручно.

Сергій відразу сів між мамою і татом, притулившись до батька.

Терапевт Яна: — Сергій, ти вибрав собі найзручніше місце, між батьками. Як ти себе на ньому почуваєш?

Сергій: — Добре.

Терапевт Яна: (до батьків Сергія):

— Ми з колегою раді, що ви погодилися прийти разом, аби допомогти Сергію.

5 Хвилин. Соціальна фаза. Мета — допомогти родині почуватись комфортно. Приєднання.

Терапевт Яна:

— Інна, як там ваша маленька Ганна? З ким вона зараз?

Інна: — Дякую, все нормально, з татом.

Терапевт Яна:

— Вона сумує за Сергієм?

Інна: — Так. Він завжди з нею грався, коли я була зайнята.

Терапевт Яна: — Олександре, вам вдалося влагодити з роботою, щоб прийти сюди?

Олександр: — Так, я помінявся зміною з напарником.

ТерапевтЯна: — Як там ваші мікросхеми? Паяються?

Олександр: — Це Сергій вам розказав?

Терапевт Яна:

— Так, він багато про вас розказував Наприклад, що ви зараз підробляєте на трьох роботах. Розкажіть трохи про себе.

Олександр: — Коли ми розлучилися з Інною, і я залишився один, я почав випивати з друзями. Але вже три роки взагалі не п’ю. Мені в цьому, звичайно, допомогла моя мати, я «закодувався». Зараз працюю, а вдома ремонтую телевізори людям. Це не тільки мій підробіток, а й хобі.

Терапевт Яна:

— Так, Сергій казав, що ви заради нього кинули пити. І завдяки цьому у Сергія перед очима є добрий приклад. Маючи такий досвід, ви можете Сергійові багато чого підказати, наприклад — переконати його, щоб він не нюхав клей. Втім, Сергій казав, що вже півроку цього не робить, і ви, Інна, це ніби підтверджували, так?

Інна: — Здається, говорила, хоча я не впевнена. Адже він періодично тікав з дому, і я його не бачила.

20 Хвилин. Ідентифікація проблеми. Мета: стимулювати членів родини висловити своє бачення проблеми і варіанти її вирішення. Інсценування.

Терапевт Яна: — Люди по-різному бачать суть проблем, так само як і по-різному сприймають час. Ви, Інна, казали, що Сергій був у притулку один-два тижні, а Сергій оцінив тривалість перебування там у півтора місяці. Сьогодні я хотіла б почути від вас про те, як ви бачите проблему, і ваші пропозиції щодо її вирішення. Олександре, коли виникла проблема?

Олександр: — Приблизно рік тому.

Терапевт Яна: — Як ця проблема зачіпає вас?

Олександр: — Я переживаю за Сергія, розмовляв з ним, але він говорить, що не хоче жити з вітчимом.

Терапевт Яна: — Чому, як ви гадаєте?

Олександр: — Сергій каже, що він погано до нього ставиться, б’є його, і він туди не хоче повертатися.

Терапевт Ірина: — Сергію, чому ти тікав з дому?

Сергій: — Через вітчима.

Терапевт Яна: — Сергію, ну і що ти виграв від своїх втеч? Тобі було добре чи погано?

Сергій: — Погано, хоча хлопці, навіть старші, до мене ставились добре. Але коли вбили мого друга, я подумав, що зі мною теж таке може трапитись. І школи багато пропустив.

Терапевт Яна: — Сергію, а ти міг не тікати туди?

Сергій: — Я міг прийти до тата або бабусі. Але я боявся, що мене знову віддадуть мамі.

Терапевт Яна: — Сергій, що треба, щоб тобі було добре?

Сергій: — Я хочу жити вдома, але без вітчима, і ходити до школи.

Терапевт Яна: — А навіщо тобі ходити до школи?

Сергій: — Щоб навчитись і щось уміти.

Терапевт Яна: — А навіщо тобі це треба?

Сергій: — Щоб заробляти гроші.

Терапевт Яна: — А навіщо?

Сергій: — Щоб дома було що їсти.

Терапевт Яна: — Молодець, Сергію. Олександре, ви радилися зі своїми рідними, друзями? Що вони кажуть? Що ви самі пропонуєте?

Олександр: — Я хочу, щоб Сергій жив зі мною і ходив до школи. Хоч у мене і маленька кімната, але гадаю, нам вистачить. Мої родичі згодні, щоб він жив у нас, але за умови, що він буде нормально поводитися. Взагалі, мені давно хотілося його забрати до себе, але нас мешкає шестеро в одній квартирі, тобто три родини.

