стратегія диверсифікації 2

1.Вступ

Усучасній системі міжнародних відносин важливе місце належить країнам Перської затоки, які мають помітний політичний, економічний, соціокультурний вплив на міжнародну політику. Інтеграційні процеси, що відбуваються у цьому регіоні, сприяють зміцненню політичного та економічного

потенціалу регіону. Дослідженню згаданих проблем присвячені роботи таких вчених, як О. О. Волович, А. Д. Воскресенський, С. Гасім, Ж. Б. Ігошина, В. В. Макух, А. С. Поспєлов, А. Халєд, Г. В. Шелест та інших.

Актуальність цієї проблеми визначається стратегічно важливим геополітичним значенням країн

Перської затоки та його недооціненим економічним потенціалом: наявністю великих запасів енергоресурсів, високорозвиненої інфраструктури, високою купівельною спроможністю та інвестиційною спроможністю.

Завданням даної статті є аналіз інтеграційних процесів у регіоні Перської затоки.

2. Особливості інтеграції країн Перської затоки

Інтеграційні процеси в регіоні Перської затоки не є типовими для світового господарства. Вони не вписуються в усталені схеми інтеграційних процесів, оскільки національні економіки, які вони охоплюють, не є близькими за рівнем економічного розвитку, не характеризуються стійкими економічними зв’язками та відчутним поділом праці. Спільними чинниками, які сприяють інтеграційним процесам у цьому регіоні, є передусім соціокультурні: спільна мова, спільна релігія і спільна культура.

Процес розвитку економічної інтеграції у регіоні Перської затоки складний і суперечливий, оскільки він спричинений не лише економічними, а й політичними, культурними та релігійними причинами. Вагомий вплив на розвиток національних економічних систем країн регіону Перської затоки, які базувались на відмінних від решти світу засадах, мала арабо-мусульманська культура. Тому основною причиною інтеграції є намагання політичних та економічних сил, які сформувались у цьому регіоні, знайти своє місце у сучасному глобалізованому світовому господарстві.

Метою створення міждержавних інтеграційних об’єднань є:

1)ліквідація тарифних та нетарифних перешкод у взаємній торгівлі країн-учасниць;

2)захист внутрішніх ринків країн-учасниць від конкуренції третіх країн за допомогою тарифних та нетарифних інструментів;

3)створення спільного ринку з уніфікацією правових та економіко-технічних умов торгівлі, спрямування капіталу і робочої сили;

4)утворення валютного союзу;

5)утворення економічного союзу з уніфікацією функціонування всіх сфер господарської діяльності та координацією економічної політики країн-членів формування наднаціональних органів, наділених компетенцією ухвалювати обов’язкові для всіх рішення.

В економічній літературі сформувався усталений погляд на процес міжнародної економічної інтеграції. Міжнародна економічна інтеграція веде до тісного переплетення національних господарств, до створення регіональних господарських комплексів та політичної інтеграції держав.

Конкретні форми економічної взаємодії залежать від рівня господарського розвитку країн-учас- ниць. Вважають, що розвиток міжнародної економічної інтеграції є переходом від простих форм до складних:

1)зона вільної торгівлі;

2)митний союз;

3)єдиний, або спільний, ринок;

4)економічний союз;

5)економічний і валютний союз [4].

Регіон країн Перської затоки у цілому не вважається найбагатшим регіоном світу. Проте серед країн регіону є держави, які можна віднести не лише до багатих, а навіть до дуже багатих країн. Це, передусім, забезпечені нафтою та природним газом країни Перської затоки – Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Кувейт, Катар.

Створення таких міжнародних економічних організацій в арабських країнах, як Арабський фонд економічного і соціального розвитку (АФЕСР) у 1968 р., Арабський банк економічного розвитку Африки (АБЕРА) у 1973 р., Ісламський банк розвитку (ІБР) у 1973 р.*, Арабський валютний фонд (АВФ) у 1977 р. посприяли інтеграційним процесам в арабських країнах. Так, у січні 1981 р. шістьма країнами – Бахрейном, Катаром, Кувейтом, Об’єднаними Арабськими Еміратами, Оманом та Саудівською Аравією було створено Раду співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ) [1]. РСАДПЗ було створено невдовзі після саміту організації Ісламська конференція в Саудівській Аравії. Ідея створення організації належала Саудівській Аравії, щоб об’єднати в Раді держави Аравійського півострова з подібними політичними інституціями, соціальними умовами та економічним рівнем розвитку[6].

