4. Умови реалізації при капіталістичному розширеному відтворенні

Для капіталізму з властивим йому прагненням до безмежного збільшення вартості характерним є розширене відтворення. Розширене відтворення як індивідуального, так і суспільного капіталу передбачає накопичення, тобто перетворення доданої вартості в елементи продуктивного капіталу.

Але, якщо при розгляді простого відтворення метою аналізу було з'ясування того, як рух суспільного капіталу, що є сукупністю рухів індивідуальних капіталів, панує над ними і взаємообумовлює їх, то аналіз розширеного відтворення повинен показати, як відбувається не тільки рух суспільного капіталу, але й його розширення, яке, по суті, є сукупністю накопичень індивідуальних капіталів. Тобто, з одного боку, нагромадження суспільного капіталу складається з нагромаджень індивідуальних капіталів, а з іншого, нагромадження індивідуального капіталу підпорядковується закономірностям нагромадження суспільного капіталу.

Першою умовою розширеного відтворення є наявність додаткових засобів виробництва, які створюються в I підрозділі. Нагромадження капіталу неможливе без додаткових засобів виробництва понад тієї кількості, яка відшкодовує спожиті за рік засоби виробництва. Тому основою розширеного відтворення є зростання виробництва в I підрозділі. Разом з тим залучення у виробництво додаткового змінного капіталу може бути забезпечене тільки за наявності предметів споживання, які повинні бути придбані на заробітну плату додатково залучених робітників. Таким чином, розширене відтворення передбачає збільшення виробництва в обох сферах суспільного виробництва, але провідним є зростання I підрозділу.

З цього випливає, що вихідною умовою розширеного відтворення є I(v+m)> IIc. При цьому, йдеться не лише про надлишок за вартістю, а про наявність в надлишку таких засобів виробництва, які можуть бути використані саме в I підрозділі. При простому відтворенні передбачалося, що вся додаткова вартість I підрозділу витрачається як дохід, тобто цілком витрачається на товари II підрозділу. І, отже, вона складалася лише з таких засобів виробництва, які повинні були відшкодувати постійний капітал II підрозділу в його натуральній формі. Таким чином, для того, щоб відбувся перехід від простого відтворення до розширеного, в I підрозділі повинно бути створено більше елементів постійного капіталу для I підрозділу. Цей перехід полегшується тим фактом, що деякі продукти I підрозділу можуть служити засобами виробництва в обох підрозділах.

Для ілюстрації процесу капіталізації додаткової вартості в суспільному масштабі використовуємо таку схему:

І 4000 c + 1000 v + 1000 m = 6000

II 1500 с + 750 v + 750 m = 3 000

Разом = 9000.

При аналізі розширеного відтворення будемо виходити з припущення, що в I підрозділі капіталізується половина додаткової вартості, а інша половина йде на особисте споживання капіталістів, тобто додаткова вартість I підрозділу, що дорівнює 1000m, поділяється на фонд особистого споживання капіталістів – 500m_п і фонд капіталістичного нагромадження – 500m_н.

І 4000 c + 1000 v + (500m_п + 500m_н) = 6000

Органічна будова капіталу залишається в обох підрозділах незмінною.

Як відомо з аналізу простого відтворення, в кінці року змінний капітал і додаткова вартість I підрозділу знаходяться в натуральній формі засобів виробництва, а постійний капітал II підрозділу знаходиться у формі предметів споживання. Але для того, щоб почати нове річне виробництво, потрібно відшкодувати витрачений постійний капітал, і далі потрібно, щоб капіталісти і робітники відтворили себе. Тому, частина додаткової вартості, призначеної для споживання капіталістів, і змінний капітал I підрозділу, що знаходяться у формі товарного капіталу (машини, сировина, допоміжні матеріали), повинні бути обмінені на постійний капітал II підрозділу, який перебуває в товарній формі предметів споживання. (1000v + 500 m_п) I підрозділу обмінюються на 1500с II підрозділу. Таким чином, з одного боку, в цьому акті здійснюється відшкодування витраченого змінного капіталу в I підрозділі і відтворення капіталістів I підрозділу, а з іншого – відшкодування постійного капіталу II підрозділу.

Припускаючи, що в результаті нагромадження органічна будова капіталу не змінюється, а саме в I підрозділі с:v = 4:1, капіталізується додаткова вартість 500m_н, що буде поділена наступним чином: 400m_Н має бути накопичено у вигляді постійного капіталу (400с) і 100m_Н,, як додатковий змінний капітал(100v). Капіталізація 400m_Н при нормальних умовах не має особливих труднощів для капіталістів I підрозділу, так як додаткова вартість цього підрозділу знаходиться у формі засобів виробництва і може бути безпосередньо витрачена в цьому ж підрозділі як додатковий постійний капітал. Але 100m_Н,, перебуваючи також у натуральній формі засобів виробництва, не можуть бути витрачені як змінний капітал, їх треба попередньо обміняти на частину продукції II підрозділу:

