3.1. Гурткова робота

Сучасне бачення проблеми навчання та виховання передбачає орієнтацію уваги на діяльнісне виховання та навчання,спираючись на активність самого учня в пізнавальній, зображувальній, мовленнєвій, конструктивній та трудовій і суспільно корисній діяльності. Особлива увага цим питанням приділяється учням молодшого шкільного віку, коли закладається фундамент світогляду дитини, її поведінки, ставлення до навколишнього середовища. Важливу роль у цьому становить діяльність природничих гуртків. Як правило їх ще називають гуртками юних натуралістів (юннатів). У практиці роботи школи зустрічаються й назви: «Юні друзі природи», Люби і знай свій рідний край» тощо.

Мета гуртка - зацікавити учнів предметом, поглибити і розширити їхні знання, виробити в них навички спостережень, проведення експерименту, матеріалістичне розуміння природи [78].

Праця в гуртках має велике освітнє і виховне значення. Вона розширює і поглиблює знання учнів у певній галузі людської діяльності, озброює їх відповідними вміннями і навичками, формує у школярів стійкі інтереси, підготовляє їх до вибору професії,розвиває творчі здібності.

Учитель організовує гуртки з учнями 2-4 класів, який об'єднує 15-20 чоловік. До складу гуртка можуть входити учні одного класу, паралельних або різних класів. Робота гуртка може бути присвячена глибшому вивченню окремих тем або розділів навчальної програми ,до яких школярі виявили особливий інтерес. Наприклад, «Пори року у нашій місцевості», «Рослинний світ у нашій місцевості».

Розглядаючи загальну проблему, учитель планує роботу гуртка не менше двох занять на місяць. Під час планування враховуються індивідуальні інтереси дітей, їх вікові особливості. Вони впливають на вибір об'єктів

вивчення, найбільш доцільних методів роботи, форм звітності, поєднання теоретичних і практичних, репродуктивних і творчих завдань, групових та індивідуальних видів діяльності.

Приблизний план роботи включає такі розділи:

Теми занять.

Форма занять.

Дата проведення занять.

Зміст і методи фронтальної роботи на занятті.

Зміст і методи індивідуальної роботи.

Форма звітності [79].

Засідання гуртка відбувається і в класі, і на природі*Добре організоване вступне заняття допомагає школярам усвідомити, що в природі багато таємниць. Виникає інтерес та бажання їх розгадувати.

Запис у гурток має бути добровільним, але кожний, хто вступає в гурток, повинен дотримуватися певних правил:

- членом гуртка може бути кожний бажаючий;

- кожен юннат повинен працювати над темою, вести роботу за планом;

- кожну роботу юннат має доводити до кінця;

- для занотовування результатів спостережень і дослідів необхідно мати щоденник;

Кожен юннат повинен відвідувати збори гуртка і почергово доглядати за рослинами і тваринами, звітувати за проведену роботу перед загальними зборами і брати активну участь у масових заходах гуртках [78]. Зміст кожного заняття відповідає темі плану. Учитель ретельно готується до його проведення, добирає цікаву інформацію, засоби наочності, зокрема діафільми та кінофільми. Вибір методів і прийомів здійснюється аналогічно до їх вибору під час підготовки до уроку. Вибрані методи повинні передбачати активну участь дітей у роботі гуртка. Тому на його засіданнях організовується актуалізація відомих знань та умінь, відбувається здобуття нових знань з різних джерел. Учні звітуються про результати виконання завдань у формі

записів у таблицях,тематично підібраних ілюстрацій, самостійно виконаних малюнків чи тематичних розповідей за прочитаними книжками, переглянутими телепередачами. Активність дітей зумовлюється використанням ігор, загадок, вікторин, головоломок, але з чітко визначеною дидактичною метою.

Як вказував П.П. Болонський, «гра - лабораторія життя». Особливістю гри є те, що вона забезпечує стан захопленості, творчої ініціативи, високу внутрішню мотивацію,у процесі гри збільшується інтенсивність засвоєння знань, умінь і навичок.

Гра «Дотик»

Місце проведення: клас

Матеріали: 7 різноманітних предметів із природних і штучних матеріалів

Мотивація: головний наш помічник у пізнанні навколишнього світу — очі, але напевно з вами вже було так, що на перший погляд гарна річ мала неприємний запах, або ж була неприємна на дотик. Таким чином, у пізнанні навколишнього світу велику роль відіграють усі органи чуттів. Хочете дізнатися,як важко пізнавати світ без зору? Тоді спробуйте.

Хід гри.

Учитель заздалегідь готує 7 дрібних предметів з різноманітного матеріалу, різної форми (овальний камінь, яблуко, гілочка ялини тощо). Діти сидять тримаючи руки під столом. Вчитель подає їм предмети один за одним , діти торкаються до них, визначають, що це, і передають далі. Як тільки всі предмети пройдуть по колу, діти повинні записати назви предметів.

В гуртках учні 3-4 класів вчаться проводити навчальний дослід, що становить собою елементарний навчальний експеримент. Він є одним із важливих методів пізнання природи, накопичення чуттєвого досвіду. З допомогою досліду відбувається глибше пізнання об'єктів природи. Дослід дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки,які у природі сприйняти

безпосередньо не можливо.

Необхідність проведення дослідів на позакласній роботі у початкових класах зумовлена насамперед тим,що діти мають незначний чуттєвий досвід,а більшість природознавчих уявлень і елементарних понять формується тільки на його основі.

Результатом досліджень має стати бажання учнів активно включатися в роботу з охорони і захисту об'єкта природи, бажання чинити добро. Практичні завдання - дослідження «Подружися з деревом» Завдання 1. Під час прогулянки знайдіть своє деревце і спробуйте поговорити з ним. Назвіть його. Доберіть кілька прикметників,які можна вживати для опису дерева( наприклад, струнке, замислене*, веселе, плакуче та ін.).

Завдання 2. Порівняйте це дерево з іншими, що ростуть поряд: Високе воно чи ні? Який у дерева стовбур? Чи багато у дерева гілок?