Терапевт Яна: — А ваша мама згодна, щоб Сергій жив у цій же квартирі?

Олександр: — Так, але Сергій повинен пообіцяти, що нічого не вкраде і не втече.

Терапевт Яна: — Інна, ви радилися з Юрієм? Що він запропонував? Що ви думаєте про це?

Інна: — Ми вважаємо, що його слід направити до центру. Може, там його виховають, і він почне вчитися. Вірити йому не можна, і в райвиконкомі підготовлені документи, щоб його відправити туди. Рішення вже ухвалене. Ми з чоловіком не хочемо більше жити і боятися, що завтра до нас прийде міліція, бо він знову щось накоїв. Адже відповідаю за нього я.

(В ході цієї сесії мати відчувала себе дуже незатишно, нервувала, це було видно з її поз, міміки, жестів. Із самого початку бесіди, коли Сергій присунув стілець до батька і притулився до нього, мати залишилася одна. Далі, по мірі того, як зі слів батька і Сергія з’ясовувалась істинна причина Мишкових втеч, напруга у матері зростала — при тому, що ніяких прямих звинувачень на її адресу не звучало. А коли вона почула, що батько готовий забрати Сергія до себе, її напруженість досягла критичної межі, і останню фразу вона вимовила швидко, зриваючись, з усією очевидністю прагнучи перервати сесію. У цей момент терапевт Олег торкнувся до руки Інни, запобігаючи її спробі піднятися і вийти, і звернувся до неї.)

Терапевт Ліза: — Інна, ми вам дуже співчуваємо і хочемо допомогти. Зараз ви знаходитеся в кризовій ситуації, ви розриваєтеся між людьми, яких любите — Юрієм і Сергієм. Ви втомилися, зневірилися, тому що не вдається утримати поряд їх обох. Ви скривджені тим, що вас не розуміють, і зопалу можете ухвалити рішення, про яке, може статись, згодом дуже пожалкуєте. Жодна людина, тим більше дитина, не може відчувати себе краще в чужому оточенні, ніж з рідними. Наполягаючи на направленні Сергія до центру, ви можете його просто відштовхнути від себе. З іншого боку, зараз ви можете дати своїй дитині вкрай необхідний йому шанс довести, що він здатен змінити свою поведінку, залишаючись в родині. Ви ж доручите турботу про Сергія не чужим людям, тому дозвольте Олександру допомогти вам.

Інна (вона вже заспокоїлася, трохи розгублена): — Так, мабуть, буде краще. Але ж соціальні служби наполягають на центрі.

Терапевт Ліза: — Гадаю, це питання з соціальною службою ми вирішимо.

10 хвилин. Фокусування актуальної істотної мети для терапевтичних змін в родині. Спостереження моделей стосунків. Мета. Впустити «проблему в кімнату», так, щоб терапевти і родина могли побачити поведінкові моделі кожного члена родини навколо проблеми.

Терапевт Яна: — Порадьтесь між собою — чого ви хочете від Сергія? Як це можна здійснити? Як ви можете це проконтролювати? Хто з родичів ще може допомогти в цьому? Інна, які обов’язки ви можете передати татові Сергія?

(І ось тут, у конструктивній атмосфері, почалось обговорення нової реальності, що зароджувалась. Надаємо членам родини можливість взаємодії, самостійного створення нової реальності.)

Інна: – Мишко не повинен прогулювати уроки, тікати з дому, спілкуватись зі своїми дружками.

Сергій: — Я хочу ходити до школи і не тікатиму від тата.

Інна: — Перший час нехай нікуди не ходить, я домовлюся, щоб вчителі ходили і займалися з ним удома.

Олександр: — Я готуватиму їжу на двох, і контролюватиму, щоб він о сьомій вечора вже був удома. А з уроками йому допоможе моя сестра.

Сергій: — Гулятиму я тільки з Ванею (це його дядько, який на чотири роки старший і мешкає по сусідству), щоб до мене не підходили старі друзі.

Терапевт Яна: — Олександре, ви з Сергієм після виписування зі стаціонарного відділення нашого диспансеру підійдіть разом до районного відділу у справах неповнолітніх.

Олександр: — Так, ми відразу підійдемо туди і напишемо там розписки. Так, Сергію?