7.4. Фізичний і моральний знос основного капіталу. Амортизація

Основний капітал завдяки багаторічному функціонуванню його матеріально-речових елементів зазнає фізичного (матеріального) і економічного зносу, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) зносом основного капіталу розуміють явище поступової втрати ним своїх первісних техніко-економічних якостей, своєї споживної вартості, яка обумовлює зменшення його реальної вартості, тобто появи так званого економічного зносу.

Фізичний знос основного капіталу може бути зумовлений, по-перше, самим використанням елементів основного капіталу, їх виробничого споживання, а також, по-друге, його невикористанням, під фізико-хімічним впливом навколишнього природного середовища: дерев’яні частини споруд гниють, металеві частини машин піддаються корозії, окислюються і т.д.

На швидкість і розмір фізичного зносу основного капіталу впливає його первісна надійність і довговічність, спосіб використання (екстенсивний чи інтенсивний), особливості технологічних процесів, якість технічного догляду, ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників та інші організаційно-технічні фактори.

Фізичний знос будь-якого засобу праці (машини, обладнання), можна поділити умовно на дві частини: ту, котра періодично усувається проведенням поточного і капітального ремонтів, і ту, яку таким чином усунути неможливо. З часом знос поступово збільшується і в кінці кінців стає таким, що подальше використання знарядь праці у виробництві стає неможливим, тобто настає час повного фізичного їх зношення. Необхідна їх заміна на нові аналогічного призначення.

У зв’язку з цим розрізняють усунений (тимчасовий) і не усунений(постійно накопичуваний) фізичний знос основного капіталу.

Сутність фізичного зносу окремої одиниці засобу праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за терміном його експлуатації; 2) за даними обстеження технічного стану.

Техніко-економічне старіння основного капіталу – це процес знецінення і „старіння” машин, обладнання та інших елементів основного капіталу до настання повного фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу.

Процес „старіння” або моральний знос основного капіталу проявляється у втраті засобами праці доцільності їхньої подальшої експлуатації за умов появи більш дешевих або досконаліших машин.

Сам факт появи більш дешевих або більш досконалих машин, як потенційних елементів основного капіталу, призводить до того, що „якою б новою та працездатною не була машина, її вартість вимірюється вже не тим робочим часом, який фактично втілений у ній, а тим, який є необхідним зараз для відтворення її самої чи для відтворення кращої машини”.

Розрізняють моральний знос першого і другого виду. Перший полягає у тому, що попередні за своїми технічними характеристиками машини, які використовуються на діючих підприємствах, унаслідок підвищення продуктивності праці в галузях, що їх виробляють, починають вироблятися з меншими витратами праці. Внаслідок цього не тільки знижується вартість знов вироблених машин і механізмів, тобто вони здешевлюються, але й знецінюються старі. Цей вид зносу свідчить про необхідність активнішого використання машин та обладнання, але не викликає негайної потреби заміни старої техніки на нову.

Другий вид морального зносу основного капіталу полягає в усуванні старих машин новими, більш ефективними і рентабельними аналогічного призначення, застосування яких покращує якісні характеристики та здешевлює продукцію, що випускається підприємством.

Моральний знос другого виду підриває конкурентоспроможність підприємств і потребує заміни діючого обладнання ще до закінчення терміну його функціонування (фізичного зносу).

Сутність техніко-економічного старіння або морального зносу того чи іншого засобу праці можна визначити за допомогою відносного показника (коефіцієнта). Коефіцієнт техніко-економічного старіння (К_т.е.с.) розраховується за формулою:

, де

С₀, С₁ –повна вартість (ціна) засобу праці, що застосовується і нового.

П₀, П₁– відповідно продуктивність тих же засобів праці. Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати деяку уяву питома вага засобів праці, що експлуатуються більше 10, 15 або 20 років.

Моральний і фізичний знос основного капіталу можна пояснити рисунком 7.2.

Моральний знос основного капіталу має деякі особливості:

По-перше, це стихійний процес. Конкуренція змушує капіталістів заміняти старе устаткування новим для зниження вартості товарів і досягнення успіху в боротьбі з суперниками.

Рис. 7.2 Фізичний та моральний знос основного капіталу

По-друге, моральний знос сприяє розоренню частини капіталістів – дрібних та середніх, які не мають грошей, потрібних для оновлення основного капіталу. Використовуючи застарілий основний капітал, вони не можуть конкурувати з великими капіталістами і розорюються.

По-третє, масовий моральний знос основного капіталу, пов’язаний з економічними кризами. Внаслідок економічних криз, коли ціни товарів різко падають, використання старого устаткування не виправдовує себе, це змушує капіталістів замінювати його новим.

Фізичний і моральний знос діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, використовуючи різні форми відтворення. Між окремими видами зносу і старіння засобів праці та формами їх відтворення існує певний взаємозв’язок. Механізм цього відтворення можна подати за допомогою рисунку 7.3.