Створенню РСАДПЗ передував довгий період спроб сформувати альянс приблизно з такого ж складу держав-учасниць, а також Ірану та Іраку. Його в різні часи пропонували створити незалежно один від одного, шах Ірану і президент Іраку. Але менші країни Перської затоки вбачали в тодішніх ініціативах лідерів Ірану та Іраку загрозу для власного суверенітету. Початок війни між Іраком та Іраном у вересні 1980 р. підтвердив їхні побоювання і зміцнив переконання у необхідності створення власного союзу.

3. Етапи інтеграційних процесів

Можна виділити чотири етапи інтеграційних процесів у регіоні Перської затоки, а саме:

-на першому етапі (перша половина1970-х рр.) були зроблені спроби створити регіональний блок, на який були б покладені функції підтримки безпеки у зоні Перської затоки і у яке б входили усі країни регіону. Результатом численних ініціатив стала Конференція міністрів закордонних справ країн регіону у листопаді 1976 р. у м. Маскаті (Оман), на якій було розглянуто три проекти забезпечення безпеки у Перській затоці: іранський, іракський та оманський;

-на другому етапі (1970-ті рр.) на перший план вийшла ідея створення регіональної організації економічного співробітництва країн-членів виключно у складі арабських монархій Перської зато-

*ІБР найбільший ісламський банк у міжнародній фінансовій системі, членами якого є вийнятково ісламські країни. Специфікою ІБР є ісламський характер, що відрізняє його від традиційних банків і міжнародних фінансових організацій, які працюють на основі відсоткового кредитування. (Див.: Thirty-Eight Years in the Service of Development / Islamic Development Bank. – Jeddah: Islamic Development Bank, 2012. – 22 p.).

ки. Пропонувались й інші проекти – Іракський, Оманський та Кувейтський, проте ці пропозиції не знайшли підтримки серед аравійських країн;

-на третьому етапі (1980-1986 рр.) було за-

вершено період консультацій та перемовин. Посилення нестабільності у зоні Перської затоки активізувало інтеграційні чинники. У листопаді 1980 р. Кувейт на ХІ-й Конференції керівників урядів та держав арабських країн у м. Амман (Йорданія) розповсюдив меморандум, в якому закликав арабські держави Перської затоки до об’єднання і, як наслідок, у січні 1981 р. було досягнуто принципової домовленості про створення РСАДПЗ. Завершальним етапом у процесі формування РСАДПЗ стала зустріч 25 травня 1981 р. в Абу-Дабі керівників шести країн – Саудівської Аравії, ОАЕ, Бахрейну, Оману, Катару, Кувейту. На цій зустрічі затверджено внутрішній Статут Ради, що знаменувало початок процесу інтеграції в регіоні Перської затоки [2]. У цей час було підписано ряд угод між краї- нами-членами РСАДПЗ, зокрема „Комплексну економічну угоду” (1982 р.);

