1.2. Економічна теорія як наука

Економіка та економічна теорія перебувають у взаємодії і впливають одна на одну. Економіка є предметом економічного вчення. Вона існує об'єктивно, тобто незалежно від волі та свідомості людей. Економічна теорія відображує дію об'єктивних законів економічного життя. Для того щоб виявити ці закони, недостатньо просто спостерігати та описувати явища. Потрібна наука, яка здатна проникнути у сутність економічного життя, з'ясувати його причинно-наслідкові зв'язки і рушійні сили. Такою наукою є економічна теорія. Економічна теорія — це фундаментальна (від лат. fimdamentum — основа) економічна наука, яка вивчає загальні закономірності господарського життя, основа економічних наук Це також система наукових поглядів на господарське життя суспільства, які дають всебічне уявлення про закономірності його розвитку. Вона не лише пояснює, як відтворюється суспільство, а й сприяє його розвитку, запобігає повторенню деяких негативних економічних явищ, дає можливість прогнозувати майбутній розвиток економіки.

Залежно від рівня економічного розвитку суспільства, пануючих філософських поглядів на суспільне буття, науку, що вивчає господарське (економічне) життя суспільства, називали по-різному. Уперше поняття «економіка» ввели давньогрецькі вчені Ксенофонт і Арістотель. Водночас Арістотель вживає таке поняття, як «хремастика». Арабський мислитель Ібн-Хальдун (XIV ст.) називає цю науку «соціальною фізикою». В Італії, Австрії, Німеччині (XV—XVIII ст.) вживають термін «камералістика». У Франції А. Монкретьєн у 1645 р. вводить термін «політична економія», в Англії В. Уотлі (1831 р.) вживає поняття «катпииактика», а В. Джеванс (1871 р.) — «економ ікс». Зі зміною економічного життя, розвитком форм його організації та управління з'являються нові теоретичні концепції. Особливо це характерно для останньої третини XX ст. У 70-х роках минулого століття набули популярності концепції трансформаційних витрат і регулювання, з середини 80-х років — неоінституціоналізм, економіка злагоди, еволюціонізм, соціоекономіка тощо. Є намагання на їхній основі сформувати нові теоретичні напрями: «інституціональну економіку», «компаративістику», «неоекономіку», «перехідну економіку», «інформаційну економіку» та ін. Нині у різних країнах фундаментальну економічну науку називають по-різному: в англомовних країнах — економікс, у Франції, Іспанії, Греції— економіка, у Німеччині — вчення про народне господарство. На основі економічної теорії сформувалися і розвиваються відносно самостійні економічні науки, сукупність яких утворює систему економічних наук (рис. 5). Економічна теорія, будучи базою для різних економічних дисциплін, водночас використовує їхні здобутки. Тільки спираючись на досягнення інших наук, таких як соціологія, політологія, право, історія тощо, економічна теорія може робити висновки і розробляти рекомендації, які сприятимуть оптимальній організації економічного життя суспільства.

