5. Особливості оперативного аналізу виробництва в переробних підприємствах

5.1. Оперативний аналіз технології переробки

Промислові виробництва на сільськогосподарських підприємствах створюються в основному з метою переробки, доробки і зберігання сільськогосподарської продукції (консервні, виноробні, комбікормові заводи, млини, крупорушки хлібопекарні, олійниці тощо) та для виготовлення будівельних матеріалів (цегельні і черепичні заводи, деревообробні майстерні тощо). Всі вищезазначені виробництва мають специфічні особливості в організації своєї діяльності, зумовлені сировиною, яка надходить на переробку, і номенклатурою продукції, що виробляється. Їх обов’язково потрібно враховувати при організації оперативного аналізу переробки сировини.

Виконання програми з промислового виробництва продукції потребує великої кількості сировини, паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів. Від своєчасного задоволення раціональних потреб підприємства в цих ресурсах необхідної кількості та якості залежить об’єм, швидкість реалізації, якість та собівартість продукції. Тому коло проблем оперативного аналізу технологічної обробки сировини в залежності від технології виробництва конкретного виду продукції можна розділити на такі основні блоки:

1. оперативний аналіз забезпечення виробничого процесу технологічними ресурсами (надходження необхідної сировини, матеріалів і послуг власного виробництва за якістю та часом);

2. оперативний аналіз складування і розподілу необхідних ресурсів з точки зору економічної доцільності для завантаження виробничих площ до повної потужності;

3. оперативний аналіз підготовки сировини до переробки (сортування, миття);

4. оперативний аналіз сировини в процесі виробництва.

Для найбільш ефективного вирішення проблем постачання сировини і матеріалів, розпорядження і управління матеріальними запасами оперативний аналіз має здійснюватися безперебійно на чітко визначених підрозділах господарства. Головними постачальниками сировини є рослинництво і тваринництво. Від організації постачальницької діяльності залежить об’єм, швидкість постачання, якість та собівартість продукції. В свою чергу, рівень постачання залежить від якості розрахунків потреби в матеріальних ресурсах, ступеня економічної обґрунтованості планів постачання, строків заключення і конкретності господарських договорів на поставку.

При нестачі сировини, яка виробляється підприємством, для завантаження виробничих потужностей її закуповують із сторони.

Обсяг сировини залежить від валового збору продукції рослинництва, а якість – від технології вирощування культур та впливу природно-кліматичних умов.

Деякі види продукції овочівництва, плодів та ягід неможливо зберігати тривалий проміжок часу (вони швидко псуються), створювати великі запаси неможна і невигідно (цех нестиме великі додаткові витрати з її зберігання), а також і нема потреби – запаси завжди заморожують кошти. Таким чином, запаси мають бути оптимальними. Необхідно точно визначити, скільки і яких запасів сировини потрібно мати на підприємстві, коли і в яких кількостях запаси поновлювати. Тому роботу переробного підприємства потрібно спланувати так, щоб потреба у вирощеній продукції забезпечувалась з найменшими втратами. Отже, головне завдання аналізу на стадії постачання – правильно обґрунтувати потребу в сировині, ув’язати її з можливостями рослинництва та переробного підприємства.

Неправильно визначена потреба в сировині породжує великі втрати (невиконання плану виробництва продукції запланованого асортименту і якості, неможливість переробки продукції без втрат та неритмічну роботу, яка означає необхідність оплати понадурочних робіт поряд із оплатою вимушених простоїв). Нереальність, у зв’язку із відсутністю запасів готової продукції, своєчасного виконання замовлень може привести до зменшення долі ринку, втрати клієнтів, упущення можливостей ринкової кон’юнктури.

Загальна потреба в технологічних ресурсах розраховується за кожною номенклатурною позицією, тому до уваги береться обсяг виробництва і норми витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції відповідно до рецептури. При цьому вивчається правильність розрахунків за окремими видами технологічних ресурсів у відповідності із обсягом виробництва та якістю норм; виявляється відповідність норм рівню техніки, технології, досягненням лідерів ринку, встановленим завданням щодо їх зниження та обґрунтовується доцільність коригування потреби при їх об’єктивній зміні. Потреба в матеріальних ресурсах, крім перерахованих внутрішніх і зовнішніх джерел, може покриватися за рахунок зниження понаднормованих запасів власного виробництва, використання відходів. У ході аналізу визначається співвідношення між внутрішніми і зовнішніми джерелами їх забезпечення.

