Materiali_pidgotovki_do_lektsiyi_3-4

Матеріали підготовки до лекції №3-4

Тема№3. Заходи безпеки під час експлуатації електроприладів, апаратів, що працюють під тиском, балонів з газом; охорона праці у фізіотерапевтичних, рентгенкабінетах, операційних

План лекції

· Небезпека ураження електричним струмом. Причини ураження електричним струмом.

· Дія електричного струму на організм людини.

· Заходи безпеки під час експлуатації електроапаратури.

· Перша допомога при ураженні електричним струмом.

· Вимоги техніки безпеки під час роботи з електроприладами, електромагнітами та лазерним установками.

· Будова та принцип дії автоклавів, стерилізаторів парових. Правила експлуатації та техніка безпека при обслуговуванні їх. Основні причини вибухів автоклавів.

· Допуск персоналу до роботи на автоклаві. Вимоги до приміщень, у яких установлено автоклави.

· Класифікація балонів з газом. Маркування газових балонів.

· Особливі вимоги під час роботи з кисневими балонами.

· Допуск персоналу до роботи. Правила експлуатації та техніка безпеки під час роботи з балонами, заповненими лікувальним газом.

· Правила техніки безпеки та виробнича санітарія для персоналу під час роботи в фізіотерапевтичному кабінеті. Вимоги до приміщення. Допуск персоналу до роботи.

· Правила техніки безпеки під час проведення електропроцедур, теплопроцедур, інгаляцій, водо- грязелікування тощо.

· Правила техніки безпеки та виробнича санітарія під час роботи в рентгенкабінеті.

· Правила техніки безпеки та виробнича санітарія в операційній. Спецодяг, спецвзуття. Допуск до роботи.

· Правила техніки безпеки під час роботи з вогне- та вибухонебезпечними речовинами.

Небезпека ураження електричним струмом.

Електричний струм. Протікання електричного струму через живу тканину організму людини викликає різні ефекти. Так, проходячи через організм людини, електричний струм справджує термічну, електролітичну, механічну і біологічну дії.

Термічна дія струму є наслідком перетворення електричної енергії в теплову при проходженні через ділянки тіла людини. Вона виявляється у виді опіків окремих ділянок тіла, нагріванні до високої температури органів, що лежать на шляху протікання електричного струму. При тривалому нагріванні в органах можуть спостерігатися функціональні розлади.

Електролітична дія струму виражається в розкладанні внутрішньоклітинної рідини і крові на позитивні і негативні іони, що викликає зміну їхнього фізико-хімічного складу.

Механічна дія струму виражається у виникненні електродинамічного ефекту, що може спричинити розшарування, розриви тканин організму.

Біологічна дія виявляється в роздратуванні і порушенні живих тканин організму електричним струмом, величина якого значно перевищує рівень біострумів, що може виявлятися в порушенні внутрішніх біоелектричних процесів.

Перераховані дії електричного струму на організм людини нерідко приводять до різних електричних травм, які розділяються на дві основні групи: 1 – місцеві електричні травми; 2 – електричні удари.

Місцеві електричні травми викликають ураження окремих ділянок живих тканин організму людини.

Електричні удари призводять до ураження життєво важливих органів.

При електричних ударах струм впливає на групи м'язів тіла людини, що може привести до судорог, до зупинки подиху чи серця.

До основних місцевих електричних травм відносяться: електричний опік, металізація шкіри, електричні знаки, механічні ушкодження і електроофтальмія.

Електричні опіки виникають у наслідок термічного ефекту при проходженні струму через тіло людини, а також при зовнішньому впливі на нього електричної дуги. Зовнішній вигляд опіків може бути різний – від почервоніння шкіри й утворення міхурів з рідиною до обвуглювання біологічних тканин.

Металізація шкіри зв'язана з дифузією в неї дрібних часток металу у разі ділянки тіла людини до струмоведучої частини чи при частковому розплавлюванні такої частини під дією електричної дуги.

Механічні ушкодження обумовлені судорожним скороченням м'язів тіла, що може викликати їхній розрив чи ушкодження шкірних покривів, нервових волокон, сухожиль, вивих суглобів і навіть перелом кісток.

