13. Вітчизняна дефектологія на сучасному етапі.

Докорінні зміни, що відбуваються в системі інклюзивної освіти на сучасному етапі розвитку України, пов'язані з новим ставленням суспільства до дітей з особливими потребами, з продуктивним вирішенням питань їх соціалізації та інтеграції в суспільство.

Провідною ідеєю сучасної спеціальної освіти глухих та слабочуючих дітей є орієнтація на ефективне використання збережених систем та функцій, здатних взяти на себе компенсаторно - корекційне навантаження, цілеспрямований розвиток психічних процесів, що обумовлюють рівень опанування знань, умінь, навичок та відповідну освіченість дитини  для всебічного гармонійного розвитку особливості самостійної, з усвідомленою громадською позицією, системою певних знань для свідомого вибору свого місця в житті.

           Отже, сучасна концепція державного стандарту спеціальної освіти будується на:

розумінні особистості дитини з урахуванням закономірностей її розвитку;

• визначення ступеня компенсаторно - колекційного впливу на розвиток  дитини  залежно від характеру та глибини ураження в умовах спеціального навчання;

• проектування віддалених цілей та результатів навчання і виховання з відповідним змістовним, технологічним та матеріальним забезпеченням.

• формування у дітей з особливими потребами здатності (потреби і спроможності) до самоосвіти, а також до самоусвідомлення, самооцінки, самовизначення, та самореалізації. 

Психологами й педагогами доведено, що розвиток мовлення ( засвоєння лексичного запасу мови, її граматичних закономірностей), оволодіння мовою як засобом спілкування дозволяє розв'язувати широкі соціальні проблеми життя глухих і слабочуючих у світі чуючих людей.

Сформоване мовлення сприяє вдосконаленню освітнього рівня учнів з вадами слуху, забезпечує усім нечуючим отримання загальної освіти.

14. Причини дитячого дизонтогенезу.

До біологічних факторів ризику, що можуть зумовити значні відхилення у фізичному і психічному розвитку дитини, належать: хромосомно-генетичні відхилення, зумовлені спадково або такі, що виникли у результаті генних мутацій, хромосомних аберацій; інфекційні та вірусні захворювання матері під час вагітності; серцево-судинні та ендокринні захворювання матері; венеричні захворювання матері; імунологічна несумісність крові матері й плода; алкоголізм і вживання наркотиків батьками, особливо матір'ю; біохімічні збитки (радіаційне опромінення, екологічне забруднення навколишнього середовища, вживання харчових добавок, неграмотне використання медичних препаратів тощо), які негативно впливають на здоров'я майбутніх матерів під час вагітності, а також на дітей у ранні періоди пост-нагального розвитку; серйозні відхилення у соматичному статусі матері; токсикози матері під час вагітності, особливо у другій половині; гіпоксичні стани (киснева недостатність); патологічний перебіг пологової діяльності, особливо якщо відбувається травматизація головного мозку; мозкові травми і тяжкі інфекційні й токсико-дистрофічні захворювання, перенесені дитиною в ранньому віці; низка хронічних захворювань (серцево-судинні, ендокринні, імунні, алергічні, інфекційні, вірусні та ін.), що починаються в ранньому і дошкільному віці. Поряд із біологічними факторами не менш значущою є соціально-психологічна детермінація. Відлучання дитини від матері, недостатність емоційного тепла, збіднене в сенсорному відношенні середовище, бездушне і жорстоке ставлення до дитини також можуть бути причинами різних варіантів порушень психогенезу.

Хвороби раннього віку, які негативно впливають на систему:

• менінгіт – запалення мозкових оболонок (глухота, ЗПР)

• енцефаліт – запалення головного мозку. Призводить до глибокої затримки психічного і моторного розвитку дитини і нестійкого настрою

• поліомеліт – гостре захворювання нервової системи, призводить до відхилень в опорно-руховій системі

• асфіксія – затримка дихання у дитини, що призводить до психічних розладів

• мікроцефалія – зменшенн розмірів голови.