6. Територіальні спори та претензії.

Питання території в міжнародних відносинах традиційно, були предме-том суперечностей між державами.

Передусім необхідно розкрити питання про кваліфікацію суперечностей між державами відповідно до міжнародного права. Всі суперечності міжна-родне право поділяє на: міжнародну ситуацію, міжнародний спір та міжна-родний конфлікт. Названі категорії відповідають певним стадіям взаємовід-носин між сторонами залежно від їхнього розуміння обсягу порушених прав та інтересів, позиції щодо предмета суперечностей ата інтенсивності недруж-ньої поведінки.

Початковою стадією виступає міжнародна ситуація. Правова природа цього явища свідчить, що між сторонами існує винятково непорозуміння з того чи іншого об’єкта міжнародного права: поведінка однієї із сторін відхи-ляється від усталених стандартів, є нетрадиційною, не характерною і проти-лежна сторона допускає, що може статися порушення чи буд-яке інше пося-гання на її інтереси. Істотною умовою міжнародної ситуації є те, що жодна із сторін не переконана в наявності факту посягання на її права та інтереси. Як наслідок, сторона, на права та інтереси якої може бути здійснене посягання, намагається з’ясувати всі обставини ситуації та вжити заходів для забезпе-чення захисту суверенних прав та інтересів.

Міжнародний спір, на відміну від міжнародної ситуації, має іншу право-ву природу. Процесуально міжнародний спір є наступною стадією міжнарод-них суперечностей: сторони вже переконані у наявності факту посягання на суверенні права та інтереси. Якщо, в міжнародній ситуації сторони намага-ються лише встановити факт посягання, то у випадку виникнення міжнарод-ного спору — захистити порушені права. Саме це робить міжнародний спір (у тому числі територіальний) суттєвішим для міжнародних відносин, оскільки бажання виправити ситуацію з боку потерпілої держави може суттєво впли-нути на мир і міжнародну безпеку. Міжнародне право допускає лише мирне врегулювання міжнародних спорів.

На особливу увагу заслуговує питання встановлення меж міжнародно-го спору і міжнародного конфлікту. Це передусім зумовлено тим, що в науці міжнародного права немає єдиних підходів до кваліфікації міжнародного кон-флікту. Дослідники схиляються до класифікації двох категорій: міжнародний конфлікт як складова врегулювання міжнародних спорів пов’язана із недруж-німи актами обмежувального або примусового характеру, з одного боку і між-народний конфлікт із застосуванням або погрозою силою — з іншого.

Територіальні спори є достатньо важливою проблемою. Вони зачіпають життєво важливий елемент держави, її територію, можливо саме тому тери-торіальні спори досить часто переростають у небезпечні військові конфлікти. У таких конфліктах кожна із сторін посилається на свої права у сфері самоо-борони, недоторканності території тощо. Звичайно, в однієї зі сторін ці права удавані по відношенню до певної території. Встановлення цього останнього факту має суттєве значення для визначення правомірності дій тієї чи іншої сторони. А для цього, в свою чергу, провідне значення має правильна оцінка територіального спору, що допомагає третій стороні (державам, міжнарод-ним організаціям) визначити правильне відношення до сторін, між якими виник спір територіального характеру.

Територіальний спір — це спір між державами з приводу юридичної при-належності певної території.

Суб’єктами територіального спору можуть бути тільки держави. Спір між індивідом та державою не ставить питання про державну приналежність території і через це не є територіальним спором. Також не є територіальним спором боротьба нації за здійснення права на самовизначення та створення незалежної держави на певній території. (Хоча деякі вчені дотримуються іншої точки зору, зокрема Буткевич.) Оскільки міжнародні організації не мають власної території, вони також не можуть бути суб’єктами територіаль-ного спору.

Зовсім інша справа з односторонніми територіальними претензіями. Держава, яка висуває претензію на певну частину території іншої держави, не оспорює суверенітет даної держави над певною територією. Тобто не під-дає сумніву юридичну приналежність певної території даній державі, проте вважає, за якими — не будь підставами, справедливими чи несправедливими, що ця територія має належати їй.

Оскільки кожна сторона в територіальному спорі стверджує, що володіє суверенітетом над певною територією, то кожна сторона повинна його здій-снювати над цією територією в більшій або меншій мірі, у минулому чи в теперішньому. Згідно із практикою Міжнародного Суду ООН, який вирішив низку територіальних спорів, до актів що свідчать про здійснення суверені-тету в першу чергу належить низка державних функцій, серед цих функцій перевага віддається здійсненню цивільної та кримінальної юрисдикції, орга-нізації та здійсненню місцевої адміністрації. Акти недержавного характеру, зокрема наприклад рибальство, будівництво будинків окремими приватними особами, не мають суттєвого значення, проте в даному випадку багато чого залежить від обставин.

Інакше розгортаються події навколо території, на яку держава претендує, не оспорюючи її юридичної приналежності в даний час, проте вважаючи, що ця приналежність повинна бути по певним причинам змінена. Оскільки пи-тання про суверенітет над даною територією зрозуміле (він безперечно нале-жить певній державі), то держава-претендент не здійснює ніяких державних функцій або інших відповідних актів щодо території, на яку претендує.

Територіальний спір може бути передано для вирішення до Міжнарод-ного Суду чи арбітражу, який встановлює на чиїй стороні право, й таким шляхом вирішує питання приналежності даної території. Проте ніякий суд чи арбітраж не може вирішувати питання про те, щоб певна територія, що юридично належить одній державі, була передана іншій державі. Інша спра-ва, якщо оспорюється сама юридична приналежність території.

Від територіального спору слід відрізняти прикордонний конфлікт. Останній полягає в порушенні кордону, перестрілці через кордон тощо. Те-риторіальний спір нерідко супроводжують прикордонні конфлікти та інци-денти, але останні самі собою не означають наявність територіального спору.

Питання територіальних спорів та конфліктів має велику історію. Варто було одній державі захопити територію іншої, як остання розпочинала готува-ти війну за повернення своїх територій. Таким чином, за одним територіальним загарбанням нерідко йшла ціла низка воєн за розподіл, перерозподіл земель.

Багаторазові переходи певних територій від однієї держави до іншої до-сить часто призводили до того, що кожна із сторін вважала дану територію власною. Багато з подібних спорів залишаються не вирішеними і сьогодні. Іс-нують десятки районів, приналежність яких тією чи іншою державою оскар-жується, і в цих районах нерідко виникають небезпечні збройні конфлікти.

Література до семінару: а) обов’язкова: 17, 18; 20-21; б) додаткова: 5,6.