Електроофтальмія – запалення зовнішніх слизуватих оболонок ока – роговиці і кон’юктиви під дією потужного УФ-випрмінювання електричної дуги.

Фактори, що впливають на ступінь ураження людини електричним струмом, є різноманітними. Це насамперед сила струму і час проходження його через організм людини, рід струму (перемінний чи постійний), шлях струму в тілі людини, а при дії перемінного струму – його частота.

Основним фактором, який визначає ступінь ураження людини, є величина електричного струму, що протікає через тіло людини. Цей параметр визначається, в основному, опором рогового шару шкіри, який при сухому її стані і відсутності ушкоджень може складати сотні тисяч Ом. При вологому чи ушкодженому шкірному покриві опір тіла людини падає до сотень Ом. При великих напругах, а також при значному часі протікання струму опір тіла людини знижується ще більше, що веде до росту струму і, як наслідок – до більш важкого ступеню ураження електричним струмом.

Відповідно до характеру впливу струму на людину, у залежності від його величини він підрозділяється на 4 групи: 1 – невідчутний; 2 – відчутний; 3 – невідпускаючий; 4 – смертельний.

Якщо аналізувати дію перемінного електричного струму частотою 50 Гц на організм людини, то можна вказати наступні порогові значення цих його категорій.

Відчутний струм. Такими вважаються його величини, при яких людина відчуває його дію, але може самостійно звільнитися від проводу чи тієї частини електричної установки які виявилися під напругою. Величина порогу відчутного струму лежить у межах 0,6...1,5 мА.

Струм, при якому потерпілий не може самостійно відірватися від струмоведучих частин, називається невідпускаючим. Порогова величина такого струму знаходиться у діапазоні 8...10 мА.

Смертельним струмом для людини виявляються його величини більшій, ніж 100 мА.

Перемінний струм у порівнянні з постійним більш небезпечний. Відповідні дослідження показують, що найбільш небезпечним є перемінний струм частотою 20...100 Гц. Саме цьому діапазону відповідає і струм промислової частоти (50 Гц).

Протікання струму через організм людини може здійснюватися самими різними шляхами. З усіх можливих шляхів протікання струму через тіло людини найбільш небезпечними є ті, при яких уражається головний чи спинний мозок, а також серце чи легені У першому випадку особливо небезпечними шляхами протікання струму є «голова – права чи ліва рука», «голова – ноги», а у другому – «права чи ліва рука – ноги», «права – ліва рука».

На небезпеку ураження електричним струмом значний вплив роблять і параметри мікроклімату у виробничому приміщенні. Так, збільшення температури, відносної вологості, зниження рухливості повітря приводять до росту виділення вологи на поверхні шкірного покриву, що обумовлює зниження опору шкірних покривів і, як наслідок, – підвищує небезпеку ураження людини електричним струмом.

Захист від дії електричного струму на організм людини реалізується наступними напрямками:

· відповідною конструкцією електричних установок. (До електричних установок відносяться пристрої, що генерують, переробляють, передають і споживають електричну енергію);

· організаційними заходами;

· застосуванням технічних методів і засобів захисту.

Причини ураження електричним струмом.

Основними причинами електротравматизму є:

— недостатня навченість, несвоєчасна перевірка знань та присвоєння груп кваліфікації за технікою безпеки персоналу, котрий обслуговує електроустановки;

— порушення правил влаштування, технічної експлуатації та техніки безпеки електроустановок;

— неправильна організація праці;

— неправильне розташування пускової апаратури та розподільних пристроїв, захаращеність підходів до них;

— порушення правил виконання робіт в охоронних зонах ЛЕП, електричних кабелів та ліній зв'язку;

— несправність ізоляції, через що металеві неструмопровідні частини обладнання виявляються під напругою;

— обрив заземлювального провідника;

— використання електрозахисних пристроїв, котрі не відповідають умовам виконання робіт;

— виконання електромонтажних та ремонтних робіт під напругою;

— застосування проводів та кабелів, котрі не відповідають умовам виробництва та використовуваній напрузі;

— низька якість з'єднань та ремонту;

