5.2. Класифікація інновацій. Функції інноваційної системи

Основою технологічного прогресу, як відомо, є техніко-технологічні інновації, що виявляються у формі нових продуктів, технології їхнього виготовлення і засобах виробництва. В літературі з питань інноваційного менеджменту розглядаються інновації за різними ознаками. У залежності від глибини внесених змін у новації виробництва виділяють наступні: радикальні (принципово революційні зміни); поліпшуючі (удосконалюючі); модифікаційні (часткові покращення, зміни).

Інновації притаманні такі основні ознаки: науково-технічна новизна; здатність інновації до матеріалізації у нові досконалі види промислової продукції, засоби і предмети праці, технології і організації виробництва; здатність до комерціалізації самої інновації і/або результатів її впровадження.

Більшість вчених класифікують інновації за наступними ознаками:

1) за технологічними параметрами: продуктові (нові продукти), процесні (нові технології, методи управління, організаційні форми),

2) за новизною (масштаб новизни інновації): нові для галузі у світі; нові для галузі в країні; нові для підприємства,

3) залежно від глибини змін: радикальні, ординарні (винаходи, нові рішення), що модифікують,

4) за адресатом інновацій: для виробника, для споживача, для суспільства в цілому,

5) за сферою застосування: у сфері науки, у сфері освіти, управлінські, організаційні, соціальні; промислові,

6) за місцем на підприємстві: інновації на вході, інновації на виході, інновації системної структури.

Виходячи з досвіду конкретних підприємств, інноваційну діяльність можна розглядати як один з основних засобів їхньої адаптації до постійних змін умов зовнішнього середовища.

Перша функція інноваційної системи – підсилення ефективності інноваційного процесу. Системі потрібно проштовхувати відмінні ідеї від концепції до комерціалізації з максимальною швидкістю й мінімальним використанням ресурсів. Ця функція особливо важлива для інкрементної інновації, де дотримання певного набору кроків до прийняття рішень прискорює час випуску нового продукту на ринок і збільшує рентабельність інвестованих ресурсів. Цю функцію можна порівняти з функцією систем у виробництві, які кодифікують стадії процесу (у відповідності до витрат, швидкості, якості) для підвищення продуктивності. Інноваційні системи не настільки деталізовані й структуровані, як системи складальної лінії, де стандартні робітничі процедури диктують дії кожної людини. Інноваційні системи (навіть ті, у яких ефективність є на першому місці) залишають місце для маневрування команди.

Друга функція інновації – створення відповідних ліній зв'язку усередині компанії із зовнішніми контрагентами, оскільки інноваційна команда вимагає спеціалізованих знань з інших підрозділів організації. Команда з розвитку технологій, що працює над новим продуктом, повинна знати бажання клієнтів і необхідні характеристики продукту. Це буде направляти й орієнтувати їхні зусилля. Виробнича команда повинна інформувати команду з розвитку технологій про те, що є практичним і рентабельним, відносно виробництва нових продуктів. Крім того, виробнича команда повинна знати, які частини їхньої системи варто змінити. Інформація про розвиток інновації і її наслідки повинна поширюватися й використовуватися по всій організації, а також зовнішніми партнерами, задіяними в інновації.

Третя функція інноваційної системи – координація між інноваційними проектами й командою з мінімальними зусиллями. Прикладом координаційної системи є план, що дозволяє паралельну роботу над проектами з мінімальним рівнем комунікації.