Послухайте, чи створює воно які-небудь звуки? Намалюйте своє дерево. Завдання 3. З'ясуйте ,які живі істоти живуть на вашому дереві. Що необхідно дереву, щоб вижити?

Практичне завдання «Посади дерево»

Ранньою весною разом зі своїми батьками виберіть місце і посадіть там дерево. На память про добру справу разом з татом і мамою сфотографуйтеся біля посадженого дерева. Не забувайте провідувати і поливати ваше дерево.

Пам'ятайте, що посадити дерево - це не просто практична справа, це -диво. Диво народження нового життя. А ще - це велика відповідальність за деревце, яке одного дня повірило у вашу дружбу.

Діти з великою радістю виконують завдання. Дерево, яке вони посадили самі або з батьками , здається їм найкраще. Завдяки данному практичному досліду у дітей розвиваються і удосконалюються такі риси як чуйність, працьовитість, наполегливість,прагнення захистити природу від «злих» рук.

Велику роль у навчально-дослідній роботі відіграють фенологічні спостереження. Перед тим, як їх проводити, учитель ознайомлює учнів з особливостями росту і розвитку культур,що досліджуються, разом з учнями розробляє план фенологічних спостережень. Проводячи спостереження за різними фазами росту і розвитку рослин, юні дослідники краще вивчають їх біологічні особливості, усвідомлюють значення всього комплексу агротехнічних заходів і дію досліджуваного чинника на рослин [78].

Результати спостереження над рослинами та тваринами, а також результати дослідів гуртківці фіксують у щоденниках спостереження та дослідницької роботи.

При вивченні окремих тем повинно бути передбачено виготовлення

наочних посібників, зокрема гербаріїв( найбільш поширені місцеві породи

і дерев, кущів, ранні весняні рослини, квіткові рослини і т.д.), колекцій (плоди і насіння кущів, жуків).

Отже, можна сказати, що гурткова робота в школі має надзвичайно велике значення, оскільки саме в гуртках діти вчаться помічати навколо себе нескінчену кількість дивних речей, взаємну спорідненість між усіма живими істотами та неживою природою.

3.2. Програма гуртка "Лікарськірослини"

Фітотерапія - лікування різних захворювань лікарськими рослинами, цілющі властивості яких відомі з давніх часів і знайшли наукове обґрунтування в сучасній медицині. З них готують близько 40 % лікарських препаратів. Лікарські рослини містять цілий комплекс біологічно активних компонентів, що сприятливо впливають на обмін речовин, покращують функціональний стан серцево-судинної, легеневої та інших систем організму і підвищують їх опірність.

Сьогодні науці відомо більше 12 000 лікарських рослин, але дозволено використовувати в медицині лише 150. Препарати, виготовлені з лікарських рослин, не токсичні, їх цінність зберігається і в складі комбінованих аптечних препаратів, зборів. ♦

Мета гуртка - вивчати функції лікарських рослин, їх біологічну дію, використання в домашніх умовах з метою фітопрофілактики та надання долікарняної, фітотерапевтичної допомоги.

Програма гуртка передбачає виявлення та вивчення лікарських рослин, їх збереження.

Керівниками гуртка можуть бути лікарі-фітотерапевти, медичні працівники табору, вчителі-біологи тощо. Керівник гуртка на свій розсуд може вносити до програми зміни й доповнення.

Орієнтовний план занять

№	ТЕМА	Кількість годин
п/п		Теорія	Практика
1.	Вступ	1	-
2.	Під охороною закону	1	-
3.	Найважливіші лікарські рослини нашого району	1	-
4.	Біологічно активні речовини лікарських рослин	1	-
5.	Збір лікарської сировини. Правила збору.	-	7
6.	Сушіння та зберігання лікарської сировини	-	5
7.	Шкідники лікарської сировини	-	1
8.	Цілюща флора у вашому домі	1	2
	Всього :	20 год.

1. Вступ

Фітотерапія як наука. Лікарські рослини та їх значення для медицини. Природа - джерело зеленої аптеки.

2. Під охороною закону

Червона книга України. Лікарські рослини певної місцевості, що підлягають охороні.

3. Найважливіші лікарські рослини нашого району.

Огляд найбільш пширених рослин київського району. Виначення їх особливостей і лікувальних властивостей.

4. Біологічно активні речовини лікарських рослин

Біологічна дія препаратів, одержаних з лікарських рослин. Речовини первинного синтезу: білки, вуглеводи, ліпіди, ферменти. Речовини вторинного синтезу: алкалоїди, глікозити, пектини, дубильні речовини, легкі олії, фітонциди, крохмаль, клітковина, жирні та ефірні олії, смоли, рослинні гормони, вітаміни, мікроелементи, органічні кислоти, мінеральні речовини. їх роль і значення для лікувального процесу.

5. Збір лікарської сировини

Спільна робота з медпунктом табору щодо збору лікарських рослин. Правила збору. Строки збору і фази розвитку рослин. Обробка бруньок, кори, листя, квітів, трав, плодів, насіння, коренів і кореневищ. Лікарські рослини обмеженого і необмеженого збору. Практичні роботи та екскурсії:

Збір і обробка лікарських рослин. Складання календаря збору лікарських рослин.

6. Сушіння та зберігання лікарської сировини

Значення сушіння. Вплив вологи, температури і світла на сушіння. Підготовка до сушіння. Способи сушіння: під відкритим небом, у закритих приміщеннях, при штучному нагріванні в печах. Сушарки. Типи сушарок: переносні, шкафні , камерні, карусельні, канальні, тунельні, елеваторні, калориферні, електричні. Зволоження пересушеної сировини. Прийоми

сушіння. Вихід сухого продукту. Зберігання. Упаковка та упаковочні матеріали.

7. Шкідники лікарської сировини

Пошкодження лікарської сировини кліщами та іншими шкідниками. Визначення наявності шкідників. Ступінь пошкодження рослин шкідниками. Контроль якості лікарської сировини.