— недооцінка небезпеки струму, котрий проходить через тіло людини та напруги, впливу котрої підлягає людина, коли її ноги знаходяться на ділянці з точками різного потенціалу („крокова напруга");

— ремонт обірваного нульового провідника повітряної лінії при невимкненій мережі і приєднаному однофазовому навантаженні;

— живлення декількох споживачів від загального пускового пристроя з захистом запобіжниками, розрахованими на вимкнення найбільш потужного з них або від однієї групи розподільної шафи;

— недооцінка необхідності вимкнення електроустановки (зняття напруги) в неробочі періоди;

— виконання робіт без індивідуальних засобів електрозахисту або використання захисних засобів, котрі не пройшли своєчасного випробування;

— невиконання періодичних випробувань, зокрема перевірок опору ізоляції (електромереж, обмоток електродвигунів, котушок комутаційної апаратури, реле) та опорів заземлювальних пристроїв;

— користування електроустановками, опір ізоляції котрих не перевищує нормативних значень; використання електроустановок кустарного виготовлення, виготовлених з порушенням вимог правил електробезпеки (зокрема, розподільними та пусковими пристроями, електропечами);

— некваліфікований інструктаж робітників, котрі використовують ручні електричні машини;

— відсутність контролю за діями працівників з боку ІТП або виконавців робіт;

— відсутність маркування, запобіжних плакатів, блокувань,тимчасових огороджень місць електротехнічних робіт.

Ці причини можна згрупувати за наступними чинниками:

— дотик до струмоведучих частин під напругою внаслідок недотримання правил безпеки, дефектів конструкції та монтажу електрообладнання;

— дотик до неструмоведучих частин, котрі опинились під напругою внаслідок пошкодження ізоляції, перехрещування проводів;

— помилкове подання напруги в установку, де працюють люди;

— відсутність надійних захисних пристроїв.

Дія електричного струму на організм людини.

Дія електричного струму на організм характеризується такими основними вражаючими факторами:

— електричним ударом, що збуджує м'язи тіла та приводить до судорог, зупинці дихання рця;

— електричним опіком, який виникає у результаті виділення і сетепла при проходженні струму через тіло людини.

— в залежності від параметрів електричного ланцюга і стану людини може виникнути почервоніння шкіри, опік з утворенням міхурів, обвуглюванням тканин. при розплавлюванні металу відбувається металізація шкіри з проникненням у неї шматочків металу.

— дія струму на організм зводиться до нагрівання, електролізу і механічному впливу. це може служити поясненням важких наслідків електротравми за інших рівних умов. особливо чутлива до електричного струму нервова тканина і головний мозок. механічна дія струму приводить до розриву тканин, розшаруванню, ударної дії випаровування рідини з тканин організму.

— при термічній дії відбувається перегрів і функціональний розлад органів на шляху проходження струму.

— електролітична дія струму виражається в електролізі рідини в тканинах організму, зміні складу крові.

— біологічна дія струму проявляється в роздратуванні і перенапрузі нервової системи.

Змінний струм частотою 50 Гц, проходячи через тіло людини від руки до руки або від руки до ніг, при величині близько 100 мА може паралізувати серце, якщо дія струму на людину триває не менш як 3 с. Може виникнути фібриляція шлуночків серця, тобто безладне сіпання окремих волокон серцевого м’яза замість одночасного скорочення і розслаблення їх. При більшому струмі параліч серця може настати швидше, навіть за частку секунди.

Тривалість проходження струму має значення тому, що небезпека паралічу серця залежить не тільки від величини струму, а й від того, чи збігається момент проходження струму з такою фазою в роботі серця у кожному циклі стиснення і розширення, коли воно особливо чутливе до струму. Якщо струм проходить довше, ніж тривалість одного циклу стиснення і розширення серця, він обов’язково збіжиться з небезпечною фазою.

Фібриляція — найнебезпечніший наслідок від проходження електричного струму через тіло, бо відновити роботу фібрилюючого серця в людини можна тільки своєчасним застосуванням спеціального апарата «дефібрилятора»; цей апарат має право застосовувати тільки лікар.

