Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
05-09-2014_13-25-10 / Тема 12. Захист насел. │ терит. в│д НС.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
146.34 Кб
Скачать

Фільтруючі патрони респіпаторів

Марка фільтруючого патрона

Сильнодіючі отруйні речовини, від яких захищає патрон

РПГ – 67 –А, РУ – 60 МА

Органічна пара, хлорно- і фосфорорганічні отрутохімікати

РПГ – 67 –В, РУ – 60 МВ

Сірчистий ангідрид, сірководень

РПГ – 67 –Д, РУ – 6 М КД

Аміак, сірководень

РПГ – 67 –Г, РУ – 60 МГ

Пари ртуті

Респіратори виготовляються трьох розмірів. Підбір здій­снюється за розміром висоти обличчя — ріст 1 (до 109 мм), ріст 2 (109-119 мм), ріст 3 (119 мм і більше). Респіратори протига­зові РПГ-67, РУ-60М і РУ-60МУ забороняється застосовувати для захисту органів дихання від високо­токсичних речовин типу синильної кис­лоти, фосфористого водню, тетраетилсвинцю й інших, а також від речовин, що у паро- і газоподібному стані проника­ють в організм через шкіру.

До найпростіших засобів захисту на­лежить ватно-марлева пов'язка (рис. 12.3 (а) та протипилова тканинна мас­ка (рис. 12.3 (б).

Рис.12.3 (а, б). Найпростіші засоби захисту.

Ватно-марлева пов'язка є замінником респіратора і виготов­ляється самостійно з куска марлі довжиною 100 см і шириною 50 см. Послідовність дій під час виготовлення така. Спочатку розкласти марлю на столі. Далі на середину марлі по­класти вату розміром 30x20 см і товщиною близько 2 см. Вільні кінці марлі з обох сторін згорнути по всій довжині шматка і закрити таким чином вату. Потім прошити пов'язку і на кінцях марлі зробити розрізи довжиною 30-35 см (дві пари зав'язок). Після цього наклада­ють пов'язку на обличчя таким чином, щоб нижня частина пов'язки закрила низ підборіддя, а верхня закривала ніс і доходила до очних ям. Нижні кінці зав'язують на шиї, а верхні на потилиці за вуха­ми. Для захисту очей обов'язково одягнути окуляри від пилу.

Протипилова тканинна маска складається з корпуса, зши­того з 4-5 слоїв тканини, і кріплення. У корпусі викроюються оглядові отвори, куди вставляються скельця.

Маски виготовляють семи розмірів. Розмір маски залежить від висоти обличчя (відстані між точкою найбільшого загли­блення перенісся та найнижчою точкою підборіддя на се­редній лінії обличчя). Розкрій тканини для виготовлення всіх частин маски здійснюється за допомогою викройок і лекал. Після розкрою обробляють краї оглядових отворів, окантову­ють краї корпусу та пришивають кріплення.

Маска кріпиться на голові гумкою, яка проходить у верх­ньому шві, а внизу — зав'язками і поперечною гумкою, яка пришита до верхніх кутів корпусу маски. Щоб надягти маску, потрібно взяти її обома руками за нижній край кріплення (вели­кі пальці повинні бути повернені всередину), щільно притиснути до підборіддя нижню частину і, заводячи кріплення за голову, натягнути маску на обличчя. Притиснувши маску до обличчя, зав'язати кріплення і натягнути поперечну гумову натяжку. При відсутності зазначених засобів частковою мірою захис­ту може бути будь-який предмет з бавовняної тканини — хуст­ка, рушник, згорнутий в кілька слоїв.

Засоби захисту шкіри призначені для захисту тіла людини в умовах зараження місцевості отруйними, радіоактивними ре­човинами та біологічними засобами. Використовуються вони також при здійсненні дегазаційних, дезінфекційних і дезактиваційних робіт.