8. Цілюща флора у вашому домі

Таємниця зеленого скарбу (легенди, міфи про рослини). Естетикотерапія, її вплив на здоров'я людини. Ефіроолійні квіткові рослини (жасмин, мімоза, фіалка, гвоздика, лаванда, троянда, бузок тощо). Ароматерапія. Аромапрофілактика. Шкода від надмірного вживання. 3.3. Засідання гуртка №3 "Найважливіші лікарські рослини нашого району" Цілі:

згадати про лікарські рослини, про їх значення в житті людини і тварин;

показати різноманіття лікарських рослин своєї місцевості;

познайомитися з правилами збору і охорони лікарських рослин;

розвивати дбайливе відношення до природи, формувати основу раціонального природокористування.

Обладнання: комп'ютер, проектор, екран, звуковідтворюючий пристрій, плакати з природоохоронними гаслами, комп'ютерна презентація.

Хід заходу

Учитель:

Учні, сьогодні тема нашого засідання присвячена лікарським рослинам нашої місцевості.

Рослини - це постійні супутники людини. Рослини зустрічаються в усіх кліматичних поясах, в будь-яких природних зонах, поблизу і на значній відстані від житла людини, в містах і селах. Багато хто з них є корисними і навіть лікарськими рослинами для людей і тварин. У нашій місцевості теж є лікарські рослини. На території нашого району налічується більше тридцяти основних видів лікарських рослин, а на території Київської області близько ста видів лікарських рослин. Природні запаси дикорослих лікарських рослин -велике національне багатство нашої країни. Але ці запаси не безмежні. З кожним роком все гостріше встає питання їх охорони.

Збір рідкісних рослин, що охороняються, заборонено, як аптечна сировина і тому, деякі види лікарських рослин, людина навчилася вирощувати.

У науковій медицині України використовуються трохи більше 200 видів лікарських рослин. Зараз більше 40 % лікарських препаратів, вживаних в медицині, виготовляються з сировини лікарських рослин, а при лікуванні серцево-судинних, гінекологічних захворювань, печінки і шлунково-кишкового тракту близько 80 %.

У складі лікарських рослин мають велику цінність здебільшого фармакологічні активні речовини, або лікувальні речовини. Як сировина для отримання фармакологічних речовин у лікарських рослин збирають надземні частини: листя, насіння, бруньки, кору; підземні органи: корені, кореневища, бульби, цибулини.

Знання про лікарські рослини прийшли до нас із старовини. Лікувальні властивості рослин були отримані із спостережень за тваринами.

Нині вивченням властивостей і складу лікарських рослин займається фармацевтична хімія.

Кожна людина знає деякі лікарські рослини і уміє використовувати їх властивості в повсякденному житті.

Найважливішими лікарськими рослинами, що мають в нашому районі промислові запаси, є: Адоніс весняний, глід криваво-червоний, ромашка пахуча, кровохлебка лікарська, горобина звичайна, черга, шипшина. Отже, давайте познайомимося з ними детальніше.

І учень:

Глід. У російських легендах , квітки глоду це символ довірливості, а червоні ягоди символ попередження про те, як небезпечно на цю довірливість робити замах. Дівчата на Русі носили вінки з квіток глоду. Молодих дівчат на Русі величали бояринями, панночками, а молодих жінок бояринями.

У древній Греції гілки і квітки глоду були символами щасливого подружжя.

Глід - рід дерев і заростей кущів сімейства розових

Високі зарості кущів або невеликі деревця заввишки до 4 м, з міцними пурпурно-коричневими блискучими стовбурами, що несуть товсті прямі колючки завдовжки до 4 см

Плоди кулястої форми, червоні, з 5 кісточками. Цвіте в червні, плоди дозрівають у вересні. Росте в розріджених лісах, по узліссях і галявинах, в заплавах річок, переважно в лісостеповій зоні. Широко культивується в садах 73

і скверах. Загальна площа виявлених в області масивів складає 1091 га, можна заготовлювати до 158 т сухих плодів

З плодів глоду можна готувати компоти, варення, сиропи та ін. Крім того, плоди можна сушити, заморожувати і вживати у свіжому вигляді. Лікувальні властивості глоду були відомі ще із старовини. По віруваннях древніх греків квітка глоду була символом відродження та життя.

2 учень:

Адоніс весняний або горицвіт У народі адоніс називають ще жовтицвітом, золотоцвітом, купавником, чорногіркою.

Нині чисельність цієї рослини скорочується через інтенсивні збори. Адоніс весняний включений в список рослин що охороняються.

Походження родової назви доходить своїм корінням до древньої міфології, згідно якої адоніс - фінікійське божество рослинності. Культ адоніса був широко поширений у стародавньому світі - в Греції, Єгипті, Палестині. У багатьох міфах Древньої Греції адоніс - красивий хлопець, коханий Афродіти. Він був смертельно поранений на полюванні, і там, де пролилася його яскраво-червона кров, кожну весну знову зростає яскраво-червона квітка, названа його ім'ям.

Навесні і на початку літа квітка горицвіту красиво цвіте в наших лісах, але його не можна збирати в букети. Рослина дуже рідкісна, і, крім того, уся рослина отруйна. Багаторічний адоніс, або горицвіт весняний, в українській народній медицині відомий як лікарська рослина з XVI століття. Трава адоніса містить сердечні глікозиди - природні з'єднання, без яких не вилікувати хвороби серця. Нині ведуться роботи по штучному вирощуванню цієї рослини. Адоніс весняний - дуже довговічна рослина і максимального розвитку досягає до 40-50 років. Тривалість життя імовірно складає не менше 150 років, при цьому кореневища його майже не розростаються, усі рослини поновлюються насінням. У культурі від адоніса весняного отримано декілька сортів, у тому числі з білими квітками. 74

3 учень:

Кровохлібка лікарська, таку назву рослина дістала із-за своїх лікувальних властивостей, а також із-за схожості суцвіть з п'явками, що напилися крові. Народні назви: шишечки, лугівка, чорнотрав, срібний лист, совина трава, родовик, бебренець, красноголовник, чорноголовник, городник, ґудзичок, прутик, дика горобина, остудник.

