Лекція 2 Основні визначення, термінологія й поняття, класифікація фізичних вправ в силових видах спорту

Метою лекції є ознайомлення студентів з основами силових видів спорту, характеристика основних визначень в атлетизмі, термінології, понять. Ознайомлення з класифікацією фізичних вправ в атлетизмі.

Завдання лекції:

1.Надати узагальнену інформацію про основні визначення атлетизму, термінологію та поняття;

2. Сформувати у студентів явлення про специфіку засобів, які використовуються в силових видах спорту;

3. Розкрити історичні аспекти виникнення і розвитку напрямків засобів атлетизму.

4. Забезпечити розуміння студентами основної класифікації фізичних вправ в атлетизмі.

5. Охарактеризувати та дати зрозуміти основні напрямки та специфіку тренувальних навантажень в атлетизмі

За підсумками вивчення даного матеріалу студент повинен знати:

• визначення основних понять, термінології теорії та методики атлетизму;

• роль та значення засобів атлетизму в системі підготовки фахівців в області фізичної культури та спорту;

• класифікація фізичних вправ, які використовуються в силових видах спорту.

• Напрямки та специфіку тренувальних навантажень.

План лекції

1. Визначенняосновної термінологія й поняттяв атлетизмі, їх характеристика та спрямованість.

2. Класифікація фізичних вправ в силових видах спорту.

3. Спрямованість тренувального процесу з атлетизму, з урахуванням класифікації фізичних прав та основною направленістю навчально-тренувального процесу школярів

Ключові слова: тренувальний процес, бодібілдинг, пауерліфтінг..

Основні поняття лекції: теорія і методика атлетизму, тренувальні навантаження,класифікація фізичних вправ .

Матеріально-технічне забезпечення лекції:

• Наглядний матеріал у вигляді плакатів, схем та малюнків;

• Мультимедійні матеріали

• Діаграми та графіки на слайдах

Класифікувати фізичні вправи - значить логічно представити їх як деяку впорядковану сукупність із підрозділом на групи й підгрупи відповідно до певних ознак - по ознаці історично сформованих систем фізичного виховання. Історично в суспільстві зложилося так, що все різноманіття фізичних вправ поступово акумулювалося всього в чотирьох типових групах: гімнастика, ігри, спорт, туризм. Кожна із цих груп фізичних вправ має свої істотні ознаки, але головним чином вони розрізняються:

- педагогічними можливостями, специфічним призначенням у системі фізичного виховання, а також властивої їм методикою проведення занять;

- по анатомічній ознаці.

За цією ознакою всі фізичні вправи групуються по їхньому впливі на м'язи рук, ніг, черевного преса, спини й т.д. За допомогою такої класифікації складаються різні комплекси вправ (гігієнічна гімнастика, атлетична гімнастика й т.д.);

- по переважній спрямованості на виховання окремих фізичних якостей. Тут вправи класифікуються по наступних групах: швидкісно-силові види вправ, на витривалість, вправи потребуючої високої координації рухів, комплексної появи фізичних якостей і рухових навичок, наприклад, спортивні ігри, єдиноборства;

- по ознаці біомеханічної структури рухів: циклічні, ациклические й змішані вправи;

- по зонах фізіологічної потужності: вправи максимальної, субмаксимальной, великої й помірної потужності;

- по спортивній спеціалізації: соревновательные, спеціальні й загальноосвітні вправи.

Змагальниминазиваються вправи, виконувані відповідно до діючих правил змагань у тій спортивній дисципліні, у якій спеціалізується спортсмен.

Спеціальними називаються вправи, що містять елементи соревновательных рухів, при виконанні яких окремі м'язи або м'язові групи функціонують таким же або подібним образом, як і при виконанні соревновательного вправи. Загальрозвиваючі вправи - це такі, які запозичені з різних «не своїх» видів спорту, вправи гімнастичного характеру зі снарядами й без них, у яких немає елементів соревновательного вправи.

При виконанні фізичних вправ залежно від змін в організмі виділяють два ефекти:

- найближчий ефект, що характеризується процесами, що відбуваються в організмі безпосередньо під час виконання вправи, і тим функціональним станом, що виникає до кінця виконання вправи;

- следовый ефект характеризується змінами в організмі, що залишаються після закінчення вправи й міняються залежно від динаміки відбудовних процесів.