І 4000 c +400с + 1000 v + 100v + 500m_п = 6000

Обмін 100m_Н (100v), призначених для закупівлі предметів споживання для додаткової робочої сили I підрозділу, можливий за умови, що капіталісти II підрозділу обмінюють 100 одиниць додаткової вартості (ІІ 100m_Н), що знаходяться в предметах споживання, на засоби виробництва і таким чином збільшують свій постійний капітал до наступного виробничому року на 100 одиниць. Отже, І 100 m_Н обмінюються на ІІ 100 m_Н, вся продукція I підрозділу реалізується, а в II підрозділі відбувається нагромадження 100с. Оскільки органічна будова капіталу у П підрозділі с:v = 2:1, то змінний капітал повинен збільшитися на 50 одиниць. Ці кошти капіталісти ІІ підрозділу також візьмуть зі своєї додаткової вартості. У цілому, капіталісти ІІ підрозділу нагромаджують 100с +50v, а 600m_п залишається на їх особисте споживання і реалізується всередині П підрозділу:

II 1500 с + 100с + 750 v + 50v + 600m_п = 3000

Таким чином, відбудеться нагромадження в I і II підрозділах. В результаті постійний капітал I підрозділу до початку нового річного виробництва представлятиме 4000с – відшкодованого, і 400с – капіталізованого, що йде на розширення виробництва, тобто дорівнюватиме 4400с. Змінний капітал I підрозділу після авансування 100v дорівнюватиме до початку нового річного виробництва 1100v, тобто капітал I підрозділу складе 4400с +1100 v.

У другому підрозділі відбулися наступні зміни. Якщо спочатку авансований постійний капітал становив 1500с, то в результаті нагромадження 100с він буде дорівнює до початку нового річного виробництва 1600с, а змінний капітал – 800 v (750 v + 50v), тобто капітал II підрозділу складе 1600с +800v.

Таким чином, розміри нагромадження в II підрозділі залежать від нагромадження в I підрозділі. Капіталісти II підрозділу можуть здійснити нові капітальні вкладення тільки в тому випадку, якщо в I підрозділі є частина нереалізованої вартості у формі елементів постійного капіталу. У нашому прикладі в I підрозділі є 100v, що втілені в засобах виробництва. Капіталісти II підрозділу отримали за рік 750m, частину цих коштів вони можуть витратити на додаткові інвестиції в постійний капітал своїх підприємств. Однак, ці додаткові капіталовкладення в засоби виробництва II підрозділу не можуть перевищити 100 одиниць, так як в I підрозділі є надлишок засобів виробництва тільки на 100 одиниць. У цьому і полягає залежність нагромадження капіталу в II підрозділі від нагромадження в I.

Припускаючи, що норма додаткової вартості залишається незмінною і дорівнює 100%, сукупний продукт другого року буде за своєю вартістю представлений:

І4400 c + 1100 v + 1100 m = 6 600

II 1600 с + 800 v + 800 m = 3 200

Разом = 9800.

При збереженні колишніх умов у підсумку третього року отримаємо:

І4840 c + 1210 v + 1210 m = 7260

II 1760 с + 880 v + 880 m = 3 520

Разом = 10780.

Аналіз розширеного відтворення сукупного суспільного продукту показав, що воно можливе при дотриманні наступних умов:

1. Вартість засобів виробництва, знову вироблених в I підрозділі, повинна бути більше вартості предметів споживання, представлених витраченим постійним капіталом II підрозділу:

I (v + m)> ІІc.

Ця нерівність дозволяє II підрозділу за рахунок частини додаткової вартості робити додаткові капіталовкладення і є обов'язковою умовою розширеного відтворення.

2. Вартість річної продукції І підрозділу повинна бути більше постійного капіталу обох підрозділів:

I (с + v + m) > I с + ІІc.

Таким чином, в процесі розширеного відтворення елементів постійного капіталу повинно відтворюватися більше, ніж потрібно для його відшкодування.

3. Новостворена в обох підрозділах вартість повинна бути більше вартості всієї річної продукції ІІ підрозділу:

I (v + m) + II (v + m) > II (с + v + m).

Однак, щоб розширене відтворення здійснилося, реалізація повинна забезпечити певний розподіл продукту і його частин всередині кожного підрозділу і між ними. Для реалізації сукупного суспільного продукту при розширеному відтворенні необхідно, щоб:

- сума початкового і додаткового змінного капіталу і особисто споживаної додаткової вартості I підрозділу дорівнювала сумі початкового і додаткового постійного капіталу П підрозділу:

I (v + v + m_п ) = II (c +с);

- вартість річної продукції першого підрозділу дорівнювала сумі початкового і додаткового постійного капіталу обох підрозділів:

I (с + v + m) = I (с + c) + ІІ (c + с);

- вартість річної продукції ІІ підрозділу дорівнювала сумі початкового і додаткового змінного капіталу і особисто споживаної капіталістами додаткової вартості обох підрозділів:

II (с + v + m) = I (v + v + m_п) + II (v + v + m_п).

При розгляді розширеного відтворення суспільного капіталу передбачалася незмінна органічна будова капіталу.

Проте законом капіталістичного виробництва є зростання органічної будови капіталу. Найбільш важливою особливістю розширеного відтворення при зростанні органічного складу капіталу є розбіжність у ступенях збільшення сукупного продукту за його натуральною і вартісною величиною. Зростання маси споживних вартостей, з яких складається сукупний суспільний продукт, повинно, природно, обганяти зростання його вартості, оскільки зростання органічної будови капіталу виражає підвищення продуктивності праці, яка обумовлює в свою чергу зменшення вартості товарів.

Об'єктивно необхідні пропорції відтворення в процесі стихійного руху капіталу постійно порушуються. Вони встановлюються, прокладаючи собі шлях через падіння і зростання виробництва, через економічні кризи.