- •Історія розвитку менеджменту
- •Теорії менеджменту
- •3. Кількісна теорія
- •Адміністративна (класична) школа
- •Принципи управління Анрі Файоля
- •Характеристика моделі ідеальної бюрократії Макса Вебера
- •Неокласична (поведінкова) теорія
- •2.1 Школа людських стосунків
- •Школа організацйної поведінки
- •Кількісна теорія
- •-4- Порівняльна характеристика японського і американського підходу до менеджменту
Кількісна теорія
Найбільш відомими представниками цієї школи є Д. Марч, Г. Саймон, Р. Акофф, Д. Вудворд, Д. Томпсон, Н. Лоуренс.
Теоретики цієї школи розглядали управління як систему математичних моделей та процесів.
В основу кількісної школи покладено ідею про те, що управління є певним логічним процесом, який можна відобразити за допомогою математичних символів та залежностей.
Кількісна теорія збагатила менеджмент математичним апаратом для ухвалення рішень, планування, організації та контролю виробничого процесу.
Дослідження в межах кількісної школи передбачає реалізацію певних дій (процедур):
1. Виявлення операційної проблеми.
2. Вироблення моделі ситуації, яка спрощує реальність і подає її абстрактно;
3. Надання змінним моделі кількісних значень з метою описати кожну змінну та зв'язки між ними.
-3-
На відміну від традиційних теорій менеджменту, які акцентували головну увагу на якомусь одному аспекті управління (операції, процес управління та управлінська діяльність, поведінка людей в організаціях) сучасна теорія менеджменту зосереджена на перевагах процесного, системного та ситуаційного підходів, які не виключають, а синтезують попередні концепції.
ПРОЦЕСНИЙ підхід
Розглядає управління як серію взаємопов’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у певній послідовності. Кожна функція управління, в свою чергу, складається із взаємопов’язаних підфункцій. Таким чином, процес управління є загальною сумою усіх функцій та підфункцій. Об’єктом досліджень процесного підходу є безперервний процес виконання взаємопов’язаних функцій управління організацією.
СИСТЕМНИЙ підхід
Основою сучасного менеджменту є розуміння організації як переважно відкритої системи, яка функціонує в умовах мінливого середовища та взаємодії багатьох зовнішніх та внутрішніх чинників. Філософське розуміння управління полягає в тому, що воно (управління) є властивістю високоорганізованих систем підтримувати свою якісну сутність, взаємодіяти з середовищем і розвиватись.
Розглядаючи організацію як систему, слід розрізняти в її структурі чотири взаємопов'язані елементи, що функціонують як єдине ціле:
витрати (вкладення): матеріальні, людські, фінансові та інформаційні ресурси, які організація отримує зі свого середовища;
трансформаційні процеси, тобто технологічні та управлінські процеси, що перетворюють ресурси у випуск;
випуск (результати) — це товари та послуги, прибутки, втрати, поведінка працівників та інформація;
зворотний зв'язок — це реакція середовища на результати діяльності та сприйняття організацією цієї реакції.
Отже, для успішного менеджменту слід постійно вивчати та аналізувати зміни середовища, осмислювати вплив цих змін на підсистеми в межах організації, розуміти й передбачувати наслідки рішень для організації.
Досліджуючи організацію як відкриту систему, американська консалтингова фірма «МакКінсі» запропонувала модель менеджменту організації, яка складається з семи взаємопов'язаних елементів.
В англійській мові назва кожного з цих елементів розпочинається з літери «S», тому цей підхід більше відомий як МОДЕЛЬ 7 «S».
Перший
елемент «Strategy»
(стратегія)
включає місію, цілі, плани та напрями
дій організації.
Другий
— «Structure»
(структура)
стосується
побудови організації, наявності
підрозділів, субординації та координації
дій, розподілу влади.
Третій
елемент «Systems»
(системи)
описує процедури та рутинні процеси:
планування, обліку, контролю тощо
Четвертим елементом організації є «Staff» (штат). Він охоплює демографічні та інші важливі характеристики різних груп працівників стосовно професій, віку, статі, освіти.
П'ятий елемент отримав назву «Style» (стиль) і характеризує ділову поведінку та дії керівників.
Шостим «S» є «Skills», тобто навички, уміння, що свідчать про рівень професійної майстерності та здібностей персоналу та організації в цілому.
Сьомим елементом, який входить до складу організації, є «Shared values» (загальні цінності) — найважливіші для організації цінності та ідеї, доведені до свідомості співробітників та прийняті всіма ними як привід до дії.
Системний підхід до менеджменту організації передбачає наявність у структурі системи підсистем, тобто відносно автономних і в той же час підпорядкованих їй систем: маркетингу, виробництва, збуту, фінансів тощо. Взаємозалежність та співпраця різних підсистем у межах організації характеризується такою властивістю як синергія, тобто здатністю двох чи більше суб'єктів спільно діяти в одному напрямку, досягаючи набагато кращого результату, ніж якби вони діяли окремо.
|
Ефект синергії помітив ще Адам Сміт, шотландський економіст XVIII століття, — у своїй книзі «Добробут народів» він описує процес виготовлення звичайних шпильок. Працюючи самотужки, один робітник навряд чи зміг би за день виготовити хоча б двадцять шпильок. Але на деяких фабриках підприємці розділили виготовлення цього виробу на цілу низку стадій — окремих операцій. Так, один робітник витягував дріт, інший вирівнював його, третій розрізав на шматки, четвертий займався тим, що загострював кінці, і так аж до завершення, всього виконувалось 18 операцій. Працюючи таким чином, десять робітників виготовляли 48 тис. шпильок за зміну, — по 4800 на кожного! [28]. Як бачимо, синергія є могутнім важелем, за допомогою якого організація може досягнути успіху. Однак, якщо керівник не дбає про координацію та кооперацію підсистем, не стежить за зворотним зв'язком із середовищем і не пристосовується до нього, він посилює процес ентропії, тобто системного занепаду, який призводить до кризи й банкрутства. Ентропія подібна течії, яка відносить плавця далеко донизу ріки, якщо той перестає гребти. |
СИТУАЦІЙНИЙ підхід
До сучасних концепцій менеджменту належить і ситуаційний підхід, суть якого полягає у тому, що кожна організація є унікальною і тому не існує універсального способу управління. Ситуаційний підхід синтезує різні школи, прийоми і концепції та пов'язує їх з конкретними ситуаціями для досягнення найкращого результату.
Основними ідеями ситуаційного менеджменту є такі: керівник повинен володіти різними засобами й методами управління; він повинен уміти передбачати наслідки прийнятих управлінських рішень та обраних стратегій; керівник повинен уміти правильно оцінити та зрозуміти ситуацію, а також прогнозувати ймовірні її зміни; мистецтво менеджера полягає в тому, що він повинен уміти пов'язувати конкретні управлінські прийоми та інструменти з конкретною ситуацією для того, щоб по можливості зменшити негативні впливи та наслідки й забезпечити досягнення цілей організації найкращим чином в конкретних обставинах.
Під ситуацією розуміють конкретний набір обставин, які впливають на організацію в цей час.