-четвертий етап (2007-2013 рр.) ознаменува-

лися прийняттям низки важливих рішень. На 29-му саміті РСАДПЗ (грудень 2008 р., м. Маскат) було досягнуто згоди про створення Валютного союзу і прийнятий його статут, що заклало основу для створення єдиного Центрального банку Перської затоки. 7 червня 2008 року Саудівська Аравія, Катар, Бахрейн і Кувейт підписали угоду про створення Валютного союзу, відповідно до якого єдина валюта буде прийнята в Перській затоці до 2013 р. загальний центральний банк країн-членів союзу буде знаходитися в Ер-Ріяді. На 30-му саміті (грудень 2009 р., м. Ель-Кувейт) прийнята «Кувейтська декларація». У документі відображена позиція шести аравійських монархій з важливих регіональних питань і підкреслюється роль країн РСАДПЗ у вирішенні регіональних та міжнародних проблем в сучасному світі. Зокрема, підкреслюється важливість збереження Близького Сходу як регіону, вільного від зброї масового ураження. Так само було оголошено про набуття чинності «Угоди про створення валютного союзу», підписаного раніше Саудівською Аравією, Бахрейном, Катаром і Кувейтом. Створення такої структури, яка стане попередником регіонального Центрального банку, ознаменувала ще один крок країн-членів РСАДПЗ до формування Валютного союзу, який покликаний стати близькосхідним аналогом Європейського Союзу. Зокрема, Валютний союз передбачає створення регіонального центробанку, запровадження єдиної валюти, координацію монетарної політики[5].

Стаття VI прийнятого Статуту РСАДПЗ визначає, що її керівними органами є: (1) Вища Рада;

(2)Міністерська рада та (3) Генеральний Секретаріат. Організація та структура РСАДПЗ наслідує моделі політичних систем країн-членів. Група міністрів з усіх країн-членів функціонує як рада.

Перші роки свого існування РСАДПЗ відзначилася підвищеною активністю. У 1981 р. Міністерська рада уповноважила Оман підготувати дослідження з проблем національної безпеки, а Кувейт

– з економічних проблем регіону Перської затоки. Міністерська рада схвалила бюджет організації і затвердила штат працівників штаб-квартири РСАДПЗ в Ер-Ріяді. Найпомітніші досягнення РСАДПЗ за перші три роки свого існування належать до зовнішньої політики.

Між країнами-членими РСАДПЗ було ухвалено ряд важливих економічних угод: „Комплексну економічну угоду” (1982 р.), яка врегульовує торговий обмін, рух капіталу, економічну діяльність, транспортні послуги і використання комунікацій, валют- но-фінансове співробітництво; угоду „Про цілі і стратегії планів розвитку в арабських державах Ради співробітництва” (1985 р.); „Однакову стратегію індустріального розвитку” (1985 р.) та „Спільну сільськогосподарську політику країн-членів” (1986 р.) тощо [1].

Метою діяльності та завданнями РСАДПЗ, згідно з Статутом, є розширення зв’язків і зміцнення сфер співпраці між державами-членами Ради; взаємна координація політики в галузі економіки, промисловості та оборони; заохочення економічної та торгівельної співпраці між представниками приватних секторів країн-членів; сприяння розвитку промисловості, сільського господарства, науки та технологій; узгодження політик країн-членів в економічній, фінансовій галузях, сферах комунікації, освіти, науки та культури; створення науково-дос- лідницьких центрів.

При Вищій Раді та Міністерській раді функціонують чотири економічні комісії:

1)комісія з питань економічного та фінансово-

го співробітництва. Напрями її діяльності: заохочення розвитку торгівлі; розвиток співробітництва у валютно-фінансових питаннях; заохочення руху капіталів і людей між країнами-учасницями; сприяння розвитку транспортних зв’язків та комунікацій;

2)комісія соціального та економічного плану-

вання. До функцій комісії належить розвиток співробітництва в галузі соціального та економічного планування, координація національних планів розвитку країн-учасниць;

3)комісія з питань нафти. Вона сформована зі складу міністрів закордонних справ, нафти та фінансів країн-учасниць. Комісія координує всі аспекти планування видобутку нафти і газу, виробництва продуктів нафтохімії, їхнього збуту, встановлення цін і транспортування, вироблення єдиної нафтової політики щодо третіх країн та міжнародних організацій;

4)комісія з промислового співробітництва. Вив-

чає питання стандартизації промислового законодавства, розробляє заходи, які заохочують виробників у країнах-учасницях розширювати випуск продукції для задоволення потреб членів РСАДПЗ.

Існує проблема розширення РСАДПЗ та перспектив інтеграції до неї інших арабських країн регіону як от Іран, чи Ірак. РСАДПЗ створювалася як організація закритого типу, тому в її Статуті відсутні положення щодо набуття членства та виходу з організації.

