17. З яких складових елементів формується фінансовий механізм держави, їх характеристика?

Фіна́нсовий механі́зм — сукупність форм і методів створення та використання фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, суб'єктів господарювання і населення. Застосовується з метою створення сприятливих умов для економічного і соціального розвитку суспільства.

До складу фінансового механізму входять п’ять взаємозв’язаних елементів:

· фінансові методи;

· фінансові важелі;

· правове забезпечення;

· нормативне забезпечення;

· інформаційне забезпечення.

Фінансовий метод - можна визначити як засіб впливу фінансових відносин

на господарський процес.

Фінансовий важіль уявляє з себе засіб дії фінансового методу.

До фінансових важелів належать: фінансові стимули та фінансові санкції.

Для зацікавлення суб'єктів господарювання в досягненні кращих

результатів використовуються фінансові стимули. До них належать:

· заохочувальні фонди підприємств, які утворюються з прибутку;

· бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного

господарства (у т.ч. дотації підприємствам, діяльність яких має важливе

значення для економіки);

· спеціальні фінансові пільги (пільги на податки та можливість

проведення прискореної амортизації).

Для нормального функціонування фінансового механізму необхідним є його

відповідне правове забезпечення, яке представлене, передусім.

Конституцією України, численними законами, а також підзаконними

нормативно-правовими актами. Закони приймаються Верховною Радою України,

є обов'язковими до виконання і мають вищу юридичну силу по відношенню до

інших нормативних актів.

Нормативне забезпечення утворюють нормативи, інструкції, норми, тарифні

ставки, методичні вказівки тощо. Підзаконні нормативно-правові акти

приймаються компетентними державними органами на підставі діючих

законів. До таких документів належать: Укази Президента України,

Декрети, Постанови Кабінету Міністрів, інструкції, накази міністерств,

міжнародні договори, укладені і ратифіковані Верховною Радою України

тощо.

Інформаційне забезпечення складається з різного роду та виду

економічної, комерційної, фінансової та іншої інформації.

До складу фінансової інформації належить повідомлення про стан

фінансової стійкості та платоспроможності партнерів та конкурентів, про

ціни, курси, дивіденди, проценти на товарному, фондовому, валютному

ринках тощо.

18. Охарактеризуйте сутність фінансового планування, систему фінансових планів і основні зміни у фінансовому плануванні при переході до ринкової економіки.

Плануванням є процес розробки і прийняття цільових установок кількісного і якісного характеру та визначення шляху найбільш ефективного їх досягнення. Ці установки, що розробляються найчастіше у вигляді дерева цілей, характеризують бажане майбутнє і за можливості чисельно виражаються набором показників, які є стрижневими для певного рівня управління.

Необхідність складання планів визначається багатьма причинами. Назвемо три з них: невизначеність майбутнього, координуюча роль плану та оптимізація економічних наслідків.

Дійсно, якби майбутнє компанії було абсолютно передбачуване, не було б потреби постійно розробляти плани, удосконалювати методи їх складання і структуризації. Звідси, до речі, видно, що головна мета складання будь-якого плану - не визначення точних цифр і орієнтирів, оскільки зробити це неможливо в принципі, а ідентифікація по кожному з найважливіших напрямків деякого "коридору", у межах якого може варіювати той або інший показник.

Зміст координуючої ролі плану полягає в тому, що наявність добре структурованих, деталізованих і взаємопов' язаних цільових установок дисциплінує як перспективну, так і поточну діяльність, приводить її до певної системи, дозволяє господарюючому суб' єктові працювати без суттєвих збоїв. Ця роль особливо помітна в найбільших компаніях, що мають складну структуру управління, а також у компаніях, що активно використовують систему постачання сировини "точно в строк", коли обсяг поточного наявного запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів розрахований, виходячи з потреб виробництва на декілька найближчих годин.

Суть оптимізації економічних наслідків в тому, що будь-яке порушення координації в діяльності системи вимагає фінансових витрат (прямих або непрямих) на її подолання. Ймовірність настання подібної неузгодженості набагато нижча, якщо робота здійснюється за планом.

В основі фінансового планування - стратегічний і виробничий плани. Стратегічний план передбачає формулювання мети, завдань, масштабів і сфери діяльності компанії. Нерідко ці цілі формулюються на якісному рівні або у вигляді дуже загальних кількісних орієнтирів.

Виробничі плани складаються на основі стратегічного плану і передбачають визначення виробничої, маркетингової, науково-дослідної і інвестиційної політики.

Фінансовим планом є документ, що характеризує спосіб досягнення фінансових цілей компанії і який пов' язує її доходи і витрати. В процесі фінансового планування: а) ідентифікуються фінансові цілі та орієнтири фірми; б) встановлюється міра відповідності цих цілей поточному фінансовому стану фірми; в) формулюється послідовність дій із досягнення поставлених цілей.

Розрізняють два фінансових плани: довгостроковий і короткостроковий. Основне цільове призначення першого - визначення допустимих із позиції фінансової стійкості темпів розширення фірми; метою другого є забезпечення постійної платоспроможності фірми.

Розрізняють такі етапи процесу фінансового планування: а) аналіз фінансового становища компанії; б) складання прогнозних кошторисів і бюджетів; у) визначення потреби компанії у фінансових ресурсах; г) прогнозування структури джерел фінансування; д) створення і підтримка дієвої системи контролю і управління; е) розробка процедури внесення змін до системи планів.