- •1.Визначення психології як науки.
- •2.Предмет психології та завдання
- •3.Природа і сутість психіки
- •4.Сучасна психологія, її місце в системі наук
- •5.Головні напрямки сучасної психології
- •6. Загальні галузі психології
- •7. Поняття методології ї методу психологічних досліджень.
- •8. Основні етапи психологічного дослідження
- •9. Вимоги до проведення психологічного дослідження
- •10. Головні методи психології
- •11. Додаткові методи психології
- •12. Будова і діяльність нервової системи
- •13. Поняття про аналізатор, його структура
- •14. Роль кори головного мозку і підкіркових структур в управлінні психічними процесами і станами
- •15. Основні закономірності вищої нервової діяльності
- •16. Етапи розвитку нервової системи
- •17. Поняття про психіку, її функції
- •18. Етапи розвитку психіки
- •19. Особливості психічного відображення
- •20.Розвиток психіки тварин
- •21. Відмінності психіки людини від психіки тварин
- •22. Біологічні передумови виникнення людської свідомості
- •23. Свідомість. Структура свідомості
- •Структура свідомості
- •24. Несвідоме,його прояв у психічних процесах,властивостях та станах людини
- •Несвідоме у вченні Зигмунда Фрейда
- •Несвідоме у вченні Карла Юнга
- •Несвідоме у вченні Жака Лакана
- •Несвідоме у дослідженнях радянських психологів
- •25. Самосвідомість особистості. Я-концепція, я-образ
- •26. Поняття особистості
- •Поняття особистості в психології
- •Комплекс стійких компонентів особистості
- •Особистість, індивід та індивідуальність
- •27. Підходи до визначення особистості
- •28. Типи особистості
- •29. Індивід, особистість, індивідуальність. Індивідуальні та особистісні якості людини
- •30. Основні параметри особистості:сталість,єдність та активність. Спрямованість особистості.
- •31. Установки та прагнення . Ідеали, переконання , світогляд особистості
- •32. Структура особистості
- •33. Соціалізація особистості, основні її механізми.
- •34. Поняття про діяльність
- •35. Структура діяльності.
- •37. Основні види діяльності.
- •38. Поняття про спілкування. Зміст спілкування.
- •39. Засоби спілкування
- •40. Поняття про мову та її функції
- •41. Структура мови
- •44. Рівні спілкування
- •45. Види спілкування
- •46. Сторони спілкування
- •47. Механізм сприйняття людини людиною: індетифікація,рефлексія,стереотипізація.
- •48. Методи вивчення спілкування
- •49. Поняття про групи та їх різновиди
- •50. Поняття про колектив у психології
- •51. Міжособові стосунки в групах і колективах
- •52. Психологічна сумісність і конфлікт у міжособових стосунках.
- •53. Поняття про здібності .
- •54. Структура здібностей.
- •55. Види здібностей
- •56. Умови розвитку здібностей
- •57. Поняття обдарованості
- •58. Індивідуальні відмінності у здібностях людей
- •59. Поняття про темперамент
- •60. Фізіологічні основи темпераменту.
- •61. Психологічна характеристика темпераменту
- •62. Типологія темпераментів
- •63. Зв'язок темпераменту та індивідуального стилю діяльності.
- •64. Поняття про характер
- •65. Природа характеру
- •66. Структура характеру
- •67. Риси характеру та закономірні зв’язки між ними
- •68. Типологія характерів
- •69. Зв'язок характеру з темпераментом,волею,мотивацією поведінки
- •70.Поняття про увагу
- •71.Фізіологічні основи уваги
- •72.Види і форми уваги
- •73.Властивості уваги
- •74.Методи вивчення уваги
- •75.Поняття про відчуття
- •76.Фізіологічні основи відчуттів
- •77.Види відчуттів і їх класифікація
- •78.Властивості відчуттів
- •79.Зв’язок відчуттів із діяльністю
- •80.Поняття про сприймання
- •81.Фізіологічні основи сприймання
- •82.Види сприймань
- •83.Властивості сприймань
- •84.Поняття про пам'ять
- •85.Види пам’яті
- •86.Характеристика процесів пам’яті
- •87.Індивідуальні особливості пам’яті
- •88.Умови мимовільного,довільного запам’ятовування
- •89.Уявлення пам’яті,їх характерні особливості
- •90.Поняття про мислення
- •91.Розумові дії та мислительні операції
- •92.Форми мислення
- •93.Види мислення
- •94. Індивідуальні особливості мислення.
- •95. Поняття про уяву.
- •96. Фізіологічні основи уяви.
- •97. Процес створення образів уяви.
- •98. Види уяви.
- •99. Роль фантазії в ігровій діяльності дитини і творчій діяльності дорослого.
- •100. Поняття про емоції та почуття.
- •101. Фізіологічні основи почуттів.
- •102. Функції емоцій.