На фібриляцію припадає приблизно 1/5 усіх випадків паралічу серця при ураженні електричним струмом, а в 4/5 випадків серце просто зупиняється (асистолічний стан), і його роботу можна відновити непрямим масажем серця вручну. Як показав аналіз нещасних випадків, струм, величина якого кілька ампер, звичайно не призводить до фібриляції, бо в цьому разі всі волокна серцевого м’яза стиснуті, поки він проходить, але цей струм призводить до теплового руйнування тканин тіла, а іноді через ураження нервової системи — до паралічу дихання. Дихання може паралізуватися вже при струмі 50–80 мА, якщо він проходить досить довго.

При струмі 20–25 мА, що проходить між руками або між рукою і ногами, пальці судорожно стискають взятий у руку предмет, який виявився під напругою, настає параліч м’язів передпліччя, і людина не може самостійно звільнитися від дії струму. У багатьох потерпілих бувають спазми гортані: вони не можуть покликати на допомогу. Чим довше проходить струм, тим менший стає електричний опір тіла, і струм збільшується. Якщо він не буде негайно перерваний, може настати смерть.

Максимальним відпускаючим називають найбільший струм такої величини, при якій людина ще може самостійно відірвати руки від предмета, що є під напругою. Струм трохи більшої величини можна вважати пороговим (мінімальним) невідпускаючим.

Для чоловіків максимальні відпускаючі струми знаходяться в межах 9–23 мА, а для жінок — від 6 до 16 мА. Струм 10 мА часто вважають безпечним, як відпускаючий для більшості дорослих людей. Проте дослідження В. Є. Манойлова про смертельні ураження електрикою показали, що 18 % з них сталися при струмі до 5 мА, а при струмах 5–10 мА — 24 %.

За статистикою найменший струм, що призводив до смерті, становив 0,8 мА, тоді як пороговий відчутний струм у різних людей за різних обставин його проходження перебуває у межах від 0,2 до 1,3 мА. Можливість загибелі людей від ледь відчутних струмів пояснюється тим, що наслідок електроураження залежить не тільки від дії струму безпосередньо на серце або органи дихання, а й від дії його на нервову систему, що має різноманітні індивідуальні особливості (смерть може настати від нервового шоку).

Має значення шлях проходження через тіло і особливо місця входу і виходу струму. Наприклад, якщо струм проходить від правої руки до ніг, то через серце йде вдвоє більше загального струму, ніж при проходженні його від лівої руки до ніг.

Проте відомі випадки смертельних уражень електричним струмом, коли струм зовсім не проходив через серце, а проходив, наприклад, через палець на одній руці або через дві точки на одній гомілці. Це пояснюється впливом струму па центральну нервову систему, коли струм проходить через особливо уразливі точки на тілі людини. Не випадково багато їх збігається з точками, які використовують під час лікування голковколюванням.

Струм, що проходить через тіло людини, залежить від його опору. При низьких напругах цей опір майже цілком залежить під властивостей шкіри, поверхневий шар якої розглядають як тонкий і порівняно недосконалий діелектрик, а м’язи і кров — як провідник.

Залежно від цілості і стану шкіри, а також шляху струму через тіло опір може становити приблизно від 100 000 до 500 Ом (звичайно беруть 1 000 Ом). Опір шкіри залежить не тільки від її стану (суха, волога, огрубіла, непошкоджена, пошкоджена), а й від площі поверхні і щільності контакту, а також від сили струму, що проходить, і тривалості його дії. Чим вони більші, тим менший опір шкіри (із збільшенням тривалості проходження струму збільшуються нагрівання шкіри, потовиділення, у ній виникають електричні зміни).

Опір шкіри залежить і від прикладеної напруги, бо вже при напрузі 10–38 В пробивається верхній, роговий шар шкіри. При напрузі 127–220 В і вище шкіра вже майже не впливає на опір тіла. Щодо напруги, яка може бути небезпечною, будучи прикладеною до тіла людини, то відомі випадки, коли навіть напруга, менша 12 В, спричиняла смерть, правда, це траплялося дуже рідко і при особливо несприятливих умовах.

Сказане вище свідчить, що найкращими заходами захисту людини від ураження електричним струмом є такі, які запобігають проходженню відчутного людиною електричного струму через її тіло. Проте застосування таких захисних засобів не завжди можливе.

