87.Індивідуальні особливості пам’яті

Кожна особистість має індивідуальні відмінності пам'яті, які виявляються в різних сферах її мнемічної діяльності. У процесах пам'яті індивідуальні відмінності виявляються в швидкості, точності, міцності запам 'ятовування та готовності до відтворення. Швидкість запам'ятовування визначається кількістю повторень, потрібних людині для запам'ятовування нового матеріалу. Точність запам'ятовування характеризується відповідністю відтвореного тому, що запам'ятовувалося, та кількістю допущених помилок. Міцність запам'ятовування виявляється в тривалості збереження завченого матеріалу (або в повільності його забування). Готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати потрібні їй відомості. Індивідуальні відмінності пам'яті можуть бути зумовлені типом вищої нервової діяльності. Швидкість утворення тимчасових нервових зв'язків пов'язана з силою процесів забування та гальмування, що зумовлює точність і міцність запам'ятовування. При сильному, але не досить рухливому гальмуванні диференціація вражень відбувається повільно, що може позначатися на точності запам'ятовування. Якщо в людини сформовані раціональні способи мнемічної діяльності, вироблені відповідні звички - акуратність, точність, відповідальність, - то негативні прояви, зумовлені типологічними особливостями нервової системи, можуть коригуватися. Індивідуальні відмінності пам'яті виявляються і в тому, який матеріал краще запам'ятовується - образний, словесний чи в однаковій мірі продуктивно той і той. У зв'язку з цим у психології розрізняють наочно-образний, словесно-абстрактний, змішаний, або проміжний, типи пам'яті. Ці типи зумовлені частково співвідношенням першої та другої сигнальних систем у вищій нервовій діяльності людини, але головним чином - умовами життя та вимогами професійної діяльності. Так, наочно-образний тип пам'яті частіше зустрічається у художників, письменників, музикантів, словесно-абстрактний-- у вчених, філософів. Змішаний тип пам'яті має місце в людей, у діяльності яких не спостерігаються помітні переваги наочно-образного або словесно-абстрактного типу. Враховувати індивідуальні відмінності пам'яті важливо в навчальній роботі, щоб максимально продуктивно використовувати потенційні можливості кожного учня та всебічно розвивати його пам'ять. Формалізована структура змісту теми

88.Умови мимовільного,довільного запам’ятовування

Відповідно до цілей діяльності, до якої включені процеси запам'ятовування, розрізняють два основних виду запам'ятовування: мимовільне і довільне.

Мимовільне запам'ятовування - це продукт і умова здійснення пізнавальних і практичних дій. Оскільки при цьому саме запам'ятовування не є нашою метою, то про все, що запам'ятовується мимоволі, ми зазвичай говоримо: На ділі ж це суворо закономірний процес, детермініруемий особливостями нашої діяльності. Як показують дослідження, для продуктивності мимовільного запам'ятовування важливим є те місце, яке займає в діяльності даний матеріал. Якщо матеріал входить в зміст основної мети діяльності, він запам'ятовується краще, ніж в тому випадку, коли він включений в умови, способи досягнення цієї мети.

У дослідах школярам 1 класу і студентам давали вирішити п'ять простих арифметичних завдань, після чого несподівано для досліджуваних їм пропонували пригадати умови і числа завдань. Школярі 1 класу майже в три рази більше запам'ятали чисел, ніж студенти. Це пояснюється тим, що у першокласника вміння додавання і віднімання ще не стало навичкою. Воно є для учнів 1 класу змістовним цілеспрямованою дією.

Оперувати числами становило у першокласників зміст мети цієї дії, в той час як у студентів воно входило в зміст способу, а не цілі дії.

Матеріал, який займає різне місце в діяльності, здобуває різне значення. Тому він вимагає різного орієнтування і по-різному підкріплюється. Зміст основної мети вимагає більш активної орієнтування і отримує дієвий підкріплення як досягнутий результат діяльності і тому краще запам'ятовується, ніж те, що стосується умов досягнення мети.

Факти спеціальних досліджень показують, що матеріал, який займає місце основної мети в діяльності, запам'ятовується тим краще, чим більш змістовні зв'язку встановлюються в ньому.

У дослідженні, де вивчали мимовільне запам'ятовування тексту, який потрібно було зрозуміти школярам, виявили, що дуже легкий текст запам'ятовувався гірше, ніж текст середньої складності. Тяжкий же текст запам'ятовувався краще при такому більш активному способі роботи з ним, як складання плану, ніж при використанні готового плану цього ж тексту.

Отже, мимовільно запам'ятовується краще той матеріал, який викликає активну розумову роботу над ним.

Відомо, що ми мимоволі запам'ятовуємо повно і міцно, іноді на все життя те, що має для нас особливо важливе життєве значення, що викликає у нас інтерес і емоції. Мимовільне запам'ятовування буде тим більш продуктивним, чим більш зацікавлено ми поставимося до змісту виконуваного завдання. Так, якщо учня цікавить урок, він запам'ятовує його зміст краще, ніж тоді, коли школяр слухає тільки «для порядку».