7. Ліквідація наслідків аварій та катастроф

Це комплекс організаційних та інженерно-технічних заходів, спрямованих на усунення причин аварій та катастроф, максимальне зменшення можливих руйнувань і втрат на випадок, якщо ці причини повністю неможливо усунути, а також на створення сприятливих умов для проведення рятувальних робіт.

На випадок виробничої аварії на об'єкті повинен бути розробле­ний план заходів підготовки об'єкта до захисту від СДЯР: складе­на характеристика складських приміщень і СДЯР; зроблена оцінка (за прогнозом) можливої обстановки на об'єкті на випадок аварії або руйнування місткостей зі СДЯР; розроблені схеми повідомлен­ня керівного складу рятувальних формувань і населення; розрахо­вані сили і заходи для ліквідації осередків зараження, складений план дії для ліквідації осередків зараження.

Командири формувань повідомляють особовий склад про негайний збір. Негайно прово­дять розвідку осередку ураження і позначають його межі, оточують осередок зараження, ведуть безперервне метеорологічне спостережен­ня, інформують керівництво про напрямок руху хмари СДЯР, укривають у захисних спорудах або виводять за межі осередку заражен­ня населення. Приступають до рятувальних робіт і надання медич­ної допомоги потерпілим. Виконують невідкладні роботи для лікві­дації або локалізації аварії, проводять дегазацію СДЯР на шляху її поширення, території, споруд, обладнання, техніки, урожаю, кормів, і провини і води, санітарний обробіток людей.

Для визначення потенційних можливостей виникнення аварій­них ситуацій і розробки заходів запобігання їм потрібно застосува­ти метод імовірного оцінювання ризику, який передбачає три рівні аналізу.

1. Систематичний пошук факторів ризику, обумовлений помилка­ ми під час проектування і практичної реалізації виробничих процесів.

2. Оцінювання фізичних процесів, які можуть спричинити аварійні ситуації. Метою такої оцінки є визначення можливого часу і способу відмови діючих систем безпеки, а також пов'язаних з цим наслідків.

3. Визначення можливих шляхів поширення токсичних або радіоактивних речовин за межами підприємства.

Метод імовірного оцінювання ризику дає можливість своєчасно визначити джерела потенційної небезпеки і вжити відповідних за­ходів для їх усунення.

Рятувальні та інші невідкладні роботи при ліквідації наслідків виробничих аварій і катастроф виконують рятувальні формування і залучене населення.

Керівник об'єкта, спеціалісти об'єкта, командири рятувальних формувань вивчають дані, зібрані розвід групами, і приймають рішення 111>о ведення рятувальних робіт.

Формування цивільного захисту одержують завдання для прове­дення рятувальних робіт, аварійно-технічні формування за необхід­ності відключають подачу газу, електроенергії, кисню, пари, палив­них, мастильних і вибухонебезпечних рідин.

Рятувальні загони разом з медичними негайно розпочинають ря­тування людей і надання потерпілим медичної допомоги.

Формування загального призначення під час гасіння пожеж ра­зом з протипожежними формуваннями займаються рятуванням по­терпілих із-під завалів і уламків та наданням їм першої допомоги, розчищанням проїздів, евакуацією потерпілих, усуненням пошко­джень на комунально-енергетичній мережі.

Засоби механізації, які використовуються при невідкладних і ава­рійно-відновних роботах, мають бути універсальними, маневреними, транспортабельними і малогабаритними.

У місцях витікання газу не допускається використання вогню. Для визначення наявності газу в колодязях, колекторах, підвалах, сховищах використовують індикатори або газоаналізатори. Працю­вати дозволяється тільки у протигазах шлангових, ізолюючих, фільтруючих з гопкалітовими патронами.

Роботи на електромережах виконують під наглядом кваліфікова­ного технічного персоналу тільки після їх відключення і заземлен­ня з використанням захисних засобів.

При витіканні СДЯР роботи спрямовані на припинення витікан­ня небезпечної речовини та зниження впливу ядучої речовини на людей, тварин, рослин і лісові насадження.

Для прогнозування обстановки і визначення напрямку поширення зараження потрібно організувати метеорологічне спостереження. Ви­ходити із зони аварії слід найкоротшими маршрутами, перпендику­лярно напрямку вітру, бажано на підвищене і добре провітрюване місце.

Після локалізації осередку ураження потрібно провести дегазацію зараженої місцевості, споруд, обладнання, кормів, урожаю, техніки.

Після закінчення робіт у районі збору потрібно організувати спеціальну обробку людей і техніки.

Якщо на зараженій території продовжують працювати або про­живати люди, потрібно розробити і встановити спеціальний режим життєдіяльності, який би забезпечував їм повну безпеку.

У разі загрози радіоактивного забруднення або на початку випа­дання радіоактивних речовин потрібно провести медичну профілак­тику населення — видати протирадіаційні йодні препарати. Робочі зміни повинні укритися в сховищах, а населення у захисних спору­дах або евакуюватися. Евакуйованим слід застосовувати індивіду­альні засоби захисту, взяти із собою запас продуктів харчування, води, документи, у холодний період — теплий одяг. У першу чергу евакуюють дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.

У населених пунктах, які потрапили в зону радіоактивного забруднення, організовують постійну радіаційну розвідку, контроль за ступенями забруднення продуктів харчування, води, кормів, урожаю та тваринницької продукції. Організовують дезактивацію урожаю, кормів, тваринницької продукції, техніки, будівель і споруд.

Люди, які працювали на забрудненій території, після роботи по­винні пройти дозиметричний контроль для визначення ступеня за­бруднення засобів індивідуального захисту, шкіри, одягу і пройти санобробку. Якщо забруднення радіоактивними речовинами понад допустиму норму, одяг і засоби індивідуального захисту заміняють. На забрудненій території забороняється їсти, палити, пити воду, відпо­чивати, розстібати і знімати засоби індивідуального захисту, сідати і лягати на траву чи заражену землю.