Четверта функція – навчання. Системи встановлюють дисципліну для управління знаннями, які постійно створюються в процесі інновації. Системи можуть збирати інформацію про продуктивність інновації протягом усього періоду існування ініціативи (від ідеї до комерціалізації) і передавати її інноваційній групі або керівництву. Інформацію можна використовувати для виявлення проблем і можливих поліпшень. І, що важливіше всього, навчання поліпшує розуміння самого інноваційного процесу. Інноваційні системи подібно до програмного забезпечення періодично випускають нові версії, які вдосконалюють попередні версії. Система для збору й кодування знань робить цей процес можливим, а також накопичується знання про бізнес-моделі, технологію й можливості, які вже виявлені, але не можуть бути використані в рамках поточного проекту. Знання можуть бути важливі не тільки для поточного проекту, але й для майбутніх. Знання необхідно зберігати для того, щоб принести користь організації й підвищувати конкурентну перевагу. Часто говорять: «Якби ваша компанія знала те, що знає наше підприємство, у вас би не існувало багатьох проблем».

П'ята функція інновації полягає у синхронізації цілей різних контрагентів. Персонал всієї організації повинен розуміти стратегію підприємства і її наслідки для всієї діяльності. У міру того як компанія стає більшою, вище керівництво не може покладатися на неформальні соціальні взаємодії як спосіб досягнення такої синхронізації розуміння й поведінки. Інноваційні системи також погоджують цілі організації з особистими цілями. Інформація про ефективність інновації повинна бути поширена й дорівнена до цілей інновації. Це дозволить персоналу організації оцінити те, як їхні дії погоджуються з інноваційними цілями організації. Якщо ефективність не відповідає цілям, то виділяється час на аналіз систематичної причини невідповідності. Це забезпечує робітникам краще розуміння зв'язків між інноваційною стратегією і її оперативним контекстом. Системи також зміцнюють оптимально індивідуальну й групову поведінку для заохочення оптимальної ефективності інновації через добре сплановані системи заохочень і винагород.

Терміни «інновація» та «інноваційний процес» є дуже близькими, але різними за змістом. Інноваційний процес - це підготовка та здійснення інноваційних змін. Інноваційний процес включає в себе декілька взаємопов'язаних фаз: створення (винахід), освоєння та розповсюдження інновацій. Метою інноваційного процесу є підвищення ефективності господарської діяльності шляхом оновлення технології, товарів, управління та інших складових організаційної системи.

В узагальненому вигляді модель інноваційного процесу містить наступні етапи. До складу інноваційного процесу входять наступні елементи, об'єднання яких в єдиний ланцюг утворює структуру інноваційного процесу:

• ініціація – діяльність, що заключається у виборі цілі інновації, постановці задачі, виконуваної інновацією; пошуку ідеї інновації, її техніко-економічному обґрунтуванні і в матеріалізації ідеї (мається на увазі перетворення ідеї в речі, тобто в майно, новий продукт, в документ майнового права – ліцензію на право використання ноу-хау технології);

• маркетинг інновації: визначення попиту на новий продукт або операцію, визначення кількості або об’єму випуску, якщо вони визначають споживчі якості і товарні характеристики;

• випуск (виробництво) інновацій;

• реалізація інновацій;

• просування інновацій (комплекс заходів, спрямованих на реалізацію інновацій: передача інформації, реклама, організація торговельного процесу і т.п.;

• оцінка економічної ефективності інновації (результати реалізації інновації і витрати на її просування систематизуються і аналізуються);

• дифузія інновації: розповсюдження уже освоєної інновації в нових регіонах і новій фінансово-економічній ситуації.

В теорії інноваційного менеджменту прийнято виділяти три логічні форми інноваційного процесу:

• простий внутрішньо-організаційний (натуральний);

• простий міжорганізаційний (товарний);

• розширений.

Простий внутрішньо-організаційний інноваційний процес передбачає створення та застосування новизни усередині однієї і тієї ж організації. У цьому випадку новизна не приймає безпосередньо товарної форми, тобто не продається та не купується.

При простому міжорганізаційному інноваційному процесі новизна стає предметом купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відокремлення функції створення та виробництва новизни від функції її споживання.

Розширений інноваційний процес передбачає виникнення нових виробників нововведення, порушуючи монополію новатора-піонера, що через конкуренцію сприяє вдосконаленню споживчих якостей створеного товару.