- •103. Теорії емоцій
- •104. Форми переживання почуттів
- •105. Вищі почуття та їх види
- •106. Поняття про волю
- •107. Підходи і тенденції розвитку уявлень про волю
- •108. Структура і види вольових дій
- •109. Функції волі
- •110. Різновиди вольвих дій
- •111. Характеристика і види вольового зусилля
- •112. Вольові якості особистості і умови та шляхи їх розвитку
87.Індивідуальні особливості пам’яті
Кожна особистість має індивідуальні відмінності пам'яті, які виявляються в різних сферах її мнемічної діяльності. У процесах пам'яті індивідуальні відмінності виявляються в швидкості, точності, міцності запам 'ятовування та готовності до відтворення. Швидкість запам'ятовування визначається кількістю повторень, потрібних людині для запам'ятовування нового матеріалу. Точність запам'ятовування характеризується відповідністю відтвореного тому, що запам'ятовувалося, та кількістю допущених помилок. Міцність запам'ятовування виявляється в тривалості збереження завченого матеріалу (або в повільності його забування). Готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати потрібні їй відомості. Індивідуальні відмінності пам'яті можуть бути зумовлені типом вищої нервової діяльності. Швидкість утворення тимчасових нервових зв'язків пов'язана з силою процесів забування та гальмування, що зумовлює точність і міцність запам'ятовування. При сильному, але не досить рухливому гальмуванні диференціація вражень відбувається повільно, що може позначатися на точності запам'ятовування. Якщо в людини сформовані раціональні способи мнемічної діяльності, вироблені відповідні звички - акуратність, точність, відповідальність, - то негативні прояви, зумовлені типологічними особливостями нервової системи, можуть коригуватися. Індивідуальні відмінності пам'яті виявляються і в тому, який матеріал краще запам'ятовується - образний, словесний чи в однаковій мірі продуктивно той і той. У зв'язку з цим у психології розрізняють наочно-образний, словесно-абстрактний, змішаний, або проміжний, типи пам'яті. Ці типи зумовлені частково співвідношенням першої та другої сигнальних систем у вищій нервовій діяльності людини, але головним чином - умовами життя та вимогами професійної діяльності. Так, наочно-образний тип пам'яті частіше зустрічається у художників, письменників, музикантів, словесно-абстрактний-- у вчених, філософів. Змішаний тип пам'яті має місце в людей, у діяльності яких не спостерігаються помітні переваги наочно-образного або словесно-абстрактного типу. Враховувати індивідуальні відмінності пам'яті важливо в навчальній роботі, щоб максимально продуктивно використовувати потенційні можливості кожного учня та всебічно розвивати його пам'ять. Формалізована структура змісту теми
88.Умови мимовільного,довільного запам’ятовування
Відповідно до цілей діяльності, до якої включені процеси запам'ятовування, розрізняють два основних виду запам'ятовування: мимовільне і довільне.
Мимовільне запам'ятовування - це продукт і умова здійснення пізнавальних і практичних дій. Оскільки при цьому саме запам'ятовування не є нашою метою, то про все, що запам'ятовується мимоволі, ми зазвичай говоримо: На ділі ж це суворо закономірний процес, детермініруемий особливостями нашої діяльності. Як показують дослідження, для продуктивності мимовільного запам'ятовування важливим є те місце, яке займає в діяльності даний матеріал. Якщо матеріал входить в зміст основної мети діяльності, він запам'ятовується краще, ніж в тому випадку, коли він включений в умови, способи досягнення цієї мети.
У дослідах школярам 1 класу і студентам давали вирішити п'ять простих арифметичних завдань, після чого несподівано для досліджуваних їм пропонували пригадати умови і числа завдань. Школярі 1 класу майже в три рази більше запам'ятали чисел, ніж студенти. Це пояснюється тим, що у першокласника вміння додавання і віднімання ще не стало навичкою. Воно є для учнів 1 класу змістовним цілеспрямованою дією.
Оперувати числами становило у першокласників зміст мети цієї дії, в той час як у студентів воно входило в зміст способу, а не цілі дії.
Матеріал, який займає різне місце в діяльності, здобуває різне значення. Тому він вимагає різного орієнтування і по-різному підкріплюється. Зміст основної мети вимагає більш активної орієнтування і отримує дієвий підкріплення як досягнутий результат діяльності і тому краще запам'ятовується, ніж те, що стосується умов досягнення мети.
Факти спеціальних досліджень показують, що матеріал, який займає місце основної мети в діяльності, запам'ятовується тим краще, чим більш змістовні зв'язку встановлюються в ньому.
У дослідженні, де вивчали мимовільне запам'ятовування тексту, який потрібно було зрозуміти школярам, виявили, що дуже легкий текст запам'ятовувався гірше, ніж текст середньої складності. Тяжкий же текст запам'ятовувався краще при такому більш активному способі роботи з ним, як складання плану, ніж при використанні готового плану цього ж тексту.
Отже, мимовільно запам'ятовується краще той матеріал, який викликає активну розумову роботу над ним.
Відомо, що ми мимоволі запам'ятовуємо повно і міцно, іноді на все життя те, що має для нас особливо важливе життєве значення, що викликає у нас інтерес і емоції. Мимовільне запам'ятовування буде тим більш продуктивним, чим більш зацікавлено ми поставимося до змісту виконуваного завдання. Так, якщо учня цікавить урок, він запам'ятовує його зміст краще, ніж тоді, коли школяр слухає тільки «для порядку».