1.3. Предмет економічної науки

Розрізняють об'єкт і предмет наукових досліджень. Для економічних досліджень — це економіка, господарське життя. Предмет дослідження — це мета вивчення, тобто те, що наука 1 ставить у центр свої теми. Наприклад, людину як об'єкт досліджень вивчають різні науки — медицина, психологія, етнографія, демографія, історія тощо, кожна з яких має свій предмет. Як свідчить практика, предмет науки, зокрема економічної теорії, значною мірою залежить від вихідних позицій тієї чи іншої теоретичної концепції. Політична економія акцентує увагу на природі багатства, причинах його зростання та особливостях привласнення. Так, перша школа політичної економії — меркантилізм — суттю багатства вважала золото та різні скарби, а їх джерелом —зовнішню торгівлю. Тому визначальним принципом меркантилізму стала доктрина активного торговельного балансу як головної умови національного добробуту. Засновник класичної школи А. Сміт, виходячи з теорії трудової вартості, згідно з якою єдиним джерелом багатства є праця, розробив концепцію політичної економії багатства, предметом якої вважав походження і розподіл багатства. К. Маркс, розвиваючи концепцію трудової вартості, дійшов висновку, що між працею і капіталом існує суперечність. На його думку, розв'язати останню можна шляхом зміни відносин між людьми з приводу виробництва і привласнення матеріальних благ у капіталістичному суспільстві. Так виникла політекономія праці, предметом якої є виробничі відносини. Намагаючись позбавити економічну науку класового, політичного та ідеологічного впливу, А. Маршалл вводить термін «економіко», предметом якого є «дослідження зусиль людини для задоволення її потреб». Сучасний економікс, або неокласичний синтез, попри всі модифікації ПІДХОДІВ до його предмета, вивчає, як суспільство використовує обмежені ресурси для виробництва корисних товарів та розподіляє їх між людьми. Економічна наука намагається пояснити устрій матеріального світу товарів та послуг. Проте відразу наголосимо, що йдеться не про технологію виготовлення певних благ, послуг. Цим займаються інші науки і фахівці відповідних сфер діяльності — інженери, техніки, технологи. Економісти вивчають: чому ціни на товари піднімаються та знижуються; чому одних товарів на ринку більше, ніж існуюча в них потреба, а інших — недостатньо; чому одні галузі економіки розвиваються швидкими темпами, а інші — деградують; чому кризи в економіці змінюються її піднесенням; чому існують безробіття та інфляція, який між ними взаємозв'язок; динаміку змін у цінах та обсягах виробництва. Вони намагаються встановити причини цих явищ, визначити чинники, що впливають на процеси ціноутворення та виробничі процеси. На відміну від пересічних громадян, які, наприклад, лише констатують, що заробітна плата шахтарів вища, ніж працівників харчової промисловості, або заробітна плата інженера в Україні менша, ніж інженера в США, економісти вивчають закони, які зумовлюють ці економічні явища. Предметом дослідження економістів є також розміщення та використання ресурсів (корисні копалини, земля, праця людей та їхні знання, обладнання та устаткування). Якби не було обмеження ресурсів, то не було б потреби в економічній науці. Адже в такому разі можна було б задовольнити необмежені потреби людей. Бажання людей зводяться до того, щоб якомога повніше та якісніше задовольнити всі свої потреби, проте вони наштовхуються на межу виробництва, зумовлену у кожний конкретний історичний період кількістю наявних ресурсів. Економічна наука займається дослідженням економічної поведінки людей в умовах обмежених ресурсів. Вивчивши можливості ресурсного забезпечення країни, певного регіону, міста, галузі (докладніше про це йтиметься далі), економісти пропонують варіанти розміщення виробництв для якнайкращого використання ресурсів. Отже, економічна наука сприяє оптимальному використанню обмежених ресурсів, зростанню асортименту товарів та послуг, є чинником економічного розвитку, допомагає якомога повніше задовольнити потреби суспільства і кожного його члена. Економісти вивчають також господарські зв'язки між країнами і народами: чому країни імпортують одні товари, а експортують інші; які чинники сприяють зовнішньоекономічним зв'язкам, а які — стримують їхній розвиток; природу і причини багатства; як на різних етапах розвитку людського суспільства змінювалося ставлення до самого поняття «багатство» та джерел його зростання. Таким чином, економічна наука охоплює різні теоретичні школи: політичну економію, економікс, загальну економічну теорію тощо, досліджує економічне життя суспільства, виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів та послуг в умовах обмежених ресурсів; економічне зростання, його закономірності та чинники; шляхи збагачення суспільства і людини та їх поведінку. Відтворення економічного життя відбувається на суспільному та індивідуальному рівні (підприємство, фірма, домашнє господарство), відповідно виокремлюють макро- і мікроекономіку. Макроекономіка вивчає функціонування економіки в цілому. Об'єктами її аналізу є національний продукт, загальний рівень цін, інфляція, безробіття. Вона з'ясовує, скільки має бути грошей у каналах обігу країни, чому окремі країни перебувають у кризовому стані, а інші — динамічно розвиваються. Мікроекономіка досліджує поведінку окремих суб'єктів економіки, діяльність фірм та механізм мотивації праці, аналізує ціни на окремі товари, витрати на виготовлення Певного товару.