У народній медицині як лікарський засіб кровохлібка відома з VI століття в Китаї, у народів Сибіру, в Європі. У рослини кровохлебки як фармакологічна сировина використовується кореневище. У підземних органах кровохлебки містяться дубильні речовини, ефірні олії, мікроелементи (кальцій, магній, ванадій, залізо, кобальт, хром, барій, алюміній, йод, селен, бор і марганець). У листі знайдені аскорбінова кислота, флавоноїди, крохмаль, і ефірна олія. Кореневища і корені кровохлібки лікарської застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях. Також використовують при крововідхаркуванні, кровотечі будь-якої природи. Відвари з кровохлібки застосовують для змазування і полоскання ясен при стоматитах, а також запальних процесах на шкірі. Молоде листя кровохлібки використовують для приправи до салатів, супів, риби та ін. Кровохлібка -хороший медоніс, з неї отримують поживне сіно для худоби. Крім того, суцвіття кровохлебки містять фарбувальні речовини. У побуті їх використовують для забарвлення тканин в червоні і сірі кольори.

Нині чисельність рослини через інтенсивні промислові заготівлі скоротилася. Тому рослина потребує охорони.

4 учень:

Ромашка. Ромашок існує велика кількість видів. На території України їх мешкає більше ста видів.Цікава історія появи в Україні цієї ромашки. Батьківщиною її є Америка. На території нашої країни ромашка відома досить давно, і основна її частина зутрічаєть в природі як бурян. Але спочатку, як вважають дослідники, насіння пахучої ромашки потрапило разом з американським зерном в трюми пароплавів, потім поїхало по залізниці. У

мішках від гачків вантажників виявилися дірки, в підлогах вагонів - щілини, і дрібне насіння американської ромашки розсіялося по полотну залізниці. Незабаром залізничні насипи покрилися м'якою і ароматною травичкою.

Ромашка пахуча цінується за свої лікарські властивості.

Крім того, відомо, що волосся, промите в ромашковому відварі, набуває красивого відтінку. Ромашку корисно тримати в коморах і кухнях, де зберігаються їстівні припаси. Де розкладена ця рослина, там не буде мишей.

5 учень:

Горобина. Про харчові і лікарські властивості горобини знали ще в древні часи. У німецькій міфології її зв'язували з ім'ям бога грози - Донара. У Вестфалії вважали, що горобина захищає від драконів і інших чудовиськ. В наші часи ,зберігся звичай, чіпляти "захисні" гілки горобини до дверей будинків.

За старих часів в Укріїні, коли ставили стоги запашного сіна, обов'язково перед вершкуванням укладали згори гілки горобини з ягодами. А після заморозків їли смачні ягоди.

Горобина спрадавна відома своїми лікувальними властивостями. Учені вважають горобину "деревом здоров'я". Лікарською сировиною служать плоди. Заготовлюють зрілі плоди в серпні - вересні, до настання заморозків, очищають від плодоніжок. При зборі плодів не можна обламувати гілки.

Ягоди горобини - це криниця вітамінів і органічних кислот. Плоди містять каротиноїди, аскорбінову кислоту, різні цукри: глюкозу (до 3,8%), фруктозу (до 4,3%), сахарозу (близько 1%), сорбозу, сахароспирт сорбіт (до 25%); кислоти: яблучну (до 2,8%), винну, фолієву, бурштинову і лимонну. Вони використовуються в кулінарії при приготуванні різноманітних страв. Гіркоту з плодів можна видалити за допомогою заморожування. Тварини теж ласують і лікуються ягодами горобини восени і взимку. Ягодами горобини і листками ласують косулі, лосі і птахи. Перед сплячкою ведмідь їсть ягоду горобини разом з качанами білокрильника і стрілолиста. Цим рослинним збором ведмідь лікується від паразитів перед довгою сплячкою.

6 учень:

Череда. На Русі спрадавна чередою лікували різноманітні шкірні захворювання, отит, дитячий діатез.

Здавна відомий благотворний вплив компресів, настоїв, ванн з трави черги на шкіру людини. Золотушною травою чергу назвали тому, що нею лікували в основному золотуху, а причепа і собачка - за те, що вона чіпляється за усе: шерсть тварин, пір'я птахів, одяг людей. Так вона пристосувалася поширювати свої плоди-сім'янки з двома остями (зубцями) на верхівці - звідси ще одна назва - двозубець.

Череда трьохроздільна давно була відома як лікарська рослина. Гіппократ писав про користь черги: "Теплі ванни зціляють при багатьох хворобах, коли усе інше перестало допомагати". У науковій медицині черга застосовується як потогінний засіб при простудних захворюваннях, як сечогінне при захворюванні сечостатевих органів, в дитячій практиці для ванн при діатезі (антиалергічна дія).

Завдяки різноманітним біологічно активним речовинам препарати черги мають знеболюючу, заспокійливу, протизапальну, гіпотензивну, антитоксичну, кровоочисну, ранозагоювальну, жовчогінну,

загальнозміцнюючу дію.

7 учень:

Шипшина. Назва "шипшина" походить від древньо-слов'янського "шпилька". Корінь слова точно відбиває характерну ботанічну особливість рослини - наявність колючок на гілках і стеблі. Інші назви - дика троянда, корична троянда, шипшинник, шипець, свербигузка, терпигузка, дербивузка, свербивус, щуплиця, шауліна, сердобільник.

Шипшина далекий предок культурної троянди. Цвіте шипшина дружно на початку літа. І в народі знають: зацвіла шипшина - зустрічай літо і чекай невелике похолодання, зашарілися плоди яскравими намистинками на гілках -проводжай літо. Шипшина - сигналізатор і часу доби: квітки розкриваються від 4 до 4 годин ЗО хв ранку і так точно, що по них можна звіряти годинник.

Першість в розведенні цієї рослини ділять греки і римляни, єгиптяни і перси. Древні греки зв'язували дику троянду з богинею краси і любовної чарівності Афродітою. Існує легенда, що у той момент, коли Афродіта, дізнавшись про смерть свого коханого, кинулася до нього через кущі, густі зарості шипшини, шпильки ранили ніжну шкіру богині, а краплі крові забарвлювали зелень і з них виростали червоні троянди. У Древньому Китаї і Індії шипшиною прикрашали хатини, її обожнювали в Єгипті і Вавілоні, про неї складали оди в Древньому Римі і Греції. І на Русі її теж знали. У літописах можна знайти вказівки на те, що для заготівлі шипшини споряджалися цілі експедиції, що збирали її "з великою старанністю". Ягід було потрібно так багато, що їх навіть закуповували в сусідніх князівствах.

