Психологічна трудова експертиза

Профорієнтація, профконсультація і профвідбір у своїй сукупності складають психологічну трудову експертизу, яка може бути:

● прогностичною;

● ретроспективною.

Прогностична трудова експертиза визначає можливості і перспективи трудової діяльності людини;

Ретроспективна — оцінює минулу трудову діяльність, встановлює причини помилкових дій і низької якості роботи з метою внесення відповідних коректив у систему «людина—професія—робота».

Експертиза професійної придатності повнолітніх інвалідів здійснюється медико-соціальними експертними комісіями. До роботи цих комісій залучаються спеціалісти з інженерної психології (психології праці) та психології професійного відбору, педагогічні працівники, що займаються навчанням і професійною підготовкою інвалідів, спеціалісти державної служби зайнятості.

Висновок медико-соціальної експертної комісії з професійної придатності включається в індивідуальну програму реабілітації інваліда і є підставою для здійснення професійної орієнтації, професійної освіти і наступного працевлаштування з урахуванням побажань і думки інваліда (дитини-інваліда - для навчання).

Основними факторами успішної профорієнтації, профдіагностики і профвідбору є:

● знання вимог різних професій до людини;

● знання кон’юнктури ринку праці щодо окремих професій і спеціальностей;

● оцінка здібностей особистості.

Спеціальної уваги вимагають проблеми профорієнтації, профдіагностики, профвідбору та профконсультації дітей-інвалідів з вадами зору, учнів (випускників) спеціалізованих шкіл-інтернатів та профперіорієнтації осіб, які втратили зір у дорослому віці з метою допомоги їм в адекватному виборі професії та сфери трудової діяльності.

Організація профорієнтаційної роботи в школі

      При розробці змісту професійної орієнтації треба виходити із розуміння профорієнтації як складової частини навчально-виховного процесу, в якому успішно реалізуються її основні завдання: розширення професійного досвіду учнів, формування мотивів вибору професії.       Компоненти профорієнтаційної роботи в школі:       І. Формування професійного досвіду та професійної спрямованості учнів у навчально-виховному процесі.       1. Ознайомлення з професіями, професійними навчальними закладами (професійна інформація) і формування в учнів мотивів вибору професії.       2. Організація практичної діяльності у відповідності з особливостями учнів, з вимогами обраної професії (професійна активізація).       ІІ. Консультаційна допомога учням при професійному самовизначенні.       1. Вивчення особистості учня.       2. Управління мотивацією вибору професії.       ІІІ. Робота вчителів, психологів, соціальних педагогів, профорієнтологів із учнями.       1. Перевірка успіхів учня в обраній професії.       2. Надання допомоги учням при вступі до вузів, професійних навчальних закладів.       Щоб вдосконалити профорієнтаційну роботу в школі, треба володіти інформацією про те, яким був вплив профорієнтації на учня, як він скористався рекомендаціями школи та сім’ї, наскільки ці рекомендації були правильними.       Професійну орієнтацію можна починати ще з дитячого садка чи в початкових класах, коли в дітей виникає інтерес до різних видів діяльності. У старших класах профорієнтація формує мотиви вибору професії, інтерес і схильності до окремих видів діяльності, які можуть стати майбутньою професією учня. Коли професія обрана і увага молодої людини спрямована на засвоєння спеціальності, школа допомагає школяреві адаптуватись в новій діяльності. Таким чином, у старших класах профорієнтація стає більш дієвою та значимою, набуває нових функцій в різні періоди розвитку учня. Тобто об’єм профорієнтаційної інформації з класу в клас треба постійно збільшувати, розширювати та ускладнювати. Відповідно профорієнтаційну роботу можна поділити на фази, які відповідають рівневі розвитку дитини і які зумовлені не лише загальними цілями професійної орієнтації, але й динамікою професійної орієнтації самого учня:       1) підготовча фаза (рання профорієнтація) – починається ще в дитячому садку і триває до 4 класу. У цей період в рамках профорієнтаційної роботи відбувається вивчення учня, йому прищеплюють інтерес і любов до праці. Цього можна досягнути шляхом включення дітей в різні види ігрової та навчальної діяльності.       2) фаза формування – період, коли в учня виникає актуальний інтерес до вибору професії (5-10 класи). За допомогою спеціальних заходів у школі учням прищеплюють мотиви вибору різних спеціальностей і професій;       3) направляюча фаза (11-12 класи) – продовжується формування мотивів вибору професії в учнів, які ще сумніваються у виборі професії;       4) фаза закріплення – період після вибору учнем професії. Мета цієї фази – продовжити формування професійних інтересів, створити умови для реалізації вибору учня, адаптації в професійному середовищі.