ТРЕНУВАЛЬНЕ НАВАНТАЖЕННЯ

Тренованість розвивається під впливом фізичних вправ. Якщо вони дозуються так, що дають тренувальний ефект, тобто сприяють розвитку, зміцненню або збереженню тренованості, то говорять про тренувальне навантаження.

Навантаження - це додаткова, у порівнянні зі спокоєм, ступінь функціональної активності організму, викликуване виконанням вправи, а також ступінь стерпних при цьому труднощів. Ефект фізичних вправ закономірно пов'язаний з параметрами виконаного навантаження. Навантаження, застосовувані в спортивній практиці, але своєму характеру підрозділяються: по величині - на малі, середні, околопредельные, більші (граничні); по спрямованості - на сприятливому розвитку окремих рухових здатностей (швидкісної, силової, координаційних, витривалості, гнучкості) або їхніх компонентів, наприклад, аеробних; по координаційній складності - на виконувані в стереотипних умовах (ходьба, біг, плавання) і потребуючих варіативних дій у рухах високої координаційної складності (спортивні ігри, єдиноборства); по психічній напруженості - на більше напружені й менш напружені.

Розрізняють «зовнішню» і «внутрішню» сторону тренувальних навантажень. «Зовнішня» сторона навантаження в загальному виді характеризується обсягом і інтенсивністю.

Обсяг навантаження - це загальна кількість виконаної роботи в тренувальному занятті. У тривалих вправах обсяг виміряється в кілометрах, у силовому тренуванні - сумою піднятих обтяжень, у гімнастиці, спортивних іграх і єдиноборствах - часом тренування.

Інтенсивність навантаження характеризується величиною прикладених зусиль, напруженістю фізіологічних функцій, концентрацією в часі. Інтенсивність виміряється швидкістю виконання вправи.

«Внутрішня» сторона навантаження характеризується величиною фізіологічних і біохімічних змін, що відбуваються в організмі в результаті виконаної роботи.

Між «зовнішньої» і «внутрішньої» сторонами навантаження при відносно однаковому стані організму існує певна домірність: ті самі навантаження зв'язані практично з тими самими величинами функціональних зрушень. Однаковий тренувальний ефект може бути досягнуть за допомогою навантажень, що мають різну «зовнішню» сторону.

Наприклад, для тренування серцево-судинної системи однаково підходять ходьба, біг, плавання, лижі або велосипед.Головне, щоб «внутрішня» характеристика вправ була однакова (частота серцевих скорочень, легенева вентиляція й т.п.).Навантаження з певною інтенсивністю лише тоді стають розвиваючої, коли досягає відповідного обсягу. Тільки оптимальне число повторень сприяє розвитку тренованості. При навантаженні невеликої інтенсивності обсяг повинен бути значно більше, ніж при навантаженнях з високою інтенсивністю. Навантаження вважається правильної тоді, коли з'являються зримі симптоми стомлення протягом певного часу й після тренувального заняття.

ПОНЯТТЯ ПРО ГРАНИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ

Не всяка, навіть систематична, рухова діяльність може розглядатися як тренувальна, оскільки підвищення функціональних можливостей організму можливо тільки в тому випадку, коли тренувальні навантаження досягають або перевищують деяке граничне навантаження.Існує кілька рівнів навантаження при виконанні фізичних вправ, і вони далеко не однозначні для організму:



надмірне навантаження - перевищує можливості організму й

приводить до перенапруги;



що тренує, або розвиває, навантаження - забезпечує не-

обходжений рівень розвитку;



підтримуюче навантаження - недостатні для забезпечення

розвитку, але дозволяє уникнути зниження досягнутого

рівня тренованості;



навантаження, що відновлює, - її виконання після значи-

тельных тренувальних впливів робить положитель-

ное вплив на процеси відновлення;



незначне навантаження - малоефективна, не викликає

в організмі ніяких змін.

Найчастіше студенти виявляються або на першому рівні, коли здають нормативи по фізичній підготовці, або на п'ятому, коли роблять вигляд, що займаються. Звідси й відсутність результату занять. Для рішення різних завдань тренування (підвищення фізичної підготовленості, росту спортивного результату, відновлення здоров'я після захворювань і травм), а також для людей різного віку, пола й ступені тренованості потрібні неоднакові граничні навантаження. У спортивній практиці навантаження нижче 60-70 % від максимального результату у вправі вважаються неефективними. Оборотність тренувальних ефектів. У людей, що припинила заняття, зниження працездатності відзначається вже через два тижні, а через 3-8 місяців рівень фізичної підготовки знижується до початкового. Це положення диктує необхідність регулярних тренувань із достатнім навантаженням.