Найбільш поширені захисні засоби, наприклад, захисне заземлення або занулення, не виключають проходження струму через її тіло, а лише зменшують його величину або обмежують час проходження, тобто не гарантують абсолютної безпеки, а тільки зменшують імовірність серйозного ураження електрикою до досить малого ступеня.

Заходи безпеки під час експлуатації електроапаратури.

ВИМОГИ ДО ОБСЛУГОВУЮЧОГО ПЕРСОНАЛУ

Головною засадою організації безпечної експлуатації електроустановок є забезпечення обслуговування їх висококваліфікованим персоналом. Існує п'ять груп з електробезпеки

персоналу, котрий обслуговує електроустановки.

І група. Група присвоюється особам, які не мають спеціальної електротехнічної підготовки, але мають елементарну уяву про небезпеку ураження електричним струмом і про заходи електробезпеки при роботі на обслуговуваній дільниці, електроустановці. Для І групи стаж роботи в електроустановках не нормується

Пгрупа. Особи цієї групи повинні мати елементарне технічне знайомство з електроустановками, чітко уявляти небезпеку ураження електрострумом, наближення до струмоведучих частин, знати основні заходи безпеки при роботі на електроустановках, вміти надавати першу допомогу.

III група. Особи, що належать до цієї групи, повинні: знати будову електричних установок та вміти їх обслуговувати; мати уяву про небезпеку під час обслуговування електричних установок; знати загальні правила техніки безпеки, правила допуску до роботи в лектричних

установках напругою до 1000 В, спеціальні правила техніки безпеки з тих видів робіт, котрі входять в коло обов'язків даної особи; вміти здійснювати нагляд за тими, хто працює з електроустановками та надавати першу допомогу.

IV група. Особи цієї групи повинні: мати знання з електротехніки в обсязі спеціалізованого профтехучилища; мати повну уяву про небезпеку під час роботи на електроустановках; знати повністю ПТЕ та ПТБ; знати установку настільки, щоб вільно орієнтуватись в тому, які

саме елементи повинні бути вимкненими для безпечного виконання

V група. Особи цієї групи повинні: знати всі схеми та обладнання своєї дільниці; знати ПТЕ та ПТБ в загальній та в спеціальній частинах;

знати, чим викликана та чи інша вимога правил; вміти організовувати безпечне виконання робіт та здійснювати нагляд в елетричних устновках будь-якої напруги; навчати персонал інших груп правилам техніки безпеки; вміти надавати першу допомогу.

Електробезпека при користуванні електроенергією

у побутових приміщеннях

Правильне користування електроенергією вдома, в сухих приміщеннях, в приміщеннях з дерев’яною підлогою практично виключає випадки ураження електричним струмом.

Однак внаслідок порушення правил користування електроприладами і апаратами, викладених в інструкціях, які додаються заводом до цих приладів, несвоєчасного їх ремонту і недбалого зберігання часто трапляються випадки електротравми у побуті.

Нижче наведені основні вимоги, яких потрібно постійно дотримуватись при користуванні електроенергією в побутових умовах.

1. Захист від коротких замикань (автомати, пробкові запобіжники) в квартирній електропроводці повинен бути завжди справним (мал. 1).

Заміна заводських запобіжників, навіть тимчасово, усілякими металевими провідниками — «жучками» (мал. 2) може спричинити нещасний випадок чи пожежу.

Мал. 1 Мал. 2

2. Основною умовою безпечного застосування електроенергії в побутових приміщеннях є справний стан ізоляції електропроводки, електроприладів і апаратів, електричних щитків, вимикачів, штепсельних розеток, лампових патронів і світильників, а також шнурів, з допомогою яких вмикають в електромережу електроприлади, телевізори, холодильники (мал. 3). Тому необхідно стежити за станом ізоляції, забезпечуючи своєчасний ремонт силами спеціалістів-монтерів.

3. Для того щоб уникнути пошкодження ізоляції, не слід:

· підвішувати електропровід на гвіздках, металевих і дерев’яних предметах (мал. 4);

· перекручувати проводи;

· закладати провід і шнури за газові і водопровідні труби, за батареї опалення;

· витягати за шнур вилку з розетки (мал. 5);

· зафарбовувати і білити шнури і проводи (мал. 6).