Профорієнтаційна робота зі старшокласниками

      Учні старших класів потребують розширення, поглиблення та систематизації знань про професії, отриманих в процесі навчальної діяльності. У зв’язку з цим основними напрямами профорієнтаційної роботи з учнями є: професійна просвіта, професійне виховання, професійна діагностика та професійна консультація учнів. У зміст професійного виховання входить формування та розвиток в учнів стійких професійних інтересів до тієї чи іншої професії. При цьому особливого значення набувають індивідуальні форми роботи зі старшокласниками. Дієвою формою профпросвіти в старших класах школи є диспути. Їх можна організовувати з учнями одного, кількох паралельних класів чи в загальношкільному масштабі. Наставник повинен здійснювати уміле й тактичне керівництво ходом диспуту, направляти думки учнів так, щоб вони самі прийшли до правильного висновку. Однією із складових частин професійної орієнтації старшокласників є професійна консультація, яка доповнюється індивідуально-психологічною та медичною консультаціями, оскільки у старшокласників часто спостерігаються коливання у виборі професії, пов’язані з недооцінкою себе, невпевненістю в правильності вибору.       Важливе значення для визначення змісту профорієнтаційної роботи має рівень професійної спрямованості учнів. Для його визначення проводять анкетування. Розрізняють високий, середній та низький рівень професійної спрямованості школярів:       – високий рівень професійної спрямованості – загальні та професійні інтереси носять широкий, змістовний та стійкий характер; вироблена система значимих ціннісних орієнтацій, для яких характерне глибоке розуміння значення професії і для окремої особистості, і для всього суспільства;       – середній рівень – загальні та професійні інтереси мають стійкий характер, але не завжди поєднуються з інтересами до майбутньої професійної діяльності; інші інтереси обмежені; ціннісні орієнтації виражаються позитивним відношенням до виконання професійного обов’язку, добросовісного виконання обов’язків;       – низький рівень – загальні та професійні інтереси чітко не виражені; відсутнє поєднання з інтересом до майбутньої професійної діяльності.       На даному віковому етапі основними завданнями профорієнтації є перевірка учнями власних сил в конкретному виді професійної діяльності, подальше формування професійних інтересів та нахилів учнів. Характерним для даного етапу є заняття школярів у різних клубах, гуртках і факультативах.       Основними формами та методами проведення занять профорієнтаційного характеру є шкільна лекція, урок-бесіда, екскурсія, семінари, практичні роботи. Лекційний спосіб занять використовується в основному при вивчення психологічного матеріалу та загальних питань підготовки кадрів. Для активізації занять і залучення старшокласників до обговорення питань, можна використовувати розгорнуту бесіду. Семінарські заняття та диспути присвячені вирішенню основних питань професійного самовизначення молоді.       Позакласна робота з професійної орієнтації старшокласників здійснюється в наступних напрямах:       - прищеплення любові до праці, формування позитивної професійної установки;       - формування та розвиток стійких професійних інтересів і нахилів;       - вибір спеціальності, професії та шляхів її засвоєння.

Професійна освіта, спрямована на оволодіння навичками спеціальності в спеціальній школі (школі-інтернаті) визначається з урахуванням рекомендацій лікарів, побажань учнів та їх батьків (осіб, які їх замінюють), потреб регіонів.