Класифікація ризику інноваційних проектів за джерелами його виникнення

Зовнішні джерела виникнення ризику		Внутрішні джерела виникнення ризику
Джерело	Характеристика	Джерело	Характеристика
1. Політичні події	Нестабільність внутрішньої обстановки країни, регіону; нестабільність міжнародного стану	1. Виробнича діяльність	Зниження намічених обсягів виробництва в наслідок простою устаткування, втрат робочого часу, помилки в розрахунку виробничої потужності, збільшення витрат матеріальних витрат внаслідок перевитрати матеріалів, сировини, палива, енергії; низький рівень якості продукції
2. Природні умови	Можливі прояви стихійних сил природи	2. Комерційна діяльність	Неможливість продажу створеного виробу; невідповідність нового устаткування і технології вимогам ринку. Розрив договірних відносин з бізнес–партнерами
3. Економічні умови	Грошові доходи знецінюються швидше, ніж зростають, зміна валютних курсів, конкуренція	3. Фінансова діяльність	Зміни у фінансуванні проекту. Зміна кредитних ставок
4. Зміна в законодавстві	нестабільність економічного законодавства; регулювання проектних нормативів, охорони навколишнього середовища	4. Управлінська діяльність	Помилки в підборі управлінської команди. Низька кваліфікація проектувальників. Відсутність системи стимулів. Неефективні системи комунікацій
5. Науково-технічний прогрес	Невідповідність інновацій, що розробляються, духу часу, відсутність своєчасної інформації про інновації	5. Техніко-технологічна діяльність	Застарілі технології, авангардні технології, неефективне обладнання
6. Коливання ринкової кон'юнктури	Підвищення вартості сировини; зміна вимог покупців; посилення конкуренції; втрата позицій на ринку, падіння попиту	7. Організаційна діяльність	Помилки у виборі стратегії підприємства, у визначенні цілей проекту. Неправильно розроблена організаційна структура проекту
7. Соціальні	Зміна рівня життя населення, зміна менталітету суспільства	8. Економічна діяльність	Помилки в техніко-економічному обґрунтовуванні проекту. Перевищення витрат на діяльність з управління ризиками
		9. Правова основа розробки проекту	Договірні відносини з партнерами проекту та з розробниками проекту. Забезпечення прав власності

Внутрішнім джерелом ризику інноваційних проектів може бути будь-яка діяльність підприємства, яка пов'язана з розробкою і реалізацією інноваційних проектів: виробнича, комерційна, управлінська, фінансова, техніко-технологічна, організаційна, економічна і діяльність пов'язана з правовою основою розробки проекту. Внутрішні джерела виникнення ризику знаходяться у сфері діяльності керівництва проекту, яке має нагоду постійно не тільки враховувати, але і впливати на них, ухвалюючи рішення з управління ризиком.

Наприклад, таке внутрішнє джерело виникнення ризику інноваційних проектів, як фінансова діяльність може викликати ризик непередбачених витрат і перевищення кошторису проекту внаслідок:

• необхідності виділення асигнувань на заходи не передбачені в бізнес-плані за проектом;

• вимушеного збільшення до закінчення проекту дивідендів, що раніше планувалися, по акціях, паях фірми для утримання акціонерів і партнерів;

• збільшення ринкових цін на ресурси, що придбавалися на подальших стадіях проекту вище за той рівень, який прогнозувався при складанні кошторису проекту;

• підвищення «плаваючої» відсоткової ставки по наданій для проекту кредитній лінії;

• виплати надбавок за терміновість виконання робіт і поставок, які замінюють зірвані контрагентами і партнерами, з якими відносини в процесі реалізації проекту можуть бути перервані;

• необхідності виплат штрафних санкцій і арбітражно-судових витрат;

• неякісне опрацьовування правових питань при розробці і впровадженні інноваційних проектів може викликати ризик, пов'язаний зі забезпеченням прав власності за інноваційним проектом. Причини виникнення ризику в даному випадку такі:

• недостатність обсягу патентування технічних, дизайнерських і маркетингових рішень інновації;

• опротестовування патентів, що захищають принципові технічні, дизайнерські і маркетингові інновації;

• незабезпеченість комплексної патентної чистоти інновації;

• «витік» не патентованих принципових технічних рішень, що містяться в комерційній таємниці.

Таким чином, встановлення можливих джерел виникнення ризику інноваційних проектів дає менеджерам проекту і підприємства можливість всебічно проаналізувати їх, що є початковим етапом процесу управління ризиком.

Процес управління ризиком інноваційних проектів містить окрім функцій управління процеси, такі як: комунікаційний, процес ухвалення управлінських рішень, а також процес керівництва персоналом проекту. Комунікаційний процес і процес ухвалення управлінських рішень з'єднані, у так звані, пов'язуючі процеси, які необхідні для реалізації функцій ризик-менеджменту і здійснення процесів керівництва персоналом інноваційного проекту.

Комунікаційний процес у ризик-менеджменті забезпечує інформаційні зв'язки між учасниками проекту, а також між ними і зовнішнім, по відношенню до проекту, середовищем. Наявність інформації є необхідною умовою ухвалення правильних рішень з управління ризиком. Очікувані дані базуються на емпіричному аналізі попередніх проектів-аналогів, інформації про продукт і тенденції розвитку ринку. Необхідна постійна інформація про ситуацію, що складається у кожний конкретний момент при ухваленні рішень у ході розробки та реалізації проекту.