Мал.3

4. У будинках, де квартирна електропроводка зроблена закритим способом під штукатуркою (мал7 ), вбивання у довільних місцях стіни гвіздків і костилів для підвішування штор, картин та інших предметів побуту, а також пробивання отворів і борозен можуть призвести до пошкодження схованої електропроводки і ураження електричним струмом. Тому всі подібні роботи треба виконувати лише з дозволу житлово-експлуатаційної контори чи домоуправління, а у власних будинках — попередньо переконавшись у відсутності в даному місці проводки.

Мал. 4

Мал. 5.

Мал. 6.

Мал. 7.

Мал. 8

Мал. 9

Мал.11

Мал. 12

Мал. 13

5. Освітлювальну арматуру і електролампи небезпечно чистити від забруднення і пилюки при включеному вимикачі, тобто під напругою, мокрими чи вологими ганчірками (мал. 8).

Чистку треба виконувати при відключеному вимикачі сухою ганчіркою, стоячи на підставці, яка не проводить електрострум.

6. Пошкоджені вимикачі, лампові патрони, штепсельні розетки, електроприлади і апарати категорично заборонено ремонтувати або замінювати під напругою (мал. 9.

Для цього прилад або світильник слід вимкнути з електромережі, а під час ремонту електропроводки —викрутити запобіжник (чи відключити автомат).

Цю роботу має виконувати особа, обізнана з правилами ремонту.

7.При користуванні світильниками (особливо переносними), приладами, переносним електроінструментом небезпечно одночасно доторкатись батарей опалення, водопровідних труб та інших заземлених металевих конструкцій, які є в квартирі, тому що при пошкодженні ізоляції електричного приладу або світильника через тіло людини, яка доторкнулась до названих металевих конструкцій, пройде небезпечний для організму струм (мал.10,11 ).

8. Небезпека ураження електричним струмом може виникнути також в таких випадках:

· при користуванні електроприладами з пошкодженою ізоляцією (мал. 12), електроплитками з відкритою спіраллю (мал13. );

· саморобними електропечами, електроводонагрівачами (мал. 14), при заповненні водою електронагрівальних приладів (чайників, каструль, самоварів та ін.), вже включених в мережу (мал. 15);

· при порушенні порядку включення приладу в електромережу (мал. 16) потрібно шнур спочатку підключати до приладу, а потім до мережі, а не навпаки);

· при застосуванні оголених кінців проводу замість штепсельних вилок (мал.17 ).

Мал. 10

Мал. 14

Мал. 15

Мал. 17

Мал. 16

9. Малі діти, не розуміючи небезпеки, доторкаються до електроприладів, включених в мережу, і часто отримують опіки і більш серйозні травми (мал. 18,19).

Необхідно виключити можливість доступу дітей до електроприладів і відкритих розеток.

Мал.18

Мал. 19

10. Особливо обережним треба бути при користуванні електроенергією у вологих приміщеннях, у приміщеннях із земляною, цегляною і бетонною підлогою (підвали, ванна кімната, вбиральня та ін.), які є добрими провідниками струму, бо за таких умов небезпека ураження електричним струмом збільшується. Тому у ванних кімнатах, санвузлах та інших подібних приміщеннях не допускається встановлювати вимикачі і штепсельні розетки, користуватись включеними в електромережу різними електронагрівальними приладами (плитками, камінами, рефлекторами), пральними машинами і переносними світильниками, а також використовувати стаціонарні світильники без запобіжної арматури (мал. 20).

Мал. 20

Перша допомога при ураженні електричним струмом.

Перша медична допомога — це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження здоров'я потерпілих, здійснюваних немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога). Найважливіше положення надання першої допомоги — її терміновість. Чим швидше вона надана, тим більше сподівань на сприятливий наслідок.

Послідовність надання першої допомоги:

— усунути вплив на організм ушкоджуючих факторів, котрі

загрожують здоров'ю та життю потерпілим, оцінити стан потерпшого;