Багато легенд різних народів світу присвячено шипшині. І недаремно. Плоди шипшини вважаються природною коморою вітамінів. Плоди шипшини містять вітамін С (в середньому 2-3%, до 5,5%), провітамін А, вітаміни Р, В2, До, Е. Вміст вітамінів С, Р і каротину такий великий, що м'якуш двох-трьох плодів шипшини забезпечує добову потребу в них людини. Вони придатні для приготування багатьох кулінарних виробів. А молоді сходи, що ще не одеревіли, вживаються як овочі, додаються в салати, гарніри і використовуються для приготування перших страв. З пелюсток шипшини готують варення, смачний чайний напій і безліч відварів, настоїв, соків, киселів, квасів і компотів. На Алтаї і в Сибіру в хід йде і насіння рослини : їх підсмажують, подрібнюють і заварюють як каву.

8 Учень:

Лимонник китайський — багаторічна ліана, широко поширена в лісах радянського Далекого Сходу. Коріння, листки і стебла її володіють сильним лимонним запахом, що легко виявляється при розтираннні. Лимонник цікавий як ендемічна рослина східно - азіатських країн. Є представником родини лимонникових відділу магнолієвих, що широко поширений в третинний період в помірних широтах північної півкулі, але із зміною клімату вимер і 78

зберігся лише в таких районах, де кліматичні умови не змінилися або дуже мало змінилися з часів третинного періоду.

У сучасну епоху в дикорослому стані магнолієві зустрічаються лише в Східній Азії (Китаї, Індокитаї, Кореї, на островах Індонезії і півдні радянського Далекого Сходу) і в приатлантичних штатах США, тобто в країнах, флора яких характеризується рясною участю реліктових видів, залишків давньотретинних флор. У викопному стані вони виявлені у відкладенні крейдяного і третинного періодів (магнолія, тюльпанове дерево) в Північній Америці, Японії, Гренландії, на Шпіцбергені, Сахаліні, в Західному Сибіру, на Кавказі і ПО всій Європі і Австралії.

Лимонник цікавий як рослина, можливості комплексного використання якого надзвичайно широкі. Ще в Стародавньому Китаї він був відомий як лікарська рослина. Лікарська цінність лимонника підтверджена численними спостереженнями, радянських учених (Д. М. Російський, 1944—1952; П. В. Лазарев, 1946; Р. Н. Сорохтін, 1955; і ін.). Сік і м'якоть його плодів вживають також і в харчовій промисловості для приготування безалкогольних напоїв і вин, при виготовленні кондитерських виробів, в кулінарії. З насіння можна одержувати жирні і ефірні олії, останнє міститься і в корі. Кора ліан лимонника вважається пряністю і замінником чаю. Як замінник чаю використовують і листки лимонника. Місцеве населення Далекого Сходу з плодів лимонника готує киселі і сироп. На ринках далекосхідних міст нерідко продаються свіжі плоди лимонника і деякі мають великий попит. Лимонник як декоративна рослина, невибаглива в культурі і достатньо морозостійка, привертає увагу садівників озеленювачів (А. А. Тітлянов, 1969), а також все більшого числа дослідників різних спеціальностей. Вивчення хімічного складу лимонника виявило в ньому, разом із значною кількістю ефірних і жирних масел, смол органічних кислот, також і ряд речовин які володіють, або, судячи з їх хімічної структури, можуть володіти певною фармакологічною дією. До таких речовин, перш за все, можна віднести групу схизандрина і споріднених йому з'єднань. 79

Учитель:

Учні, сьогодні ми детально розглянули найважливіші лікарські рослини нашого району. А тепер, спробуйте відповісти на питання вікторини про лікарські рослини нашої місцевості.

Вікторина:

1. Які лікарські рослини отруйні?

2. Назвіть найпоширеніше дерево в нашому районі?

3. Які зарості кущів є сировиною для отримання серцевих препаратів?

4. Назвіть лікарські рослини, які повсюдно поширені по території нашого району?

5. Назвіть лікарські рослини що зростають на смітниках?

6. Назва, якої лікарської рослини в перекладі з грецького означає "здоров'я"?

7. Цвітіння, яких місцевих лікарських рослин провіщає короткочасне похолодання?

8. Як по-іншому називають рослину золотушник?

9. Які лікарські рослини носять "звірині" назви?

10. З плодів якої рослини була вперше виділена речовина «схизандрин»?

Відповіді вікторини:

1. Дурман, адоніс або горицвіт, чистотіл та ін.

2. Береза.

3. Глід.

4. Кульбаба, полин, подорожник, кропива, горець пташиний, мати-й-мачуха, пастуша сумка, деревій та ін.

5. Кульбаба, кропива, полин, пастуша сумка.

6. Полин.

7. Шипшина і черемха.

8. Череда.

9. Вовчі ягоди, троянда собача (шипшина)

10. Лимонник.

Учитель:

Молодці. Ви добре знаєте місцеві лікарські рослини. А які правила збору і охорони лікарських рослин? Ваші варіанти? Як треба правильно збирати лікарські рослини, щоб не зашкодити навколишній природі? Варіанти відповідей учнів.

(Узагальнивши результати, відповідей учнів, можна повторити правила збору

і охорони лікарських рослин).

Учитель:

На цьому засідання нашого гуртка, присвяченого лікарським рослинам, завершено. До нових зустрічей!

висновки.

1. На сьогодішній день на території України інтродукований лише один вид родини Зскізапсігасеае - лимонник китайський (Зскігапсіга скіпетіз), здебільшого у Правобережному Лісостепу України, в природних умовах розповсюджений в помірних та субтропічних районах північної півкулі.