Отже, на початковому етапі аналізу необхідно перевірити точність визначення потреби в технологічних ресурсах, процентну частку забезпеченості кожного виду продукції, яка виробляється, сировиною, основними і допоміжними матеріалами (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Розрахунок потреби сировини та матеріалів для консервного цеху на __________ рік

Назва продукції

Фактично вироблено в ______р.

План-зобов’язання на _____р.,

Потреба сировини, тари, спецій

сировина власна

тара

цукор

спирт

сіль

сировина покупна

кришки

спеції

і т. д.

Рівень забезпеченості є показником якості розрахунку потреби в матеріальних ресурсах, він дозволяє виявити для кожного виду сировини та матеріалів запаси, їх нестачу або надлишки (завищення потреби веде до утворення понаднормованих запасів, сповільнення оборотності оборотних засобів і до фінансових ускладнень, а заниження – до невиконання виробничого завдання). При виникненні відхилень обов’язково потрібно виявити причини утворення понаднормованих запасів одних матеріалів і недостачі інших.

В ході подальшого аналізу слід вивчити процес надходження і використання сировини. При цьому ефективність аналітичної роботи залежить від організації облікового процесу.

Продукція, що надійшла в переробне підприємство, привчається за масою нетто за даними зважування накладною на приймання сільськогосподарської сировини.

Переробні підприємства, навіть за умови, що вони використовують найсучаснішу технологію, не можуть випускати продукцію високої якості і в потрібному асортименті з нестандартної сировини. Тому в ході оперативного аналізу необхідно порівнювати фактичні показники, які характеризують рівень якості із регламентованими стандартами. Постійне вивчення якості технологічної сировини дозволить без додаткових витрат виробляти продукцію регламентованого рівня якості (високих споживчих властивостей).

Використання в обліку матеріальних витрат кількісно-якісних показників дозволить розширити контроль за натурально-речовим складом технологічних ресурсів, правильно оцінити основні споживчі властивості продукції.

Об’єктом наступного етапу оперативного аналізу є виробниче використання сировини. В зв’язку з тим, переробне виробництво, здебільшого, відноситься до рецептурних виробництв, засобом попереднього контролю використання сировини за призначенням у відповідності із затвердженими нормами витрат є лімітування відпуску сировини. У більшості підприємств передача сільськогосподарської сировини для переробки здійснюється на підставі лімітно-забірної карти на одержання матеріальних цінностей, в кількості, необхідній для виконання змінного завдання. При цьому партію сировини не тільки зважують, але й досліджують її призначення та відповідність її якості вимогам виробництва.

Списання втрат і природного збитку сировини проводяться згідно з актом на списання втрат і природного збитку сировини. В ньому розраховуються втрати і збиток за датами від часу надходження сировини, відпуск на переробку в межах норм та понад норми природного збитку. Він є підставою неперервного аналізу втрат сировини.

Всі документи про рух сировини відображаються у звіті про рух сировини. Він є головним джерелом інформації для організації оперативного аналізу.

Щоденний (щозмінний) аналіз надходження і використання сировини в переробному підприємстві проводиться майстром або обліковцем зміни з метою контролю за роботою зміни (за використанням виробничих потужностей тощо). Результати аналізу використовуються керівником виробництва для прийняття термінових рішень з оперативного усунення недоліків у роботі, підвезення сировини для переробки, виявлення і усунення причин втрат сировини, інших причин невиконання змінних завдань. Місячний аналіз надходження і використання сировини за видами представлений в таблиці 5.2.