ВІДПОЧИНОК У ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Навантаження й відпочинок - два взаємозалежних компоненти тренувальних впливів. Тільки в єдності навантаження й відпочинку можливий необхідний тренувальний ефект. Тривалість інтервалів відпочинку є тим фактором, що, поряд з інтенсивністю роботи, визначає її спрямованість.

При плануванні тривалості відпочинку розрізняють наступні типи інтервалів:



повний інтервал - тривалість пауз гарантує відновлення працездатності до початку чергової вправи, що дає можливість повторити навантаження без додаткових напруг;



неповний інтервал - вправа виконується повторно в момент, коду працездатність ще не відновилася, але вже близька до дорабочему рівня;



скорочений інтервал - повторне виконання вправи доводиться на фазу значного зниження працездатності;



подовжений інтервал - вправа повторюється через проміжки часу, значно перевищуюча тривалість відновлення працездатності.

Між тренувальними заняттями застосовують суперкомпенситорный інтервал, що дозволяє в черговому занятті виконувати навантаження на тлі підвищеної працездатності. Крім інтервалів відпочинку, має значення і його характер -активний або пасивний.Активний відпочинок заповнюється рухами іншого характеру з меншим навантаженням. Він дозволяє швидше відновлювати працездатність і зберігати підвищений функціональний стан організму, кращу готовність його до наступного навантаження. Активний відпочинок в основному застосовується при вихованні силових і швидкісних здатностей, деяких видів витривалості. Пасивний відпочинок використовується у випадках, коли наступне навантаження організм повинен одержати в стані, наближеному до повного відновлення працездатності.

ЧАСТОТА ТРЕНУВАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ

Досвід показує, що здатність до перенесення навантажень розвивається тим швидше, ніж частіше проводяться заняття. Але це справедливо тоді, коли навантаження в окремому занятті викликає оптимальні зрушення. Варто мати на увазі, що вос-становительные процеси в міру росту тренованості протікають інтенсивніше. Тому повинна наростати частота тренувальних занять. Новачкам досить 3-4 заняття в тиждень, більше досвідченим спортсменам - 5-6, а майстрам - 8-12 занять у тиждень.

ОЦІНКА НАВАНТАЖЕННЯ

Для оптимального керування й раціональної побудови тренувальних занять необхідна інформація про реакцію організму на отримане навантаження. У повсякденній практиці для цього користуються такими показниками, як цветкожи, потоотделение, якість виконуваних рухів, здатність до зосередження, загальне самопочуття спортсмена,його готовність продовжувати роботу й настрій під час ипосле навантаження. По ступені виразності цих показників розрізняють низькі, середню й максимальну навантаження. Гарний тренувальний ефект може дати навантаження, що викликає сильне стомлення. Але після її спортсмен повинен зберігати здатність і готовність до фізичної роботи й навчальної діяльності. Наступного дня після тренування спортсмен повинен почувати себе свіжим і відпочилої, могти виконати таку ж тренувальну роботу.

Тренованість - це біологічно пристосувальні (функціональної й морфологічні) зміни, які відбуваються в організмі атлета під впливом тренувальних навантажень і виражаються в підвищенні його працездатності. Найвищий ступінь тренованості називають спортивною формою. В атлетизмі спортивна форма проявляється у відчутті здоров'я й сили, збільшенні обсягу грудної клітини, повільному пульсі й подиху, швидкому відновленні сил після перенесеної напруги й т.д. Стомлення є фізіологічною реакцією й захисною мірою організму від надмірної напруги. Стан утоми й пов'язані з ним відбудовні процедури й функціональні зміни, що наступають у результаті стомлення, створюють умови для подальшого росту тренованості. Варто пам'ятати, що на виникнення почуття утоми впливають різноманітні фактори. Так, при виконанні рухів, що вимагають особливої координації й ізометричних вправ (вправи з великою концентрацією або позування), швидко утомлюються не тільки групи м'язів, але й наступає зниження нервового тонусу, тобто відбувається стомлення нервової системи. А виконання динамічних вправ сповільнює, у порівнянні з ізометричними вправами, настання утоми. Більшу роль грає моральний настрой спортсмена: якщо вправа виконується без інтересу, то відчуття утоми приходить набагато раніше, ніж при виконанні вправи з інтересом або навіть із азартом.