Рис. 7.3 Економічний механізм відтворення основного капіталу

Із наведеної схеми видно, що фізичний і моральний знос тісно пов’язується із амортизацією і повним заміщенням елементів основного капіталу. В економічному сенсі, „знос є та частина вартості, яку основний капітал унаслідок його використання поступово передає продукту, – передає у тій середній мірі, в якій він втрачає свою споживну вартість”.

Повертається ця капітальна вартість поступово, частками, в міру реалізації виробленої продукції.

Процес поступового відшкодування вартості основного капіталу в грошовій формі, що відповідає його зносу, називається амортизацією, а грошові відрахування – амортизаційними відрахуваннями. Останні є частиною вартості основного капіталу і частиною валових витрат підприємства. Вони виступають джерелом відшкодування зносу основних засобів праці та створюють фінансові передумови для інвестування.

Щорічні амортизаційні відрахування утворюють амортизаційний фонд, який частково використовується на капітальний ремонт елементів основного капіталу. Основна ж його частина нагромаджується в грошовій формі для заміщення спожитих засобів праці, які вибувають з виробничого процесу в міру свого фізичного та морального зносу.

Річна амортизація основного капіталу розраховується за формулою:

, де

Ар – річна амортизація;

К – вартість основного капіталу;

t – термін служби основного капіталу.

До речі, терміни служби основного капіталу, що визначаються на економічно обґрунтований період його експлуатації, називаються амортизаційним періодом. Його тривалість залежить від технічного прогресу. Так, наприклад, у США в 1963 році для обробної промисловості в цілому були встановлені строки служби устаткування – 13 років, а згідно з правилами, введеними в 1971 р., – 10-11 років. В інших країнах світу (Франція, Німеччина, Японія) офіційні строки служби обладнання ще менші. В Японії, зокрема, вони складають 5-6 років. В Україні половина промислового устаткування має строк служби 20 і більше років.

Виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості елементів основного капіталу називається нормою амортизації. Вона обчислюється у відсотках і розраховується за формулою:

, де

Н_а – норма амортизації;

А – річна сума амортизації;

О_к – вартість основного капіталу.

Якщо враховувати витрати на ремонт обладнання та ліквідаційну вартість основного капіталу, то цю формулу можна записати:

, де

На – норма амортизації;

К – початкова вартість основного капіталу;

Р – витрати на ремонт обладнання;

Л – ліквідаційна вартість основного капіталу;

n – нормативний строк служби основного капіталу.

Амортизація основного капіталу може здійснюватися різними методами. В практиці господарювання можуть бути використані методи рівномірної, подвійної залишкової та прискореної амортизації.

Метод рівномірної (лінійної) амортизації передбачає таку систему її нарахування, за якою протягом амортизаційного періоду забезпечується рівність накопичення суми амортизаційних відрахувань, тобто перенесення вартості основного капіталу на вартість грошової продукції, що здійснюється за однаковими нормами амортизації.

Норми амортизаційних відрахувань за методом подвійно-залишкової амортизації встановлюється шляхом подвоєння норм, розрахованих за методом рівномірної амортизації, але по відношенню не до початкової, а до залишкової вартості основного капіталу.

Метод прискореної амортизації передбачає таку систему її нарахування, за якою протягом усього амортизаційного періоду чи перших років функціонування основного капіталу вона здійснюється за завищеними нормами амортизації, тобто вони перевищують норму рівномірних відрахувань. Так, якщо строк функціонування устаткування становить 10 років, то щорічна норма рівномірної амортизації становитиме 10%, прискореної, наприклад, 20%.

Важливо зазначити, що прискорена амортизація стимулює підприємства до виведення з експлуатації фізично зношеного і морально застарілого обладнання, дає змогу підходити до відтворення основного капіталу виважено, з урахуванням фактора часу, тенденцій та вимог науково-технічного прогресу.

Виключно важливою є проблема амортизації в Україні, де, по-перше, основний капітал у промисловості фізично зношений більш як на 60%, а моральний знос становить 90%, а, по-друге, фактичний строк амортизації основного капіталу складає 25-30 років. Для порівняння, у США в 2001 році були запроваджені нові строки амортизації машин і устаткування (для транспортних засобів – 3 роки, устаткування – 5 років, виробничих будівель і споруд – 15 років).

Забезпечення за цих умов швидкого переобладнання вітчизняних підприємств новою технікою можливо шляхом значного законодавчого скорочення строків амортизації і збільшення сум амортизаційних відрахувань, а також шляхом зарахування в амортизаційний фонд значної частини прибутку підприємців, що дуже їх зацікавить (амортизаційні відрахування не обкладаються податком), до проведення виваженої державної амортизаційної політики.