До засобів захисту шкіри відносяться: загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК), легкий захисний костюм (JI-1) та інші засоби.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) призначе­ний для багаторазового захисту шкіри, одяг, взуття людини від отруйних речовин, біологічних аерозолів, радіоактивного пилу та короткочасного захисту від легкозаймистих речовин. Він складається із захисного плаща, захисних панчіх, захисних рукавиць та чохла для перенесення. Загальновійськовий захисний комплект може використовуватись у вигляді накидки, плаща, комбінезона.

Легкий захисний костюм JI-1 використовують при роботі в умовах сильного зараження радіоактивними й отруйними речовинами та бактеріальними засобами. Він виготовлений із прогумованої тканини і складається із: штанів із чобітьми; со­рочки з капюшоном; двопальцевих рукавиць; сумки для збері­гання костюма.

Необхідно пам'ятати, що знімаючи засоби захисту шкіри піс­ля перебування на зараженій місцевості, слід звернути особливу увагу на те, щоб незараженими частинами тіла не торкатися зо­внішньої частини захисного одягу. Перед зняттям захисного одя­гу, зараженого ОР (отруйними речовинами чи СДОР), необхідно дегазувати передню частину комбінезона, особливо борти (нагрудний клапан) і рукавиці ріди­ною ІПП-8. Дегазації також підлягають ті місця одягу та шкірних покровів, які були заражені від знятого захисного одягу.

Після роботи на місцевості, зараженій радіоактивними речо­винами, лицьову частину протигаза, штани із чобітьми, сороч­ку та гумові рукавиці необхідно облити водою, витерти зволо­женою ганчіркою (травою), а протигазну сумку витрусити від пилу, стоячи за вітром. Забруднені (заражені) ганчірки, тампо­ни та інше збирають в окреме місце і ретельно дегазують.

  1. Сили та засоби захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру.

До них входять відповідні сили та засоби центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, єдина державна система, а також добровільні рятувальні формування, що залучаються до проведення відповідних робіт.

Професійні аварійно-рятувальні служби і спеціальні (воєнізовані) аварійно-рятувальні служби, з яких складаються зазначені сили і засоби, укомплектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не менше ніж трьох діб і перебувають у стані постійної готовності.

У разі виникнення НС техногенного та природного характеру сили постійної готовності залучаються для термінового реагування. Для ліквідації наслідків НС техногенного та природного характеру відповідно до закону можуть залучатися частини та підрозділи Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання у сфері захисту населення і територій НС техногенного та природного характеру:

• планують і здійснюють необхідні заходи для захисту своїх працівників, об’єктів господарювання та довкілля від НС техногенного та природного характеру;

• розробляють плани локалізації і ліквідації аварій (катастроф) з подальшим погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і території від НС техногенного та природного характеру;

• підтримують у готовності до застосування сили і засоби із запобігання виникненню та ліквідації наслідків НС техногенного та природного характеру;

• створюють та підтримують матеріальні резерви для попередження та ліквідації НС техногенного та природного характеру;

• забезпечують своєчасне оповіщення своїх працівників про загрозу виникнення або про виникнення НС техногенного та природного характеру.

Об’єднання громадян можуть брати участь у заходах щодо ліквідації наслідків НС техногенного та природного характеру відповідно до цього Закону та Закону України “Про аварійно-рятувальні служби”. Громадяни України у сфері захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру зобов’язані:

• дотримуватися заходів безпеки, не допускати порушень виробничої дисципліни, вимог екологічної безпеки;

• вивчати основні способи захисту населення і територій від наслідків НС техногенного та природного характеру, надання першої медичної допомоги потерпілим, правила користування засобами захисту;

• дотримуватися відповідних вимог у разі виникнення НС техногенного та природного характеру. Порядок здійснення підготовки населення на підприємствах, в установах та організаціях до дій при виникненні НС техногенного та природного характеру визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і території від НС техногенного та природного характеру.