Для досягнення наміченої мети необхідно враховувати всі фактори, здатні прискорити або сповільнити процес просування вперед. Потрібно брати до уваги й стан нервової системи атлета, і середовище, у якій проходить тренувальне заняття, емоційне тло й правильний підбор вправ.

Фізіотерапевтичні процедури (масаж, ванна, душ, лазня, сауна, электросветотерапия) застосовуються для зняття загальної утоми організму, для зменшення стомлюваності м'язів. Вони активізують функції нервової й серцево-судинної систем, підвищують опірність організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища, інтенсивно впливають на різні фізіологічні функції. Заспокійливий вплив на організм роблять різні процедури (ванни з наповнювачами): перлові, хвойні, хлоридно-натрієві. Збудливе, стимулюючий вплив роблять контрастні ванни, вібраційні, деякі види душу. Зняти зайва напруга, нормалізувати м'язовий тонус, зробити знеболюючий вплив вам допоможуть різні види масажу, у тому числі підводний масаж. Аналогічний вплив роблять диадинамические струми, місцеве прогрівання, сауна. Імунні сили організму стимулюють загальним ультрафіолетовим опроміненням і кисневими коктейлями. Особиста гігієна. У процесі тренувальних занять дуже важливо дотримувати правил особистої гігієни. Насамперед, містити в чистоті шкіру. Шкіра виконує функції захисного бар'єра від інфекцій і є органом виділення шкідливих продуктів обміну з організму. Під час занять атлетизмом шкірний покрив сильно забруднюється, тому для того, щоб шкіра могла зберігати свої захисні властивості, її необхідно містити в чистоті. До правил особистої гігієни ставиться також догляд за зубами, волоссями, нігтями, іншими частинами тіла, а також зміст у чистоті одягу й взуття, у якій ви тренуєтеся.

Загартовування. Між організмом і навколишнім середовищем відбувається безперервний процес теплового обміну, коли йде передача вироблюваного організмом тепла в навколишнє середовище. Це є головним критерієм климато-фізіологічної оцінки впливу зовнішнього середовища на організм людини. Теплорегулююча система не в усіх однакова, однак за допомогою систематичного загартовування можна домогтися того, що організм могтиме переносити різкі температури без шкідливих для себе наслідків. Загальновідомо, що загартована людина менше піддана не тільки застудам, але й інфекційним захворюванням. Перш ніж приступитися до загартовування, вам необхідно одержати рекомендації в лікаря й керуватися деякими правилами, щоб досягти бажаного результату й не ушкодити доровью:

1. подразники, на яких засноване загартовування, повинні

володіти лише поступово зростаючою інтенсивністю;

2. підвищення опірності організму досягається повторним впливом відповідних подразників;

3. систематичність - основа загартовування (досить припинити загартовування всього лише на місяць, щоб здатність пручатися в організму різко понизилася).

Звичайно рекомендується починати загартовування обтиранням протягом двох-трьох тижнів: спочатку — 1—2 хв., потім — 3—5 хв. Температура води повинна бути до +30 °С, температура в приміщенні до +20 °С. Після обтирання потрібно перейти до обливання при темпера- турі води +30—35 °С. Тривалість обливання — 30 сек. З поступовим збільшенням до 2 хв. Після обливання потрібно розтертися рушником. Через деякий час можна починати гартуватися душем. Температура води +30 °С. Потім знижується. Тривалість процедури така ж, як і при обливанні. Більше підготовленим у загартовуванні атлетам рекомендується кін-трастный душ. Чергування теплої (до +40 °С) і холодної (до +15 °С) води. Тривалість - 20-30 сек.

Відпочинок. Атлетові, організм якого систематично випробовує значні фізичні навантаження, необхідний відпочинок. Відпочинок повинен відновлювати сили відповідно до перенесеного організму напругою. Якщо передых буде занадто коротким, сили не встигнуть відновитися, у результаті буде накопичуватися утома. Надмірно тривалий відпочинок перешкодить якісному росту тренованості. Повністю відновити духовні й фізичні сили може тільки сон, що є самим якісним видом пасивного відпочинку. Інші види пасивного відпочинку викликають більше повільну регенерацію сил. Активний відпочинок використовується для зняття утоми як під час тренувального заняття, так і поза ним, коли силові вправи заміняються яким-небудь іншим видом спортивної діяльності. Наприклад, виконуючи вправи для верхніх кінцівок, ви відчули утому, а програма заняття залишилася при цьому невиконаній. Приступитеся до виконання вправ для нижніх кінцівок. Це й буде активним відпочинком для утомлених м'язів, причому сили в цьому випадку відновляться швидше, ніж при пасивному відпочинку.