Приймати ефективні рішення з управління ризиками – значить реалізувати процедури аналізу ризику в ході підготовки стратегічних, тактичних або оперативних рішень і оцінити ризикованість рішення. Результатом аналізу можуть стати завчасно розроблені заходи, які знімають або послаблюють негативні наслідки прояви ризику. Одним з таких заходів є резервування фінансових ресурсів, необхідних і достатніх для зменшення вірогідності появи несприятливих результатів і локалізації негативних наслідків схвалюваних рішень. Можливо також, що виникне необхідність відмови від пропонованого варіанта рішення як невиправдано ризикованого.

Мета ризик-менеджменту при розробці і реалізації інноваційних проектів орієнтується на міжфункціональні вимоги, що викликає порушення в колективах різних підрозділів підприємства, що склалися. Внаслідок цього впровадження ризик-менеджменту в процес розробки і реалізації інноваційних проектів зачіпає ієрархію повноважень і відповідальності, спеціалізацію підрозділів і систему заохочення, єдність керівництва і обсяги контролю, порядок розподілу ресурсів.

Керівники інноваційних проектів працюють у такому оточенні, коли основний акцент ставиться на міжфункціональний підхід і взаємне узгодження рішень. Від них потрібна загальна участь у плануванні і організації діяльності всіх підрозділів, що відповідають за розробку і реалізацію інноваційного проекту. Характер взаємодії розробників проекту створює реальні організаційні проблеми для керівників. Вони стикаються з необхідністю постійно підтримувати комунікації, стимулювати роботу фахівців по досягненню конкретних результатів, організовувати їх роботу в умовах тимчасового характеру діяльності. Ці складні питання розв'язуються в рамках реалізації менеджменту персоналу інноваційного проекту.

Системний підхід до ризик-менеджменту інноваційних проектів дозволяє традиційно виділити дві підсистеми: суб'єкт і об'єкт управління. Об'єктом управління в ризик-менеджменті інноваційних проектів виступає рівень ризику, а також ресурси, необхідні для розробки і реалізації проекту, інформаційні потоки і економічні відносини, що виникають усередині колективу розробників проекту, між розробниками проекту і підрозділами підприємства; між ними і страхувальниками, інвесторами та іншими партнерами за проектом.

Ситуаційний підхід до ризик-менеджменту інноваційних проектів припускає, що управління ризиком – це реакція на різні ситуації дії проекту, що відбуваються за рамками і усередині нього. Ситуація – це набір обставин, що чинять вплив на появу ризику. Тому ризик-менеджери повинні постійно визначати ситуацію, що склалася, і ухвалювати рішення залежно від неї.

Дослідження можливості вживання сучасних підходів менеджменту до управління ризиком інноваційних проектів дозволяє виділити основні напрями цієї діяльності. До них можна віднести такі напрями.

1. Ідентифікація (виявлення) ризику.

2. Оцінка ризику.

3. Вибір методу і заходів (інструментів) управління ризиком.

4. Попередження і контроль ризику.

5. Фінансування ризику.

6. Оцінка результатів.

Усі методи управління ризиками інноваційних проектів доцільно застосовувати в сукупності, залежно від ситуації, при якій виникає той або інший ризик інноваційного проекту.

Запобігання і контроль ризику інноваційних проектів припускає організацію діяльності щодо управління проектом так, щоб керівництво проекту могло впливати на вірогідність зниження несприятливої події. Контроль пов'язаний з моніторингом проектних ризиків. Керівники визначають відхилення від плану і роблять висновок про прийнятність ризику. Рівень прийнятності ризику повинен визначаться наперед за кожним проектом.

Фінансування ризику тісно пов'язано з попереднім етапом управління ризиком інноваційного проекту, тобто із запобіганням і контролем ризику, і припускає виділення коштів на покриття збитку у разі настання певної події.

Створення резерву засобів на покриття непередбачених витрат передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і витратами, необхідними для подолання збоїв і виконання проекту. При цьому враховується точність первинної оцінки вартості проекту і його елементів.

Оцінка непередбачених витрат дозволяє звести до мінімуму перевитрату засобів.

У багатьох країнах формуються спеціальні цільові фонди для повного покриття або відшкодування високих і ризикованих витрат, пов'язаних з розробкою, упровадженням нової техніки, сучасних технологій. Вони створюються у різних сферах господарської і наукової діяльності і мають відповідні назви «фонд господарського ризику», «неврожай та лиха», «технічний прогрес і капітальні вкладення», «наукові дослідження і технічний прогрес» та ін. Для стимулювання прискорення науково-технічного прогресу організовується і інноваційний фонд, що фінансує наукоємні проекти з високим ступенем ризику як приватних осіб, так і підприємств. У випадках успіху засоби з приростом повертаються до фонду, у разі невдачі фінансові асигнування не компенсуються.

Оцінка, так же як і етап контролю, слугує важливою функцією зворотного зв'язку. Оцінки проводяться як в ході розробки інноваційного проекту, так і по його завершенню. Оцінка, що проводиться після завершення інноваційного проекту не може вплинути на його хід, але є об'єктом вивчення помилок, одержаних в процесі управління ризиками. Такий аналіз дає можливість створити на підприємстві базу даних по можливих ризиках інноваційних проектів і методах управління ними для прогнозів при розробці проектів-аналогів.

Таким чином, проведені дослідження підтверджують, що управління ризиками інноваційних проектів є складним процесом, який вимагає вироблення спеціальних методів і інструментів, а також виконання численних робіт, пов'язаних з реалізацією цих методів.