2. Фенофази інтродукованих видів характеризуються стабільністю і в основному узгоджуються з погодно-кліматичними умовами району інтродукції. Зміни ритмів розвитку інтродукованих видів порівняно з такими в межах їх природних ареалів свідчать про успішність їх інтродукції в НБС НАНУ і перспективність їх розповсюдження в Лісостепу України.

3. Встановлено, що в умовах Лісостепу України початок росту пагонів Зсккапсіга скіпепзіз залежить від теплозабеспеченності весняного періоду і припадає здебільшого на першу-другу декади квітня. Ріст пагонів починається через 3-4 тижні після набухання бруньок. Тривалість періоду росту змінюється по роках залежно від метеорологічних умов, однак середня їх величина є характерною ознакою виду.

4. Лимонник китайський характеризуються достатньою зимостійкістю та посухостійкістю в умовах Лісостепу України, лише в суворі зими підмерзають верхівки деяких однорічних пагонів Зскігапсію скіпетіз.

5. Лимонник китайський відзначається високим відсотком повного насіння, що забезпечує його добру схожість і є передумовою для масового впровадження цих видів в культуру.

6. Опрацьовано способи насінного та вегетативного розмноження. Для прискорення проростання насіння з тривалим періодом органічного спокою {Зсккапсіга скіпетіз) ефективна двоетапна стратифікація зі зміною температурного режиму.

7. Виявлено, що основна біологічна активність лимонника, його стимулювальна дія на організм зумовлені в основному наявністю в ньому речовини, названої схізандрином. В стиглому насінні на неї припадає більше

5% лігнанової фракції, яка представлена сумішшю схізандрину та його аналогів.

8. Встановлено високу антимутагенну активність рідкої фракції плодів лимонника. Фільтрованний сік зменшував кількість індукованих біхроматом калію мутацій на 92 %, фактично повністю запобігав мутагенному впливу біхромату калію.

9. В ліпідному екстракті насіння лимонника виявлено високий вміст ненасичених ВЖК (86,04 % від загального відсотка). Найвищий відсоток припадає на лінолеву кислоту, що складає 69,97-78,6 %.

Ліпідний комплекс насіння лимонника виражено знижує вміст ТБ.К-активних продуктів, особливо в плазмі крові, що свідчить про його високу антиоксидантну і гепатопротекторну дію.

10. Висока біологічна активність рідкої (сік з мякоттю) та ліпідної фракцій лимонника китайського обумовлює його перспективність, як джерела цінних БАС для створення лікувально-профілактичних засобів і препаратів -природних антиоксидантів, біостимуляторів тощо з потенційно антимутагенними або генопротекторними властивостями, що заслуговує на подальші поглиблені комплексні дослідження.

11. Встановлено, що Зскігапсіга скіпетіз є перспективним для культури в Лісостепу України. Його можна широко використовувати у парковому будівництві на території Лісостепу України. Рослини декоративні в будь-яку пору року, але надзвичайно - під час тривалого цвітіння.

12. Розроблено напрямки використання матеріалів дипломної роботи при викладанні дисципліни «Біологія» у загальноосвітніх навчальних закладах.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Собко В.Г., Гапоненко М.Б. Інтродукція рідкісних і зникаючих рослин флори України. - К.: Наук, думка, 1996. - 283 с.

2. Методика фенологических наблюдений в ботанических садах СССР. -М, 1975.-27 с.

3. Сергеев Л.И., Сергеева К.А., Мельников В.К. Морфолого-физиологическая периодичность и зимостойкость древесньїх растений. - Уфа, 1961.-317с.

4. Соколов СЯ. Современное состояние теории акклиматизации и интродукции растений // Интродукция растений и зеленое строительство // Тр. Ботан. ин-та АН СССР. - 1957. - 6, вьш. 5. - С. 34-42.

5. Пятницкий С.С. Практикум по лесной селекции. - М. : Сельхоз. лит., журн. и плакати, 1961.-271 с.

6. Каппер В.Г. Об организации ежегодньїх систематических наблюдений над плодоношением древесньїх пород // Тр. по лесн. опьітн. делу. - 1930. -Вьш. 8.-С. 103-147.

7. Калиниченко А.А. Семенная база дальневосточньїх интродуцентов на Украине // Материальї первой респ. конф. молодьіх учених и аспирантов. - К.: Урожай, 1970.-С. 89-92.

8. Методические указания по семеноведению интродуцентов. - М.: Наука, 1980.-64 с.

9. Бартон Л. Хранение семян и их долговечность. - М.: Колос, 1964. - 240 с.

10. Турецкая Р.Х. Физиология корнеобразования у черенков и стимуляторьі роста. - М. Изд-во АН СССР, 1961. - 280 с.

11. Иванова З.Я. Биологические основи и приемьі вегетативного размножения древесньїх растений стеблевьши черенками. - К.: Наук, думка, 1982.-286 с.

12. Хромова Т.В. Методические указания по размножению интродуцированньїх древесньїх растений черенками. - М.: Биол. ин-т, 1980. -45 с.

13. Клименко С.В. Кизил на Украине. - К.: Наук, думка, 1990. - 164 с.

14. Зайцев Г.Н. Математическая статистика в зкспериментальной ботанике. -М.: Наука, 1984.-424 с.

15. Деревья и кустарники, культивируемьіе в Украинской ССР. Покрьітосеменньїе (под общ. ред. Кохно Н.А.). - К.: Наук, думка, 1986. -719 с.

16. Клименко С.В., Кустовська А.В., Григор'єва О.В. Матеріали III Міжнародної наукової конференції, присвяченої 215-річчю парку «Олександрія». - Біла Церква, 2008. - С. 124-126.

17. Мусіяка В.К. Антимутагенні властивості препаратів природного походження // Физиология и биохимия культурних растений. -2001. - Т. 33,№ З.-С. 216-225.

18. Кочетков Н.К., Хорлин А.Я., Чижов О.С. Химическое исследование китайского лимонника. Сообщ. 1. Схизандрин и родственньїе соединения // ЖОХ. - Т. 31, вьш. 10- 1961. - С. 3454-3460.

