Штучне осіменіння овець і кіз

Як вказувалося вище, вівці належать до тварин з сезонним типом статевої функції. У овець примітивних порід спостерігається короткий осінній парувальний сезон лише з одним статевим циклом, тоді як у більш одомашнених порід (наприклад, у мериносів) цей сезон триває 6–8 місяців, протягом якого у овець проявляється багато циклів. Якщо раніше сезонність статевої циклічності у овець пояснювали зміною довжини світлового дня, то зараз вважають, що у овець і кіз є уроджений ритм відтворної здатності.

Початок статевого сезону у овець в центральному та західному регіоні припадає на серпень – вересень, а у південній півкулі – на лютий – березень.

Осіменяють овець лише при наявності у них ознак тічки та охоти. Ці ознаки виражені у овець не чітко – самки можуть проявляти локомоторний рефлекс у вигляді загострення зорових та нюхових реакцій, але на відміну від корів, вони не плигають одна на одну. Тому єдиним методом виявлення у овець охоти є рефлексологічний – з використанням баранів-пробників. На пробників підбирають молодих енергійних баранів, малоцінних у племінному відношенні, з розрахунку 1–2 пробники на 80–100 вівцематок. Щоб пробник не міг покрити самки, на живіт йому підв’язують полотняний або брезентовий фартух. Крім того, процедуру виявлення у овець охоти за допомогою баранів-пробників доповнюють вагінальним їх дослідженням під час осіменіння.

Виявлення овець у охоті проводять на протязі всього періоду штучного осіменіння. Для цього рано вранці відбивають від отари в окремий загін 300–350 вівцематок і пускають туди 4–5 пробників. Матки в стані охоти стоять спокійно при наближенні пробників, дозволяють їм робити на себе садку, тоді як інші – втікають. Чабани зразу виловлюють овець у охоті і поміщають їх в окремий загін. Так поступово перевіряють всю отару.

Поряд з виявленням овець в охоті барани-пробники також стимулюють охоту у інших вівцематок. Встановлено, що введення баранів до стада вівцематок стимулює появу у них через 3–6 днів овуляції з подальшим проявом ознак статевого циклу. Щоб у пробників не гальмувалися статеві рефлекси, один раз на 5 днів від них отримують сперму на штучну вагіну. В ролі пробника можуть також виступати дозрілі барани-кастрати чи вівцематки, оброблені попередньо тестостероном чи естрадіолом. Триразове введення тестостерону в дозі 100 мг або 1 мг естрадіолу з тижневим інтервалом викликає у них поведінку, характерну для самців, що зберігається впродовж кільканадцяти тижнів (A. Bielanski та М. Tischner, 1995).

Закінчивши виявлення овець в охоті, видаляють пробників з отари, випускають отару на пасовище, а відібраних овець в охоті осіменяють. Перед цим їх ще раз перевіряють, пропускаючи по одній через контрольний загін з енергійним бараном-пробником. З осіменених овець формують окремі групи. Добрі наслідки дає використання вазектомованих баранів-пробників з мітчиками, яких закріплюють за маточною отарою на період осіменіння. Перебуваючи постійно в маточній отарі протягом сезону осіменіння, баран-пробник не лише контактує з самками, а й робить часті коїтуси, що стимулює у них статеву функцію. Щоденно до отари пускають на цілу добу 4–5 таких пробників, які виявляють самок в охоті, покривають і мітять їх. Це стимулює у них моторику матки, вкорочує охоту, прискорює овуляцію. Для виявлення таких овець пропускають отару через розкіл і вилучають усіх помічених маток.

З цією ж метою можна використовувати баранів-крипторхідів.

Осіменяють овець двічі: перший раз – зразу ж після виявлення у них охоти і в друге – на наступну добу, вранці. Якщо виявлення овець у охоті проводять двічі на добу, то осіменяти їх можна один раз: овець, відібраних вранці, осіменяють о 12–14-й годині, відібраних ввечері, о 6–7-й годині ранку наступного дня. З 40-го дня кампанії по осіменінню в отари осіменених овець пускають на 20–25 днів баранів для покриття маток, що не запліднились від штучного осіменіння. При цьому ділять баранів на дві групи і пускають їх до отари по черзі, через день.

Осіменіння овець проводять у манежі пункту штучного осіменіння. Враховуючи чутливість нерозрідженої сперми до холодового удару, температура в манежі повинна бути в межах 18–25 ºС.

Безпосередньо перед осіменінням проводять вагінальну діагностику стану геніталій у відібраних овець. Зовнішні статеві органи у овець в охоті бувають гіперемічні, іноді навіть посинілі, слизова оболонка присінку набрякла, почервоніла; цервікальний канал розслаблений, привідкритий, з нього витікає слиз, що скупчується на дні піхви.

Осіменіння овець можна проводити розрідженою і нерозрідженою спермою при умові, що рухливість сперміїв у ній не менше 8 балів і концентрація сперміїв (до розрідження) не нижче 2 мільярдів у 1 мл. Вводять сперму в канал шийки матки. Доза нерозрідженої сперми на одне осіменіння – 0,05 мл, розрідженої – 0,1–0,15 мл; у дозі сперми повинно міститися не менше 80 млн активних сперміїв. Для введення сперми користуються скляними шприцами-катетерами (мікрошприци) або шприцами-напівавтоматами конструкції А. Н. Лихачова, в руків’ї яких є дозуючий пристрій, при натисканні на який вибризкується 0,05 мл сперми.