У переробному підприємстві під впливом біологічних процесів можуть змінюватись кількісні або якісні параметри переданих у виробництво сировини і матеріалів, тому при запуску їх у виробництво невідомий вихід готової продукції (втрати і відходи з’являються у ході технологічного процесу, вони зумовлюються перш за все температурно-режимними умовами). Тому виникає необхідність документування зміни якісних і кількісних параметрів. Запуск сировини і матеріалів у виробництво оформлюється первинними документами, в яких відображається витрата матеріалів і вихід готової продукції: виробничими звітами, змінними рапортами, виробничими відомостями, листами.

В них відображаються нормативні і фактичні витрати на кожен вид продукції. Вони є головними джерелами інформації для проведення щоденного аналізу витрат сировини на виробництво продукції. Організація оперативного аналізу витрат сировини і матеріалів має свої особливості, зумовлені галузевими, технологічними, організаційними та іншими специфічними особливостями.

Таблиця 5.2

Відомість надходження і використання сировини у консервному цеху

Вид сировини	Дата	Надійшло	Пере-роблено	Втрати і природний збиток сировини	Залишок	Разом за місяць
1.
і т. д. за інші дні місяця
Разом за місяць
2.
і т. д. за інші дні місяця
Разом за місяць

Звичайно об’єктом оперативного економічного аналізу, який спрямований на подальше зниження собівартості продукції, є в першу чергу дотримання норм витрачання сировини та основних матеріалів. Важлива передумова організації оперативного аналізу - наявність правильної організації нормативної бази.

Норми витрачання сировини та матеріалів розробляються в натуральному виразі за видами технологічних ресурсів. Якість норм визначається станом нормативного господарства.

Нормативний метод обліку витрат на виробництво дозволяє аналізувати відхилення від норм, витрачання сировини та матеріалів не тільки за видами продукції, але й за причинами, видами і винуватцями порушення норм. В умовах внутрішньогосподарського розрахунку в усіх випадках, коли виникає перевитрата сировини та матеріалів, на необхідний додатковий відпуск матеріалів понад ліміт цех дає письмове пояснення причини перевитрат. Найбільш поширені причини порушення норм витрат можна звести у дві групи: 1) виробничо-технологічні (застаріле обладнання і технологічний процес, погане зберігання сировини, низька якість тощо); 2) організаційно-економічні (незадовільна організація матеріально-технічного постачання, сировинних зон, низький рівень планування, обліку і контролю використання сировини та матеріалів, недієва система матеріального стимулювання тощо).

Впровадження нормативного методу обліку витрат на виробництво регламентує класифікацію витрат на витрати в межах діючих норм, відхилення від них і зміни даних норм, відособлене відображення та контроль кожної з цих трьох категорій витрат.

Нормативний метод ґрунтується на встановлених на підприємстві прогресивних нормах, які базуються на передовій технології та останніх досягненнях наукової організації праці. Застосування цих норм як інструменту контролю ставить використання ресурсів в жорсткі рамки, спонукає кожне підприємство не допускати відхилень від відпрацьованої технології, усувати різні втрати, шукати шляхи скорочення витрат. Нормативні витрати в обліку відображаються як виправдані, нормальні за даних умовах виробництва. Фактичні витрати виробництва можуть відхилятися від витрат за діючими нормами. В даному випадку виникають відхилення від норм.

Аналіз дотримання норм витрат сировини та матеріалів на виробництво продукції представлено в таблиці 5.3, де для кожного виду продукції за місяць і з початку року вказується обсяг виробництва продукції, норми витрат в натуральному виразі, за видами сировини та матеріалів та витрати сировини (кг) за нормою та фактично, визначаються перевитрати (економія) сировини всього, а також відсоток фактичних витрат до норми.

Таблиця 5.3

Аналіз витрат сировини на виробництво продукції за (місяць)

Вид продукції	Досліджуваний період	Виробництво продукції	Норма витрат сировини на одиницю продукції	Витрати сировини на виробництво продукції		Фактичні витрати на одиницю продукції	перевитрати (+), економія сировини (–), кг	В тому числі на одиницю продукції	% до норми
				по нормі	фактично
1.	За місяць
	З поч. року
2.	За місяць
-
-
-
	З поч. року
і т. д. за видами