Іншим засобом організації активного відпочинку є зміна характеру силових вправ. Так, при виконанні вправ динамічного типу утому, що наступила, певної групи м'язів можна зняти, перейшовши до виконання вправ статичного характеру для м'язів-антагоністів. «Потік нервових збуджень із изометрически працюючої м'язової групи викличе подразнення відповідних нервових центрів, а стомлені нервові центри будуть перебувати в з- стоянні гальмування» (М. Яблонский, 1969). Біль у м'язах і суглобах. Біль у м'язах може наступити безпосередньо після силового тренування. Це - ознака био-хімічних змін у м'язах (нагромадження обмінних продуктів). Біль ця не небезпечний і швидко зникає. Однак вона може виникнути й під час виконання вправи. Причина її - у поганій розминці або недостатній тренованості. У подобых випадках варто припинити вправи й змінити прорамму тренування. Атлети, що займаються більш-менш тривалий час,нерідко випробовують неприємні відчуття - болю в суглобах, сухожиллях і стискання в області серця. Часто такі відчуття мають перехідний характер, але не виключено, що вони є провісниками порушення, що починається, якої-небудь функції організму. Тому, їли болі або інші неприємні відчуття дають про себе знати досить часто або носять затяжний характер, звернетеся до лікаря.

Десять правил попередження травм і ушкоджень, запропоновані закордонними авторами Ю. Хартманном, X. Тюннеманом.

1. На початку кожного тренування проводь загальну й спеціальну розминку, підготовляючи м'яза до високих навантажень.

2. Не відволікайся при виконанні силових вправ.

3. Перед тим, як піднімати більші ваги, вивчи техніку правильного виконання руху в даній вправі.

4. Застосовуй правильну техніку руху.

5. Закінчуй силові вправи із прямою спиною з метою попередження травми хребта.

6. У початковому періоді силового тренування навантаження на лучезапястные, ліктьові, гомілковостопні й колінні суглоби збільшуй повільно й поступово.

7. Виключай із тренування вправи, при виконанні яких виникає біль.

8. Дотримуй правил особистої гігієни для запобігання ушкоджень шкіри на долонях.

9. Після тренування виконуй різноманітні заходи для якнайшвидшого відновлення.

10. Стеж за тим, щоб силові тренажери перебували в справному стані, і дотримуй у залі силової підготовки порядок і правила техніки безпеки.

У випадку психологічної неприхильності, що звичайно не буває затяжним, але в підготовлених атлетів може тривати тижнями, М. Яблонский, пропонує вибрати одну з наступних можливостей:

- знизити навантаження тренування, тобто зменшити кількість підходів або кількість повторень вправ;

- залишити навантаження колишньої, зменшивши кількість тренувань;

- змінити всю систему тренувань, включивши в програму нові вправи, які стануть освіженням.

Лікарський контроль і самоконтроль. При заняттях атлетизмом обов'язковий контроль за фізичним станом. Заняття атлетизмом принесуть вам користь лише тоді, коли тренувальні навантаження будуть відповідати вашим можливостям. Неправильні навантаження можуть викликати порушення деяких функцій організму, що у свою чергу може привести до серйозних наслідків. Ретельно стежите за самопочуттям, станом здоров'я, фізичним розвитком і підготовленістю, дотримуйте правил особистої гігієни, стежите за тренованістю. Крім того, бажано раз у півроку проходити комплексне обстеження в лікарсько-фізкультурному диспансері.

Самоконтроль - це регулярне використання ряду простих прийомів для самостійного спостереження за змінами стану здоров'я й фізичного розвитку під впливом занять фізичними вправами. Показники самоконтролю прийняті ділити на суб'єктивні й об'єктивні. У групу суб'єктивних показників входять: самопочуття, працездатність, настрій, бажання тренуватися, сон.