Вівцематку в охоті фіксують у спеціальному станку, встановленому на обертальному диску проти вікна чи спеціальної освітлювальної лампи. Позаду станка роблять облицьовану яму для ніг техніка глибиною 40 см, а справа і зліва ставлять столики для інструментів. Овець, що прийшли в охоту, чабани та підсобні працівники заводять по черзі у станок і обробляють у них зовнішні статеві органи.

Технік лівою рукою вводить у піхву овечки чисте, знезаражене та зволожене дзеркало, оцінює фізіологічний стан статевих шляхів, знаходить шийку матки і через дзеркало вводить у неї кінець катетера на глибину 1–2 см; відтягує дзеркало дещо назад і, натискаючи на поршень чи курок шприца напівавтомата, вводить у шийку матки необхідну дозу сперми (рис. 4)

. Баран-пробник (А) та положення рук при штучному осіменінні вівці (Б).

Виймає з піхви шприц і дзеркало, передає дзеркало для обробки санітарці, а сам обробляє зовнішню поверхню шприца спиртовим тампоном і встановлює дозу для осіменіння наступної овечки; чабани за цей час видаляють осіменену овечку з станка і заводять на її місце іншу.

При осіменінні молодих овець не завжди вдається ввести у піхву дзеркало. У таких випадках проводять піхвове (пара-цервікальне) введення сперми без застосування піхвового дзеркала. При цьому способі мікрошприц (краще з вкороченим та оплавленим кінцем) вводять по верхньому склепінню піхви до упору, тоді відтягують його приблизно на 1 см і витискають вдвоє більшу дозу сперми на шийку матки.

При осіменінні овець заморожено-розмороженою спермою користуються скляним шприцом-катетером з гелікоїдною (гвинтоподібною) кінцевою частиною, обертання якої наліво під час осіменіння забезпечує вгвинчування інструмента в краніальну частину шийки матки.

У Австралії та Новій Зеландії збережену у рідкому азоті сперму баранів після розморожування вводять під візуальним контролем (за допомогою оптико-волоконної оптики) безпосередньо в тіло матки через прокол тазової стінки. Перспективною є техніка внутрішньо-маткового осіменіння, яку проводять з використанням місцевого знечулення чи лапаротомії. Випробувано метод внутрішньоматкового осіменіння через піхвове дзеркало з фіксацією шийки матки довгим (30 см) корнцангом, підтягуванням її до зовнішнього входу в піхву і введенням сперми за допомогою довгої піпетки.

При осіменінні овець з використанням лапароскопу виключається травмування шийки матки. Кладуть овечку на спину і через прокол черевної стінки в ділянці білої лінії нижче вим’я знаходять роги матки і вводять у них за допомогою скляної піпетки довжиною 30 см і діаметром канюлі 0,04 мм по 0,05 мл сперми. З осіменених овець формують групи (отари) по кожній чабанській бригаді, приєднуючи до осіменених за перший день самок, осіменених на 2-й, 3-й і т. д. день. З 12-го дня від початку штучного осіменіння починають виявляти овець у охоті і в отарі осіменених самок.

Можна осіменених за день овець повертати назад в отару. В цьому випадку, починаючи з другого дня, у отарі щоденно виловлюють тих самок, які прийшли у охоту вперше, і тих, у яких охота продовжується. Для скорочення числа і тривалості осіменінь окремі автори рекомендують пускати у отари за місяць до сезону осіменіння вазектомованих баранів (один баран на 100 самок). Групою ставропольських учених розроблена так звана циклічна організація осіменіння овець, що дозволяє раціоналізувати весь технологічний процес і врешті проводити окоти овець у стислі строки. Осіменіння овець при цьому розпочинають одночасно у багатьох отарах, наприклад, на фермі у 5 тис. голів рекомендується мати шість отар маток однієї породи. Щоденно з усіх шести отар вибирають до 300 маток в охоті, з яких протягом 3–4 днів буде сформована перша отара осіменених самок. Слідом за цим за таким же принципом формують другу отару. Тоді роблять перерву в осіменінні на три тижні, щоб опісля таку ж перерву мати при ягнінні маток.

Після перерви проводять другий цикл осіменіння, формуючи третю і четверту отари і знову роблять перерву на три тижні.

За третій цикл осіменіння формують п’яту та шосту отари.

Циклічна організація осіменіння овець дозволяє прийняти від них перший окот у перших двох отарах у січні, у третій – четвертій отарах – в лютому, п’ятій – шостій отарі – у березні і проводити ці окоти в одних і тих же вівчарнях.

Штучне осіменіння кіз.

При проведенні штучного осіменіння кіз необхідно враховувати такі особливості відтворної функції цих тварин: середня тривалість статевого циклу у них не 15–17 днів, як у овець, а 5–22 дні; якщо незапліднені вівці починають приходити в охоту повторно з 12-го дня після осіменіння, то кози з 5-го. Тому виявлення незапліднених самок серед кіз починають проводити з 5-го дня після осіменіння. У дні масової появи охоти організовують дворазове виявлення кіз у охоті – зранку і ввечері. Осіменяють кіз, відібраних зранку, через 3–4 години після закінчення виявлення, а відібраних ввечері – раненько наступного дня.