До складу невоєнізованих формувань входять такі групи: зв'язку; із забезпечення громадського порядку; проти­пожежної служби; медичної допомоги; протирадіаційного та протихімічного захисту.

Група зв'язку складається з ке­рівника групи та помічників (чер­говий біля телефону та посильні). Завдання групи — оповіщення чле­нів колективу про загрозу виник­нення надзвичайної ситуації, пере­дача сигналу структурам цивільної оборони міста (району), підтримка засобів зв'язку у стані постійної готовності, забезпечення штабу ци­вільної оборони навчального закладу засобами зв'язку.

Група із забезпечення громадського порядку: керівник — працівник установи, який відповідає за її охорону. Завдання групи: забезпечити охорону закладу, підтримати порядок у ви­падках надзвичайних ситуацій, надання допомоги керівництву під час евакуації.

Група протипожежної служби: бере участь у розробці про­типожежних профілактичних засобів, здійснює контроль за їх виконанням, забезпечує постійну готовність до використання засобів пожежогасіння, локалізує та гасить пожежу, надає до­помогу у проведенні спеціальної обробки території.

Група медичної допомоги: організовується на базі медичного пункту закладу чи установи. Завдання групи: орга­нізовує і проводить санітарно-гігієнічні та профілактичні захо­ди, надає медичну допомогу ураженим, допомагає їх евакуації до лікарень, проводить часткову санітарну обробку уражених.

Група протирадіаційного та про­тихімічного захисту організовує видачу засобів індивідуального за­хисту, здійснює контроль за радіацій­ною та хімічною ситуацією у закладі та на прилеглій території, за станом сховищ та укриттів, бере участь у за­ходах з ліквідації наслідків радіацій­ного та хімічного зараження.

При ліквідації наслідків НС ви­никає необхідність в організації рухомих пунктів харчування, речового і продовольчого забезпечення.

Підрозділи громадського харчування (пересувні пункти хар­чування ЦО) призначені для забезпечення гарячим харчуван­ням особового складу формувань в районах розміщення та при проведенні рятувальних і невідкладних аварійних робіт, а та­кож потерпілого населення в загонах першої допомоги. Таким пунктом керує начальник пункту. При пункті створюються три ланки.

З них дві ланки приготування та роздачі їжі (командир лан­ки, старший кухар, кухарі (3 ос.), робітники (2 ос.), водій). До ланок прикріплюються по одному вантажному автомобілю та по одній пересувній кухні (котлові). Можливості пересувно­го пункту харчування за 10 годин роботи: приготувати і розда­ти їжу на 1200 осіб.

Ланка забезпечення (командир, кладовщик-дозиметрист, бухгалтер, робітники (4 ос.), водії (3 ос.). До ланки прикрі­плюється по одному вантажному автомобілю, авторефрежератору та автоводоцистерні.

Підрозділи торгівлі продовольчими товарами (пересувні пункти продовольчого постачання ЦО) призначені для забез­печення особового складу формувань продуктами харчування (сухим пайком) при відсутності можливості приготування га­рячої їжі.

Пересувним пунктом керує його начальник. На пункт при­значається комірник. При пункті організовується декілька ланок (5) фасування та роздачі сухих пайків (командир ланки, дозиметрист, фасувальники-роздатчики (3), водій). До пункту прикріплюється вантажний автомобіль з причепом. Орієнтовні можливості пункту за 10 годин роботи: скомплектувати та ви­дати 5000 сухих пайків.

Підрозділи торгівлі промисловими товарами (пересувні пункти речового постачання ЦО) призначені для забезпечен­ня санітарних пунктів та загонів першої медичної допомоги одягом, білизною та взуттям. Пересувним пунктом керує його начальник. На пункт призначається комірник. При пункті організовується декілька ланок (5) речового постачання (ко­мандир ланки, дозиметрист, роздатчики (4), водій). До пункту прикріплюється вантажний автомобіль з причепом.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.