4. Висновки

Очікуваними наслідками інтеграційних процесів у рамках РСАДПЗ з часу її створення є: створення єдиного валютного союзу, створення спільного ринку для країн-членів і перехід до спільної валюти з формуванням монетарного союзу; розвиток меліораційної та водопостачальної інфраструктури; створення єдиної залізничної мережі; уніфікація посвідчень особи; поліпшення соціального захисту населення та ін.; фінансова допомога Сектору Газу, для відновлення зруйнованої економіки; започаткування Арабської ініціативи розвитку, яка піде, зокрема, на підтримку малого і середнього арабського бізнесу; початок активної роботи щодо реалізації низки спільних інфраструктурних проектів, таких як створення Єдиної арабської енергетичної системи та Єдиної арабської залізничної мережі, Спільного арабського ринку, забезпечення загальноарабської уніфікації системи митних тарифів; започаткування Спільної програми забезпечення продовольством та питною водою [5].

Створення Єдиної арабської енергосистеми передбачає поєднання зусиль арабських країн довкола використання ядерної енергії у мирних цілях, використання надр, розвідці та видобутку корисних копалин, зокрема – природного газу [5].

З початку свого створення РСАДПЗ намагається вийти за рамки регіону Перської затоки. На даному етапі основними торговельними партнерами країн-членів РСАДПЗ є США, країни ЄС та Японія. За роки своєї діяльності РСАДПЗ підписала низку угод про співробітництво з багатьма країнами і регіональними об’єднаннями, а саме з Туреччиною, Пакистаном, Китаєм, Індією, ЄС та НАФТА.

У грудні 2011 р. відбувся офіційний візит Міністра закордонних справ України К. Грищенка до Саудівської Аравії, під час якого вперше в історії незалежності України міністр відвідав штаб-квар- тиру РСАДПЗ, де під час зустрічі з Генеральним секретарем Абдулатіфом Аз-Заяні обговорив можливості налагодження взаємодії між Україною та РСАДПЗ [3]. Країни Перської затоки є цікавими для України з погляду розвитку інтеграційних процесів в регіоні. Для України, яка стала на шлях еко-

номічних, суспільних перетворень, досвід реформ в арабському світі становить неабияке значення. Як важливий аспект політичної та економічної стратегії, зовнішня політика України на Арабському Сході створює шляхи для пожвавлення та розвитку співпраці України з країнами-членами РСАДПЗ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Воронкова А. Е. Міжнародні економічні організації : навчальний посібник / А. Е. Воронкова, Л. В. Єрохіна, Л. І. Рябенко . – К. : Професіонал, 2006. –352 с.

2.Восток-Запад: Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений / [под ред. А. Д. Воскресенского]. – М. : Московский государственный інститут международных отношений; Российская политическая энциклопедия, 2002. – 528 с.

3.Костянтин Грищенко обговорив можливості налагодження взаємодії між Україною та Радою співробітництва арабських держав Перської затоки: [Електронний ресурс] // Урядовий портал. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=244825969.

4.Мировая экономика и международные экономические отношения / Под ред. Р. И. Хасбулатова.

–М. : Гардарики, 2006. – Ч. 2. –718 с.

5.Стратегія активізації співпраці України з державами Перської затоки : аналітична доповідь / [О. О. Волович, Ж. Б. Ігошина, В. В. Макух, А.С. Поспєлов, Г. В. Шелест ; за ред. О. О. Воловича]. – Одеса : Фенікс, 2011. – 90 с.

6.Халєд А. Організація Ісламська конференція: основні напрямки діяльності / А. Халєд // Право і суспільство. – 2010. – №3. – С. 213-215.

7.IslamicDevelopmentBankGroup in Brief / IslamicDevelopmentBank. – Jeddah : IslamicDevelopmentBankGroup, 2012. – 17 p.

8.Thirty-Eight YearsintheServiceofDevelopment / IslamicDevelopmentBank. – Jeddah : IslamicDevelopmentBank, 2012. – 22 p.