19. Лебедев А.А. К фармакологии лимонника // В сб.: Материальї к изучению женьшеня и лимонника. Т. 2. М.- Л: Изд. АН СССР, 1955. - СІ78.

20. Баландин Д.А. Лимонник Зскіїапсіга скіпетіз ВаШ. II Тр. Дальневост.горно-таежной станции АН СССР, 4. -1941. - С. 227.

21. Баландин Д.А. Схизандрин - новое стимулирующее вещество из плодов лимонника китайского // В кн.: Матер, к изучению стимулирующих средств корня женьшеня и лимонника. - Владивосток, 1951. Вьш. 1. - С. 45

22. Биологически активньїе вещества растительного происхождения. В 3-х томах / Б.Н. Головкин, Р.Н. Руденская, И.А. Трофимова, А.И. Шретер; отв. ред. Б.Ф. Семихов. - М: Наука. Т. 1. А-К, 2001.- 350 с; Т. 2. Л-Я, 2001 - 764 с; Т. 3. Указатели, 2002.- 216 с.

23. Кочетков Н.К., Хорлин А.Я., Чижов О.С. Химическое исследование китайского лимонника. Сообщ. 1. Схизандрин и родственньїе соединения // ЖОХ. - Т. 31, вьш. 10- 1961. - С. 3454-3460.

24. Супрунов Н.И. К изучению локализации химических веществ в плодах лимонника китайского // В кн.: Биологически активньїе вещества плодов и ягод. -М, 1976.-С. 158-161.

25. Кобзар А.Я. Фармакогнозія в медицині: Навч. посібник. - К.: Медицина, 2007. - С. 208-209.

26. Лебедев А.А. Лимонник. - Ташкент, 1971. - 136 с.

27. Титлянов А.А. Актинидии и лимонник. - Владивосток, 1969. - 123с.

28. Самойленко Л.И., Супрунов Н.И. Содержание лигнанов в лимоннике китайском // Растительньїе ресурсьі. - Изд-во "Наука, Ленингр. отд., 1974. -Т.Х, Вьш. 1.-С. 636-640.

29. Юрашевский Н.К. О химическом анализе плодов китайского лимонника 8скІ8апга скіпетіз. Сов. ботаника, 2. - 1935. - С. 108.

30. Кобзар А.Я. Фармакогнозія в медицині: Навч. посібник. - К.: Медицина, 2007. - С. 208-209.

31. Фармакогнозія з основами біохімії рослин / За ред. проф. В.М. Ковальова. - Харків: Прапор, вид-во НФАУ, 2000.- 703 с.

32. Чекман И.С, Липкан Т.Н. Растительньїе лекарственньїе средства. - К., 1993.-280 с.

33. Алимова Е.К., Аствацатурьян А.Г. Исследование жирньїх кислот и липидов методом хроматографии. - М., 1967.- 220 с.

34. Баландин Д.А. Жирное масло косточек плодов лимонника//ДАН СССР. -Т. 26, №6, 1940.-С. 592.

35. Гусаков С.Д., Степаненко Г.А. и др. Липидьі некоторьіх лекарственньїх растений // Растит. Ресурсьі. - 1983. - Вьш. 4. - с. 444-455.

36. Супрунов Н.И. Жирное масло семян лимонника китайского // Растительньїе ресурси. - Т. 9, вьш. 4. -1973. -С. 570-573.

37. Бурлакова Е.Б., Храпова Н.Г. ПОЛ мембран и природньїе антиоксиданти // Успехи медицинской химии. - 1985. - Т.54, № 9. - С. 1540-1559.

38. Владимиров Ю.А., Арчаков А.И. Перекисное окисление липидов в биологических мембранах. - М, 1972. - 252с.

39. Куликов В.Ю. Реакция перекисного окислення липидов в процессах адаптации и патологии // Бюл. СО АМН СССР. - 1985. - № 5. - С. 58.

40. Максютіна Н.П., ПилипчукЛ.Б. Рослинні антиоксиданти і пектини в лікуванні і профілактиці променевих уражень і детоксикації організму // Фармацевтичний журн. - 1996. - № 6. - С. 35-41.

41. Бариляк И.Р., Исаева А.В. Антимутагенньїе и генопротекторньїе свойства препаратов растительного происхождения // Цитология и генетика. - 1994. -Т.28,№3.-С. З- 17.

42. Бочков Н.П., Чеботарев А.И. Наследственность человека и мутагени внешней средн. - М.: Медицина 1989. - 270.

43. Рагізз М.\¥. Оху§еп Іохісігу: ипі^ие суіоргоіесііуе ргорегііез оі* уііатіп Е зиссіпаїе іп пераіосуіез // Ргее Кжіісаі Віоі. Месі. - 1990. - N 9. - Р. 333-343.

44. Гольберт К.А., Вигдергауз М.С. Курс газовой хроматографии. - М.: Изд. "Химия", 1967.-275 с.

45. Фонштейн Л.М. Метод рекомендований по применению теста Зймса 8а1топе11а / микросоми. - М., 1983. - 25 с.

46. Бейдеман И.Н. Методика фенологических наблюдений при геоботанических исследованиях. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1954. - 130 с.

47. Булнгин Н.Е. Биологические основи дендрофенологии. - Л.: ЛТА, 1982, -80 с.

48. Семенов С.Р. К фармакологии китайского лимонника. Медицинский бюлетень Иркутского мед института, 1948, 8. — 40 с.

49. Лебедев А.А. Сравнительная оценка стимулирующего действия различньїх препаратов лимонника. В сб.: Материальї к изучению стимулирующих и тонизирующих средств - корня женьшеня и лимонника, вьіп. 1, Владивосток,

1951. -70 с.

50. Возводина О.Н., Костенецкая Н.А. Созина М.Г. и Яковлева В.В. Действие китайского лимонника на нервную систему. Фармакология и токсикология,

1952. -85 с.

51. Ефимова В.А., Коханова А.И., Майбурд Е.Д. К вопросу о влиянии китайского лимонника на деятельность корьі головного мозга. Трудьі Хабаровского мед. института, т. XIII, вьш. 1, Хабаровск, 1954. - 88-90 с.

