1.2. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Кожна відкрита біологічна система має природну властивість зберігати свої параметри при зміні навколишньогосередовища (буферність), отже забезпечення стійкості (безпеки) біологічної системи є властивістю всіх живих організмів.

Розвиток безпеки життєдіяльності людини у суспільстві почався з появою її свідомості. Безпека життєдіяльності людини - найважливіше завдання людської цивілізації.

Основні теоретичні положення безпеки життєдіяльності

І. Небезпека є об'єктивною необхідною умовою розвитку природи і еволюції людства.

IІ. Небезпека створюється особливими властивостями матеріальних об'єктів, явищ інформації, що несумісні з характеристикам людини. Найважливіші висновки:

1.Будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною.

2. Безпека - стан діяльності людини, при якій з певною вірогідністю виключена можливість нанесення шкоди її здоров'ю.

3 БЖД вивчає явища, об'єкти, процеси з позиції їх оптимізації за параметрами безпеки.

4. Управління безпекою, розробка правил та рекомендацій базується на основі знання законів, принципів і методів забезпечення безпеки.

5. Мета БЖД — забезпечення оптимальних умов життя для кожної людини окремо та людства в цілому.

1.3. Науки, на яких базується безпека життєдіяльності

"Безпека життєдіяльності", як наука, синтезує досягнення цілого ряду наук і являється комплексною інтегральною дисципліною.

Виходячи з сучасних уявлень безпека життєдіяльності є багатогранним об'єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими цієї галузі є різноманітні науки про безпеку.

У всьому світі велика увага приділяється вивченню дисциплін, пов'язаних з питаннями безпеки. Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук з ризиків «FORM - OSE», науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них належать: - гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика); - природничі (математика, фізика, хімія, біологія): - інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка); - науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка); - науки про суспільство (соціологія, економіка, право). Науки про безпеку мають спільну та окремі частини. Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про суспільство є складовими галузі знань, яка зветься безпекою життєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності. З цього коріння «проросли» екологічна культура, соціальна екологія та інші науки. Кроною цього дерева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпека, інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охорона навколишнього природного середовища, промислова екологія, соціальна та комунальна гігієна і багато інших дисциплін. У деяких підручниках, довідниках і навіть нормативній літературі дається визначення безпеки життєдіяльності як науки, зокрема, науки про комфортну та безпечну взаємодію людини з середовищем, в якому вона перебуває. Безпека життєдіяльності зараз формується як наука, яка забезпечує єдиний, загальний, підхід до розробки і реалізації відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій. Важливе місце в курсі БЖД відводиться охороні праці, яка являє собою систему, що діє на основі відповідних законодавчих та соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, виконання яких забезпечує безпеку, збереження працездатність людини в процесі праці.

2. Небезпека. Класифікація небезпек. Джерела та основні чинники небезпек Прогнозування небезпек та захист від їх дії