Самопочуття - це стан і діяльність організму в цілому. Неправильна побудова ваших тренувальних занять(одноманітність, надмірний обсяг і інтенсивність навантаження) приведе до змін нервово-психічного статусу й погіршенню працездатності. При цьому спостерігається підвищена пітливість, швидка стомлюваність, серцебиття, головні болі(ознаки, перевтоми й перетренованості). При гарному самопочутті відзначається відчуття бадьорості, припливу сил і підвищення працездатності. Ортостатическая проба проводиться ранком після сну. Зробіть підрахунок частоти пульсу лежачи, потім сидячи й, нарешті, коштуючи. Отримані значення в кожному із трьох положень не повинні перевищувати попередній більш ніж на 10 ударів. Наприклад, норма: 60-70-80, частішання ж пульсу (70-78-92) свідчить про неповноцінне відновлення сил або накопичене стомлення.

Працездатність - це показник не тільки виробничої, але й побутовий, і тренувальної діяльності.

Настрій. При заняттях атлетизмом настрій має немаловажне значення. Це показник вашого психічного стану. Гарний настрій - це життєрадісність і впевненість у собі; погане - це погіршення вашого фізичного стану (зниження сили й витривалості). Бажання тренуватися. Правильно організовані тренувальні заняття - це відмінне самопочуття й бажання тренуватися.

Сон - одна з найважливіших потреб організму. Сон виконує відбудовні функції життєвих сил організму, стан же сну залежить від діяльності нервой системи. Правильний режим і заняття атлетизмом сприяють поліпшенню сну.

До об'єктивних ознак при самоконтролі ставляться частота пульсу (1СС) артеріального тиску (ПЕКЛО), фізичний стан і візуальні аблюдения. Пульс - винятково важливий показник. Підрахунок частоти пульсу й оцінка його якості відбивають діяльність серцево-судинної системи. По реакції пульсу на окремих вправах у тренувальних заняттях ви можете визначити пристосовність організму до різних навантажень. Це дозволить вам рациональнее управляти тренувальним процесом, підбираючи достатні інтервали відпочинку. Якщо навантаження викликало у вас частішання пульсу до 100-130 уд./мін., така реакція оцінюється як слабка, а навантаження - невеликої інтенсивності; 150-170 уд./мін. - реакція середня, навантаження - вище середньої інтенсивності; 170-200 уд./мін. реакція сильна, навантаження - максимальної інтенсивності. Для визначення норми ваше ПЕКЛО, рекомендуємо формули, запропоновані А.Ф. Синяковым, залежно від віку.

Систолическое ПЕКЛО = 0,4*вік +109.

Диастолическое ПЕКЛО = 0,3*вік + 67.

Для контролю за фізичним розвитком використовується антропометричний індекс і антропометричні виміри.

Життєвий показник ЖЕЛ(мол)/загальна маса тіла (кг).

Нормою для чоловіків є показник 65-70 мг/кг. Якщо ж величина показника менш 5 мол/кг, це свідчить про недостатню життєву ємність легенів. Аналіз системи зовнішнього подиху. Проба Генги полягає в затримці подиху після вдиху. Час затримки уменьшаетсяь при перевтомі, перетренованості.

Фізичний розвиток. Оцінювати свій фізичний розвиток ви можете по програмі: виміру довжини й маси тіла, обхвату грудної клітини в покійному й напруженому стані, обхвату талії, живота, сідниць, стегон і гомілки, частоти серцевих скорочень (ЧСС) у спокої й під час навантаження. Візуальні спостереження, що дозволяють під час тренувальних занять по зовнішніх ознаках судити про ступінь стомлення, є дуже важливими.Невелике почервоніння шкіри, незначна пітливість,частішання подиху свідчать про невеликий ступінь стомлення. Значне почервоніння, інтенсивне потоотделение,глибоке частішання подиху й деяке порушення координації руху (погойдування, невпевнений крок) - про середній ступінь стомлення. Перевтома ж проявляється в різкому почервонінні або зблідненні шкіри, інтенсивному потоотделении, прискореному, поверхневому подиху, глибоких порушеннях координації рухів.

Проба на стійкість у позі Ромберга. Устаньте прямо ноги разом, закрийте очі, руки витягніть уперед (пальці розведені). При перевтомі, перетренованості, при вегетососудистойдистании відзначається порушення стійкості, з'являється тремор пальців. У цьому випадку вам потрібно відпочити й звернутися до лікаря за консультацією.