52. Ефимова В.Е., Глебова Н.Ф., Орлова М.И. Влияние лимонника китайского и женьшеня на вьісшую нервную деятельность собаки. Журнал вьісшей нервной деятельности им. Павлова, 1955, т. 5, вьш. 5. - 65-66 с.

53. Сорохтин Г.Н., Сорохтина О.П. и Турбина Л.В. Влияние лимонника китайского и екстракта корня женьшеня на усвоение ритмов корой головного мозга.Журнал вьісшей нервной деятельности им. Павлова, т. 5, 1955. - 34-35с.

54. Фруентов Н.К., Константинов А.А., Шилова Л.М. Лимонник. Владивосток, 1970. - 128 с.

55. Лебедев А.А. и Ками лов И.К. К фармакологии схизандрина. Медицинский журнал Узбекистана, 1966. - 160 с.

56. Сорохтин Г.Н. Результати лабораторно-клинического изучения стимулирующего и тонизирующего действия лимонника китайского и женьшеня на здоровий и больной организм животньїх и человека. Фармакология и токсикология, т. 18, 1956. - 79 с.

57. Сорохтин Г.Н., Сорохтина О.П. и Турбина Л.В. Влияние лимонника китайского и екстракта корня женьшеня на усвоение ритмов корой головного мозга. Журнал вьісшей нервной деятельности им. Павлова, т. 5, 1955. - 34-35с.

58. Насиров С.Х., Лебедев А.А., Ишмухамедов Н.А. и Камилов И.К. Електрофизиологический анализ влияния схизандрина на центральную нервную систему. Медицинский журнал Узбекистана,1955 - 12-15 с.

59. Кузнецова Т.Ф. К фармакологии лимонника. Сборник трудов Омского филиала Всесоюзного общества физиологов, биохимиков и фармакологов, вьш. І, 1958.- 167с.

60. Насиров С.Х., Лебедев А.А., Ишмухамедов Н.А. и Камилов И.К. Електрофизиологический анализ влияния схизандрина на центральную нервную систему. Медицинский журнал Узбекистана,1957 - 10-13 с.

61. Сиверцев И.И. О действии на серце и применении в психиатрии китайского лимонника. Фармакология и токсикология, IX (4), 1946. - 145 с.

62. Российский Д.М. Лимонник китайский - 8спІ2апс1га сНіпепзіз - и применение его препаратов в лечебной практике. Врачебное дело, 1952.-245 с.

63. Баткин И.З. К вопросу о типах сосудистьіх реакций здорового человека и влиянии на них лимонника китайского. Автореф. канд. дисс. Воронеж, 1962. -34 с.

64. Агеенко А.С., Комисаренко Б.Т. Лимонник и его лечебное применение. Южно-Сахалинск, 1960. - 203 с.

65. Фарутина М.В. Клиническое исследование тонизирующего действия пантокрина, настоек женьшеня и лимонника. В. Сб.: Материальї к изучению стимулирующих и тонизрующих средств - корня женьшеня и лимонника, вьш. 1, Владивосток, 1951. - 56 с.

66. Белоносов И.С., Константинов А.А. Влияние китайского лимонника и зкстракта корня женьшеня на резистентность капиляров. Трудьі Хабаровского мед. института. Сб. XVII, Хабаровск, 1959. - 65 с.

67. Плютач М.Н. Влияние лимонника на кислотно-щелочное равновесие. Трудьі Хабаровского мед. института, сб. XIII, Хабаровск, 1954. - 45 с.

68. Константинов А.А. Влияние китайского лимонника и женьшеня на тканевое дьіхание. Трудьі Хабаровского мед. института. Сб. XVII,

1959. -28 с.

69. Вольїнский З.М. и Микушкин М.К. Об использовании експерементальной модели гипертонии для оценки ефективности китайского лимонника при атеросклерозе. Бюллетень експерементальной биологии и медециньї, т. 50,

1960. -78 с.

70. Микушкин М.К. Влияние лимонника на развитие експерементального атеросклероза у кроликов. В кн.: Атеросклероз, Л., 1961. - 60 с.

71. Астанин Ю.П., Михельсон М.Я., Зголинский Я.А. Испьітание действия фенамина и некоторьіх других стимуляторов при спортивном беге. Фармакология и токсикология, 1943. - 87 с.

72. Лупадин А.В. Влияние екстракта семян лимонника китайского на развитие и течение воспаления, вьізваного термическим и химическим воздействием (експерементальное исследование). Сборник научньїх работ Хабаровского окружного воєнного госпиталя, Хабаровск, 1967. - 106 с.

73. Каро В.И. Згрографическое исследование стимулирующего действия лимонника В сб.: Научньїе работьі курсантов Вьісшего Военно-морского медицинского училища. Вьш №, Л., 1945. - 59 с.

74. Коханова А.И., Пересьшкина Н.В., Балагуровская З.Н., Котельникова К.М. и Григорьева И.Т. Влияние лимонника на мьішечное утомление человека. Трудьі IV студенчиской научной сессии Хабаровского мед. института, Хабаровск, 1950. - 76 с.

75. Коновалов П.Ф. и Темплер Ю.Б. О влиянии лимонника китайского на точность движений при утомлений. Трудьі Хабаровского мед. института, т. XXIII, вьш. 1, 1962.-36 с.

76. Брехман И.И., Лебедев А.А. Влияние длительного приема настойки корня женьшеня, пантокрина и настойки лимонника на работу телеграфиста. В сб: Стимулятори и дальневосточньїе тонизирующие средства. Л., 1949. -87 с.

77. Лебедев А.А. Влияние некоторьіх стимуляторов и дальневосточньїх тонизирующих средств на роботу телеграфиста. В сб.: Стимулятори и дальневосточньїе тонизирующие средства, Л., 1949. - 45с.

78. Біда О.О. Довкілля: хрестоматія для початкових класів загальноосвітнього навчального закладу. - К.:Перун, 1999 - 234 с.

79. Байбара Т.М. Методика навчання природонавства в початкових класах: Навч посіб.-К.: Веселка, 1998. - 223 с.