Перевтома. Після кожного тренувального заняття організм спортсмена відпочиває й поступово знову стає працездатним. Але один раз може трапитися, що працездатність знизиться й для відновлення буде потрібно більше тривалий відпочинок. Так сповіщає про себе хвороба або перевтома. Одиничні випадки поганого засипання й безсоння можуть спостерігатися іноді при більших навчальних і тренувальних навантаженнях, а постійний поганий сон указує на перевтому. Відсутність апетиту й втрата ваги - тривожні симптоми, які необхідно взяти до уваги.Часта причина перевтоми - неправильний спосіб життя:



недостатній сон, бідна вітамінами їжа, неправильний режим дня. Звичайно, до перевтоми можуть привести й помилки в тренуванні:



недостатній відпочинок, занадто швидке підвищення навантажень, одноманітне тренування або надто більше навантаження. Симптоми стомлення варто розпізнавати якомога раніше. Тому необхідно виховувати в себе звичку послідовно дотримувати здорового образа життя, уміти правильно сполучати спортивні навантаження з навчальною й професійною діяльністю.

Контрольніпитання

1.Основні поняття атлетизму як основного процесуоздоровленняатлетів.

2.Загальна характеристика специфіки методик підготовки в атлетизмі.

3.Які факторивизначаютьспрямованість атлетизму?

4.Роль та значення атлетизму.

5.Классифікація фізичнихвправ в атлетизмі.

6.Направленість фізичнихвправ.

7.Тренувальні навантаження в атлетизмі та їхспрямованість.

Література

1. 1.Воробьёв А.Н. Тяжелоатлетический спорт: Очерки по физиологии. – М.: Физкультура и спорт, 1977. – 276 с.

2. 2.Воробьёв А.Н. Тренировка, работоспособность, реабилитация. – М.: Физкультура и спорт, 1989. – 272 с.

3. 3.Воробьёв А.Н., Сорокин Ю.К. Анатомия силы. – М.: Физкультура и спорт, 1980. – 178 с.

4. 4.Воробьёв А.Н., Сорокин Ю.К. Анатомия силы. – М.: Физкультура и спорт, 1987. – 80 с.

5. 5.Вульф Б. Все о суперсетах // Сила и красота. – 1996. – № 12. – С. 27 – 30.

6. 6.Вульф Б. Мышечная боль // Сила и красота. – 1997. – № 4. – С. 81 – 82.

7. 7.Галлахер М. Тройной удар по мышцам // Сила и красота. – 1998. – № 1. – С. 49 – 51.

8. 8.Гейгер Б. Фантастические результаты // Сила и красота. – 1995. – № 6. – С. 20 – 25.

9. 9.Гейгер Б. Широкие плечи // Сила и красота. – 1996. – № 7 – С. 22 – 24.

10. 10.Гесевич В.А. Медицинский справочник тренера. – М.: Физкультура и спорт, 1976. – 270 с.

11. 11.Голубев Ф.Д. Формула красоты. – М.: Сов. Россия, 1968. – 136 с.

12. 12.Голяник Ф.Д., Германсен Л. Биохимическая адаптация к упражнениям : анаэробный метаболизм // Наука и спорт. – М.: Прогресс, 1982. – 192 с.

13. 13.Данько Ю.И. Очерки физиологии физических упражнений. – М.: Медицина, 1974. – 256 с.

14. 14.Доббин Б. Роль гормонов // Сила и красота. – 1994. –№ 10.– С.56.

15. Доббин Б. Всеобъемлющий тренинг // Сила и красота. – 1998. – № 4. – С. 45 – 47.

16. 15.Драга В.В., Мироненко П.М., Гавацко С.П. Тяжелая атлетика укрепляет здоровье. – К.: Здоров’я, 1993. – 120 с.

17. 16.Дубровский В.И. Реабилитация в спорте. – М.: Физкультура и спорт, 1991. – 204 с.

18. 17.Дуглан М. Крист. Виды мышечного сокращения // Сила и красота. – 1996. – № 7. – С. 21 – 22.

19. 18.Ефимов А.А., Олешко В.Г. Основы теории атлетизма. – К.: КГИФК, 1992. – 28 с.

20. 19.Зайцева В.В. Тренировка силы и силовые тренажеры // Теория и практика физ. культуры. – 1993. – № 1. – С. 26 – 32.

21. Зан Ф. Тренируйся мало, но агрессивно // Сила и красота. – 1995. – № 8. – С. 20 – 22.

22. 20.Олешко В.Г. Силовівиди спорту. – К.: Олімпійськалітература, 1999. – 288 с.